печерський районний суд міста києва
Справа № 686/5685/25-ц
пр. 2-5953/25
06 жовтня 2025 року суддя Печерський районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Держави Російської Федерації в особі Посольства держави Російської Федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди, -
08.04.2025 до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Ільєвій Т.Г. 11.04.2025, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду 15.04.2025 позовну заяву було залишено без руху, яка направлялась позивачу засобами поштового зв'язку та на його електронну пошту.
Разом з тим, позивач, отримавши копію ухвали від 20.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, недоліки не виправив.
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позивачу дана позовна заява є не актуальною, оскільки вимоги ухвали суду від 20.06.2025, заявник не має наміру виконувати, так як на протязі довгого періоду самостійно не цікавиться справою.
Таким чином, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Відповідно до ч. 5, 6 статті 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі №757/48467/21 зазначив, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі N 947/26777/19 (провадження N 61-9161св22), від 20 січня 2023 року у справі N 465/6147/18 (провадження N 61-8101св22), від 30 листопада 2022 року у справі N 759/14068/19 (провадження N 61-8505св22), від 30 листопада 2022 року у справі N 725/486/22 (провадження N 61-7107 св22).
Відтак, суд вважає, що належним чином забезпечив повідомлення позивача щодо наявності ухвали суду від 15.04.2025, оскільки направив ухвалу суду на електронну адресу позивача.
Окрім цього, суд вважає, що сторона звернення не позбавлена права самостійно цікавить поданою позовною заявою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст. ст. 175, 77 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства юстиції України, Держави Російської Федерації в особі Посольства держави Російської Федерації в Польщі про відшкодування моральної шкоди, - вважати неподаною та повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА