вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/4118/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 (повний текст складено і підписано 07.07.2025)
у справі № 910/4118/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд»
про стягнення 122 990,37 грн.
В квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» 2 475 795,81 грн., з яких: 2 352 805,44 грн. - основний борг, 111 774,37 грн. - пеня, 11 216,00 грн. - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №ДГ-АМС-GK-72170 від 28.10.2024 в частині своєчасного та в повному обсязі передання товару.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом першої інстанції було прийнято до розгляду та з урахуванням якої позов заявлено про стягнення з відповідача 122 990,37 грн., з яких: 111 774,37 грн. - пеня, 11 216,00 грн. - 3% річних.
Звернення позивача з даним позовом до суду обумовлене несвоєчасним виконання відповідачем обумовленого договором №ДГ-АМС-GK-72170 від 28.10.2024 обов'язку щодо передання товару згідно специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, а також заяву про поновлення строку для подання відзиву.
Судом першої інстанції у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву відмовлено, а відзив - залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 111 774,37 грн. пені та 1 341,29 грн. судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції визнав, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків поставки товару за спірним договором, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача пені у заявленій до стягнення сумі.
При встановленні строку поставки товару судом першої інстанції було зроблено наступні висновки:
- згідно з абзацом 1 пункту 3.3. спірного договору якщо поставка Товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку Постачальник передає товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній специфікації;
- зі змісту специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 (т. 1, а.с. 10) та транспортної інструкції вих.№19/11 від 19.11.2024 (т. 1, а.с. 21 (зворот) випливає, що обумовлений товар поставляється у на піввагонах;
- ані у специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024, ані у транспортній інструкції вих.№19/11 від 19.11.2024 не встановлено присічного (кінцевого) строку/терміну, в який мав бути поставлений товар, а лише встановлено з якого моменту здійснюється передання товару - з 01.01.2025;
- таким чином, виходячи з буквального тлумачення умов договору обумовлений спірним договором товар за специфікацією №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 мав бути поставлений не пізніше 19.12.2024 (19.11.2024 + 30 днів), але з 01.01.2025, проте така ситуація, є парадоксальною, оскільки є наслідком суперечностей (колізій) норм договору та специфікації, яка є його невід'ємною частиною;
- з огляду на положенням статей 213, 637 ЦК України, виходячи із системного тлумачення положень договору та специфікації, суд дійшов висновку, що товар мав бути поставлений протягом 30 календарних днів з визначеної у специфікації дати (01.01.2025), тобто до 31.01.2025; іншими словами, поставка має бути здійснена протягом 30 днів, але не з дати надання транспортної накладної, як це вказано в абзаці 1 пункту 3.3. спірного договору, а з дати, встановленої у специфікації - з 01.01.2025.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 11 216,00 грн., нарахованих за період з 03.02.2025 до 02.04.2025 на вартість непоставленого товару у розмірі 2 352 805,44 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а відтак вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на вартість непоставленого товару, є необґрунтованою.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25 та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує законні права відповідача, суперечить основоположним принципам судочинства.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт послався на те, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду строк поставки товару не закінчився, що свідчить про відсутність правових правові підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій.
Про вказане, на думку апелянта, свідчить те, що:
- згідно з п. 3.3 спірного договору якщо поставка товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку постачальник передає товар протягом 30 календарних днів від дати надання транспортної інструкції покупцем, якщо інший строк не погоджений сторонами у специфікації;
- у специфікації № СП-АМС-GK-72170/1 від 25.10.2024 визначено період поставки: з 01.12.2024, а у специфікації № СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 визначено період поставки: з 01.01.2025;
- отже, у вказаних специфікаціях сторонами погоджено строк поставки товару відмінний від того який передбачено п. 3.3. спірного договору, що вказує на безпідставність посилання позивача на даний пункт договору;
- зміст специфікацій свідчить про те, що сторонами не визначено крайній строк поставки товару.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 справа № 910/4118/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25 залишено без руху; надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 07.08.2025 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 40828 від 22.07.2025 про сплату 3 633,60 грн., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за скаргою ТОВ «ГК ХІМ-ТРЕЙД», на рішення від 24.06.2025 по справі №910/4118/25, Північний апеляційний господарський суд».
У вказаній заяві скаржником викладено прохання поновити строк для подачі вищевказаного доказу.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*100=302 800,00 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» про поновлення строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» пропущений процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25, визначений ухвалю Північного апеляційного господарського суд від 18.07.2025; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4118/25.
28.08.2025 матеріали цієї справи надішли до Північного апеляційного господарського суду.
У період з 25.10.2025 по 27.10.2025 суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні, а у періоди 28.10.2025 по 31.10.2025 та з 03.11.2025 по 07.11.2025 - у відпустці.
Крім того, у період з 28.10.2025 по 01.11.2025 суддя Гончаров С.А. перебував у відрядженні, а у період з 03.11.2025 по 07.11.2025 - у відпустці.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
28.10.2024 позивач (за текстом договору - Постачальник) та відповідач (за текстом договору - Покупець) уклали договір №ДГ-АМС-GK-72170 від 25.10.2024 (т. 1, а.с. 6, 7), в пункту 1.1. якого погодили, що Постачальник зобов'язується передати в обумовлені строки у власність Покупцеві товар, зазначений у специфікації (специфікаціях) до цього Договору (надалі - Товар), а Покупець - прийняти Товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 3.1. Договору Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (партії Товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії Договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року).
Пунктом 3.2. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції Покупця, яка надається Постачальнику в письмовій (електронній) формі.
Якщо поставка Товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку Постачальник передає Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній специфікації (абзац 1 пункту 3.3. Договору).
За умовами пункту 3.6. Договору транспортна інструкція надсилається Покупцем Постачальнику рекомендованим листом або надсилається Покупцем Постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку чи електронної пошти.
Положеннями пункту 3.10. Договору передбачено, що при поставці Товару на умовах СРТ або FCA обов'язок Постачальника поставити Товар вважається виконаним з моменту передачі Товару першому перевізнику, з цього моменту до Покупця переходить право власності та Покупець несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Товару, в тому числі Покупець несе ризик природної втрати пов'язаної із його перевезенням. Датою поставки товару вважається, у випадку відвантаження залізничним транспортом, дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній (графа номер 56 накладної) та/або дата календарного штемпеля станом відправлення (у випадку оформлення перевізного документа в паперовій формі) при здачі Товару перевізнику.
Відповідно до пункту 3.11. Договору при поставці Товару на умовах EXW обов'язок Продавця передати Товар вважається виконаним з моменту надання Товару у розпорядження Покупця (одержувача) в місці поставки, з цього моменту до Покупця переходять ризики втрати (у тому числі природної втрати) та пошкодження товару. Датою поставки партії Товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній та яка відповідає даті передачі Товару Покуттю або одержувачу, який визначений Покупцем.
Ціна Товару зазначається у специфікаціях до нього Договору, які є невід'ємною частиною нього Договору (пункт 5.1. Договору).
У відповідності до пункту 5.2. Договору загальна сума даного Договору визначається як арифметична сума вартості товару, передбаченого у всіх специфікаціях, підписаних до даного Договору. Загальна сума Договору може змінюватись шляхом підписання Сторонами додаткових угод.
Згідно з пунктом 5.3. Договору Покупець здійснює оплату у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, на умовах зазначених в Специфікації(-ях). При проведенні оплата Покупець у призначені платежу обов'язково вказує дату та номер цього Договору
У пункті 5.4. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний повністю оплатити Товар, що підлягає поставці за відповідною специфікацію, протягом трьох (3) днів із дня підписання Сторонами такої специфікації, якщо сторони не погодять інший строк оплати у самій специфікації.
За порушення строків поставки товару або недопоставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день затримання передачі Товару (пункт 7.6. Договору).
Пунктами 12.1., 12.2. Договору передбачено, що цей правочин набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі Сторін Договору від виконання своїх зобов'язань по Договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії нього Договору.
13.11.2024 позивач сплатив на користь відповідача 5 882 013,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №13349 від 13.11.2024.
15.11.2024 сторонами підписано та скріплено їх печатками специфікацію №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024, за умовами якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар - Амоній нітрат (селітра аміачна), марки Б біг-бег 1000 кг, мішки 50 кг, код УКТЗЕД 3102.30.90.00, у кількості 340 т, загальною вартістю 5 882 013,60 грн. (разом із ПДВ), на умовах поставки: СРТ Станція Покупця; умови оплати: 100% попередня оплата; період поставки: з 01.01.2025.
19.11.2024 позивач направив відповідачу транспортну інструкцію вих.№19/11 від 19.11.2024 на поставку полувагонами товару згідно специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024.
У період із січня 2025 року по лютий 2025 року на виконання умов Договору та специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 відповідач поставив позивачу товар загальною вартістю 3 529 208,16 грн., що підтверджується видатковими накладними:
№GK-250123089 від 23.01.2025 на суму 1 176 402,72 грн.;
№GK-250125021 від 25.01.2025 на суму 1 176 402,72 грн.;
№GK-250207013 від 07.02.2025 на суму 1 176 402,72 грн.
Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін без жодних претензій та/або зауважень.
Також, після звернення позивач до суду з цим позовом (02.04.2025), відповідач за видатковою накладною №GK-250414028 від 14.04.2025 поставив товар на суму 1 176 402,72 грн.
Крім цього, 18.04.2025 сума попередньої у розмірі 1 176 402,72 грн. була повернута позивачу, що підтверджується інформаційним повідомленням про зарахування коштів №33794 від 18.04.2025.
Вказані факти сторонами не заперечується.
У зв'язку з несвоєчасним переданням відповідачем товару згідно специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024, позивач нарахував до стягнення з відповідача 111 774,37 грн. пені та 11 216,00 грн. 3% річних, за період з 03.02.2025 по 02.04.2025 на суму боргу у розмірі 2 352 805,44 грн. та звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, послався на те, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду строк поставки товару не закінчився, оскільки зміст специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 свідчить про те, що сторонами не визначено крайній строк поставки товару, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових правові підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій.
Аналогічні твердження були також покладені відповідачем в основу його апеляційної скарги.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При визначені строку поставки товару колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України унормовано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Згідно з абзацом 1 пункту 3.3. Договору якщо поставка Товару здійснюється у напіввагонах, цистернах, мінераловозах, у такому випадку Постачальник передає Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати надання транспортної інструкції Покупцем, якщо інший строк не погоджений Сторонами у відповідній специфікації.
Положеннями пункту 3.1. Договору передбачено, що Постачальник здійснює поставку Покупцю Товару (партії Товару), зазначеного в специфікації, вільного від будь-яких прав та вимог третіх осіб протягом строку дії Договору на умовах поставки, визначених в специфікаціях, згідно ІНКОТЕРМС (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року)
Пунктом 3.2. Договору визначено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі транспортної інструкції Покупця, яка надається Постачальнику в письмовій (електронній) формі.
Зі змісту специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 (т. 1, а.с. 10) та транспортної інструкції вих.№19/11 від 19.11.2024 (т. 1, а.с. 21 (зворот) випливає, що обумовлений товар поставляється у напіввагонах.
Водночас, ані у специфікації №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024, ані у транспортній інструкції вих.№19/11 від 19.11.2024 не встановлено присічного (кінцевого) строку/терміну, в який мав бути поставлений товар, а лише встановлено з якого моменту здійснюється передання товару - з 01.01.2025.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції:
- виходячи з буквального тлумачення умов Договору обумовлений Договором товар за специфікацією №СП-АМС-GK-72170/2 від 12.11.2024 мав бути поставлений не пізніше 19.12.2024 (19.11.2024 (дата направлення позивачем відповідачу транспортної інструкції вих.№19/11 від 19.11.2024 - примітка суду) + 30 днів), але з 01.01.2025;
- така ситуація, є парадоксальною, оскільки є наслідком суперечностей (колізій) норм Договору та специфікації, яка є його невід'ємною частиною.
Статтею 637 ЦК України встановлено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Частиною 3 ст. 213 ЦК України передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який, з огляду на положенням статей 213, 637 ЦК України, виходячи із системного тлумачення положень договору та специфікації, дійшов висновку, що товар мав бути поставлений протягом 30 календарних днів з визначеної у специфікації дати (01.01.2025), тобто до 31.01.2025, виснувавши, що у спірному випадку, поставка має бути здійснена протягом 30 днів, але не з дати надання транспортної накладної, як це вказано в абзаці 1 пункту 3.3. Договору, а з дати, встановленої у специфікації - з 01.01.2025.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20.
Отже, доводи відповідача про невстановлення строку/терміну поставки товару є проявом суперечливої недобросовісної поведінки та порушення принципу добросовісності, оскільки поставка товару за іншою специфікацією №СП-АМС-GK-72170/1 від 25.10.2024 була виконана останнім у повному обсязі.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, матеріалами справи підтверджується, що поставки за Договором відповідачем були здійснені з порушенням встановленого пунктом 5.1. Договору строку.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У відповідності до пункту 7.6. Договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару партії товару, поставку якого прострочено, за кожний день затримання передачі Товару.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо поставки Товару позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати пеню за період такого прострочення та звернутися за її стягненням до суду.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки пені за період з 03.02.2025 по 02.04.2025 колегія суддів визнає їх арифметично вірними.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 111 774,37 грн. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.
Також позивачем заявлено до стягнення 11 216,00 грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.02.2025 до 02.04.2025 на вартість непоставленого товару у розмірі 2 352 805,44 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата інфляційних нарахувань не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зобов'язання щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, а відтак вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на вартість непоставленого товару, є необґрунтованою. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень скаржника, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва по даній справі не ґрунтується на засадах верховенства права тому не є законним в розумінні ст. 236 ГПК України, у зв'язку з таким:
Згідно з положеннями цієї статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Суд апеляційної інстанції констатує, що при розгляді даної справи місцевим судом, останнім враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Відтак, твердження скаржника про порушення місцевим судом ст. 236 ГПК України - є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ЄКПЛ) гарантує право на справедливий суд, невід'ємним елементом якого ЄСПЛ визнає вимогу щодо вмотивованості (обґрунтованості) судових рішень. Хоча термін "вмотивованість" прямо не згадується у статті 6, ЄСПЛ послідовно тлумачить його як обов'язкову складову справедливого судового розгляду.
У справі «Van de Hurk v. the Netherlands» ЄСПЛ наголосив, що дія статті 6 Конвенції полягає, серед іншого, в тому, щоб зобов'язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами. У справі «Hirvisaari v. Finland» Суд зазначив, що однією з функцій вмотивованого рішення є демонстрація сторонам того, що їх вислухали, а також надання можливості оскаржити таке рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим, йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У рішенні у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12; пункт 71) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК Хім-Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 у справі № 910/4118/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров