вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 911/650/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників: відповідно до протоколу судового засідання від 22.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл»
на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 (повний текст рішення складено - 31.07.2025)
у справі № 911/650/24 (суддя - Москалик О.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл»
до Фізичної особи-підприємця Короткова Максима Володимировича
про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг відповідального зберігання,
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Короткова Максима Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл»
про визнання договору №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 недійсним
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» (далі - Товариство) до Фізичної особи підприємця Короткова Максима Володимировича (далі - ФОП Коротков М.В.) про стягнення заборгованості за договорами про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 №13/06 (далі - Договір №13/06), від 15.06.2023 №01/06 (далі - Договір №01/06).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на відповідальному зберіганні ФОП Короткова М.В. залишилось 1407 одиниць товару за спірними Договорами на загальну заставну вартість 198575 грн, який не був повернутий Відповідачем, що за вимог Закону є підставою для стягнення з Відповідач як зберігача заставної вартості неповернутого товару (стягнення збитків).
17.04.2024 до Господарського суду Київської області від Відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визнання Договору №13/06 недійсним в порядку статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що Договір №13/06 сторонами не підписувався та не укладався, в тому числі не підписувався акт до спірного Договору №13/06, договір є підробленим, а тому підлягає визнанню недійсним.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі №911/650/24 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» відмовлено. Судові витрати позивача за первісним позовом, понесені в межах розгляду спору, залишено за Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл». У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Короткова Максима Володимировича відмовлено. Судові витрати позивача за зустрічним позовом, понесені в межах розгляду спору, залишено за Фізичною особою-підприємцем Коротковим Максимом Володимировичем.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд дійшов висновку про передчасність заявлених позивачем вимог, оскільки заявляючи вимогу про повернення коштів, позивач не надає доказів ані втрати або пошкодження майна, ані будь-яких доказів наявності в цьому умислу або грубої необережності з боку відповідача, а лише вказує що, на відповідальному зберіганні залишився Товар на загальну заставну вартість 198575 грн; позивачем не доведено наявності у діях Відповідача протиправної поведінки та обставини втрати Товару за спірними Договорами.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виснував, що Договір №13/06 в редакції наданій позивачем до суду є неукладеним (невчиненим), водночас у зустрічному позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем за первісним позовом неефективного способу захисту.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду України від 22.07.2025 по справі №911/650/24 у частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ СМАЙЛ» та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ СМАЙЛ» та стягнути з Фізичної особи підприємця Короткова Максима Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ СМАЙЛ» 167 856,00 грн заставної вартості товару неповернутого за Договором №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 та 30 719,00 грн заставної вартості товару неповернутого за Договором №01/06 про надання послуг відповідального зберігання від 15.06.2023. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Короткова Максима Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ СМАЙЛ» судові витрати по справі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/650/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/650/24.
10.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/650/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №911/650/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 та призначено розгляд апеляційної скарги на 01.10.2025.
25.09.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача - ФОП Короткова М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.
28.09.2025 через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Короткова Максима Володимировича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
30.09.2025 до початку судового засідання через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкладено розгляд справи № 911/650/24 на 22.10.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, у зв'язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи та неправильністю установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильної оцінки, а також таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:
- суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність «обґрунтованих сумнівів» щодо укладення договору № 13/06 від 13.06.2023 та акта до нього, посилаючись на результати експертизи та зовнішні особливості документів, однак судом не надано належної оцінки тому факту, що висновками експерта не встановлено факту підробки договору № 13/06 від 13.06.2023 та акта до нього;
- сам факт технічних розбіжностей у друці не є підставою для визнання документа недійсним, якщо немає беззаперечних доказів його фальсифікації.
Апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:
- апелянт, посилаючись на висновки експертиз, спотворює їх та не враховує, що проводилась повторна експертиза, яка встановила, що текст на лицьовій і зворотній сторонах договору друковано на різних принтерах;
- апелянт підмінює поняття, посилаючись на те, що факт технічних розбіжностей у документі не може свідчити про його недійсність, якщо відсутні належні та допустимі докази його підроблення, а тому відповідач наголошує, що суд не визнав договір недійсним, а визнав, що договір не укладався у тій редакції, яку було надано суду; водночас як рішення суду базувалось не лише на основі результатів експертизи;
- посилання на постанову Верховного Суду у справі № 916/2884/19 є недоречним, адже у тій справі було доведено саме втрату майна. У нашій же ситуації не доведено навіть факту його передачі, не надано жодних доказів складання актів інвентаризації, актів втрати чи псування товару тощо.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 22.10.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Відповідач та його представник просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Щодо первісного позову.
Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з ФОП Короткова М.В. на користь Товариства 167856 грн заставної вартості товару, неповернутого за Договором №13/06, та 30719 грн заставної вартості товару, неповернутого за Договором №01/06.
Позивач за первісним позовом зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Смайл Дистриб'юшин Груп» (стара назва Товариства; далі - Поклажодавець) та ФОП Коротков М.В. (далі - Зберігач) був укладений Договір від 13.06.2023 №13/06, відповідно до умов якого:
- Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця (далі - Товар). Згідно даного Договору Товаром є: засоби гігієни (зубні пасти, зубні щітки і т.п.) торгових марок Nordics (Болгарія) та Swiss Dent (Швейцарія). Зберігач здійснює зберігання Товару за адресою місцезнаходження Зберігача. Поклажодавець зобов'язується провести оплату за надані послуги в розмірі та терміни, визначені умовами договору (пункт 1.1.-1.4. Договору);
- Зберігач зобов'язаний: забезпечити схоронність Товару Поклажодавця; вчасно вжити заходів по запобіганню ушкодженню, псуванню і втрати Товару; вчасно повідомляти Поклажодавця про обставини, що загрожують схоронності Товару; забезпечити стан приміщення, де зберігається Товар Поклажодавця, у відповідності будівельним, Технічним, протипожежним, санітарним нормам, правилам техніки безпеки (пункти 2.1.-2.1.4. Договору);
- Поклажодавець зобов'язаний: здійснювати передачу Товару на зберігання; передавати на зберігання Товар належної якості та з належним чином оформленими документами; вчасно оплачувати послуги Зберігача по зберіганню Товару (пункти 2.2.-2.2.3. Договору);
- передача Товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі Товару. Зняття Товару зі зберігання здійснюється в місці зберігання Товару за актами приймання-передачі. Кількість і вартість (заставна) Товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (пункти 3.1.-3.3. Договору);
- сторони проводять інвентаризацію Товару Поклажодавця на складі Зберігача, результати якої оформляються Сторонами Інвентаризаційною відомістю на Товар. У випадку розбіжності результатів інвентаризації з даними однієї зі Сторін, сторони протягом 5-ти робочих днів проводять уточнену інвентаризацію і звірення з даними, зазначеними в обліковій документації (актах інвентаризації попередніх періодів, актах приймання-передачі Товару на зберігання і зняття зі зберігання) Зберігача і Поклажодавця. Після проведення зазначених заходів уповноважені представники Сторін зобов'язані скласти відповідний Акт про інвентаризацію товару (пункти 3.4.-3.5. Договору);
- послуги Зберігача по зберіганню всього Товару складають, 1500 грн на місяць (пункт 4.1. Договору);
- Поклажодавець гарантує, що він є власником Товару і до нього немає претензій третіх осіб (пункт 5.1. Договору);
- Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі завданих збитків. Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю Товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки в разі: 1) втрати (нестачі) Товару - в розмірі заставної вартості втраченого Товару або Товару, якого не вистачає; 2) пошкодження Товару - в розмірі суми, на яку знизилась його заставна вартість. У випадку виявлення факту втрати (нестачі) Товару уповноважені представники Сторін складають Акт. Для визначення обсягів втрат фактичні залишки Товару на складі будуть порівнюватись із різницею між обсягами Товару, які надійшли на склад Зберігача та були передані Поклажодавцю відповідно до товарно-супровідних документів, актів приймання-передачі товару та попередніх актів звірки залишків товару. Вартість втраченого Товару буде встановлюватись за вартістю переданого на зберігання Товару згідно актів приймання-передачі. Відшкодування причинених збитків не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язання в натурі (пункти 6.1. - 6.4. Договору);
- договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023, але у всякому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.1. Договору).
Позивач за первісним позовом стверджує, що на виконання умов Договору №13/06 Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв Товар в кількості 1195 штук із загальною заставною вартістю 167856 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13.06.2023 №1 (далі - Акт №1 за Договором №13/06), який підписаний учасниками справи.
Однак, Зберігач не передав (повернув), а Поклажодавець не отримував від Зберігача Товар, який переданий на відповідальне зберігання за Договором №13/06. Таким чином, на думку позивача, на відповідальному зберіганні відповідача залишилось 1195 одиниць Товару загальною заставною вартістю 167856 грн за Договором №13/06.
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Смайл Дистриб'юшин Груп» (попередня назва Товариства; далі - Поклажодавець) та ФОП Коротков М.В. (далі - Зберігач) був укладений Договір від 15.06.2023 №01/06, відповідно до умов якого:
- Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця (далі - Товар). Згідно даного Договору Товаром є: засоби гігієни (зубні пасти, зубні щітки і т.п.) торгових марок Nordics (Болгарія) та Swiss Dent (Швейцарія). Зберігач здійснює зберігання Товару за адресою місцезнаходження Зберігача. Поклажодавець зобов'язується провести оплату за надані послуги в розмірі та терміни, визначені умовами договору (пункт 1.1.-1.4. Договору);
- Зберігач зобов'язаний: забезпечити схоронність Товару Поклажодавця; вчасно вжити заходів по запобіганню ушкодженню, псуванню і втрати Товару; вчасно повідомляти Поклажодавця про обставини, що загрожують схоронності Товару; забезпечити стан приміщення, де зберігається Товар Поклажодавця, у відповідності будівельним, Технічним, протипожежним, санітарним нормам, правилам техніки безпеки (пункти 2.1.-2.1.4. Договору);
- Поклажодавець зобов'язаний: здійснювати передачу Товару на зберігання; передавати на зберігання Товар належної якості та з належним чином оформленими документами; вчасно оплачувати послуги Зберігача по зберіганню Товару (пункти 2.2.-2.2.3. Договору);
- передача Товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі Товару. Зняття Товару зі зберігання здійснюється в місці зберігання Товару за актами приймання-передачі. Кількість і вартість (заставна) Товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (пункти 3.1.-3.3. Договору);
- сторони проводять інвентаризацію Товару Поклажодавця на складі Зберігача, результати якої оформляються Сторонами Інвентаризаційною відомістю на Товар. У випадку розбіжності результатів інвентаризації з даними однієї зі Сторін, сторони протягом 5-ти робочих днів проводять уточнену інвентаризацію і звірення з даними, зазначеними в обліковій документації (актах інвентаризації попередніх періодів, актах приймання-передачі Товару на зберігання і зняття зі зберігання) Зберігача і Поклажодавця. Після проведення зазначених заходів уповноважені представники Сторін зобов'язані скласти відповідний Акт про інвентаризацію товару (пункти 3.4.-3.5. Договору);
- послуги Зберігача по зберіганню всього Товару складають, 500 грн на місяць (пункт 4.1. Договору);
- Поклажодавець гарантує, що він є власником Товару і до нього немає претензій третіх осіб (пункт 5.1. Договору);
- Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі завданих збитків. Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю Товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки в разі: 1) втрати (нестачі) Товару - в розмірі заставної вартості втраченого Товару або Товару, якого не вистачає; 2) пошкодження Товару - в розмірі суми, на яку знизилась його заставна вартість. У випадку виявлення факту втрати (нестачі) Товару уповноважені представники Сторін складають Акт. Для визначення обсягів втрат фактичні залишки Товару на складі будуть порівнюватись із різницею між обсягами Товару, які надійшли на склад Зберігача та були передані Поклажодацю відповідно до товарно-супровідних документів, актів приймання-передачі товару та попередніх актів звірки залишків товару. Вартість втраченого Товару буде встановлюватись за вартістю переданого на зберігання Товару згідно актів приймання-передачі. Відшкодування причинених збитків не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язання в натурі (пункти 6.1. - 6.4. Договору).
- договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023, але у всякому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (пункт 9.1. Договору).
На виконання умов Договору №01/06 Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв Товар в кількості 1034 штук із загальною заставною вартістю 171945,50 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі від 13.06.2023 №1 (далі - Акт №1 за Договором №01/06), який підписаний учасниками справи.
Відповідно до Акту приймання-передачі від 18.06.2023 №2 до Договору №01/06 Поклажодавець отримав, а Зберігач передав Товар в загальній кількості 822 штук із загальною вартістю 141226,50 грн.
Таким чином, на відповідальному зберіганні відповідача залишилось 212 одиниць Товару загальною заставною вартістю 30719 грн за Договором №01/06.
За доводами Позивача за первісним позовом, на відповідальному зберіганні Відповідача залишилось 1407 одиниць Товару загальною заставною вартістю 198575 грн за спірними Договорами, які не повернуті Позивачу.
Вказані обставини, на думку Позивача за первісним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Відповідача 198575 грн заставної вартості Товару за спірними Договорами.
Щодо зустрічного позову.
Як стверджує Позивач за зустрічним позовом, спірний правочин (Договір №13/06) не підписувався і не укладався між учасниками справи, в тому числі не підписувався Акт №1 до Договору №13/06. Позивач зазначає, що навіть не має другого екземпляра спірного договору. Товар в кількості 1195 одиниць заставною вартістю 167856 грн за Актом №1 до Договору №13/06 Позивачем за зустрічним позовом на відповідальне зберігання не приймався.
Позивач за зустрічним Позовом вважає, що Договір №13/06 та Акт №1 до спірного договору, які були додані до позовної заяви, були підроблені посадовими особами Товариства.
В подальшому підроблені документи були використані Товариством як підстава звернення до суду із відповідним позовом.
А тому, на думку позивача за зустрічним позовом, вказані обставини є підставою для визнання Договору №13/06 недійсним.
Отже, позивач за зустрічним позовом, вважає, що вказані обставини порушують його права, та є підставою для звернення з даним зустрічним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позову, виходячи з наступного.
Щодо первісного позову.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що станом на подання позовної заяви до суду Позивач не отримав від Відповідача з відповідального зберігання Товар в повному обсязі за спірними Договорами. В обґрунтування заявлених вимог про стягнення завданих збитків Позивач за первісним позовом посилається на норми частини 1 статті 951 ЦК України.
Розділом 6 спірних Договорів, сторонами погоджено умови про те, що Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі завданих збитків. Зберігач зобов'язаний відшкодувати Поклажодавцю Товару, прийнятого на відповідальне зберігання, збитки в разі: 1) втрати (нестачі) Товару - в розмірі заставної вартості втраченого Товару або Товару, якого не вистачає; 2) пошкодження Товару - в розмірі суми, на яку знизилась його заставна вартість. У випадку виявлення факту втрати (нестачі) Товару уповноважені представники Сторін складають Акт. Для визначення обсягів втрат фактичні залишки Товару на складі будуть порівнюватись із різницею між обсягами Товару, які надійшли на склад Зберігача та були передані Поклажодацю відповідно до товарно-супровідних документів, актів приймання-передачі товару та попередніх актів звірки залишків товару. Вартість втраченого Товару буде встановлюватись за вартістю переданого на зберігання Товару згідно актів приймання-передачі. Відшкодування причинених збитків не звільняє винну Сторону від виконання зобов'язання в натурі.
Однак, як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів втрати (нестачі) Товару за спірними Договорами, зокрема, не подано Акту про втрату (нестачу) Товару, про який зазначено у позовній заяві, складеного уповноваженими представниками сторін.
Згідно з умовами договору, саме складання такого акту є визначальним для фіксування факту втрати та подальшого визначення обсягу збитків.
За відсутності відповідного документа, який би підтверджував настання події (втрати), на яку посилається Позивач, вимога про стягнення збитків є необґрунтованою.
Спірні Договори набирають законної сили з моменту їх підписання Сторонами і діють до 31.12.2023, але у всякому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договорами (пункт 9.1. Договорів).
При цьому, спірні Договори не містять дати закінчення строку на який зберігається Товар.
Разом з цим, за доводами Позивача за первісним позовом Відповідачем було повернуто частину Товару в кількості 822 одиниць за Договором №01/06 із загальною заставною вартістю 141226,50 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі №2 від 18.06.2023.
Позивач за первісним позовом стверджує, що за Договором №01/06 не було повернуто 212 одиниць Товару загальною заставною вартістю 30719 грн, а за Договором №13/06 не було повернуто 1195 одиниць Товару на загальну суму 167856 грн.
Судом критично оцінено наданий Позивачем за первісним позовом Акт №2 до Договору №01/06, оскільки вказаний акт містить виправлення щодо кількості повернутого Товару, щодо вказаних виправлень відсутні будь-які пояснення з боку позивача.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази проведення між сторонами інвентаризації Товару (пункти 3.4.-3.5. Договорів), що унеможливлює достовірне встановлення залишків товару у Відповідача за первісним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
У статті 953 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Саме на Позивача за первісним позовом покладено обов'язок забрати Товар у Зберігача Товару.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не вчинялись документально підтверджені дії для повернення Товару за спірними Договорами.
Суду не надано жодного доказу того, що позивач за первісним позовом направляв відповідачу вимогу про повернення всього товару зі зберігання, як до моменту звернення з позовом про стягнення вартості товару, так і після.
Причини, за якими Позивач не вимагає повернення товару, позивачем не зазначені. Позивач чітко не обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення збитків, доказів втрати товару не надано. Обставини, що виправдовують стягнення коштів, а не повернення Товару суду не наведені.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на тому, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як правильно зауважив суд першої інстанції, позивач, заявляючи вимогу про повернення коштів, не надає доказів ані втрати або пошкодження майна, ані будь-яких доказів наявності в цьому умислу або грубої необережності з боку відповідача, а лише вказує що, на відповідальному зберіганні залишився Товар на загальну заставну вартість 198575 грн.
Позивачем не доведено наявності у діях Відповідача протиправної поведінки та обставини втрати Товару за спірними Договорами.
З урахуванням наведеного в сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову повністю з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про передчасність заявлених позивачем вимог у цій справі.
Стосовно доводів відповідача за первісним позовом зазначає наступне.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, посилання Відповідача за первісним позовом на наявність психологічного впливу під час укладення Договору №01/06 та акту до нього є необґрунтованими та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Водночас, факт звернення до правоохоронних органів сам по собі не свідчить про наявність примусу чи психологічного тиску, а лише може свідчити про суб'єктивне сприйняття особою певної ситуації. Такий факт не є достатнім доказом впливу на волевиявлення під час укладення правочину.
Відповідно до положень статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Разом з тим, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що підписання спірного договору відбулося внаслідок психологічного тиску, примусу чи інших протиправних дій, а тому твердження про укладення договору під психологічним впливом є бездоказовими та не можуть бути прийняті судом як підстава для визнання правочину недійсним.
При цьому, надані у матеріали справи Google-таблиці не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження факту надходження та руху товару, оскільки зазначені таблиці не є офіційними документами бухгалтерського чи товарного обліку, не містять достовірної первинної інформації та не оформлені у порядку, передбаченому законодавством.
Натомість, жодних договорів або угод між сторонами, які б передбачали ведення обліку фінансової чи господарської діяльності шляхом ведення Google-таблиць, не укладалося, а відтак надані Google-таблиці не є обліковими документами у розумінні чинного законодавства та не можуть слугувати належним доказом у справі.
При цьому, колегія суддів критично оцінює заяву свідка з огляду на відсутність об'єктивного підтвердження викладених у ній обставин, а також у зв'язку з її загальним характером та відсутністю прямих доказів на підтвердження позиції сторони, яка її надала.
Щодо зустрічного позову.
Як було зазначено вище, предметом розгляду зустрічних позовних вимог є вимога про визнання недійсним Договору №13/06.
В обгрунтування вказаного позивач за зустрічним позовом стверджує, що Договір №13/06 не укладався та не підписувався, в тому числі не підписувався акт №1 від 13.06.2023 до Договору №13/06. Товар в кількості 1195 одиниць заставною вартістю 167856 грн за вказаним актом на відповідальне зберігання не приймався. Позивач вважає, що вказані документи були підроблені Товариством, виготовлені шляхом заміни останніх аркушів обох документів Договору та акту, тобто аркушів які містять підписи сторін. В обґрунтування заявлених вимог про визнання договору недійсним Позивача за зустрічним позовом посилається на норми частини 1 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Вказана правова норма кореспондується з положеннями частини першої статті 626 ЦК України.
Правочином є найбільш розповсюджений юридичний факт, за допомогою якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки в учасників цивільних правовідносин.
Зміст договору як угоди домовленості (правочину) двох або більше сторін складає сукупність визначених на їхній розсуд сторін та погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права і обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України установлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 203, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.
Статтею 216 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції була призначена судова технічна експертиза документів - Договору №13/06 та Акту №1 до Договору №13/06, за результатами якої судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-кримінального центру МВС Юріною Ольгою було складено висновок експерта від 27.08.2024 №СЕ-19/111-24/32027-ДД, який не містить відповіді на питання:
- Чи відповідає нанесений відбиток печатки та підписи сторін на сторінці 2 Договору №13/06 періоду часу нанесення друкованого тексту на сторінку 1 Договору №13/06?
- Чи відповідає нанесений відбиток печатки та підписи сторін на сторінці 2 Акту приймання-передачі № 1 до Договору №13/06 періоду часу нанесення друкованого тексту на сторінку 1 Акту № 1 до Договору №13/06?
- В один чи в різний період часу нанесено друкований текст на сторінку 1 та сторінку 2 Договору №13/06? Та вказати час нанесення друкованого тексту на вказані сторінки?
- В один чи в різний період часу нанесено друкований текст на сторінку 1 та сторінку 2 Акту №1 до договору №13/06? Та вказати час нанесення друкованого тексту на вказані сторінки?,
оскільки на момент складання висновку експерта у Київському НДЕКЦ МВС був відсутній спеціаліст, що має право проведення судових експертиз за експертною спеціальністю 2.4 «Дослідження давнини виготовлення документів».
У подальшому, у справі була призначена повторна судова технічна експертиза документів - Договору №13/06 та Акту №1 до Договору №13/06.
На вирішення експертизи поставлено наступні питання:
- Чи виготовлено сторінки 1 та сторінки 2 Договору №13/06 шляхом друку на різних знакодрукуючих пристроях?
- Чи виготовлено сторінки 1 та сторінки 2 акту приймання-передачі №1 до Договору №13/06 шляхом друку на різних знакодрукуючих пристроях?
- Чи виготовлено сторінка 2 Договору №13/06 та сторінка 2 акту приймання-передачі №1 до Договору №13/06 шляхом друку на знакодрукуючому пристрої Короткова М.В. - Canon PIXMA G3411?
За результатами проведення судової експертизи судовим експертом Центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України було складено висновок експерта від 16.05.2025 №140/1 та зроблено наступні висновки:
« 1. Друковані тексти та лінії графлення на лицевій (сторінка1) та зворотній (сторінка 2) сторонах договору №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 надруковані на двох різних знакодрукуючих пристроях.
2. Друковані тексти та лінії графлення на лицевій (сторінка 1) та зворотній (сторінка 2) сторонах акту приймання-передачі №1 до договору №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 надруковані на двох різних знакодрукуючих пристроях.
3. Вирішити питання «Чи виготовлено сторінка 2 Договору №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06ю2923 та сторінка №2 акту приймання-передачі №1 від 13.06.2023 до Договору №13/06 про надання послуг відповідального зберігання від 13.06.2023 шляхом друку на знакодрукуючому пристрої Короткова М.В. - Canon PIXMA G3411» не виявилось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині Висновку.»
Згідно з висновком судової технічної експертизи документів, друковані тексти та лінії графлення на лицьовій (сторінка 1) та зворотній (сторінка 2) сторонах спірного Договору, а також Акту до нього, виготовлено за допомогою двох різних знакодрукуючих пристроїв. Зазначене свідчить про те, що частини одного і того ж документа було надруковано в різний час та/або з використанням різних технічних засобів, що є ознакою порушення цілісності документа.
