Справа № 991/10601/25
Провадження №11-сс/991/677/25
Слідчий суддя 1 інст. ОСОБА_1
06 листопада 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
представника третьої особи, щодо майна якої
вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_6 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується
питання про арешт ОСОБА_7 , підозрюваного ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП задоволено та накладено арешт на майно, згідно переліку, яке зазначено у клопотанні та вилучене 09 жовтня 2025 року, за результатом проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 у будинку АДРЕСА_1 . Слідчим суддею, з огляду на вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» заборонено стороні обвинувачення здійснювати огляд мобільних телефонів «Аррlе iPhone SЕ», модель MP822HN/A, ІМЕІ НОМЕР_1 ; «Аррlе iPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 та сім картки ТОВ «ВФ Україна» № НОМЕР_3 та ноутбука «НР» ENVYm6, с/н: CND2361W99 із зарядним пристроєм, а також скопійованої з них інформації, без присутності під час проведення такої процесуальній дії ОСОБА_8 або його представника та представника ради адвокатів регіону, крім випадку, коли цих осіб повідомлено про дату, час і місце її проведення у порядку, передбаченому для повідомлення про проведення обшуку в адвоката, але вони не прибули для участі в ній. Згідно мотивів судового рішення на мобільні телефони «Аррlе iPhone 13 Рrо», модель MLTJ3ZA/A, ІМЕІ НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 ; «Аррlе iPhone SЕ», модель MP822HN/A, ІМЕІ НОМЕР_1 ; «Аррlе iPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 та сім картку ТОВ «ВФ Україна» № НОМЕР_3 ; коробку чорного кольору з пластиковими картками з номерами: АF36000002840414, АF36000002840422, ноутбук «НР» ENVYm6, с/н:CND2361W99, із зарядним пристроєм та пластикову картку з номером АF36000002840406 накладено арешт з метою збереження речових доказів; на грошові кошти у сумі 25 100 дол. США - з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання; на злитки металу жовтого кольору НОМЕР_6 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_22 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_16 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_14 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_17 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_21 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_23 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_24 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_25 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_20 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_12 вагою 20 г - 1 шт.; НОМЕР_13 вагою 1 унція - 1 шт.; НОМЕР_8 вагою 10 г - 1 шт.; НОМЕР_18 вагою 10 г -1 шт.; НОМЕР_19 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_11 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_15 вагою 50 г - 1 шт. - з метою конфіскації майна як виду покарання. Накладення арешту майна виправдовує ступінь втручання у право власності ОСОБА_8 , є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження. Оскільки, слідчий суддя не вирішує цивільно-правові спори у кримінальному провадженні, у тому числі, що йому не було надано доказів, що вилучені злитки золота належать на праві особистої власності дружині підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , арешт накладено на майно в цілому.
17 жовтня 2025 року та 04 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційна скарга представника третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , у які просить з урахуванням доповнень скасувати ухвалу в частині накладення арешту на: грошові коштів у сумі 25 100 дол. США; золоті злитки загальною масою 291,1 г НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18 та загальною масою 240 г НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_11, НОМЕР_12, постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про накладення арешту та зобов'язати повернути вилучене майно його законним власникам. Судове рішення є незаконним, оскільки висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Під час проведення обшуку в будинку, де проживав ОСОБА_8 , не було виявлено коштів, які могли б бути предметом неправомірної вигоди. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 не отримував грошових коштів як від підозрюваного ОСОБА_10 , так й інших осіб. Вилучені золоті злитки були набуті подружжям ОСОБА_11 у період 2023-2024 років, тобто до подій, які розслідуються у межах даного кримінального провадження. Частина майна, яке вилучено під час проведення обшуку та на яке накладено арешт, належить ОСОБА_7 на праві приватної власності, та інша частина на праві спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Так, ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2020 року отримала дохід від продажу квартири, яку вона отримала за договором дарування, у розмірі 685 895 грн. У подальшому, за вказані кошти, які є особистою приватною власністю, ОСОБА_7 придбала золоті злитки, що підтверджується квитанціями, які долучено до матеріалів справи. Крім того, 28 травня 2025 року ОСОБА_7 відчужила за 20 000 дол. США, що підтверджується розпискою від 28 травня 2025 року, земельну ділянку площею 3,9896 га, яку раніше набула в порядку приватизації. Отже, стороною обвинувачення необґрунтовано вилучено на накладено арешт на злитки золота, оскільки вони є особистою приватною власністю ОСОБА_7 . Також, просить врахувати, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває двоє малолітніх дітей, що об'єктивно ускладнює для неї наслідки накладеного арешту та ставить під загрозу забезпечення потреби сім'ї. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 уклали шлюб 30 квітня 2010 року, а тому на все майно та грошові кошти, отримані подружжям розповсюджується режим спільної сумісної власності, якщо воно не було отримано за правилами ст.57 СК України. Протягом 2020-2025 років подружжям відчужено майна на загальну суму 2 567 840 грн, а у 2024-2025 роках за отримані кошти придбано золоті злитки загальною масою 490 г на суму 1 770 800 грн, що підтверджується квитанціями. Таким чином, джерело походження вилучених злитків є законним, підтвердженим документально та не пов'язане з обставинами кримінального провадження. Вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 25 100 дол. США належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та були отримані ними у борг. На підтвердження вказаних обставин долучено розписки від 28 вересня 2025 року та від 17 вересня 2025 року. ОСОБА_7 здійснює сільськогосподарську діяльність, та вилучені грошові кошти мала намір використати для придбання трактора Lovol P4110, що підтверджується рахунком на оплату №7647. Оскільки вилучені грошові кошти були отримані на підставі цивільно-правових договорів позики, на них не може бути накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, так як вони не є предметом кримінального правопорушення та не були набуті злочинним шляхом. Арешт майна, що не є предметом або засобом вчинення кримінального правопорушення, порушує гарантії права власності, визначені ст.41 Конституції України та ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому ухвала слідчого судді порушує право власності ОСОБА_7
06 листопада 2025 року на електронну пошту Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли заперечення прокурора, у яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим. Стороною захисту надані документи, які не підтверджують факт особистої приватної власності ОСОБА_7 щодо злитків, оскільки у квитанціях не вказано покупця. Під час розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні слідчий суддя не вирішує цивільно-правові спори та позбавлений можливості виділення часток у майні, набутому під час шлюбу, у зв'язку з чим виділення 1/2 частини не передбачено нормами КПК України. Закон передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного, що є спільною сумісною власністю, питання звернення стягнення на нього із визначенням частки буде вирішуватись судом під час виконання вироку суду. Слідчим суддею накладено арешт на грошові кошти та золоті злитки з метою можливої спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання, що на думку сторони обвинувачення, відповідає вимогам п.п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК України.
Представник третьої особи ОСОБА_7 , щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_6 та як захисник підозрюваного ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити. Третя особа ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала подану її представником апеляційну скаргу та просила вимоги задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу його дружини, просив її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. З огляду на відсутність апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_8 колегія суддів апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах доводів апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 .
Відповідно до вимогст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст.170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З матеріалів судової справи вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Вказані вимоги детективом НАБУ при поданні клопотання про арешт майна виконані.
З обставин, які зазначені у повідомленні про підозру ОСОБА_8 від 09 жовтня 2025 року, вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_13 (анкетні дані особи змінені на підставі постанови слідчого про застосування заходів безпеки).
ОСОБА_13 упродовж 2024 року, побоюючись, що може бути безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, обговорював деякі обставини кримінального провадження із своїм знайомим - адвокатом ОСОБА_8
10 лютого 2025 року та 24 лютого 2025 року ОСОБА_8 ініціював зустрічі з ОСОБА_13 , під час яких запропонував декілька варіантів уникнення кримінальної відповідальності. Один з таких варіантів передбачав участь знайомих ОСОБА_8 прокурорів Офісу Генерального прокурора, які за надання неправомірної вигоди та залучення третіх осіб, обіцяли допомогти із вирішенням питання про закриття кримінального провадження.
18 березня 2025 року ОСОБА_8 організував зустріч та познайомив ОСОБА_13 із одним із прокурорів Офісу Генерального прокурора - ОСОБА_10 , таким чином залучивши його до процесу вирішення питання про закриття кримінального провадження. ОСОБА_10 запевнив учасників зустрічі, що зможе допомогти із закриттям кримінального провадження, оскільки має знайомства серед суддів Вищого антикорупційного суду. Також ОСОБА_10 презентував ОСОБА_13 свій план закриття кримінального провадження, який полягав у необхідності подання до Вищого антикорупційного суду скарги, яка має бути розподілена для розгляду заздалегідь обумовленому слідчому судді. Слідчий суддя повинен ухвалити судове рішення, яким буде констатовано факт закінчення строку досудового розслідування та зобов'язано орган досудового розслідування прийняти рішення у порядку ст.284 КПК України.
09 червня 2025 року під час розмови ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_14 , що уточнив у ОСОБА_10 остаточні умови для вирішення питання щодо закриття кримінального провадження. ОСОБА_14 необхідно буде надати неправомірну вигоду у розмірі 3,5 млн дол. США. При цьому 1,5 млн дол. США необхідно надати прокурорам САП. Вказаними діями повинен зайнятися ОСОБА_8 , та 2 млн дол. США надати як неправомірну вигоду суддям Вищого антикорупційного суду. Проте половину вказаної суми, тобто 1 млн дол. США необхідно надати до ухвалення судового рішення суддею Вищого антикорупційного суду та ще 1 млн дол. США, після ухвалення такого судового рішення. При цьому, якщо прокурори САП не погодяться на отримання неправомірної вигоди, то за 1,5 млн дол. США, залучені ОСОБА_10 особи, готові забезпечити у Вищому антикорупційному суді ухвалення необхідного кінцевого судового рішення на користь ОСОБА_13 .
Під час зустрічі 10 червня 2025 року ОСОБА_10 , у присутності ОСОБА_8 , підтвердив ОСОБА_13 даний порядок надання неправомірної вигоди та повідомив, що саме він буде почергово отримувати неправомірну вигоду для подальшої передачі особам, які безпосередньо разом з ним працюватимуть над вирішенням питання про закриття кримінального провадження.
26 червня 2025 року ОСОБА_10 організував зустріч ОСОБА_13 із адвокатами ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , які, з його слів, займаються юридичним супроводом вирішенням питання ОСОБА_13 . Під час зустрічі присутні обговорили стратегію захисту та необхідність отримання всіх матеріалів кримінального провадження, а також підписали договір про надання правової допомоги ОСОБА_13 у суді.
Окрім того, після зустрічі з адвокатами, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 , що ОСОБА_12 , маючи особисті тісні зв'язки з суддями Вищого антикорупційного суду, окрім юридичного супроводу, надав свою згоду у допомозі з вирішенням питання про закриття кримінального провадження за обумовлену вище суму неправомірної вигоди.
16 липня 2025 року, перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 передав ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 100 000 дол. США для подальшої її передачі судді Вищого антикорупційного суду за прийняття в його інтересах рішення у провадженні, пояснивши, що іншу частину - 900 000 дол. США він покладе у скриньку, визначеного ним банку. Далі ОСОБА_10 наголосив, що 900 000 дол. США ОСОБА_13 необхідно помістити у банківську скриньку до прийняття рішення слідчим суддею. А після винесення ухвали слідчим суддею Вищого антикорупційного суду на користь ОСОБА_13 . ОСОБА_10 отримає кошти та передасть їх як частину неправомірної вигоди судді Вищого антикорупційного суду. Іншу половину - буде передано після отримання ухвали.
18 вересня 2025 року, перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , ОСОБА_13 передав ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000 дол. США для подальшої передачі судді Вищого антикорупційного суду за ухвалення судового рішення про задоволення скарги. Крім того, учасники кримінального провадження у розмовах обговорювали порядок вирішення питання щодо закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, у тому числі прокурорами САП.
Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у період з 10 лютого 2025 року по 03 жовтня 2025 року, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, підбурили ОСОБА_13 до надання неправомірної вигоди судді Вищого антикорупційного суду, який є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище та прокурорам САП у сумі 3 500 000 дол. США, з яких у сумі 200 000 дол. США 16 липня 2025 року та 18 вересня 2025 року передано ОСОБА_10 .
Дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування кваліфікує за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.
Відповідно до ч.6 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.369 КК України, належать до тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Зазначені вище обставини та наявні матеріали провадження підтверджують наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Відповідно до п.2, 3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Частиною 10 ст.170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.369 КК України, та у випадку доведеності його вини, санкція вказаної статті передбачає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Із матеріалів справи вбачається, що слідчим суддею з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання накладено арешт на грошові кошти у сумі 25 100 дол. США та злитки металу жовтого кольору НОМЕР_6 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_22 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_16 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_14 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_17 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_21 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_23 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_24 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_25 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_20 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_12 вагою 20 г - 1 шт.; НОМЕР_13 вагою 1 унція - 1 шт.; НОМЕР_8 вагою 10 г - 1 шт.; НОМЕР_18 вагою 10 г -1 шт.; НОМЕР_19 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_11 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_15 вагою 50 г - 1 шт., оскільки стороною обвинувачення доведено, що майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тобто підозрюваного ОСОБА_8 та третьої особи ОСОБА_7 .
Хоча слідчий суддя і не обґрунтував судове рішення, чому саме арештоване з метою конфіскації майна у вигляді злитків є спільною сумісною власністю подружжя, колегія суддів вважає, що детективом НАБУ у судовому засіданні доведено необхідність накладення арешту на золоті злитки, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання з огляду на таке.
Підозрюваний ОСОБА_8 з 30 квітня 2010 року і дотепер перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить актовий запис №357 та дані обставини підтверджуються повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та копією свідоцтва про шлюб, яке видане відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області (т.4, а.с.52, 141).
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто ст.60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У свою чергу, перелік майна до якого застосовується механізм особистої приватної власності дружини, чоловіка, визначено главою 7 СК України, та є вичерпним.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 жовтня 2025 року надано дозвіл на проведення обшуку будинку та інших господарських будівель, які розташовані у АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_8 , які на праві власності належать ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення, у тому числі, грошових коштів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що розслідується у межах кримінального провадження №52024000000000101.
09 жовтня 2025 року у ході проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільні телефони «Аррlе iPhone 13 Рrо», модель MLTJ3ZA/A, ІМЕІ НОМЕР_4 , ІМЕІ2 НОМЕР_5 ; «Аррlе iPhone SЕ», модель MP822HN/A, ІМЕІ НОМЕР_1 ; мобільний телефон «Аррlе iPhone», ІМЕІ НОМЕР_2 та сім картку ТОВ «ВФ Україна» № НОМЕР_3 ; коробку чорного кольору з пластиковими картками з номерами: АF36000002840414, АF36000002840422; ноутбук «НР» ENVYm6, с/н: CND2361W99 із зарядним пристроєм; пластикову картку з номером АF36000002840406. грошові кошти у сумі 25100 дол. США; злитки металу жовтого кольору, а саме: НОМЕР_6 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_22 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_16 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_14 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_17 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_21 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_23 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_24 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_25 вагою 50 г- 1 шт.; НОМЕР_20 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_12 вагою 20 г - 1 шт.; НОМЕР_13 вагою 1 унція - 1 шт.; НОМЕР_8 вагою 10 г - 1 шт.; НОМЕР_18 вагою 10 г -1 шт.; НОМЕР_19 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_11 вагою 5 г - 1 шт. та НОМЕР_15 вагою 50 г - 1 шт.
Зі змісту апеляційної скарги представникатретьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 вбачається, що законність ухвали слідчого судді в частині накладення арешту на вилучені під час проведення обшуку злитки, зокрема: НОМЕР_21 вагою 50 г - 1 шт.;НОМЕР_23 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_24 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_25 вагою 50 г- 1 шт. та НОМЕР_20 вагою 50 г - 1 шт. не оскаржує, тому колегія суддів переглядає судове рішення в межах доводів його апеляційної скарги.
Сторона захисту зазначає, що слідчим суддею незаконно було накладено арешт на золоті злитки НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18 оскільки дане цінне рухоме майно є особистою приватною власність дружини підозрюваного ОСОБА_8 - третьої особи ОСОБА_7 , що унеможливлює застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а також злитків НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_11, НОМЕР_12, які є спільним майном подружжя, придбаним за власні кошти, ще до часу подій, які інкримінуються ОСОБА_8 .
Разом з тим, колегія суддів вважає доводи апеляційної скаргипредставника третьої особи ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про валюту і валютні операції» торгівля валютними цінностями здійснюється виключно через уповноважені установи, які отримали ліцензію на таку діяльність відповідно до ст.9 цього Закону.
Порядок здійснення операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти/банківських металів без фізичної поставки визначено Положенням про здійснення операцій із валютними цінностями, яке затверджене постановою правління Національного банку України №2 від 02 січня 2019 року. Згідно вказаного Положення банк оформляє квитанцію про продаж монет у вигляді паперового або електронного документа. Банк здійснює операції з банківськими металами та валютно-обмінні операції з клієнтами - фізичними особами з оформленням квитанції про здійснення валютно-обмінної операції/операції із торгівлі банківськими металами з фізичною поставкою (додаток 1 до цього Положення). Форма і зміст квитанції/чека, що формується платіжним пристроєм банку, має відповідати вимогам нормативно-правових актів щодо здійснення валютно-обмінних, касових операцій та враховувати вимоги законодавства України про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (п.14-17 розділу ІІІ Положення).
Тобто, у разі здійснення операції з купівлі банківських металів, особі надається квитанція, яка має містити всю необхідну інформацію щодо валютної операції із купівлі банківського металу, форма якої затверджена постановою правління НБУ №2 від 02 січня 2019 року.
Сторона захисту на обґрунтування права особистої приватної власності третьої особи ОСОБА_7 та як наслідок незаконність ухвали слідчого судді надала копії квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій із торгівлі банківськими металами з фізичною поставкою №65647 від 05 вересня 2023 року (т.4, а.с.36); №65651 від 05 вересня 2023 року (т.4, а.с.38); №65639 від 05 вересня 2023 року (т.4, а.с.40); від 23 травня 2023 року (т.4, а.с.43); №39398 від 04 липня 2023 року (т.4, а.с.45); №268017 від 17 квітня 2024 року (т.4, а.с.78); №268062 від 17 квітня 2024 року (т.4, а.с.80); №268212 від 17 квітня 2024 року (т.4, а.с.82); №151058 від 14 травня 2025 року (т.4, а.с.90) та №79871 від 07 липня 2025 року (т.4, а.с.93). Разом з тим, надані документи не містять доказів, що клієнтом валютно-обмінних операцій була ОСОБА_7 , оскільки у них відсутня будь-яка інформація, яка б надала можливість ідентифікувати особу, яка придбала відповідний метал, зокрема відомості в графі «підпис клієнта» відсутні. Крім того, у наданих квитанціях відсутня інформація, яка б підтверджувала, що вилучені детективами НАБУ золоті злитки НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_11, НОМЕР_12 були предметом купівлі-продажу, оскільки у них відсутні реквізити злитків - назва банківського металу. Доводи сторони захисту, що вказані злитки були придбані на особисті кошти третьої особи ОСОБА_7 , які вона отримала внаслідок укладення договорів купівлі-продажу квартири від 11 червня 2020 року та земельної ділянки від 28 травня 2025 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки дохід від відчуження об'єктів нерухомості нею отримано у 2020 році та 2025 році, разом з тим більшість банківських металів (злитків) було придбано у 2023-2024 роках.
Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів доходить висновку, щозолоті злитки НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, НОМЕР_6, НОМЕР_10, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_11 та НОМЕР_12 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , оскільки стороною захисту не доведено, що вищезазначене цінне рухоме майно набуте ОСОБА_7 хоча і за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для накладення арешту на майно, що перебуває у спільній сумісній власності підозрюваного ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_7 . Разом з тим, слідчим суддею не оцінено обґрунтованість втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_7 у контексті ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Дружина підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 не має статусу підозрюваної у цьому кримінальному провадженні, а тому, з метою дотримання її прав як співвласника такого майна, апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 слід задовольнити частково: скасувати арешт на 1/2 частину злитків металу, згідно переліку апеляційної скарги. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №2-3392/11 (провадження 14-105цс19).
Оскільки згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанціїпереглядає судові рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частинінакладення арешту на 1/2 частину злитків металу жовтого кольору НОМЕР_13 вагою 1 унція - 1 шт.; НОМЕР_14 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_15 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_16 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_17 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_18 вагою 10 г -1 шт.; НОМЕР_6 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_22 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_8 вагою 10 г - 1 шт.; НОМЕР_19 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_11 вагою 5 г - 1 шт. та НОМЕР_12 вагою 20 г - 1 шт.
Щодо доводів апеляційної скарги сторони захисту в частині необґрунтованого накладення арешту на грошові кошти у сумі 21 500 дол. США, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.2 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
Згідно з ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч.1 ст.150, ст.154, ч.2,3 ст.159-1, ч.1 ст.190, ст.192, ч.1 ст. 204, 209-1, 210, ч.1,2 ст.212, 212-1, ч.1 ст.222, 229, 239-1, 239-2, ч.2 ст.244, ч.1 ст.248, 249, ч.1, 2 ст.300, ч.1 ст.301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст.363, ч.1 ст.363-1, 364-1, 365-2 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Зі змісту ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року вбачається, що на грошові кошти у сумі 25 100 дол. США було накладено арешт одночасно з метою забезпечення спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання.
З протоколу обшуку від 09 жовтня 2025 року вбачається, що у кабінеті ОСОБА_8 у валізі поруч з робочим столом виявлено грошові кошти у сумі 15 000 дол. США. Крім того, вилучено з шафи 10 100 дол. США, які, зі слів ОСОБА_8 , були надані йому ОСОБА_16 у якості оплати праці щодо вивчення процесуальних документів.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування частина грошових коштів, які передавалися свідком ОСОБА_13 підозрюваному ОСОБА_10 дотепер не відшукані. Враховуючи, що вилучені у підозрюваного ОСОБА_8 під час проведення обшуку грошові коштів у розмірі 25 100 дол. США не перевищують розмір неправомірної вигоди, яка надавалася у межах даного кримінального провадження, у свою чергу, надані стороною захисту копії цивільно-правових договорів, не підтверджують їх законного походження як спільної сумісної власності подружжя, колегія суддів вважає, що грошові кошти у сумі 25 100 дол. США відповідають критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК України, оскільки з огляду на обставини кримінального провадження могли бути одержані внаслідок можливого вчинення злочину та/або доходами від них, які у подальшому могли бути перетворені шляхом здійснення їх обміну.
Таким чином, доводи апеляційної скарги сторони захисту, що слідчим суддею було необґрунтовано накладено арешт на грошові кошти у сумі 25 100 дол. США з метою забезпеченняспеціальної конфіскації, не знайшли свого підтвердження, з огляду на докази, які містяться у матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні детектива НАБУ, з метою виконання завдань кримінального провадження.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу в частині.
На підставі наведеного, керуючись ст.131, 132, 135, 167, 168, 170, 171, 173, 392, 395, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 жовтня 2025 року в частині накладення арешту на 1/2 частину злитків металу жовтого кольору НОМЕР_13 вагою 1 унція - 1 шт.; НОМЕР_14 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_15 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_16 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_17 вагою 50 г - 1 шт.; НОМЕР_18 вагою 10 г -1 шт.; НОМЕР_6 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_22 вагою 100 г - 1 шт.; НОМЕР_8 вагою 10 г - 1 шт.; НОМЕР_19 вагою 5 г - 1 шт.; НОМЕР_11 вагою 5 г - 1 шт. та НОМЕР_12 вагою 20 г - 1 шт. скасувати як такого, що набуте у спільній сумісній власності ОСОБА_7 .
У цій частині постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання детектива НАБУ в цій частині відмовити.
Віншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4