ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
06 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1224/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - адвокат Шахновський О.О.;
від відповідача - адвокат Чукітова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025
по справі №916/1224/25
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС»
про визнання недійсним рішення, договору та стягнення 1 982656, 63 грн.
суддя суду першої інстанції - Погребна К.Ф.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст ухвали складено та підписано: 21 липня 2025 року
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про:
1. Визнання недійсним рішення Зборів Уповноважених Кооперативу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» від 03.03.2023р. про виключення ОСОБА_1 з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс»;
2. Визнання недійсним договору (Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивна декларація від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс»;
3. Стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 1 189 205,00 грн. сплачених ОСОБА_1 як пайовий внесок, у порядку двосторонньої реституції за недійсним правочином або як безпідставно набуті кошти;
4. Стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду) попередній розрахунок штрафних санкцій станом на 21 березня 2025 року становить 123 655,33 грн, остаточна сума буде уточнена в судовому засіданні;
5. Стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду) попередній розрахунок інфляційних втрат станом на 21 березня 2025 року становить 669 796,30 грн, остаточна сума буде уточнена в судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав як асоційованого, а з 10 жовтня 2022 року - повноправного члена Кооперативу. Зокрема, позивач вказує на протиправне виключення його з Кооперативу рішенням Зборів Уповноважених від 03 березня 2023 року; неповідомлення про проведення Загальних зборів Кооперативу; порушення встановленого законодавством порядку залучення його грошових коштів для фінансування будівництва; недійсність Меморандуму та Декларації як мнимих правочинів, що приховують інвестиційний договір; невиконання Кооперативом зобов'язань щодо строків будівництва нежитлового приміщення; відмову Кооперативу добровільно повернути сплачені кошти.
Крім того, позивач посилається на те, що Меморандум та Декларація суперечать статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статтям 1, 4 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», оскільки Кооператив не є фінансовою установою і не мав права залучати кошти без відповідної ліцензії. На переконання позивача, сплачені ним кошти у розмірі 1 189 205,00 гривень підлягають поверненню в порядку двосторонньої реституції за недійсним правочином (стаття 216 Цивільного кодексу України) або як безпідставно набуті (стаття 1212 Цивільного кодексу України), а також компенсації у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
На думку ОСОБА_1 ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про визнання недійсним рішення, договору та стягнення 1 982656, 63 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» про закриття провадження по справі в частині позовних вимог - задоволено.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про: визнання недійсним договору (Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивна декларація від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П), укладеного між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс»; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 1 189 205,00 грн. сплачених ОСОБА_1 як пайовий внесок, у порядку двосторонньої реституції за недійсним правочином або як безпідставно набуті кошти; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду) попередній розрахунок штрафних санкцій станом на 21 березня 2025 року становить 123 655,33 грн, остаточна сума буде уточнена в судовому засіданні; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду) попередній розрахунок інфляційних втрат станом на 21 березня 2025 року становить 669 796,30 грн, остаточна сума буде уточнена в судовому засіданні - закрито.
Роз'яснено позивачу, що спір за відповідними вимогами підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятої ухвали суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірні правовідносини виникли на підставі Меморандуму, укладеного 15.09.2021, коли позивач мав статус асоційованого члена та відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/2789/23 асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не беруть участі в управлінні кооперативом, а їх правовідносини вичерпуються після внесення коштів та передачі об'єкта нерухомості.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 15 липня 2025 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та стягнути судові витрати.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що під час прийняття рішення про закриття провадження в частині позовних вимог, суд виходив з того, що між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах); та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
Проте, з таким висновком суду скаржник не погоджується та зазначає про те, що спір між юридичною особою та її членом, який пов'язаний з діяльністю такої юридичної особи, належить до юрисдикції господарських судів як такий, що виникає в корпоративних правовідносинах та є спором корпоративним.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що асоційованих членів обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності слід вважати носіями корпоративних прав, а відносини між кооперативом та його асоційованими членами, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Такий підхід, на думку скаржника не суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.07.2025 9 (провадження № 12-8гс19) та від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19).
Однак, на зазначене, суд першої інстанції уваги не звернув під час прийняття рішення щодо закриття провадження у справі в цій частині.
Крім того, скаржник зазначає в апеляційній скарзі про те, що спірні правовідносини пов'язані з майновою участю асоційованого члена кооперативу у діяльності кооперативу, а саме із виконанням ОСОБА_1 умов персонального меморандуму щодо сплати пайових внесків до кооперативу в грошовій формі, з метою закріплення за Документ сформований в системі «Електронний суд» 31.07.2025 11 ним паю у пайовому фонді ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС». На думку скаржника, такі відносини стосуються статутної діяльності ОК «ЖБК «ВІЛЬЯМС» як юридичної особи та є корпоративними.
Однак, на думку скаржника, зазначеного суд першої інстанції також не врахував під час прийняття рішення щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Таким чином, скаржник стверджує, що висновки суду не узгоджуються зі змістом Статуту та Персонального меморандуму, якими узагальнено констатовано, що « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Доводи інших учасників провадження у справі.
30.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, 30.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 року по справі №916/1224/25.
30.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на клопотання про закриття апеляційного провадження у справі на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 року по справі №916/1224/25, які були подані Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс».
Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.
31.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1224/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/1224/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1224/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1224/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
01.09.2025 матеріали справи №916/1224/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. з 09.09.2025 до 10.10.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду № 388 від 16.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, для розгляду справи №916/1224/25 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Філінюка І.Г., судді: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1224/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 по справі №916/1224/25 на 13.10.2025 о 14:00 год.
В судовому засіданні 13.10.2025 ухвалою в протокольній формі відмовлено у задоволенні клопотання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про закриття апеляційного провадження та оголошено перерву до 06.11.2025
У судових засіданнях представник Григор'єва Сергія Володимировича доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Мотивувальна частина.
Спір у цій справі виник між асоційованим членом, та в подальшому повноправним членом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ВІЛЬЯМС» ОСОБА_1 і таким кооперативом щодо визнання недійсним Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивної декларації від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, сплати пайових внесків відповідно до умов Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивної декларації від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, та також нарахованих в порядку ст. 625 ГПК України 3% річних та інфляційних витрат.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).
Правова конструкція "суд, встановлений законом" стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішення її справи судом.
Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.
Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб'єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.
Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського суду України).
Ці норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, за якими юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.
Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".
За змістом статті 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.
З огляду на визначення, що містяться у статті 1 цього Закону, кооператив - юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
На підставі статті 19 Закону України «Про кооперацію» для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.
Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством.
Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
За статтями 20, 21 Закону України "Про кооперацію" для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу.
Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.
Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).
Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду.
Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України «Про кооперацію».
Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження, господарської діяльності.
Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.
Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність із часу державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Така правова позиція неодноразово висловлена та підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 , від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.
Право членства в кооперативі - це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права стати членом кооперативу, порядку й умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення й реалізації його правомочностей як поєднання членських прав та обов'язків, припинення членства й виходу з кооперативу. Зміст членських правовідносин становлять суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів щодо утворення кооперативної організації або порядку вступу, прийняття в члени вже діючого кооперативу, участі в діяльності кооперативу, вихід (виключення) з нього. Суб'єктами членських правовідносин, з одного боку виступають особи, які створили кооперативну організацію (засновники), та особи, які стали членами вже діючої кооперативної організації, а з іншого - кооперативна організація як суб'єкт господарювання.
Згідно з статтею 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
За предметом правового регулювання зазначена норма права поділяє всі права і обов'язки членів кооперативної організації на:
- управлінські (участь в ухваленні рішень загальними зборами кооперативної організації, а також у роботі інших органів управління кооперативної організації; участь у виконанні рішень органів управління й органів контролю за діяльністю кооперативної організації тощо);
- майнові (участь у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу);
- господарські (участь у господарській діяльності кооперативної організації);
- трудові (виникають у тому разі, якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах);
- соціальні (користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
Закон України "Про кооперацію" визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване та не залежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.
За положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами дійсного члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Законодавче визначення асоційованого членства в кооперативі міститься у статті 14 Закону України "Про кооперацію", за якого асоційований член кооперативу - це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом лише дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з повними членами кооперативу право на одержання паю.
Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка є членом такого кооперативу та внесла пайовий внесок у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу, що дає переважне порівняно з дійсними членами кооперативу право на одержання паю при ліквідації кооперативу.
Асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не зв'язані з кооперативом трудовою функцією, а беруть лише майнову (інвестиційну) участь у діяльності кооперативу.
Майнова складова правового статусу асоційованого члена наближає його до права участі в господарських товариствах, тоді як повне членство характеризується, насамперед, особистою трудовою участю членів у спільній виробничій діяльності кооперативу.
Пайові внески у споживчих та обслуговуючих кооперативах мають інвестиційний, але водночас непідприємницький характер. Зокрема, через створення обслуговуючих кооперативів відбувається de facto інвестування у будівництво житла, отже, комплекс прав членів таких кооперативів також може бути представлений як корпоративним паєм нарівні з корпоративними паями (частками, акціями) учасників господарських товариств та виробничих кооперативів.
У таких випадках, як правило, правовідносини між сторонами вичерпуються після повного внесення коштів на будівництво житла та передачі об'єкта нерухомості у власність замовнику.
Асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу.
Водночас асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації.
Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними.
Відтак між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах) та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).
При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 Господарського кодексу України та статті 96-1 Цивільного кодексу України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає.
Такий висновок підтверджується логікою подальшого розвитку профільного законодавства.
На захист прав інвесторів будівництва нерухомого майна 15.08.2022 Верховна Рада України прийняла Закон №2518-ІХ «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».
Цим Законом законодавець доповнив статтю 14 Закону України «Про кооперацію» новою частиною такого змісту:
«Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об'єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)».
Отже, системне тлумачення норм Закону України «Про кооперацію», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин.
Таким чином, спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати паю, не пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, а відтак такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Закон України від 15.12.2006 №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" відніс до підвідомчості господарських судів справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає юрисдикцію господарських судів: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:
а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;
б) суб'єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;
в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.
Розглядаючи справу, суд має насамперед визначити зміст правовідносин між сторонами, обрати норму права, що їх регулює, та правильно її застосувати.
За статтею 1 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-XII «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Такими цінностями можуть бути рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).
Відповідно до статті 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Зокрема інвестиційна діяльність провадиться на основі інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.
Так, спір у даній справі між асоційованим членом, та в подальшому повноправним членом Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “ВІЛЬЯМС» ОСОБА_1 і таким кооперативом щодо визнання недійсним Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивної декларації від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, сплати пайових внесків відповідно до умов Персонального меморандуму асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивної декларації від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, та також нарахованих в порядку ст. 625 ГПК України 3% річних та інфляційних витрат, не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, тобто з корпоративними відносинами, а стосуються майнових прав позивача. Відтак, такий спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.
При цьому, спірні правовідносини виникли на підставі Меморандуму, укладеного 15.09.2021, коли позивач мав статус асоційованого члена та відповідно до висновків викладених в постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/2789/23 асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не беруть участі в управлінні кооперативом, а їх правовідносини вичерпуються після внесення коштів та передачі об'єкта нерухомості.
Отже набуття позивачем статусу повноправного члена після укладення Меморандуму не змінює цивільно-правової природи відносин, оскільки вимоги позову стосуються виконання інвестиційних зобов'язань, а не корпоративного управління чи діяльності Кооперативу.
Щодо посилань позивача, на той факт, що Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу та Інструктивна декларація є елементами оформлення корпоративних прав, місцевий господарський суд вірно зауважив, що персональний меморандум фактично є договором, спрямованим на отримання права власності на об'єкт нерухомого майна, тобто на реалізацію цивільно-правових відносин між сторонами. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.02.2025 у справі № 916/2789/2.
Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу визначає порядок внесення пайових внесків для будівництва, а Інструктивна декларація є його додатком, що деталізує взаємодію сторін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них місцевий господарський суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» про: визнання недійсним договору (Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу від 15 вересня 2021 року № В/2888415317 та Інструктивна декларація від 15 вересня 2021 року № В/2-2/1/6-П, укладених між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс»; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 1 189 205,00 грн. сплачених ОСОБА_1 як пайовий внесок, у порядку двосторонньої реституції за недійсним правочином або як безпідставно набуті кошти; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду) попередній розрахунок штрафних санкцій станом на 21 березня 2025 року становить 123 655,33 грн, остаточна сума буде уточнена в судовому засіданні; стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Вільямс» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі, що буде розрахований позивачем за весь період прострочення (станом на дату ухвалення рішення суду ) попередній розрахунок інфляційних втрат станом на 21 березня 2025 року становить 669 796,30 грн, в зв'язку з належністю цього спору до цивільної юрисдикції, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника з приводу того, що даний спір між сторонами напряму стосується діяльності Кооперативу, а позивач набув прав члена такого кооперативу, а тому є носієм корпоративних прав та обов'язків, а відносини між сторонами є корпоративними, оскільки асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам корпоративних прав, у зв'язку з чим спори між асоційованим членом та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин, носить загальний характер. Така правова позиція була сформована за результатами правового аналізу статусу асоційованого члена обслуговуючого кооперативу, а відтак враховуються судом у даному спорі.
До того ж, судова колегія зауважує, що наявні матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що характер спірних правовідносин свідчить про те, що такі відносини є саме корпоративними, зокрема пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб'єктивних цивільних прав.
Також, як вже було наголошено вище, позивач є саме асоційованим членом кооперативу, а не його учасником (засновником, акціонером, членом, посадовою особою), а тому за суб'єктним складом такий спір також не можна віднести о корпоративного.
Крім того, предметом даного спору не є захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов'язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи,
Навпаки, у даному випадку позивач намагається захистити власні цивільні права і інтереси, що випливають саме з цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування, які виникли у нього з відповідачем.
Враховуючи наведене, порушення наведені скаржником не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Висновки колегії суддів апеляційного господарського суду.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2025 у справі №916/1224/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.11.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.