За змістом статей 73, 104 ГПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.
Такі обставини ставлять під сумнів автентичність договору як єдиного правочину, укладеного сторонами в установленому законом порядку. Крім того, відповідач за зустрічним позовом не надав доказів, які б спростовували виявлені експертизою ознаки технічного втручання та доводили б належне і одночасне підписання обома сторонами повного тексту договору.
Надаючи оцінку оспорюваним договору та акту суд першої інстанції врахував той факт, що судом в процесі дослідження доказів на стадії розгляду справи по суті було оглянуто оригінали інших аналогічних договорів, що укладались між сторонами у період з березня 2023 року по червень 2023 та було констатовано, що всі вони були викладені із застосуванням одностороннього друку (одна сторінка аркуша залишалась порожньою). Всі досліджені оригінали договорів погоджені сторонами у вказаний період були однотипними і однаковими за змістом, зокрема однаковими були всі другі сторінки договорів, на яких відображались підписи сторін, також однаковими за змістом є і перші сторінки цих договорів, відмінними є лише дати та номери договорів.
Вагомою також у даному контексті є та обставина, що акт приймання передачі від 15.06.2023 до договору №01.06 факт погодження та підписання яких не заперечується ФОП Коротковим М.В., має особливість, оскільки на відміну від спірного акту від 13.06.2023 до спірного договору №13/06 від 13.06.2023, вказаний акт має підписи на кожній його сторінці. Вказані підписи візуально схожі з підписами сторін що знаходяться на останній сторінці акту, а їх належність вказаним особам не заперечується сторонами. Також суд констатує, що оригінал акту від 15.06.2023 до договору №01.06 так само як і договір виконаний із застосуванням друку лише на одній стороні аркуша.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що на відміну від оспорюваного акта, акт від 15.06.2023 до договору №01.06 на останній сторінці з підписами містить частину таблиці з попередньої сторінки та відомості про загальну кількість та загальну вартість переданого на зберігання товару, що не дає підстав для обґрунтованих сумнівів щодо приналежності сторінок документу.
Водночас, як правильно зауважив суд першої інстанції, оспорюваний акт приймання передачі від 13.06.23, на відміну від описаного вище виконаний із застосуванням друку на обох сторонах листа не містить підписів підписантів на інших сторінках окрім останньої при тому, що на останній містяться виключно відомості про підписантів з підписами та зазначення про те, що весь переданий на зберігання товар належної якості та, на думку суду, є таким що за своїми ознаками не відповідає сталому діловому стилю оформлення аналогічних документів в аналогічний період, якого дотримувались сторони процесу у своїх взаємовідносинах.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає вмотивованим висновок суду першої інстанції про обґрунтований сумнів у тому, що оспорюваний акт приймання передачі від 13.06.23 та оспорюваний договір №13/06 від 13.06.2023 дійсно укладались сторонами у тій редакції, що надана суду позивачем за первісним позовом.
Жодних доказів, які б могли спростувати зазначений вище обґрунтований сумнів суду, який додатково підкріплений висновком експерта, позивач за первісним позовом суду не надав.
Додатково судом першої інстанції були оглянуті оригінали договорів за березень №01/03 та травень 2023 року №01/05, надані позивачем за первісним позовом на вимогу суду , які мали характерні ознаки, а саме були виготовлені на окремих аркушах, і враховуючи наявні в матеріалах справи та оглянуті в судовому засіданні документи, суд зазначив, що з огляду на форму та спосіб оформлення, означені договори відповідають усталеній практиці (звичаю) ділового обороту між сторонами в означений період.
Таким чином, спірний Договір №13/06, який було виготовлено на одному аркуші (обидві сторони якого, згідно висновку експерта, мали ознаки друку з різних пристроїв), не відповідає типовому способу оформлення договорів, що практикувався сторонами в означений період.
Усталений звичай ділового обороту між сторонами передбачав оформлення договорів на окремих аркушах. Вказаний звичай не був дотриманий при оформленні оспорюваного документу - Договору №13/06.
Також у своїй структурі договори, які не оспорюються сторонами, зокрема за березень (№01/03 від 01.03.2023), травень (№01/05 від 01.05.23) та договір №01/06 від 15.06.23, зокрема в преамбулі, мали типовий відступ між найменуванням сторін договору та однаковий спосіб розміщення тексту, зокрема використовувався абзац перед зазначенням «Фізична особа-підприємець». Натомість оспорюваний Договір №13/06 має відмінну візуальну структуру, зокрема відсутній характерний відступ у преамбулі між сторонами договору та відсутній означений вище абзац.
Крім того, у означених договорах за березень, травень та червень 2023 року у пункті 4.1. Договору вартість послуг становить 500 грн, в той час як в Договорі №13/06 становить 1500 грн, що також є додатковою ознакою нетиповості та нелогічності, позаяк договір №01/06 від 15.06.23 укладений через два дні після оспорюваного, згідно акту до нього, стосується аналогічного майна проте більшої кількості і заставної вартості.
Суд не відкидає положення законодавства, що стосуються свободи договору, проте наведені судом обставини вказують на достатність підстав для обґрунтованого сумніву щодо того, що зміст оспорюваного документу не є цілісним та автентичним.
З огляду на критерій вірогідності доказів, обґрунтованим є висновок, що спірний Договір №13/06 не відповідає усталеній практиці ділового обороту між сторонами, що підтверджується такими обставинами: відмінності у формі та структурі договору; відсутність типової візуальної структури; різниця у вартості послуг; результати експертизи.
Відтак, докази, які спростовують достовірність Договору №13/06, є більш вірогідними, ніж ті, що подані на підтвердження того, що зміст оспорюваного документу є цілісним та автентичним, а тому суд має підстави вважати, що спірний договір не був укладений між сторонами та не може вважатися правочином недійсність якого повинна бути визнана судом.
Таким чином, позивачем за первісним позовом не доведено того факту, що відповідач підписав спірний договір та погодив його істотні умови в редакції наданій позивачем до суду. Відтак, з аналізу наявних матеріалів справи суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що Договір №13/06 в редакції наданій позивачем до суду є неукладеним (невчиненим).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц.
Таким чином, у зустрічному позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем за первісним позовом неефективного способу захисту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір №13/06 від 13.06.2023 є неукладеним в редакції наданій позивачем за первісним позовом до суду та акт приймання передачі від 13.06.23 до нього не є цілісним та автентичним документом, з огляду на що вказаний договір та акт приймання передачі від 13.06.23 до нього не створюють для сторін, зокрема і для Позивача за зустрічним позовом юридичних наслідків.
З огляду на те, що суд встановив, що Договір №13/06 від 13.06.2023 не був укладений у редакції поданій позивачем за первісним позовом до суду, суд наголошує, що ця обставина, у свою чергу, додатково підтверджує безпідставність та необґрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення за означеним Договором №13/06 в розмірі 167856 грн.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частини 1, 2 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
За змістом частини 1 статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Статтею 948 ЦК України визначено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Відповідно до частини 1 статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
За змістом статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.
Відповідно до частини 1 статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Водночас у статті 953 ЦК України унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 624 ЦК України визначено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.04.2019 по справі №914/1554/20 та від 12.02.2020 по справі № 923/409/19 про те, що сам факт технічних розбіжностей у друці не є підставою для визнання документа недійсним, якщо немає беззаперечних доказів його фальсифікації судова колегія оцінює критично, оскільки вказані висновки зроблені з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення, зокрема, у даній справі судом встановлено, що сторінки Договору №13/06 від 13.06.2023 та акту приймання-передачі №1 до договору №13/06 надруковано на двох різних знакодрукуючих пристроях, що в сукупності з іншими дослідженими доказами суду призвело до висновку про те, що зміст оспорюваного документу не є цілісним та автентичним.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані та вважає, що судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі № 911/650/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі № 911/650/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Смайл» на рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі № 911/650/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.07.2025 у справі № 911/650/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/650/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 11.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко