вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" жовтня 2025 р. Справа№ 911/3643/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Сибіги О.М.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників: відповідно до протоколу судового засідання від 16.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ»
на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 (повний текст рішення складено - 03.03.2025)
у справі № 911/3643/23 (суддя - Бабкіна В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ»
до Управління капітального будівництва Боярської міської ради
та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН»,
про визнання недійсним (нікчемним) договору № 02-06/63 від 15.11.2023 та стягнення 2 600 000,00 грн. упущеної вигоди
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» до Управління капітального будівництва Боярської міської ради (далі - відповідач-1), у якій позивач просить суд:
- визнати недійсним (нікчемним) договір на роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація» № 02-06/63 від 15.11.2023 р.;
- стягнути з Управління капітального будівництва Боярської міської ради розмір упущеної вигоди у сумі 2600000,00 грн., судовий збір у сумі 2684,00 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 78000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проведення публічної закупівлі по скороченій процедурі на «Роботи з розробки проектної документації по об'єкту: «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація»: 71320000-7-Послуги з інженерного проектування за ДК 021:2015 Ідентифікатор закупівлі UA-2023-10-20-013006-a, між Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради та ТОВ «ІК «АРКОН» був укладений договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р.
Проте, оскільки за твердженням позивача, на підставі договору про передання (відчуження) авторських прав № 1 від 03.07.2017 р., укладеного з ПП «Аріс-Інвест», він володіє авторськими правами на проектно-кошторисну документацію «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23», то відповідач-1 зобов'язаний був укласти відповідний договір виключно з позивачем без проведення відповідної процедури публічної закупівлі.
Отже, оскільки процедура публічної закупівлі була проведена з порушенням Особливостей здійснення публічних закупівель, товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в України та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р., то договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р. є недійсним (нікчемним), а відповідач-1 має відшкодувати позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди (ціни договору, передбаченої у вказаному правочині).
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» до Управління капітального будівництва Боярської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН», про визнання недійсним (нікчемним) договору № 02-06/63 від 15.11.2023 та стягнення 2 600 000,00 грн. упущеної вигоди відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності існування умов, передбачених ст. 215 ЦК України, які є необхідними для визнання договору № 02-06/63 від 15.11.2023 р. недійсним. Також суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення упущеної вигоди, встановивши, що розрахунок упущеної вигоди в сумі 2600000,00 грн. є теоретичним, не підтвердженим відповідними належними доказами.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 та ухвалити постанову, за якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» до Управління капітального будівництва Боярської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» задовольнити у повному обсязі. Стягнути з Управління капітального будівництва Боярської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» суму судового збору.
Крім того, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3643/23 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю »АРІС-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/3643/23.
18.06.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
03.07.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3643/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 та призначено розгляд на 27.08.2025.
23.07.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
20.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
25.08.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» надійшло заперечення на відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та призначено судове засідання по справі № 911/3643/23 у режимі відеоконференції на 27.08.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 відкладено розгляд справи №911/3643/23 на 08.10.2025 об 11 год. 00 хв.
