Справа № 991/10525/25
Провадження №11-сс/991/679/25
Суддя 1 інст. ОСОБА_1
06 листопада 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Феневичі Вишгородського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2025 року клопотання детектива НАБУ задоволено частково: застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів до 07 грудня 2025 року включно; визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1350 (одна тисяча триста п'ятдесят) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у грошовому еквіваленті 4 087 800 (чотири мільйони вісімдесят сім тисяч вісімсот) гривень 00 коп; у разі внесення застави вирішено покласти на підозрюваного ОСОБА_8 такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за кожною вимогою; не відлучатись із міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підозрюваними ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, який, згідно ст.12 КК України, належить до тяжких злочинів; існують ризики, передбачені п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні детектива; застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Враховуючи наведені відомості про майновий стан підозрюваного, розмір предмету злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному застави в розмірі 1350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4 087 800 грн із покладенням на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
17 жовтня 2025 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 , надіслана засобами поштового зв'язку 14 жовтня 2025 року, в якій він просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нове рішення, яким застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за його місцем проживання із покладенням на нього зобов'язань, визначених у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; у разі встановлення апеляційним судом обґрунтованим застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалити рішення, яким зменшити суму застави не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На його думку, має місце неповнота судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам злочину, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу слідчим суддею допущено істотні порушення вимог КПК України, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали. Слідчий суддя без належної аргументації та аналізу альтернативних запобіжних заходів, обрав щодо підозрюваного найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою, що суперечить національному законодавству та усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, при обранні запобіжного заходу та визначенні розміру застави, який є непомірним для підозрюваного, слідчий суддя не взяв до уваги стан здоров'я підозрюваного, необхідність лікування; майновий стан, а також те, що підозрюваний під час обшуку за місцем проживання та після затримання не створював жодних перешкод органу досудового розслідування, фактично співпрацював зі слідством та сприяв у безперешкодному проведенні слідчих дій. Слідчий суддя не надав належної оцінки обставинам, визначеним ч.1 ст.178 КПК України, не дослідив у повному обсязі обставини, які свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки зі змісту поданого клопотання та наданих до нього матеріалів не вбачається жодного конкретного доказу того, що підозрюваний ОСОБА_8 планує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, особисто, чи за допомогою інших осіб, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину. Не підтверджуються матеріалами кримінального провадження також ризики, передбачені п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_8 має постійне місце проживання, одружений із ОСОБА_13 , з якою проживає однією сім'єю тривалий час, має трьох малолітніх дітей - 2017 та 2020 років народження, батьків пенсіонерів, які мають тяжкі хвороби та батько має інвалідність у зв'язку із захворюванням. Батьки дружини також є пенсіонерами, не працюють та мають серйозні захворювання. Окрім того, ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу, що свідчить про його соціальну стабільність, наявність правосвідомої поведінки та обізнаність із правовими наслідками порушення закону, що підтверджує відсутність у нього мотивів для переховування від органів досудового розслідування та суду. Сприяння та відсутність перешкоджання підозрюваного у проведенні слідчих дій свідчать про відсутність у нього наміру знищити, приховати чи спотворити будь-які речі або документи, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин злочину. З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими проведено обшук у житлі ОСОБА_8 , вилучено або зафіксовано належним чином речі та документи, які могли становити доказову базу для слідства. Припущення слідчого судді щодо можливості незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних не підтверджуються жодними доказами або фактами. Враховуючи позитивну характеристику ОСОБА_8 , а також те, що він за час виконання посадових (службових) обов'язків до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, на даний час має серйозні захворювання, що загрожують його життю, тримання під вартою може суттєво збільшити таку загрозу, тому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є більш доцільним і пропорційним заходом, який має бути застосований до підозрюваного. Такий запобіжний захід дозволить ефективно контролювати підозрюваного, не обмежуючи його свободи більшою мірою, ніж це необхідно. ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а не особливо тяжкого, визначення розміру застави у розмірі 4 087 800 грн є непропорційним до обставин справи та перевищує межі, передбачені законом для тяжких злочинів, тому, застосування застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є більш справедливим та пропорційним, що дасть можливість забезпечити належний контроль за підозрюваним, не порушуючи його прав та не ставлячи його у непомірно складні умови.
06 листопада 2025 року захисник подав доповнення до апеляційної скарги у яких зазначає, що повний текст оскаржуваної ухвали від 10 жовтня 2025 року проголошено 15 жовтня 2025 року, що є порушенням норм КПК України, права на апеляційне оскарження та права на захист. Слідчим суддею постановлено ухвалу про розгляд питання обрання запобіжного заходу у закритому судовому засіданні, разом з тим у залі був присутній детектив НАБУ ОСОБА_14 , який активно брав участь у судовому засіданні. У п.3.2.2 оскаржуваної ухвали слідчий суддя помилково дійшов висновку, що можливий його вплив на підозрюваних ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та свідків. У матеріалах кримінального провадження відсутні протоколи НСРД, які б свідчили про зустріч ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про неможливість обрання ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу; при визначенні розміру застави не врахував його сімейний та майновий стан. На виконання ухвали слідчого судді ОСОБА_8 було вжито заходи щодо здачі на зберігання до відповідних органів паспортів для виїзду за кордон. Оскільки в ухвалі не зазначено відповідний орган державної влади, на який покладено обов'язок зберігати документи, ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області відмовились взяти на зберігання паспорти громадянина України для виїзду за кордон, оформлених на ім'я ОСОБА_8 . Після внесення за ОСОБА_8 застави, він не виїхав за межі України, прибував за викликом до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, під час проведення повторного обшуку 05 листопада 2025 року перебував за місцем свого проживання, що свідчить про відсутність ризику переховування його від органів досудового розслідування та/або суду. З урахуванням доповнень просив скасувати ухвалу в частині визначення розміру застави та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити суму застави не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Підозрюваний ОСОБА_8 підтримав позицію захисника, просив апеляційну скаргу задовольнити. Пояснень з приводу вилучених у нього ідентифікованих органом досудового розслідування купюр не надав, скориставшись ст.63 Конституції України. Додатково пояснив, що в ухвалі слідчого судді невірно зазначено його прізвище.
Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення слідчого судді постановлено з урахуванням усіх обставин справи та у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому просив залишити його без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону та ухвалив законне рішення.
Згідно з ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України.
Відповідно до положень зазначеної норми, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
При цьому, ч.3 ст.183 КПК України визначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі достатньому для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52024000000000101 від 05 березня 2024 року, в межах якого ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000841 від 29 листопада 2017 року за підозрою ОСОБА_9 (дані особи у кримінальному провадженні змінені) у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.290, ч.1 ст.366 КК України. ОСОБА_9 , побоюючись, що може бути безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, протягом 2024 року обговорював деякі обставини вказаного кримінального провадження із своїм давнім знайомим адвокатом ОСОБА_11 , який запропонував ОСОБА_9 декілька варіантів уникнення кримінальної відповідальності, один з яких передбачав участь знайомих ОСОБА_11 - прокурорів Офісу Генерального прокурора, які за неправомірну вигоду та залучення до вирішення питання третіх осіб, обіцяли допомогти із вирішенням питання про закриття кримінального провадження. 18 березня 2025 року ОСОБА_11 познайомив ОСОБА_9 з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , який повідомив, що він та його знайомі адвокати підтримують відносини з суддями Вищого антикорупційного суду, у тому числі з головою суду, та ними розроблено план вирішення питання щодо закриття кримінального провадження №52017000000000841. ОСОБА_9 погодився на пропозицію ОСОБА_8 . Під час зустрічі 09 червня 2025 року ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 , що ОСОБА_8 під час попередніх розмов наголосив, що за вирішення питання щодо закриття кримінального провадження необхідно буде надати неправомірну вигоду у розмірі 3 500 000 дол. США, з яких 1 500 000 дол. США необхідно буде передати прокурорам САП, а 2 000 000 дол. США необхідно передати як неправомірну вигоду суддям Вищого антикорупційного суду. 26 червня 2025 року ОСОБА_8 організував зустріч ОСОБА_9 з адвокатами ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які займалися вирішенням питання щодо закриття кримінального провадження, та з якими ОСОБА_9 підписав договір про представлення його інтересів у суді. 16 липня 2025 року ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання попередніх домовленостей із ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 100 000 дол. США для подальшої передачі їх судді Вищого антикорупційного суду за прийняття в його інтересах рішення у провадженні, пояснивши, що решту - 900 000 дол. США він покладе у скриньку, визначеного ними банку. 18 вересня 2025 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , на виконання попередніх домовленостей із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , передав ОСОБА_8 частину неправомірної вигоди у розмірі 100 000 дол. США для подальшої передачі їх судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_15 за винесення ухвали про задоволення скарги. 23 вересня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_15 у задоволенні скарги ОСОБА_10 , поданої в інтересах ОСОБА_9 , відмовлено. Під час зустрічі 30 вересня 2025 року ОСОБА_12 пояснив ОСОБА_9 , що він обговорив питання щодо закриття провадження за строками із прокурорами САП та з суддями Вищого антикорупційного суду, а також те, що прокурори САП готові закрити провадження навіть без рішення Вищого антикорупційного суду. 03 жовтня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду ОСОБА_16 у задоволенні скарги ОСОБА_10 , поданої в інтересах ОСОБА_9 , відмовлено. Таким чином, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 у період із 10 лютого 2025 року до 03 жовтня 2025 року, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб, підбурили ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди судді Вищого антикорупційного суду, який є службовою особою та займає особливо відповідальне становище, та прокурорам САП у сумі 3 500 000 дол. США, частина з яких, у сумі 200 000 дол. США, 16 липня 2025 року та 18 вересня 2025 року передана ОСОБА_8 .
09 жовтня 2025 року ОСОБА_8 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, та затримано в порядку п.3 ч.1 ст.208 КПК України (т.1 а.с.33-36, 49-60).
Дії ОСОБА_8 сторона обвинувачення кваліфікує як підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині необґрунтованості підозри: повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 09 жовтня 2025 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.4 ст.369 КК України, підтверджується матеріалами, доданими до клопотання, які узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру та досліджені слідчим суддею у судовому засіданні. Слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 .
Щодо доводів апеляційної скарги в частині наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в сумі 4 087 800 грн, який, на думку сторони захисту, є надмірним для підозрюваного та непропорційним до обставин справи, то колегія суддів не погоджується з вказаними доводами, виходячи з такого.
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.369 КК України, належить до тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Враховуючи ступінь тяжкості злочину, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_8 ; наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , який дійсний до 24 жовтня 2029 року (т.1 а.с.20-21); наявність трьох малолітніх дітей (т.4 а.с.56-58), колегія суддів вважає, що він може безперешкодно виїхати за межі України (такий виїзд мав місце у період із 2021 року до 2023 року, що підтверджується відомостями про перетин ОСОБА_8 кордону України т.1 а.с.65). Також, враховуючи майновий стан підозрюваного, а також те, що внаслідок вчинення злочину він отримав значні кошти від вчинення протиправних дій, частина з яких невідшукана, він тривалий час працює на посадах органів прокуратури, у тому числі в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора, за рахунок чого міг набути широке коло зав'язків серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, тому існує ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду, у тому числі шляхом залишення території України.
При встановленні наявності іншого ризику - впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчим суддею враховано, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками. Обґрунтовувати свої висновки суд може лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України. За таких обставин, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також, у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру адвокатам ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , які, згідно даних протоколів НСРД, діяли спільно із ОСОБА_8 і його вплив на їх показання може мати місце, враховуючи дані їх розмов, а також, які можуть бути об'єднані спільною метою - унеможливити притягнення їх до кримінальної відповідальності шляхом зміни показань та формування спільної правової позиції.
Під час проведення обшуку 09 жовтня 2025 року в квартирі за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 детективами НАБУ виявлено та вилучено не всю суму коштів отриманої неправомірної вигоди, яку підозрюваний отримав від ОСОБА_9 (т.1 а.с.22-32), із протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо контроль особи, від 23 вересня 2025 року №19/2-859 вбачається, що ОСОБА_8 мав намір грошові кошти, отримані в якості неправомірної вигоди, обміняти на інші купюри (т.3 а.с.1-18), тому існує ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.
Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про правильність та обґрунтованість висновків слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених п.1-3 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчим суддею не встановлено обставин, які б вказували на те, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення не зверталась із апеляційною скаргою, тому доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.
Також, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді про те, що з урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 ; запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання встановленим ризикам та більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, вона може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК України).
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на вагомість доказів, встановлених ризиків, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої; характеризуючі дані підозрюваного; його майновий стан, а також обставин справи, зокрема, що внаслідок вчиненого злочину підозрюваний отримав значні кошти від вчинення протиправних дій, що підтверджується матеріалами справи; підозрюваний тривалий час працює на посадах органів прокуратури, у тому числі в Офісі Генерального прокурора на посаді прокурора; інкримінування йому підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, у період воєнного стану, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність виключного випадку, визначеного ч.5 ст.182 КПК України, та існування підстав для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену ч.5 ст.182 КПК України.
Доводи сторони захисту про непомірність визначеного підозрюваному розміру застави колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з ч.2 ст.182 КПК України застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Наявність у мотивувальній частині ухвали невірного зазначення прізвища підозрюваного не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги та може бути виправлено слідчим суддею при розгляді питання про виправлення описки.
Доводи апеляційної скарги про сприяння підозрюваним органу досудового слідства не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду, оскільки ОСОБА_8 згідно матеріалів, доданих до клопотання, не надав детективам НАБУ доступу до свого мобільного телефону при його вилученні, а на запитання про походження вилучених у нього коштів, які були вручені заявнику, послався на ст.63 Конституції України.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом судового розгляду в суді першої інстанції та висновків слідчого судді не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.131, 132, 176, 177, 180, 182, 194, 309, 370, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 жовтня 2025 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4