29.10.2025 року м.Дніпро Справа № 212/6266/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
Представники сторін не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 (повний текст рішення складено 14.02.2025, суддя Кеся Н.Б.) у справі №212/6266/23
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків,
21.08.2023 року до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява Крог (Токарчук) Олени Олександрівни (далі-Позивач) до Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича (далі-Відповідач), в якій Позивач просить суд:
визнати Договір укладений 26 листопада 2021 року у м.Кривий Ріг між Фізичною особою-підприємцем Стешин Віталій Вікторович та ОСОБА_1 недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Крог (Токарчук) Олени Олександрівни, РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 219360,00 (двісті дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят) грн (які згідно курсу Національного Банку України на день подання позовної заяви відповідають 6000(шість тисяч) доларів США);
стягнути з Стешин Віталія Вікторовича, РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Крог (Токарчук) Олени Олександрівни, РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 351 058, 80 (триста п'ятдесят одна тисяча п'ятдесят вісім гривень вісімдесят копійок) грн в якості відшкодування завданих збитків (упущена вигода);
стягнути з відповідача на користь позивача вартість понесених судових витрат, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7654,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
За подання позову Позивач сплатив судовий збір на суму 7654,40 грн, що підтверджується квитанцією 32528798800007390944 від 24.07.2023 року.
21.10.2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирішено передати справу №212/6266/23 за позовом Крог (Токарчук) Олени Олександрівни до фізичної особи - підприємця Стешина Віталія Вікторовича про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків, за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.
04.12.2024 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025, в даній справі, позов Крог (Токарчук) Олени Олександрівни до Фізичної особи - підприємця Стешина Віталія Вікторовича про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків задоволено частково.
Визнано Договір укладений 26 листопада 2021 року у м.Кривий Ріг між Фізичною особою-підприємцем Стешин Віталій Вікторович та ОСОБА_1 недійсним та застосовано наслідки недійсності правочину, а саме стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Крог (Токарчук) Олени Олександрівни, РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 219360 (двісті дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят) грн 00 коп.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Стешина Віталія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Крог (Токарчук) Олени Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 5974,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10630,34 грн.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 06.02.2025 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального і процесуального права та таким, що підлягає скасуванню. На думку апелянта, висновки суд першої інстанції зробив без належної перевірки дійсних обставин даної справи та їх належної правової оцінки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був знати про стан реєстраційних дій власного логотипу під час укладення оспореного договору, оскільки за умовами договору стверджував про те, що він як Ліцензіар здійснює реєстрацію торгового знаку «SV CAFFE». Таким чином, Відповідач проявив власне недбальство, чим сприяв помилці при укладенні договору.
Відповідач не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Через необізнаність відповідача з питань патентного права реєстрацію товарного знаку з 2019 року від його імені здійснювала Герман М.М., за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується поданими позивачем документами Укрпатенту. Висновок Укрпатенту від 04.08.2022 про відмову в реєстрації було направлено саме Герман М.М., а не відповідачу, тому він не був поінформований про це.
На момент укладення Договору відповідач добросовісно вважав, що процедура реєстрації триває. Дізнавшись 22.08.2022 про відмову, він повторно подав заявку на реєстрацію торговельної марки, яку 31.08.2022 зареєстровано за № m202210292.
Позивач, будучи обізнаним, що реєстрація ще триває, відкрив 02.02.2022 заклад "SV CAFFE" у м. Дніпро та здійснював діяльність до введення воєнного стану, після чого самостійно її припинив.
Скаржник наполягає, що суд не врахував, що відповідач виконав умови договору належним чином, не вчиняв протиправних дій чи введення в оману, а факт реєстрації товарного знаку не впливає на можливість використання логотипу чи отримання прибутку. Отже, договір є чинним і виконаним, а підстав для визнання його недійсним за ст. 229 ЦК України немає.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 25.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 212/6266/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 212/6266/23.
07.03.2025 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №212/6266/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 16.07.2025 о 10 год. 20 хв.
01.07.2025 від представника ФОП Стешина Віталія Вікторовича о ЦАГС надійшла заява про проведення засідання (16.07.2025) за відсутності учасника справи.
14.07.2025 від представника Крог (Токарчук) Олени Олександрівни до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що 26 листопада 2021 року між позивачкою Крог (Токарчук) О.О. та ФОП Стешиним В.В. укладено договір, за яким позивачка сплатила відповідачу 6000 доларів США за право користування торговельною маркою «SV CAFFE», реєстрація якої, за твердженням відповідача, нібито тривала.
Втім, за отриманими позивачкою відомостями з Укрпатенту, ще 04.08.2021 року - тобто більш ніж за три місяці до укладення договору - відповідачу було відмовлено у реєстрації цього знаку. Незважаючи на це, він отримав оплату, запевняючи, що реєстрація триває.
У суді першої інстанції відповідач пояснив, що не знав про відмову, оскільки довірив ведення справи знайомій Герман М.М., але жодних документів про це не надав. Суд дійшов висновку, що відповідач проявив недбалість і ввів позивачку в оману щодо стану реєстрації, через що та уклала договір і передала кошти.
На думку позивача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позивачка має право на повернення сплачених 6000 доларів США, а тому рішення суду є законним і справедливим. Просить апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Стешина Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 року по господарськиій справі за позовом Токарчук Олени Олександрівни до ФОП Стешина Віталія Вікторовича про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування збитків залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 року без змін.
16.07.2025 в судовому засіданні у справі № 212/6266/23 оголошено перерву до 29.10.2025 на 09:45 год.
29.10.2025 секретарем судового засідання Солодовою І.М. встановлено неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції з представником позивача. У призначений час - 09:45 год. - на зв'язок вийшла представник позивача, адвокат Трофименко Марина Володимирівна, однак було відсутнє звукове з'єднання, при цьому зображення було наявне. За таких обставин проведення судового засідання в режимі відеоконференції з представником сторони виявилося неможливим. Про що було складено Акт ЦАГС щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
29.10.2025 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 29.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
26 листопада 2021 року між фізичною особою підприємцем Стешиним Віталієм Вікторовичем та Токарчук Оленою Олександрівною (далі Ліцензіат) було укладено Договір, предметом якого згідно п. 2.1 є: Ліцензіар на умовах Договору, за винагороду передає Ліцензіату право використання наступні об'єкти інтелектуальної власності, які є виключною власністю Ліцензіара зображення (логотип): SV CAFFE. При цьому Ліцензіату надається право на використання логотипу на території України без права передачі права на використання логотипу на території України третіми особами. Згідно п. 1.7 Договору Приймаючи до уваги, що Ліцензіар здійснює реєстрацію торгового знаку «SV CAFFE» на території України, Сторони домовилися, що не пізніше 30 (тридцяти) днів після завершення процедури реєстрації товарного знаку Ліцензіара на території України Сторони зобов'язуються укласти договір комерційної концесії на умовах аналогічних Договору, де предметом договору буде надання права користування на території України комплексу інтелектуальних майнових прав, що включає в себе об'єкти інтелектуальної власності, зазначені в Договорі та товарний знак. На виконання цього договору, а саме п. 8.1. позивачем в день укладання Договору, а саме 26.11.2021 року було здійснено оплату винагороди на користь відповідача грошовими коштами у сумі 6000,00 доларів США (арк.с. 8-9 Т.1), що підтверджується квитанцією, виданою ФОП "Стешин В.В." (арк.с. 10 Т.1).
20.04.2022 року здійснено адвокатський запит до ДП Український інститут інтелектуальної власності щодо надання копії матеріалів заявки № m 2019 02141 (арк.с.12 Т.1).
22.04.2022 року ДП Український інститут інтелектуальної власності у відповідь на адвокатський запит надано незасвідчену копію заявки № m 2019 02141 від 31.01.2019 року, відповідно до яких 04.08.2021 року на адресу Герман М.М., яка була зазначена Стешиним В.В. в Заяві про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні, в графі «Адреса для листування, повне ім'я або найменування адресата» направлено Висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи (арк.с.13-24 Т.1).
23.01.2024 року ДП Український інститут інтелектуальної власності у відповідь на адвокатський запит повідомлено, що висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи від 04.08.2021 року надсилався на адресу для листування, зазначену заявником, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
28.08.2022 року відповідач повторно, через Герман М.М. звернувся до Укрпатента з заявою про державну реєстрацію торгівельної марки, яка 31.08.2022 року зареєстрована за № m202210292 (арк.с. 47-49 Т.1).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент укладення Договору від 26.11.2021 року між сторонами та отримання відповідачем від позивача грошових коштів уже було прийнято остаточне рішення про відмову у реєстрації логотипу, право користування яким визначалося предметом спірного договору. На підтвердження цього позивачем подано відповідні докази, які відповідач під час судового розгляду не спростував належними та допустимими доказами.
При цьому суд установив, що хоча відповідач мав бути обізнаний про стан реєстраційних дій щодо логотипу, оскільки за умовами укладеного договору саме він, як ліцензіар, зобов'язувався здійснювати реєстрацію торговельного знаку «SV CAFFE», однак проявив недбалість, не перевіривши фактичний статус заявки. Така поведінка, на переконання суду, сприяла виникненню помилки при укладенні правочину.
Водночас суд зазначив, що докази вчинення відповідачем умисних дій, спрямованих на введення позивача в оману, у матеріалах справи відсутні, оскільки безпосередні реєстраційні дії здійснювались не відповідачем особисто, а іншою особою - громадянином ОСОБА_3 , на адресу якого й було направлено повідомлення про відмову в реєстрації торгового позначення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання Договору від 26.11.2021 недійсним та застосування наслідків його недійсності, а саме - стягнення з ФОП Стешина В.В. на користь Токарчук О.О. 219 360,00 грн (еквівалент 6000,00 дол. США), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Разом із тим, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 351 058,80 грн суд визнав недоведеними, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували причинний зв'язок між невдалою реєстрацією логотипу та заявленими збитками.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, вважаючи їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на судовий захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. Водночас, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 626, ст. 638, ст. 1109 ЦК України, цивільні права та обов'язки сторін виникають, зокрема, з укладених договорів, які повинні відповідати вимогам закону, містити істотні умови та бути спрямованими на досягнення реального правового результату.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент укладення між сторонами Договору від 26.11.2021 року було прийнято остаточне рішення про відмову у реєстрації логотипу, право користування яким визначалось предметом спірного ліцензійного договору. З огляду на подані позивачем докази, які відповідачем не спростовано, суд обґрунтовано виснував, що відповідач мав бути обізнаний про стан реєстрації зазначеного позначення.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази навмисного введення позивача в оману відповідачем (ст. 230 ЦК України), оскільки реєстраційні дії здійснювались не безпосередньо відповідачем, а іншою особою - громадянином ОСОБА_3 , на адресу якого було направлено повідомлення про відмову в реєстрації торгового позначення.
Разом з тим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач проявив недбалість, не з'ясувавши реальний стан реєстраційних дій щодо логотипу, незважаючи на те, що за умовами договору він, як ліцензіар, підтверджував факт здійснення реєстрації торговельного знаку «SV CAFFE». Така поведінка відповідача об'єктивно сприяла виникненню помилки позивача при укладенні правочину, що відповідає ознакам, передбаченим ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для відхилення висновків суду першої інстанції, що правочин у частині передачі прав на об'єкт інтелектуальної власності, який фактично не був зареєстрованим, не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним із застосуванням наслідків недійсності, передбачених ст. 216 ЦК України, а саме - поверненням сторонам у натурі всього одержаного за договором.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині визнання договору від 26.11.2021 року недійсним та стягнення з ФОП Стешина В.В. на користь Токарчук О.О. грошових коштів у сумі 219 360,00 грн (еквівалент 6 000,00 дол. США) є законним та обґрунтованим.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у розмірі 351 058,80 грн, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв'язку між відсутністю реєстрації логотипу та зазначеними збитками.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову є законним, обґрунтованим і прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження обставин справи. Однак, такі твердження є безпідставними та не підтверджені належними доказами.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а його висновки є законними та обґрунтованими.
Посилання апелянта на необізнаність щодо відмови в реєстрації торговельної марки та на дії представника Герман М.М. не спростовують встановлених судом обставин. Відповідач, укладаючи договір, повинен був знати про стан реєстраційних дій, оскільки саме він виступав Ліцензіаром і стверджував, що має права на знак для товарів і послуг «SV CAFFE». Отже, твердження про необізнаність не звільняє його від відповідальності за недостовірні відомості, викладені у договорі.
Доводи про повторне подання заявки на реєстрацію не впливають на правову оцінку спірних відносин, оскільки ці дії були вчинені вже після укладення оспорюваного договору і не можуть підтверджувати його дійсність на момент укладення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання договору недійсним, оскільки відповідач, діючи недбало, сприяв помилці позивача при його укладенні, що відповідає положенням ст. 229 ЦК України.
Отже, доводи апеляційної скарги відхиляються як безпідставні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, зазначає таке.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини та дослідивши надані докази, обґрунтовано виходив із положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі належних доказів, що підтверджують обсяг виконаних робіт, їхню вартість, а також факт сплати або обов'язок сплати відповідних сум клієнтом.
Матеріалами справи підтверджено, що між Адвокатським об'єднанням "Новак, Павленко та партнери" та Токарчук О.О. 14.04.2022 року укладено Договір про надання правової допомоги №14/04/22-2. (а.с. 30-31 т.1)
Відповідно до Договору адвокатське об'єднання зобов'язалося надати клієнту юридичну допомогу у справах, пов'язаних із захистом її прав та інтересів.
Факт виконання адвокатом обумовлених договором послуг підтверджується актом приймання-передачі від 14.04.2022 року, за яким сторони погодили вартість наданих послуг у розмірі 20 000,00 грн, з детальним описом видів робіт, часу їх виконання та вартості кожної послуги. Докази оплати гонорару долучені до матеріалів справи. (а.с. 32 т. 1)
Колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розмір витрат на правничу допомогу суд першої інстанції обґрунтовано врахував правові висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності (фактичності та необхідності) та розумності витрат, враховуючи складність справи, обсяг виконаних робіт, витрачений час, ціну позову та фінансовий стан сторін (зокрема, постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20).
Водночас суд першої інстанції вірно застосував положення ч. 6 ст. 126 ГПК України, згідно з якими обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання. В матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що заявлені позивачем витрати на оплату правничої допомоги є завищеними або неспівмірними зі складністю справи.
Оцінивши характер і складність спору, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання робіт, а також пропорційний розмір задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 630,34 грн за рахунок відповідача.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати позивача на оплату послуг адвоката є документально підтвердженими, безпосередньо пов'язаними з розглядом цієї справи, а визначений судом розмір їх компенсації відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості.
У зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу оскаржуваного рішення суду від 06.02.2025 у справі № 212/6266/23.
За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення, у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275- 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №212/6266/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №212/6266/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 11.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін