Додаткова постанова
10.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/8/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.
суддів: Іванова О.Г., Чередко А.Є..
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 року у справі №904/8/25 (суддя Дичко В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, Харківська область, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Рогальова, буд.10, код ЄДРПОУ 21862102)
про стягнення 48 384,00 грн,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 року у справі № 904/8/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Рогальова, буд. 10, код ЄДРПОУ 21862102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Ротормаш» (61060, Харківська область, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017) 48 384 грн (сорок вісім тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок), у тому числі вартість 4 неякісних поковок колеса зубчастого в сумі 40 320 грн (сорок тисяч триста двадцять гривень 00 копійок), штраф у сумі 8 064 грн (вісім тисяч шістдесят чотири гривні 00 копійок), судовий збір у сумі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Ротормаш» судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 20 000 грн відмовлено.
Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2025 року апеляційну скаргу задоволено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2025 року у справі №904/8/25 скасовано.
В задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати за розгляд позовної заяви покладено на позивача.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, Харківська область, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Рогальова, буд.10, код ЄДРПОУ 21862102) судові витрати за розгляд апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
В постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги апелянта про покладення на позивача витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції буде вирішено в окремому провадженні шляхом ухвалення додаткової постанови суду з урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про наступне:
Відповідно до ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.4, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови з задоволенні позову - на позивача.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Загальне правило розподілу судових витрат визначено в ч.4 ст.129 Кодексу. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2025 року відповідач подав до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просив стягнути з позивача судові витрати згідно договору про надання правової допомоги №22/01/2025 від 22.01.2025 року у розмірі 20 000,00 грн (а.с.78-83).
Згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів даної справи вбачається, що судом апеляційної інстанції здійснено апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, яке було скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Тобто, в силу положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені відповідачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Судом встановлено, що представництво відповідача в судах першої та апеляційної інстанціях здійснював адвокат Ліфлянчик Станіслав Ігорович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №76 від 06.06.2017 року).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
До матеріалів справи відповідачем надано договір про надання правової допомоги №22/01/2025 від 22.01.2025 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю “Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів» (далі - клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Ліфлянчиком Станіславом Ігоровичем (далі - адвокат) (а.с. 85-86).
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги, а саме:
1.1.1. Ознайомлення з матеріалами справи № 904/8/25.
1.1.2. Збір доказів, визначення правової позиції, складання, оформлення і подання відзиву на позовну заяву в справі № 904/8/25.
1.1.3. Участь в судових засіданнях в суді першої інстанції по розгляду справи № 904/8/25.
За умовами п. 2.1 договору передбачено, що вартість правової допомоги складає: Вартість послуги, передбаченої п. 1.1 даного договору (гонорар), складає 20 000 (двадцять тисяч) грн та сплачується протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору правова допомога вважається наданою в той момент, коли адвокат виконав кожний свій обов'язок, передбачений в п. 1.1 даного договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору клієнт зобов'язаний підписати з адвокатом відповідний акт наданих послуг протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надання кожної окремої послуги чи всіх послуг разом. У випадку не підписання такого акта в зазначений строк і не надання в той же строк мотивованих заперечень, послуги вважаються прийнятими без заперечень.
Згідно з пунктом 4.1 договору підписуючи даний договір, сторони визнають той факт, що вони повністю узгодили та розуміють об'єм правової допомоги, що надається адвокатом, правову позицію, розмір та порядок сплати гонорару, строк та межі надання правової допомоги тощо, а клієнт визнає, що у адвоката достатньо кваліфікації для надання йому правової допомоги, передбаченої в п. 1.1 даного договору, і він не відповідає та не може відповідати за те, яким буде ухвала чи рішення в судовій справі.
Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу заявником подано платіжну інструкцію № 5518 від 23.01.2025 року про сплату 20 000 грн за правову допомогу згідно рах. 22/01/2025/1 від 22.01.2025 року Без ПДВ ( а.с.87).
З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Ліфлянчфком С.І. було подано через підсистему "Електронний суд" відзив на позовну заяву в суді першої інстанції. Оскільки, справа була розглянута в спрощеному провадженні без участі представників, участь у судових засіданнях адвокат не приймав.
Представлені суду докази в підтвердження надання відповідачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, не є безумовною підставою для відшкодування витрат в заявленому розмірі 20 000,00 грн., адже розмір відповідних витрат має, крім іншого, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом відповідача під час перегляду даної справи, колегія суддів враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 Господарського процесуального кодексу України та ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Оцінивши заявлені відповідачем до стягнення витрати, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також з урахуванням часу, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу 20 000,0грн. не є співмірним зі складністю даної справи.
На думку колегії суддів заявлена відповідачем сума витрат за надання відповідачу правової допомоги завищена і відшкодуванню підлягає частково, в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За вищевикладеного суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції та стягнути з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що докази понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідач не надав.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Ротормаш» (61060, Харківська область, м. Харків, просп. Льва Ландау, буд. 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Академія екологічного моніторингу і переробки вторичних ресурсів» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.Рогальова, буд. 10, код ЄДРПОУ 21862102) витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень. Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко