вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"10" листопада 2025 р. Справа№ 910/4138/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
заяву Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Національного природного парку «Голосіївський»
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 (повний текст підписано 01.07.2025)
у справі № 910/4138/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича
до Національного природного парку «Голосіївський»
про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов'язати укласти додаткову угоду
Позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яку судом першої інстанції прийнято до розгляду, заявлено про:
- визнання недійсним оформленого листом від 12.01.2022 за вх. № 16/2-08-3 за підписом заступника директора з науково-дослідної роботи - начальника відділу Прядко О.І. одностороннього правочину відповідача щодо розірвання укладеного між позивачем та відповідачем договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020;
- зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020 на строк 60 місяців.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, позовні вимоги задоволено повністю:
- визнано недійсним односторонній правочин Національного природного парку «Голосіївський» щодо розірвання договору № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Махніцьким Андрієм Васильовичем та Національним природним парком «Голосіївський», який оформлений листом Національного природного парку «Голосіївський» від 12.01.2022 за вх. № 16/2-08-3 за підписом заступника директора з науково-дослідної роботи - начальника відділу Прядко О.І.;
- визнано договір № 12-20/63-РД про організацію рекреаційної діяльності від 05.08.2020, укладений між Фізичною особою - підприємцем Махніцьким Андрієм Васильовичем та Національним природним парком «Голосіївський» продовженим на тих же умовах та той самий строк.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Національний природний парк «Голосіївський» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; залучити та дослідити під час апеляційного розгляду докази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 (склад колегії суддів: головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Хрипун О.О.), з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 про виправлення описок, апеляційну скаргу Національного природного парку «Голосіївський» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
20.10.2025 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Національного природного парку «Голосіївський» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у судовій справі № 910/4138/25 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича на користь Національного природного парку «Голосіївський» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 20.10.2025 заяву Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі № 910/4138/25:
- прийнято до розгляду заяву Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання);
- встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
21.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання з запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 залишити без розгляду.
У період з 27.10.2025 по 31.10.2025 суддя Хрипун О.О. перебував у відпустці.
Крім того, у період з 28.10.2025 по 01.11.2025 суддя Гончаров С.А. перебував у відрядженні, а у період з 03.11.2025 по 07.11.2025 - у відпустці.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді першої інстанції є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу,а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- в суді першої інстанції представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складають витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, а саме: 50 000,00 грн., остаточний розрахунок судових витрат та докази їх понесення будуть надані відповідачем у строки та в порядку, встановленому ГПК України.
- в суді апеляційної інстанції у судовому засіданні 14.10.2025 представником відповідача до закінчення судових дебатів висловлено прохання покласти витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем, на позивача, зроблено заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані до суду на протязі п'яти днів;
- заява Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25, до якого додані докази понесення витрат, надійшла до суду 20.10.2025, тобто у п'ятиденний строк (з урахуванням вихідних днів) після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.
Вказане свідчить про те, що відповідачем дотримано строки подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат в суді першої інстанції та строки подання в суді апеляційної інстанції доказів понесення витрат, проте не дотримано строки подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат в суді апеляційної інстанції.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським бюро «Юлії Рибіцької» Договору про надання правничої допомоги № 03/01-25 від 31.01.2025 з Додатковими угодами № 01/04-25 від 14.04.2025, № 02/06-25 від 02.06.2025 та № 03/10-25 від 08.07.2025, ордеру на надання правничої допомоги серії АА номер 1545043 від 23.06.2025, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА номер 1545043 від 22.04.2025, Акту наданих послуг № 05-1/25 від 12.05.2025, Акту наданих послуг № 10/25 від 17.10.2025, Акту наданих послуг № 10-1/25 від 17.10.2025, платіжної інструкції № 103 від 14.05.2025, платіжної інструкції № 269 від 17.10.2025, платіжної інструкції № 270 від 17.10.2025, детальний опис робіт.
Наданими відповідачем документами підтверджено наступне.
Під час розгляду справи № 910/4138/25 інтереси відповідача представляв адвокат Рибіцька Юлія Борисівна на підставі Договору про надання правничої допомоги № 03/01-25 від 31.01.2025, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА номер 1545043 від 22.04.2025, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА номер 1545043 від 23.06.2025.
Колегією суддів встановлено, що Рибіцька Юлія Борисівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4565 від 17.02.2011.
31.01.2025 між адвокатом Адвокатським бюро «Юлії Рибіцької» та Національним природним парком «Голосіївський» укладено Договір про надання правничої допомоги № 03/01-25 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання представляти права і законні інтереси клієнта шляхом надання правничої допомоги у вигляді відповідних юридичних послуг, а клієнт зобов'язується ці послуги прийняти і оплатити в порядку та розмірі, визначених умовами даного договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору за надання кожної юридичної послуги (пакету послуг) клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар (винагороду), розмір якої визначається за окремою домовленістю сторін у відповідності до «Вартості послуг Адвокатського бюро «Юлії Рибіцької» - документом, з яким попередньо ознайомлений клієнт.
Відповідно до п. 3.4. Договору за результатами надання кожної наданої Адвокатським бюро юридичної послуги (пакету послуг), згідно з відповідним рахунком, складається акт наданих послуг, який підписується клієнтом та керівником Адвокатського бюро. В акті зазначається обсяг наданої правничої допомоги і її вартість.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Рибіцькою Юлією Борисівною в рамках надання правничої допомоги по супроводженню судової справи № 910/4138/25, адвокатом надані наступні послуги:
- підготовка, подання до суду відзиву на позов у судовій справі № 910/4138/25 за позовом ФОП Махніцький А.В. до НПП «Голосіївський», прийняття участі в судових засіданнях в Господарському суді міста Києва в судовій справі № 910/4138/25 (2 судових засідання): кількість часу (год.) - 10,0; вартість (грн.) - 10 000;
- підготовка, подання до суду заперечення на відповідь на відзив у судовій справі № 910/4138/25: кількість часу (год.) - 4,0; вартість (грн.) - 4 000;
- підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 в судовій справі № 910/4138/25: кількість часу (год.) - 8,0; вартість (грн.) - 8 000;
- прийняття участі адвокатом в судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді в судовій справі № 910/4138/25 (2 судових засідання): кількість часу (год.) - 4,0; вартість (грн.) - 6 000.
Додатковою угодою № 01/04-25 до Договору від 14.04.2025 сторони погодили наступний розмір гонорару:
- послуги: підготовка, подання до суду відзиву на позов у судовій справі № 910/4138/25 за позовом ФОП Махніцький А.В. до НПП «Голосіївський»: строк, період надання послуг - до 22.04.2025;
- послуги: прийняття участі в судових засіданнях в суді першої інстанції в судовій справі № 910/4138/2: строк, період надання послуг - згідно з визначеними судом датами;
- вартість за вказані послуги - 10 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 05-1/25 від 12.05.2025 містить опис наданих відповідно до Додаткової угоди № 01/04-25 до Договору від 14.04.2025 послуг на загальну суму 10 000,00 грн.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
Додатковою угодою № 02/06-25 до Договору від 02.06.2025 сторони погодили наступний розмір гонорару:
- послуги: підготовка, подання до суду заперечення на відповідь на відзив у судовій справі № 910/4138/25: строк, період надання послуг - до 10.06.2025; вартість - 4 000,00 грн.
Акт наданих послуг № 10/25 від 17.10.2025 містить опис наданих відповідно до Додаткової угоди № 02/06-25 до Договору від 02.06.2025 послуг на суму 4 000,00 грн.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
Додатковою угодою № 03/10-25 до Договору від 08.07.2025 сторони погодили наступний розмір гонорару:
- послуги: підготовка апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 в судовій справі № 910/4138/25: вартість (грн.) - 8 000; строк, період надання послуг - до 31.07.2025;
- прийняття участі адвокатом в судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді: вартість - 3 000,00 грн./кожне засідання; строк, період надання послуг - згідно з визначеними судом датами.
Акт наданих послуг № 10-1/25 від 17.10.2025 містить опис наданих відповідно до Додаткової угоди № 03/10-25 до Договору від 08.07.2025 послуг на суму 14 000,00 грн.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до платіжної інструкції № 103 від 12.05.2025 Національним природним парком «Голосіївський» сплачено на користь Адвокатського бюро «Юлії Рибіцької» на підставі Договору та Акту наданих послуг № 05-1/25 від 12.05.2025 10 000, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 269 від 15.10.2025 Національним природним парком «Голосіївський» сплачено на користь Адвокатського бюро «Юлії Рибіцької» на підставі Договору та Акту наданих послуг 10/25 від 17.10.2025 14 000, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 270 від 15.10.2025 Національним природним парком «Голосіївський» сплачено на користь Адвокатського бюро «Юлії Рибіцької» на підставі Договору та Акту наданих послуг № 10-1/25 від 17.10.2025 40 000, 00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатом Рибіцькою Юлією Борисівною послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
21.10.2025 (судом зареєстровано 22.10.2025) до суду від позивача надійшло клопотання з запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 залишити без розгляду.
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що:
- представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі не було подано відповідну заяву про те, що докази щодо понесення відповідачем судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по даній справі в порушення вимог ст. 129 ГПК України;
- перша заява, подана представником відповідача, (апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025) не містила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс, або очікує понести відповідач у зв'язку із розглядом даної справи в порушення вимог ст. 124 ГПК України;
- відповідачем при заявлені клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат було порушено низку процесуальних норм, які регламентують порядок відшкодування судових витрат, що прямо унеможливлює задоволення судом такої вимоги та безпосередній розгляд клопотання;
- заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та виконаним представником відповідача обсягом робіт (наданих послуг), часом, витраченим представником відповідача на виконання відповідних робіт (надання послуг), зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг.
Колегія суддів зазначає, що твердження позивача про те, що представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі не було подано відповідну заяву про те, що докази щодо понесення відповідачем судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення по даній справі в порушення вимог ст. 129 ГПК України, спростовується змістом протоколу судового засідання (п. 19 протоколу) від 14.10.2025, а також файлом технічної фіксації судового засідання від 14.10.2025.
Стосовно посилання позивача на те, що перша заява, подана представником відповідача, (апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025) не містила попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс, або очікує понести відповідач у зв'язку із розглядом даної справи в порушення вимог ст. 124 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (ст. 124 ГПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Разом з тим, наведена норма процесуального закону надає суду право, у разі невиконання стороною обв'язку подати попередній розрахунок судових витрат, відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.12.2019 у справі № 909/359/19.
Отже, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, суд при цьому враховує, що відповідач до закінчення судових дебатів заявив про понесені ним судові витрати, які після прийняття постанови підтвердив поданими документами.
Крім того, колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять попередній розрахунок судових витрат відповідача, поданий протягом перегляду справи в суді першої інстанції.
При цьому з матеріалів справи слідує, що при вирішення спору сторін по суті судом першої інстанції рішення щодо розподілу витрат відповідача на правову допомогу не приймалось, а відповідач за наслідками розгляду справи до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення не звертався.
У поданій до суду апеляційної інстанції заяві про розподіл судових витрат заявник просить покласти на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025, з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 про виправлення описок, апеляційну скаргу Національного природного парку «Голосіївський» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25 задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 у справі № 910/4138/25 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В даній справі рішення суду першої інстанції було ухвалено не на користь відповідача, однак постановою суду апеляційної інстанції скасовано вказане рішення, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи містять докази понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат за представництво інтересів відповідача в суді першої та апеляційної інстанції.
На необхідність розподілу судових витрат у разі зміни/скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом вказав Верховний Суд у постанові у справі № 280/9536/23 від 06.08.2025.
Стосовно доводів позивача про не співмірність розміру витрат із складністю справи та виконаним представником відповідача обсягом робіт, колегія суддів зазначає про те, що саме позивач повинен довести невідповідність заявленої відповідачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте позивачем фактично не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така неспівмірність. В свою чергу колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспівмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Колегія суддів звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується представництво адвокатом Рибіцькою Юлією Борисівною інтересів відповідача в суді першої і апеляційної інстанції, в той час як позивачем фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність суми гонорару в розмірі 28 000,00 грн. у цій справі вимогам чинного законодавства та обставинам справи.
В свою чергу надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Інші доводи, наведені позивачем у клопотанні з запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони не спростовують вищевикладене.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином, заява Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Національного природного парку «Голосіївський» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4138/25 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Махніцького Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Національного природного парку «Голосіївський» (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 35, ідентифікаційний код 35620372) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.
3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді С.А. Гончаров
О.О. Хрипун