Розпорядженням керівника апарату суду від 06.10.2025 у зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
08.10.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючої судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 прийнято до провадження справу №911/3643/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Кравчук Г.А., Сибіга О.М. та призначено до розгляду на 16.10.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2025 у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 у справі визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Сибіга О.М., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 прийнято до провадження справу №911/3643/23 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Сибіга О.М., Коробенко Г.П., розгляд якої здійснювати 16.10.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач вважає, що судом першої інстанції було неповно та всебічно досліджено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:
- позивач володіє авторськими правами на проектно-кошторисну документацію по «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23», що підтверджується зокрема Договором про відчуження авторських прав, Договором на розроблення проектно-кошторисної документації №02-06/6 від 27.02.2023 та експертними звітами;
- щодо проведення процедури публічної закупівлі скаржник зазначає, що тендерну пропозицію позивача було безпідставно усунуто, навіть попри те, що вимоги, які були зазначені для усунення, не були зазначені у тендерній документації відповідача, а сама дискваліфікація позивача як учасника процедури була здійснена достроково;
- стосовно визнання договору на роботи з розробки проектної документації нікчемним скаржник зазначає, що уклавши відповідний договір, відповідач-1 порушив авторські права апелянта на проектно-кошторисну документації, а тому оскільки позивач володіє авторськими правами, то замовник був зобов'язаний укласти відповідний договір виключно з позивачем без проведення відповідної процедури закупівлі;
- спірний договір укладено всупереч нормам Закону України «Про публічні закупівлі», «Про авторське право та суміжні права», «Про архітектурну діяльність», а тому є нікчемним;
- оскільки з позивачем відповідний договір укладено не було, скаржник втратив суму коштів, яку останній міг би отримати за проведення відповідних робіт у розмірі 2 600 000,00 грн є упущеною вигодою позивача, який підтверджується зокрема Зведеним кошторисом, що є додатком №3 до Договору №02-06/63 від 15.11.2023.
З наведених підстав позивач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
У поданих запереченнях на відзив відповідача-2 на апеляційну скаргу позивач наголошує, що у Відповідача 1 станом на дату складання даного заперечення, відсутні майнові права на проектно-кошторисну документацію «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23». При цьому, у зв'язку з тим, що процедура публічної закупівлі була проведена з порушенням норм чинного законодавства України, переможцем даної публічної процедури було обрано Відповідача 2, то даний факт є порушення авторського права Апелянта на проектно-кошторисну документацію.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ «АРКОН» у поданому відзиві на апеляційну скаргу просило суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:
- рішення та дії Відповідача 1 та Відповідача 2 жодним чином не порушують авторські права Позивача, а тому його звернення до суду із позовом є безпідставним, оскільки Відповідач на підставі ст. 203, 430, 1112 ЦК України, пунктів 6.1. - 6.2. Договору на організацію виконання проектних робіт № 71 від 25.03.2020 має право на використання об'єктів, які було створено Позивачем на замовлення Відповідача;
- відповідач 1 за Договором №71 від 25.03.2020 є суб'єктом авторського права, оскільки згідно з п. 6.1 набув частково на окремі способи використання твору та має право надавати дозвіл на використання твору, а за Договором № 02-06/6 від 27.02.2023 року, на підставі ст. 430 ЦК України, набув майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням на умовах спільної належності;
- Апелянт під час закупівлі № UA-2023-10-20-013006-a не скористався своїм правом на оскарження та не оскаржував до Антимонопольного комітету України ані умови тендерної документації, ані кваліфікації;
- Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було у повній мірі дотримано вимоги діючого законодавства щодо укладання оспорюваного договору, а отже вимога позивача щодо визнання договору недійсним є безпідставною, як і похідна вимога про стягнення упущеної вигоди.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 16.10.2025 з'явились представники учасників справи.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представники відповідачів просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції обставини
03.07.2017 р. між позивачем у даній справі ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» та ПП «АРІС-ІНВЕСТ» був укладений договір про передання (відчуження) авторських прав № 1 від 03.07.2017 р., відповідно до п. 1.1 якого ПП «АРІС-ІНВЕСТ» (автор) на безоплатній основі передає, а ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» набуває виключне майнове право інтелектуальної власності на використання проектно-кошторисної документації «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23» (далі - твір, проектно-кошторисна документація).
Відповідно до п. 1.4 вказаного договору ПП «АРІС-ІНВЕСТ» передає ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» виключні права на використання твору на об'єкті «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23» такими способами: оприлюднення твору або його частин; публічний показ твору або його частин, здійснювати будь-якими засобами та способами; включення твору або його частин, як частини технічної документації; перевидання твору; переклад твору; переробки, адаптації коригування та інші подібні зміни творів.
27.02.2023 р. між Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради (замовник) та ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» (виконавець) був укладений договір № 02-06/6 на розроблення проектно-кошторисної документації (далі - договір № 02-06/6 від 27.02.2023 р.), відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов'язання в інтересах та на користь замовника виконати власними силами та засобами роботи з розроблення проектно-кошторисної документації по об'єкту: «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23» (Коригування 2); 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування за ДК 021:2015. Виконавець також за свій рахунок організовує та оплачує експертизу кошторисної частини проектної документації та надає експертний звіт.
Відповідно до п. 1.2 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. замовник приймає роботи, які відповідають вимогам завдання на проектування, і здійснює своєчасне та повне фінансування прийнятих робіт в межах виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів.
Відповідно до п.п. 1.3-1.5 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. етапи виконання та строки передачі робіт встановлюються у додатку № 4 - календарний план робіт, який є невід'ємною частиною договору. Роботи виконуються виконавцем згідно з завданням на проектування, державними будівельними нормами, правилами та розцінками на проектно-вишукувальні роботи, вихідними даними, наданими замовником. Результатом робіт, визначених в п. 1.1 договору, є проектно-кошторисна документація з проходженням експертизи.
Згідно з п. 1.6 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. фінансування робіт, що становлять предмет даного договору, відбувається за рахунок коштів місцевого бюджету по мірі надходження бюджетних коштів. Бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
У розділі 3 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. сторони погодили, що загальна ціна договору становить 120000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 4.1.2 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. строк виконання робіт - до 30.04.2023 р.
Відповідно до п. 7.1 договору № 02-06/6 від 27.02.2023 р. робота, передбачена п. 1.1 цього договору, є інтелектуальною власністю виконавця. Повторне застосування або будь-яке його коригування (внесення змін чи інше) здійснюється виключно виконавцем (стаття 30 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1).
20.10.2023 р. Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради було оголошено публічну закупівлю по скороченій процедурі на роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація»; 71320000-7-Послуги з інженерного проектування за ДК 021:2015 ідентифікатор закупівлі UA-2023-10-20-013006-a.
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у зазначеній процедурі закупівлі взяли такі суб'єкти господарювання: ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ», ТОВ «ІК «АРКОН», ПрАТ «ГІПРОЦИВІЛЬПРОМБУД», ФОП Козак О.В.
Як вказує позивач, 31.10.2023 р. від Управління капітального будівництва Боярської міської ради на адресу ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» надійшла вимога про усунення порушення у процесі закупівлі за ідентифікатором закупівлі UA-2023-10-20-013006-a. Зокрема, уповноваженою особою Управління капітального будівництва Боярської міської ради під час розгляду тендерної пропозиції ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» було виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією.
01.11.2023 р. ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» надало документи для усунення виявлених невідповідностей.
02.11.2023 р. протокольним рішенням № 24 Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради було вирішено відхилити тендерну пропозицію учасника ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» у процедурі відкритих торгів, проведених у порядку, визначеному Особливостями щодо закупівлі «Роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація», оскільки на підставі підпункту 1 пункту 44 Особливостей позивач не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (його найменування, марку, модель, тощо) під час виправлення виявлених замовником невідповідностей, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.
03.11.2023 р. ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» звернулось до Управління капітального будівництва Боярської міської ради з вимогою, в якій просило скасувати закупівлю «Роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація», ідентифікатор закупівлі UA-2023-10-20-013006-a, оскільки відповідною публічною закупівлею було порушено норми Закону України «Про авторське право та суміжні права».
У відповідь на вказану вимогу, відповідач-1, посилаючись на ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність», повідомив позивача, що автором первинного проекту з «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Проект», є ТОВ «УкрНДІагропроект». Вказаний проект був розроблений у 2014 році. При цьому, ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» виконувались лише коригування кошторисної частини проекту документації по даному об'єкту, без внесення змін в інші розділи проекту. Отже, підстав для скасування закупівлі немає.
07.11.2023 р., згідно з протоколом розгляду тендерної пропозиції переможцем процедури закупівлі UA-2023-10-20-013006-a було визначено ТОВ «ІК «АРКОН». Також у даному протоколі було зазначено, що тендерна пропозиція ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» відхиляється, оскільки учасник не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності та інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (найменування, марку, модель тощо) під час виправлення виявлених замовником в електронній системі закіпівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.
У подальшому, позивач листами від 08.11.2023 р., від 11.11.2023 р., направив відповідачу-1 вимоги та скарги, у яких вказував про порушення його авторських прав на проектно-кошторисну документацію, що була предметом закупівлі UA-2023-10-20-013006-a, просив здійснити відповідну перевірку згідно з вимогами Закону України «Про авторське право і суміжні права».
У відповідь на вказані вимоги та скарги, відповідач-1 листами від 10.11.2023 р., від 13.11.2023 р., повідомив позивача, що процедура публічної закупівлі була проведена з дотриманням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», у відповідача-1 (замовника закупівлі) наявне право на використання проекту з метою розроблення робочої документації, та авторські права позивача жодним чином не порушені.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
15.11.2023 р. між Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради (замовник) та ТОВ «ІК «АРКОН» (виконавець) був укладений договір № 02-06/63 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає виконавцю виконати роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація»; 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування за ДК 021:2015, а замовник - прийняти та здійснити оплату за належним чином виконані роботи (п. 1.1 договору).
Результатом виконаних робіт за цим договором є розроблена виконавцем вказана проектна документація стадія «Робоча документація», яка має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельним нормам, стандартам та правилам, а також вихідним даним замовника (п. 1.2 договору).
Термін здачі робіт, зміст і терміни виконання основних етапів визначаються календарним графіком, що визначений додатком № 2 до даного договору (п. 1.5 договору).
Додатком № 2 до договору «Календарний графік виконання робіт» сторони погодили дату закінчення виконання робіт - 30.04.2024 р.
16.11.2023 р. ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» подало до Антимонопольного комітету України скаргу, в якій просило визнати протокол Управління капітального будівництва Боярської міської ради щодо розгляду тендерної пропозиції від 07.11.2023 р. неправомірним, скасувати його, та прийняти нове рішення, відповідно до якого скасувати та визнати такими, що не відбулись, публічні закупівлі по скороченій процедурі (ідентифікатор закупівлі UA-2023-10-20-013006-a).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки він володіє авторськими правами на проектно-кошторисну документацію «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23», то Управління капітального будівництва Боярської міської ради, відповідно до п. 13 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», було зобов'язане укласти договір на розроблення проектної документації по вказаному об'єкту стадія «Робоча документація» виключно з позивачем, без проведення відповідної процедури публічної закупівлі. Поряд з цим, Управління капітального будівництва Боярської міської ради, уклавши із відповідачем-2 договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р., порушило авторські права позивача на проектно-кошторисну документацію «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23». Отже, договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р. має бути визнаним недійсним (нікчемним).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши доводи учасників, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з наступних підстав.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення ст.ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Пунктом 3-7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» було установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р. «Про затвердження Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» були затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості).
Відповідно до п. 21 Особливостей договір про закупівлю є нікчемним у разі, коли замовник уклав договір про закупівлю з порушенням вимог, визначених пунктом 5 цих Особливостей.
Згідно з п. 5 Особливостей забороняється придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).
Відповідно до пп. 5 п. 13 Особливостей придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі коли роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб'єктом господарювання у разі необхідності захисту прав інтелектуальної власності.
Згідно з частинами першою і другою статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно зі статтею 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до норм абз. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає в себе, зокрема, пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту.
Абзацом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що проект - це документація для будівництва об'єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об'єкта архітектури, та відповідає будівельним нормам і правилам.
Водночас, нормами абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що архітектурне рішення - це авторський задум щодо просторової, планувальної, функціональної організації, зовнішнього вигляду й інтер'єру об'єкта архітектури, а також інженерного та іншого забезпечення його реалізації, викладений в архітектурній частині проекту на всіх стадіях проектування і зафіксований у будь-якій формі.
Нормами ч. 1 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що відносини, що виникають під час створення і використання об'єктів архітектури як об'єктів авторського права, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», цим Законом та іншими законодавчими актами України.
При цьому, в ч. 2 ст. 29 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що об'єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури.
Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право), відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 49 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення; включення до складеного твору; включення до іншого твору, крім складеного твору; розповсюдження примірників твору; імпорт примірників твору; здавання в найм або в позичку примірників твору; публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування, публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.
Як встановлено судом, у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/3050/24 за позовом Управління капітального будівництва Боярської міської ради до ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» про визнання недійсним п. 7.1 договору на розроблення проектно-кошторисної документації № 02-06/6 від 27.02.2023 р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 р. у вказаній справі, що набрало законної сили, було відмовлено у вказаному позові Управління капітального будівництва Боярської міської ради.
При цьому, судом у справі № 910/3050/24 було встановлено, що виключні майнові авторські права на твір можуть належати не тільки авторові, а також особі, яка набула такі права у встановленому законом порядку (зокрема, на підставі договору). Відповідно до приписів чинного законодавства, проектно-кошторисна документація є об'єктом інтелектуальної власності.
Також було встановлено, що проектно-кошторисна документація була розроблена ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» на виконання умов договору № 02-06/6 від 27.02.2023 саме на замовлення позивача та стосується об'єкта Управління капітального будівництва.
При цьому, як слідує з вказаного рішення, відповідно до приписів законодавства Управління капітального будівництва має право спільного володіння майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт - проектно-кошторисну документацію, створену за його замовленням.
Проте, сторони, погодивши у п. 7.1 договору, що робота, передбачена п. 1.1. цього договору, є інтелектуальною власністю виконавця, в той же час всупереч приписам ЦК та Закону України «Про авторське право і суміжні права» не визначили спосіб використання вказаного твору позивачем, як замовником такої проектно-кошторисної документації, як і не визначили розмір виплати авторської винагороди використання твору шляхом укладення окремого авторського договору.
Тож, у даному випадку, з урахуванням того, що саме Управління капітального будівництва є замовником проектно-кошторисної документації та така документація стосується виключно об'єкту будівництва позивача, тобто не є такою, що створена за трудовим договором, у той час, як п. 7.1 договору не визначено способи використання проектно-кошторисної документації Управлінням капітального будівництва, суд у справі № 910/3050/24 дійшов висновку, що Управління капітального будівництва в силу положень ЦК та Закону України «Про авторське право і суміжні права» має право на використання/розпорядження проектно-кошторисною документацією, а також її коригування, без окремого погодження з ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, при розгляді даної справи суд враховує ту обставину, що у справі № 910/3050/24 судом було встановлено право Управління капітального будівництва Боярської міської ради на використання без окремого погодження з ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» проектно-кошторисної документації, розробленої на виконання договору № 02-06/6 від 27.02.2023.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до наявного у матеріалах справи договору на виготовлення проектно-кошторисної документації на проведення реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступеню № 1 від 27.11.2013 р. Управління освіти, молоді та спорту Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області доручило, а ПП «АРІС-ІНВЕСТ» взяло на себе зобов'язання щодо виготовлення проекту реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боряка, вул. Лисенка 11/23. Стадія «Проект».
Первинний проект з «Реконструкції з добудовою приміщення Боярської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» (стадія - Проект) був розроблений у 2014 році ТОВ «УкрНДІагропроект» під керівництвом директора М.Ф. Галібаренка та ГІПа І.М. Шумакової.
У подальшому, ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» виконувало коригування кошторисної частини проектної документації по даному об'єкту, зокрема, на підставі: договору на організацію виконання проектних робіт № 71 від 25.03.2020 р., відповідно до якого замовник (Виконавчий комітет Боярської міської ради) доручає, а виконавець (ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ») бере на себе зобов'язання виконати роботи за ДСТУ Б.Д. 1.1-1:2013. Проектні роботи з перерахунку кошторису та адаптації згідно вимог законодавства проекту реконструкції з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 1 за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23. з проходженням комплексної експертизи проекту. Коригування на стадії проектування - стадія «Проект» («П»). [за кодом СРV за ДК 021:2015- 71245000-7 (Плани, робочі креслення та специфікації для затвердження)] (пункт 1.1 договору), без внесення змін в інші розділи проекту.
Крім того, у додатку № 1 до тендерної документації закупівлі UA-2023-10-20-013006-a передбачено необхідність виконання розробки проектної документації по об'єкту: «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка, 11/23» стадія «Робоча документація» на томи: 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 15, які завантажені окремими файлами». Проте, зазначені томи проектної документації не містять кошторисних розрахунків, що були відкориговані відповідно до договору № 02-06/6 від 27.02.2023.
З усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.
Також суд враховує необхідність застосування категорій стандартів доказування та зазначає, що саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 р. у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 р. у справі № 916/2586/20, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності з урахуванням критерію вірогідності доказів, виходячи зі встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджено наявність умови, передбаченої п. 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на яку посилається позивач, а саме - необхідність захисту прав інтелектуальної власності ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ».
При цьому, слід зауважити, що ні результати публічної закупівлі по скороченій процедурі згідно з ідентифікатором закупівлі UA-2023-10-20-013006-a, ні укладений між Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради та ТОВ «ІК «АРКОН» договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р., станом на час розгляду даної справи недійсними не визнавались, будь-яких порушень під час публічної закупівлі Антимонопольним комітетом України або судом не встановлено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.
Отже, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування умов, передбачених ст. 215 ЦК України, які є необхідними для визнання договору № 02-06/63 від 15.11.2023 недійсним.
Щодо нікчемності договору № 02-06/63 від 15.11.2023 р., то як вже зазначалось вище, відповідно до п. 21 Особливостей договір про закупівлю є нікчемним у разі, коли замовник уклав договір про закупівлю з порушенням вимог, визначених пунктом 5 цих Особливостей.
Згідно з п. 5 Особливостей забороняється придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).
Відповідно до пп. 5 п. 13 Особливостей придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі коли роботи, товари чи послуги можуть бути виконані, поставлені чи надані виключно певним суб'єктом господарювання у разі необхідності захисту прав інтелектуальної власності.
Таким чином, як було зазначено раніше, позивачем належними та достовірними доказами не доведено обставин, що внаслідок проведення процедури відкритих торгів для закупівлі робіт з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація»; 71320000-7 - Послуги з інженерного проектування за ДК 021:2015, право інтелектуальної власності ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» було порушене.
Відтак, відсутні підстави вважати, що договір № 02-06/63 від 15.11.2023 р. був укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 з порушенням вимог, визначених п. 5 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р., а тому вимога ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» про визнання договору № 02-06/63 від 15.11.2023 р. нікчемним також задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» про визнання недійсним (нікчемним) договору на роботи з розробки проектної документації по об'єкту «Реконструкція з добудовою приміщення Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Лисенка 11/23» стадія «Робоча документація» № 02-06/63 від 15.11.2023 р., задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення з Управління капітального будівництва Боярської міської ради упущеної вигоди у сумі 2600000,00 грн.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Відповідно до ч. 2 статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, у тому числі - у вигляді упущеної вигоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
При цьому, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (такі правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).
Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов'язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.
В обгрунтування вимоги про стягнення з Управління капітального будівництва Боярської міської ради упущеної вигоди, позивач вказує на неукладення між ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» та Управлінням капітального будівництва Боярської міської ради договору на проведення робіт з розробки проектної документації (що є предметом закупівлі UA-2023-10-20-013006-a), у зв'язку з чим, як вважає позивач, він втратив кошти, які міг би отримати за проведення відповідних робіт, у сумі 2600000,00 грн., тобто в розмірі ціни договору.
Оскільки позивачем не доведено належними, допустимими та вірогідними доказами порушення прав позивача під час проведення публічної процедури закупівлі UA-2023-10-20-013006-a, зокрема, необхідність захисту прав інтелектуальної власності ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ», наявність вини відповідача-1 у спричиненні ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ» збитків, а також наявність інших складових цивільного порушення - протиправної поведінки (дій) відповідача-1, причинного зв'язку між протиправною поведінкою з боку Управління капітального будівництва та збитками, то підстави для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення упущеної вигоди відсутні.
Разом з тим, слід зазначити, що позивач вимогу про стягнення упущеної вигоди на суму 2600000,00 грн. обґрунтував можливістю отримати кошти за виконання ним робіт, що стали предметом договору № 02-06/63 від 15.11.2023.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору розрахунки за виконані роботи здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 10 банківських днів, за умови наявності коштів відповідного призначення на рахунку замовника.
Датою виконання (закінчення) робіт вважається день підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 2.3 договору).
Замовник має право повернути виконавцю розроблену проектну документацію стадія «Робоча документація» без здійснення оплати в разі їх неналежної якості, кількості або змісту переданої замовнику проектної документації, неналежного оформлення (відсутність печатки, підписів, тощо).
Таким чином, за змістом умов договору № 02-06/63 від 15.11.2023 розрахунок замовника з виконавцем залежить від належного виконання виконавцем своїх обов'язків за договором, результати яких мають бути підтверджені підписаними сторонами актами виконання робіт, та від наявності коштів у замовника оплатити такі роботи. При цьому, як вказувало ТОВ «ІК «АРКОН», на даний час роботи за договором ще не виконані, та, відповідно, відповідачем-1 не оплачені.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, розрахунок упущеної вигоди в сумі 2600000,00 грн. є теоретичним, не підтвердженим відповідними належними доказами.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу приписів ч. 1 ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
Частинами 3-5 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що незалежно від відчуження зазначених у частині першій цієї статті майнових прав на твір автор має право на справедливу винагороду за відповідні способи використання твору, визначену цим Законом і Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Право на справедливу винагороду належить лише автору, переходить лише до спадкоємців автора і не може бути передано (відчужено) іншим особам. Майнові права на твір, який включено до складу іншого твору, не обмежуються у зв'язку із створенням та/або використанням такого іншого твору. Якщо примірники твору законним чином введено у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, допускається подальше відчуження цих примірників без згоди суб'єкта авторського права і без сплати винагороди (вичерпання прав), крім оригіналів творів мистецтва, подальше відчуження яких здійснюється із сплатою винагороди за право слідування відповідно до статті 30 цього Закону. Дія положень цієї частини не поширюється на інтерактивне надання доступу публіці до твору.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Посилання відповідача на те, що спірний договір укладено всупереч нормам Закону України «Про публічні закупівлі», «Про авторське право та суміжні права», «Про архітектурну діяльність», а тому є нікчемним - є необґрунтованими, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, з чим погодилась судова колегія - матеріалами справи не підтверджено передбаченої п. 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на яку посилається позивач, а саме - необхідність захисту прав інтелектуальної власності ТОВ «АРІС-ІНВЕСТ», а відтак суду не доведено існування умов, передбачених ст. 215 ЦК України, які є необхідними для визнання договору № 02-06/63 від 15.11.2023 р. недійсним.
З огляду на викладене, похідна позовна вимога про стягнення упущеної вигоди задоволенню не підлягає з огляду на відсутність складових цивільного порушення як підстав для притягнення відповідача до відповідальності.
Усі інші доводи скаржника судовою колегією враховано та встановлено їх необґрунтованість, позаяк на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції було ретельно досліджено матеріали справи, детально та належним чином мотивовано висновки суду, правильно застосовано норми матеріального права, а твердження апелянта не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІС-ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2025 у справі № 911/3643/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/3643/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 11.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
О.М. Сибіга