вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/15599/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат
подане за результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 (повний текст складено 04.08.2025)
у справ № 910/15599/24 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якій просило зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 49 553,16 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/15599/24 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/15599/24 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 справі № 910/15599/24 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 справі № 910/15599/24 залишено без змін.
16.10.2025 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшло клопотання про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24, в якому заявник просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.10.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 у справі № 910/15599/24:
- прийнято до розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24, розгляд якого ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання);
- встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
21.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення судових витрат, в якому заявник просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15599/24 у розмірі 5 000,00 грн., зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
У період з 27.10.2025 по 31.10.2025 суддя Хрипун О.О. перебував у відпустці.
Крім того, у періоди з 28.10.2025 по 31.10.2025, та з 03.11.2025 по 07.11.2025 суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці.
Дослідивши матеріали клопотання про розподіл судових витрат, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 6 000,00 грн.;
- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24, до якого додані докази понесення витрат, надійшло до суду 16.10.2025, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і партнери» в особі партнера Накоп'юка Ярослава Володимировича Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 з Додатковою угодою № 1 від 07.07.2021, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА номер 1067099 від 17.10.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019, Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/611 від 28.08.2025, рахунку на оплату № 17-01/611 від 28.08.2025, платіжної інструкції № 9831 від 28.08.2025, Акту виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/631 від 14.10.2025, рахунку на оплату № 17-01/631 від 14.10.2025, платіжної інструкції № 10143 від 15.10.2025
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
Під час розгляду справи № 910/15599/24 інтереси позивача представляв адвокат Накоп'юк Ярослав Володимирович на підставі Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 з Додатковою угодою № 1 від 07.07.2021, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА номер 1067099 від 17.10.2023.
Колегією суддів встановлено, що Накоп'юк Ярослав Володимирович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019.
04.01.2021 між адвокатом Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і партнери» в особі партнера Накоп'юка Ярослава Володимировича та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» укладено Договір про надання правової допомоги № 17-01 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору адвокат бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати позивачу правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів позивача в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Відповідно до п. 4.3. Договору вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи.
Відповідно до п. 4.4. Договору за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), розмір гонорару в якому розраховується шляхом множення кількості затрачених годин наданої правової допомоги на вартість години-роботи, визначеної пунктом 4.3. Договору.
Додатковою угодою № 1 до Договору від 07.07.2021 сторони виклали Договір в новій редакції.
Відповідно до п. 4.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 вартість представництва інтересів клієнта у суді зо одне судове засідання складає, зокрема, 2 000,00 грн. у суді, який територіально розташований у межах міста Києва.
Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/611 від 28.08.2025 містить опис наданих послуг, зокрема:
- складання відзиву на апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 у справі № 910/15599/24, тривалість виконання - 2 години.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
28.08.2025 Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і партнери» виставлено Рахунок на оплату № 17-01/611, у якому зазначено:
- гонорар адвоката за - юридичні послуги згідно Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/611 від 28.08.2025;
- одиниця виміру - грн.;
- сума без ПДВ - 3 000,00.
Відповідно до платіжної інструкції № 9831 від 28.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і партнери» на підставі Договору 3 000, 00 грн.
Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/631 від 14.10.2025 містить опис наданих послуг, зокрема:
- представництво інтересів клієнта у Північному апеляційному господарському суді у ході розгляду справи « 910/15599/24, тривалість/вартість - 2 000,00 грн.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
14.10.2025 Адвокатським об'єднанням «Право, бізнес і партнери» виставлено Рахунок на оплату № 17-01/631, у якому зазначено:
- гонорар адвоката за - юридичні послуги згідно Акта виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/631 від 14.10.2025;
- одиниця виміру - грн.;
- сума без ПДВ - 2 000,00.
Відповідно до платіжної інструкції № 10143 від 15.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» сплачено на користь Адвокатського об'єднання «Право, бізнес і партнери» на підставі Договору 2 000, 00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу адвокатом Накоп'юком Ярославом Володимировичем послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
21.10.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення судових витрат, в якому заявник просить відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/15599/24 у розмірі 5 000,00 грн., зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що:
- позовна заява і відзив на апеляційну скаргу є повністю ідентичними, з огляду на що під час написання відзиву на апеляційну скаргу представнику позивача не потрібно було витрачати додатковий час на вивчення додаткової практики чи інших джерел;
- категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребує при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів;
- заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг;
- представник позивача брав участь у судовому засіданні 14.10.2025 в режимі відеоконференції, а тому розмежування вартості участі у судових засіданнях в залежності від місця розташування суду (п. 4.4. Договору) є безпідставним.
Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте відповідачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність. В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується представництво адвокатом Накоп'юком Ярославом Володимировичем інтересів позивача в суді апеляційної інстанції, в той час як відповідачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми гонорару в розмірі 5 000,00 грн. у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
Також колегією суддів взято до уваги, що відповідачем у клопотанні про зменшення судових витрат не вказано, до якого розміру слід зменшити вказані витрати.
При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що понесення таких витрат позивачем було наслідком саме дій відповідача щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
В свою чергу надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Інші доводи, наведені відповідачем у клопотанні про зменшення судових витрат, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладене.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24 колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат у справі № 910/15599/24 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літера А, ідентифікаційний код 41564379) понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
О.О. Хрипун