вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2025 р. Справа № 910/5346/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Федорова Т.М., Тарасовець М.П.
від відповідача: Клочко О.В., Попов В.О., Воїна С.М.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 (повний текст рішення складено та підписано 10.07.2025) (суддя Привалов А.І.)
у справі № 910/5346/25 Господарського суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства "ПОЛІКОМБАНК"
до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 (третя особа-1);
2. ОСОБА_2 (третя особа-2),
про стягнення 350 000,00 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У квітні 2025 року Акціонерне товариство "ПОЛІКОМБАНК" (далі - АТ "ПОЛІКОМБАНК", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" (далі - АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", відповідач) про стягнення 350 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.02.2025 з кореспондентського рахунку АТ "ПОЛІКОМБАНК" в Національному банку України (далі - НБУ) відбулось несанкціоноване списання коштів банку, яке призвело до виконання неналежних платіжних операцій та зарахування коштів на рахунки клієнтів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". При цьому, відповідач, з огляду на вимоги законодавства в сфері фінансового моніторингу, мав забезпечити належну ідентифікацію та моніторинг фінансових операцій своїх клієнтів щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, забезпечити автоматизований відбір незвичайних фінансових операцій, які не відповідають фінансовому стану клієнта, виявити факт відсутності даних про платника та прийняти рішення про відхилення таких переказів. Оскільки відповідач належним чином не виконав свої обов'язки, позивач звернувся з даним позовом до суду в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25 позов задоволено повністю та стягнуто з АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на користь АТ "ПОЛІКОМБАНК" безпідставно набуті кошти в розмірі 350 000,00 грн та судовий збір у розмірі 5 250,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи характер несанкціонованих переказів та на виконання вимог законодавства про фінансовий моніторинг, відповідач зобов'язаний був виявити підозрілі фінансові операції та прийняти рішення про відхилення переказів за неналежними платіжними операціями, а в разі перерахування коштів на рахунки неналежних отримувачів, заблокувати їх у зв'язку з опротестуванням неналежних платіжних операцій. Однак, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які підтверджують вчинення відповідачем усіх необхідних дій на виконання вимог законодавства про фінансовий моніторинг під час виконання спірних фінансових операцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25, АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 п. 42, п. 43, ч. 1 п. 44 ст. 1, ст. 11, 21, 40, 42, 43, 45, 46, 71, 72, 86, 88 Закону України "Про платіжні послуги", ст. 1212 ЦК України, ст. 2, 4, 13, 14, 20, 21, 73, 74, 75, 76, 79, 118, 210, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому скаржник посилається на те, що суд не дослідив платіжні інструкції по спірних операціях та не надав їм належної оцінки, а тому висновок суду про відсутність усіх реквізитів є лише припущенням. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надання згоди неналежними отримувачами на повернення коштів та надання ними платіжних інструкцій на повернення коштів. Стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.09.2025 о 10:40.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25; відкладено розгляд апеляційної скарги на 06.10.2025 о 10:20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2025 о 10:30.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги на 27.10.2025 о 10:00.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що відсутність даних про платника, ризиковість клієнтів та підозрілість фінансових операцій мали бути підставою для відхилення спірних операцій відповідачем. Доводи скаржника про неможливість блокування коштів на рахунках отримувачів є непослідовними та суперечливими.
У відповіді на відзив скаржник зазначив, що судом не застосовано норми права, які підлягали застосуванню.
Також, позивач подав до Північного апеляційного господарського суду пояснення у справі, а відповідач - додаткові пояснення у справі.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 27.10.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Треті особи або їх представники в судове засідання не з'явились.
Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання третіх осіб або їх представників не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні третіх осіб або їх представників.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
За доводами позивача, 26.02.2025 з кореспондентського рахунку АТ "ПОЛІКОМБАНК" в НБУ відбулося несанкціоноване списання коштів шляхом виконання неналежних платіжних операцій та зарахування коштів на рахунки клієнтів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Оскільки, як зазначив позивач, платіжні операції не проходили через систему автоматизації АТ "ПОЛІКОМБАНК" та її підсистему взаємодії з центром оброблення системи електронних платежів НБУ, позивач звернувся до НБУ з листом від 27.02.2025 за вих. № 1-05/379 з проханням надати інформацію про здійснення неналежних платіжних операцій.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у вказаному листі позивач повідомив, що в АТ "ПОЛІКОМБАНК" 26.02.2025 відбувся інцидент, пов'язаний із несанкціонованим доступом до інформаційних систем банку, внаслідок чого через СЕП (система електронних платежів) з коррахунку банку було несанкціоновано відправлено платежі, які не проходили через САБ (систему автоматизації банку) та її підсистему взаємодії з ЦОСЕП (центр обробки системи електронних платежів) НБУ. Банк дізнався про такі платежі по пакетах квітування, які надійшли від ЦОСЕП НБУ, але платежів, які вони повинні були квітувати, не існувало в САБ. У зв'язку із цим АТ "ПОЛІКОМБАНК" просило НБУ надати необхідні для проведення службового розслідування дані.
У відповідь на вказаний лист НБУ листом від 28.02.2025 № 52-0015/15758/БТ направив позивачу інформацію про платежі, оброблені в ЦОСЕБ, та файл повідомлення.zip з транспортними повідомленнями СЕП, які були отримані ЦОСЕП 26.02.2025 і в яких містяться платіжні трансакції з відповідним унікальним ідентифікатором UETR із Переліку.
Так, згідно з наданою НБУ інформацією для розслідування інциденту, 26.02.2025 за двома платіжними інструкціями здійснено переказ коштів: у розмірі 150 000 грн на ім'я ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-1) та 200 000 грн на ім'я ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-2), рахунки яких відкриті в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
У графі "назва відправника" зазначено "Кт.заборг.за прин.платеж.від насел.(м.Ніжин), в графі "IBAN відправника" зазначені рахунки клієнта (клієнтів) АТ "ПОЛІКОМБАНК", а в графі "ідентифікаційний код відправника" зазначено код АТ "ПОЛІКОМБАНК".
При цьому, позивач у позовній заяві вказав, що у наведених платіжних інструкціях зазначені рахунки юридичних осіб (клієнтів банку позивача).
АТ "ПОЛІКОМБАНК" звернулося до АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" з повідомленням від 03.03.2025 № 1-05/33/Б про неналежні платіжні операції, в якому повідомило, що в АТ "ПОЛІКОМБАНК" трапився інцидент щодо несанкціонованого списання коштів з кореспондентського рахунку банку в НБУ, що призвело до виконання неналежних платіжних операцій та зарахування кошів на рахунки клієнтів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК". У зв'язку з викладеним, позивач просив відповідача вжити заходи щодо блокування коштів за неналежними платіжними операціями та їх повернення на рахунок АТ "ПОЛІКОМБАНК".
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 05.03.2025 вих. № Е/798 повідомив позивача про проведення ним перевірки неналежних платіжних операцій та їх отримувачів і вжиття заходів до отримувачів коштів згідно з внутрішніми інструкціями. Звернення позивача в частині блокування коштів за неналежними платіжними операціями та їх повернення відповідач у своєму листі залишив без реагування.
10.04.2025 позивач повторно звернувся до відповідача з електронним повідомленням за № 1-05/71/БТ, в якому просив відповідача надати інформацію про блокування коштів, у відповідь на яке відповідач електронним повідомленням за вих. № Е/1440 від 14.04.2025 повідомив позивачу, що згідно з порядком розкриття банківської таємниці, що регулюється ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи.
Вказані обставини і стали підставою для звернення АТ "ПОЛІКОМБАНК" із позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на те, що ним було виконано платіжні операції з дотриманням вимог ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги", адже перевірено в платіжних інструкціях відповідність номерів рахунків та реєстраційні номери облікових карток платників податків - фізичних осіб (отримувачів) та зараховано грошові кошти за реквізитами, вказаними у платіжних інструкціях. Оскільки зарахування грошових коштів відбулося відповідно до інформації, зазначеної у платіжних інструкціях про отримувачів, а саме на рахунки клієнтів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК": ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , саме вони є належними відповідачами у даному спорі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд із цим, приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Як відомо, у господарський процес введено стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
При цьому відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно із ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Закон України "Про платіжні системи" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
У частині першій статті 1 Закону України "Про платіжні послуги" визначено, що:
безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів;
вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії;
користувач платіжних послуг (далі - користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку;
надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій;
надавач платіжних послуг з ініціювання платіжної операції - юридична особа, яка в установленому цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку отримала право на надання послуг з ініціювання платіжної операції;
неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди;
неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі;
неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі;
платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів;
неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно);
платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;
платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;
платіжна система - система для виконання платіжних операцій із формальними та стандартизованими домовленостями і загальними правилами щодо процесингу, клірингу та/або виконання розрахунків між учасниками платіжної системи;
помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі;
суб'єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг;
схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу;
унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Порядок виконання платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України, визначено главою 3 розділу IV Закону України "Про платіжні послуги".
Так, відповідно до ст. 40 цього Закону платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов'язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.
За статтею 42 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника зобов'язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність:
1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
2) унікального ідентифікатора платника.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про платіжні послуги" платіжна інструкція може бути відкликана: платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем; отримувачем - під час дебетового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника.
Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.
Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі.
Надавач платіжних послуг платника не має права виконувати платіжну операцію, якщо платіжна інструкція відкликана відповідно до положень цієї статті.
Для відкликання платіжної інструкції особа, яка відповідно до частини першої цієї статті має право на відкликання платіжної операції, надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначеними в договорі з надавачем платіжних послуг.
Надавач платіжних послуг зобов'язаний фіксувати дату і час отримання ним розпорядження про відкликання платіжної інструкції в операційно-обліковій системі.
З відкликанням платіжної інструкції одночасно відкликається згода платника на виконання платіжної операції (за наявності), а в разі відкликання згоди платника на виконання платіжної операції - платіжна інструкція.
Настання моменту безвідкличності платіжної інструкції в платіжній системі може визначатися правилами відповідної платіжної системи.
Згідно зі ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону.
Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України.
Надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:
1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;
2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Відповідно до п. 14 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція), надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність: 1) номера рахунку платника та коду платника або 2) унікального ідентифікатора платника. Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 14 розділу I цієї Інструкції, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи, то згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише в разі відповідності інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 14 розділу I цієї Інструкції, тій інформації про платника, що зберігається у цього надавача платіжних послуг.
Відповідно до п. 22 Інструкції надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) номера рахунку отримувача та коду отримувача або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 22 розділу I цієї Інструкції, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи, то згідно з правилами платіжної системи.
Згідно з п. 23 Інструкції надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише в разі відповідності інформації, зазначеної в підпункті 1 або в підпункті 2 пункту 22 розділу I цієї Інструкції, тій інформації про отримувача, що зберігається в цього надавача платіжних послуг.
Відповідно до п. 24 Інструкції надавач платіжних послуг отримувача в разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача має право зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується день зарахування коштів на рахунок до з'ясування надавачем платіжних послуг отримувача) та зарахувати кошти на рахунок до з'ясування для встановлення належного отримувача.
Надавач платіжних послуг отримувача для встановлення належного отримувача зобов'язаний надіслати надавачу платіжних послуг платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача.
Надавач платіжних послуг отримувача в разі надання надавачем платіжних послуг платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача повинен зарахувати кошти на рахунок отримувача протягом операційного дня, в який було отримано уточнені реквізити.
Надавач платіжних послуг отримувача в разі неможливості встановлення належного отримувача або не надходженні уточнених даних від надавача платіжних послуг платника не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення.
Таким чином, виходячи з положень Закону України "Про платіжні послуги" та Інструкції, на надавача платіжних послуг отримувача покладений обов'язок перевірити лише номер рахунку отримувача та код отримувача або унікальний ідентифікатор отримувача.
Як вказав відповідач, ним було перевірено в спірних платіжних інструкціях відповідність номерів рахунків та реєстраційні номери облікових карток платників податків - фізичних осіб (отримувачів) та зараховано грошові кошти за реквізитами, вказаними у платіжних інструкціях.
Підстави вважати, що у спірному випадку відповідачем не було дотримано вимог ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги" та п. 22, 23 Інструкції при перевірці відповідних платіжних інструкцій та зарахуванні коштів за платіжними операціями на рахунки отримувачів, у суду відсутні.
З позовної заяви вбачається, що правовою підставою позову позивач визначив норми ст. 1212 ЦК України. В якості фактичних підстав позову позивач вказав, що відповідач безпідставно утримує кошти позивача, заблоковані внаслідок здійснення неналежних платіжних операцій.
У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 17 ст. 86 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції у разі опротестування неналежної платіжної операції платником та/або на вимогу надавача платіжних послуг платника зобов'язаний заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
При цьому слід зазначити, що з моменту спірного списання коштів (26.02.2025) до моменту подання позову (29.04.2025) сплинув 61 календарний день.
У силу приписів ч. 2 ст. 88 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов'язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.
Утім доводи позивача про те, що відповідач утримує кошти позивача, заблоковані внаслідок здійснення неналежних платіжних операцій, не підтверджені жодними доказами, а відтак є лише припущенням.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що неналежними отримувачами надавалися відповідачу платіжні інструкції на повернення грошових коштів.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт надання згоди неналежними отримувачами на повернення грошових коштів та надання ними платіжних інструкцій на повернення грошових коштів, висновок суду про виникнення у відповідача обов'язку повернути грошові кошти є необґрунтованим.
Крім того, частиною першою статті 1212 ЦК України, на яку послався позивач в обґрунтування позовних вимог, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Виходячи з положень ст. 1212 ЦК України, обов'язок повернути потерпілому майно, отримане без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) покладається саме на ту особу, яка набула це майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
У спірному ж випадку зарахування грошових коштів відбулось відповідно до інформації, зазначеної в платіжних інструкціях про отримувачів, а саме на рахунки клієнтів АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" не є отримувачем грошових коштів за спірними платіжними операціями, а отже, не є тією особою, яка набула спірні кошти або зберегла їх у себе за рахунок позивача.
За таких обставин, у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" не є належним відповідачем за вимогою про повернення грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що статтею 88 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність отримувачів під час виконання платіжних операцій.
Так, відповідно до частин третьої, п'ятої вказаної статті у разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку. Спори між надавачем платіжних послуг та неналежним отримувачем щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції розглядаються у судовому порядку.
Тобто учасниками спору щодо помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції мають бути надавач платіжних послуг та неналежний отримувач.
У цьому зв'язку слід зазначити, що стаття 86 Закону України "Про платіжні послуги" визначає відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій.
Так, частиною другою цієї статті встановлено, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
При цьому статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги" передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг перед користувачами та платниками.
Разом із тим, зазначеною статтею не встановлено відповідальності надавача платіжних послуг отримувача перед надавачем платіжних послуг платника.
Не врахувавши викладеного, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих та помилкових висновків, що спірні грошові кошти утримуються відповідачем у зв'язку з їх несанкціонованим списанням з кореспондентського рахунку АТ "ПОЛІКОМБАНК" та є набутими АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" без достатньої правової підстави за відсутності договірних відносин між сторонами, а відтак підлягають поверненню відповідачем у повному обсязі.
За таких обставин, місцевий господарський суд неправомірно задовольнив позов АТ "ПОЛІКОМБАНК".
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
На підставі встановлених обставин, оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати
Згідно із ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
З урахуванням того, що позовні вимоги АТ "ПОЛІКОМБАНК" не підлягають задоволенню, судові витрати, понесені ним у суді першої інстанції, покладаються на позивача (АТ "ПОЛІКОМБАНК").
У свою чергу, витрати, понесені АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" у суді апеляційної інстанції у зв'язку з розглядом судом апеляційної скарги, з огляду на її задоволення, також покладаються на позивача.
Таким чином, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 6 300,00 грн у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги судовим збором.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2025 у справі № 910/5346/25 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення.
4. У задоволенні позову Акціонерного товариства "ПОЛІКОМБАНК" відмовити повністю.
5. Судові витрати, понесені Акціонерним товариством "ПОЛІКОМБАНК" у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, покласти на позивача.
6. Стягнути з Акціонерного товариства "ПОЛІКОМБАНК" (14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, просп. Перемоги, буд. 39, код ЄДРПОУ 19356610) на користь Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21133352) 6 300 (шість тисяч триста) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
8. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
9. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. з 28.10.2025 по 30.10.2025 (включно) у відпустці, а судді Ходаківської І.П. - з 28.10.2025 по 09.11.2025 (включно) на лікарняному, повна постанова складена та підписана - 10.11.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко