печерський районний суд міста києва
Справа № 757/66834/19-ц
пр. 2-1956/25
15 жовтня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу в порядку загального (позовного) провадження за позовом Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна про визнання протиправними дій та бездіяльності, -
26.12.2019 представник позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» - адвокат Свиридов І.Б. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна, в якому просив:
- визнати протиправними дії та бездіяльність приватного нотаріуса КМНО Марченко О.І. щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 ;
- застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів шляхом повернення сторін в первісний стан, а саме: зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. внести запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо обтяження житлового будинку за АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,100 га, кадастровий номер 8000000000:82:136:0047, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - іпотекою від 23.06.2009, згідно договору іпотеки укладеного 15.02.2008 АТ «Райффайзен Банк Аваль» з громадянкою ОСОБА_1 .
Мотивуючи позовні вимоги, представник позивача вказує, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний догорів, а в забезпечення виконання умов вказаного договору, укладено договір іпотеки.
30.07.2009 р. на адресу АТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшло повідомлення нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. від 23.06.2009 р., згідно якого нотаріусом повідомлено Заставодержателя, щодо вилучення записів про обтяження об'єктів нерухомого майна переданого гр. ОСОБА_1 в іпотеку Банку, згідно вищевказаного договору іпотеки від 15.02.2008 р.
Виведення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. здійснено на підставі листа № 01-02/16-28513 від 15.06.2009 р., наданого реєстратору гр. ОСОБА_3 від імені іпотекодателя ОСОБА_1
АТ «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що дії та бездіяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. не відповідають вимогам Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом міністерства юстиції N 20/5 від 03.03.2004 р., яка діяла на час вчинення нотаріальних дій по виведенню заставного майна з під обтяжень та заборон) та можуть бути визнані судом - протиправними та такими, що призвели до втрати іпотечного майна.
Вказані обставини в сукупності послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом, з метою захист прав та інтересів позивача.
06.08.2020 ухвалою судді Новака Р.В. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
06.10.2020 до суду надійшов відзив приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни на позовну заяву, в якій відповідач вказала на безпідставність доводів, викладених у позові, відсутність порушених прав та законних інтересів позивача, а також зазначила, що вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності піддягає розгляду за правилами КАС України.
03.12.2020 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, так як власником спірного майна являється ОСОБА_4 .
17.05.2021 ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправними дії та бездіяльність приватного нотаріуса КМНО Марченко О.І. щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 .
Одночасно вказаною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.07.2021 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, позивача АТ «Райффайзен Банк Аваль» замінено правонаступником АТ «ОКСІ БАНК».
07.10.2021 до суду надійшла заява представника відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, в якому представник просив застосувати в частині вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності приватного нотаріуса КМНО Марченко О.І. щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 ., наслідки спливу строку позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України та відмовити за вказаних підстав.
08.10.2021 представник відповідача приватного нотаріуса КМНО Марченко О.І. - адвокат Ненахов О.О. подав на електронну адресу суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог що стосуються застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. внести запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо обтяження житлового будинку за АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,100 га, кадастровий номер 8000000000:82:136:0047 що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - іпотекою від 23.06.2009, згідно договору іпотеки укладеного 15.02.2008 АТ «Райффайзен Банк Аваль» з громадянкою ОСОБА_1 , оскільки позивач 17.02.2021 звернувшись до приватного нотаріуса КМНО Єременко Л.О., відновив записи про обтяження іпотекою та заборони на відчуження, щодо нерухомого майна, що виступає предметом іпотеки за іпотечним договором.
17.12.2021 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, позивача АТ «ОКСІ БАНК» замінено правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО».
16.02.2023 ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, позивача ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ-КРЕДО» було замінено правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал».
09.11.2023 ухвалою суду закрито провадження у справі.
Постановою Київського апеляційного суду від 17.04.2024 року дану ухвалу скасовано, оскільки колегія суддів вважала, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .
14.08.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Матійчук Г.О. від розгляду даної справи.
20.08.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Григоренко І.В. від розгляду даної справи.
03.09.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Литвиновою І.В. від розгляду даної справи.
16.09.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Гуртовою Т.І. від розгляду даної справи.
14.11.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Остапчук Т.В. від розгляду даної справи.
28.11.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Вовка С.В. від розгляду даної справи.
11.12.2024 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Хайнацьким Є.С. від розгляду даної справи.
01.01.2025 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Єрмічовою В.В. від розгляду даної справи.
21.01.2025 ухвалою суду Печерського районного суду м. Києва було заявлено самовідвід головуючим суддею Новаком Р.В. від розгляду даної справи.
27.01.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі ухвали про самовідвід судді та розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н. В. № 38 від 27.01.2025.
Таким чином, дана справа надійшла в провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г., яка була передана судді 30.01.2025.
Ухвалою судді Ільєвої Т.Г. від 31.01.2025 прийнято цивільну справу 757/66834/19-ц за позовом Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна про визнання протиправними дій та бездіяльності, до свого провадження.
Вказаною ухвалою суду вирішено проводити подальший розгляд позову у загальному (позовному) провадженні, розпочавши повторно розгляд по суті та призначено судове засідання.
15.10.2025 року до суду з'явився представник позивача та подав заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та у відсутність нез'явившихся осіб.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судовим розглядом встановлено, що 06.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником за усіма правами та обов'язками, якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 14/08 -112/75236, у відповідності до умов якого Банком надані кредитні кошти в розмірі 2 346 000,00 (два мільйони триста сорок шість тисяч) доларів США. Кредитні кошти гр. ОСОБА_1 отримані на споживчі цілі строком до 06.02.2018 р. включно.
15.02.2008 р. між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки, яким іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю належні їй житловий будинок АДРЕСА_3 , й договором забезпечується вимоги іпотекодержателя, що виникають із кредитного договору №014/08-112/75236 від 6.02.2008 р., укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за №620.
У зв'язку з нотаріальним посвідченням Договору іпотеки, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною було накладено заборони відчуження на Предмет іпотеки, зареєстровані в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровими номерами 621 та 622; зареєстровані в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна, а також арештів, накладених на майно судами, слідчими органами та органами Державної виконавчої служби за номерами 21 та 22 та в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Також мною були внесені відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме:
- заборона на нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження 6601669, зареєстровано 15.02.2008 року, об'єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_2 ;
- заборона на нерухоме майно, Реєстраційний номер обтяження 6601925, зареєстровано 15.02.2008 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_2 .
Двадцять третього червня 2009 року за вхідним номером 180/02-32, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною було отримано повідомлення Миколаївської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вихідним №01-02/16-285/13 від 15.06.09, викладене на бланку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за підписом Заступника директора з питань корпоративного бізнесу Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» І.І. Сакаль, скріплене печаткою Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», щодо повного погашення кредиту та повного виконання свої зобов'язань перед Миколаївською обласною дирекцією Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» громадянки ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/08-112/75236 від 06 лютого 2008 року та з проханням зняти заборону відчуження накладену на житловий будинок АДРЕСА_4 та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_5 .
Також, разом з повідомленням, було отримано:
- заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером у Єдиному реєстрі заборон 6601925 від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вихідним №01-02/16-28976 від 22.06.2009, підписану представником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з прикладенням печатки Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»;
- заяву про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером у Єдиному реєстрі заборон 6601669 від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вихідним №01-02/16-28976 від 22.06.2009, підписану представником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з прикладенням печатки Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»;
- повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек, щодо запису за порядковим номером у Державному реєстрі іпотек 6602040 від ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за вихідним №01-02/16-28512 від 15.06.2009, підписану представником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з прикладенням печатки Миколаївської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».
Разом з тим, виведення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. здійснено на підставі листа № 01-02/16-28513 від 15.06.2009 р., наданого реєстратору гр. ОСОБА_3 від імені іпотекодателя ОСОБА_1 .
На підставі вищезазначених документів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Оленою Іванівною були вилучені записи щодо іпотеки та заборон відчуження щодо Предмету іпотеки.
Повідомленням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко О.І. від 23.06.2009 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було повідомлено про вилучення записів про обтяження об'єктів нерухомого майна (житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2 ) іпотекою та забороною відчуження на підставі заяви від 23.06.2009 р. ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 повністю погашено кредит та виконано зобов'язання перед відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» по кредитному договору Аваль» по кредитному договору №014/08-112/75236 від 6.02.2008 р., що нібито підтверджується листом банку №01-02/16-28513 від 15.06.2009.
Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.
Згідно статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Суд звертає увагу, що вказаною статтею чітко перелічено підстави для припинення обтяження (в тому числі і повне погашення боргу), і обов'язкова реєстрація, що вказує на те, що без повного виконання зобов'язань (або судового рішення) зняття неможливе, і реєстрація - ключовий крок.
Відповідно до п.1 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою КМ України №410 від 31.03.2004 р., державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями, незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки. В силу п.2 зазначеного порядку реєстраторами Державного реєстру іпотек є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси.
Згідно пп.6,20 Тимчасового порядку, під час подання повідомлення іпотекодержатель пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної або юридичної особи, - відповідну довіреність.
Відповідно до п.25 Тимчасового порядку, після виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель зобов'язаний протягом десяти днів надіслати реєстратору письмове повідомлення про виключення запису з реєстр з обов'язковим зазначенням порядкового номеру запису, й позивач стверджує, що ним не надсилалося нотаріусу таке повідомлення; відповідно до п.28 порядку у разі виключення запису реєстратор видає іпотекодержателю або уповноваженій ним особі примірник витягу; другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає іпотекодавцю, й позивач стверджує, що нотаріусом було вчинено навпаки, а саме: іпотекодавцю було вручено примірник витягу, а іпотекодержателю, тобто банку, його було направлено поштою, з чого суд вбачає, що нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій порушені вимоги зазначеного Тимчасового порядку, зокрема, не витребувана довіреність уповноваженої особи іпотекодержателя і запис виключений з Державного реєстру іпотек на підставі повідомлення, наданого не представником банку, й первісний позивач публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» наголошує, що він з свого боку згоди на виключення записів про обтяження вказаного майна не надавав та будь-якого повідомлення іпотекодавцю не видавав, при цьому, пояснення учасників судового розгляду, надані суду документи свідчать про те, що 23.06.2009 р. було вилучено запис про обтяження майна з Реєстрів, 3.07.2009 р. житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_1 було передано у власність ОСОБА_2 і того ж дня будинок ОСОБА_2 було передано в іпотеку третій особі: публічному акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк», при цьому заборону щодо відчуження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знято необґрунтовано, оскільки уповноважені представники банку не звертались до приватного нотаріуса із відповідною заявою про виключення запису з даного реєстру; аналогічним чином нотаріусом виключено запис про обтяження майна іпотекою з Державного реєстру іпотек. Зокрема, згідно п.17 Тимчасового порядку внесення змін і додаткових відомостей до запису здійснюється реєстратором, в даному випадку нотаріусом Марченко О.І., на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи, й п.20 Тимчасового порядку визначено, що під час подання повідомлення іпотекодержатель пред'являє паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі, коли уповноважена ним особа діє від імені іпотекодержателя фізичної чи юридичною особи, - відповідну довіреність, з чого слідує, що нотаріус мала відмовити у внесенні змін і додаткових відомостей або у виключенні з реєстру.
За встановлених обставин та відповідних тому правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії та бездіяльності приватного нотаріуса КМНО Марченко О.І. щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 .
Що стосується позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом повернення сторін в первісний стан, суд вважає, що наявні підстави для відмови в цій частині, виходячи з наступного.
Як на підставу для задоволення вказаної вимог позивач вказує, що в ході судових процесів, які були ініційовані АТ «Райффайзен Банк Аваль», щодо захисту його порушеного права, Печерським районним судом міста Києва 14.03.2014 р. по справі № 757/20330/13- ц. в мотивувальній частині рішення встановлено, що ОСОБА_1 передала у власність гр. ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , при цьому, сторони уклавши угоди купівлі продажу, порушили прямо встановлену законом заборону на відчуження майна без попередньої згоди іпотекодержателя, тому укладені правочини є недійсними через невідповідність їх вимогам закону. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Разом з тим, як встановлено судом вище, 23 червня 2009 року приватний нотаріус Марченко О.І. вилучила з реєстрів це обтяження нерухомого майна іпотекою на користь Банку, на підставі листа заступника директора з питань корпоративного бізнесу МОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 15 червня 2009 р. № 01-02/16-28513, у якому йшлося про погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості в повному обсязі.
03 липня 2009 року ОСОБА_1 продала будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, що був нотаріально посвідчений.
На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», на підставі укладеного із ОСОБА_1 іпотечного договору у відповідних реєстрах не було.
17 червня 2011 року ОСОБА_2 продав будинок та земельну ділянку ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, що був нотаріально посвідчений.
На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі укладеного із ОСОБА_1 іпотечного договору у відповідних реєстрах не було.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2014 року за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договром. Під час розгляду цієї справи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» не порушувало вимог щодо іпотечного майна.
У подальшому, за договором іпотеки від 19 лютого 2015 року спірне нерухоме майно передано ОСОБА_5 в іпотеку ОСОБА_6 .
На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» у відповідних реєстрах не було.
За договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 квітня 2018 року ОСОБА_7 передала нерухоме майно у власність ОСОБА_8 , його право власності в той же день було зареєстроване в Державному реєстрі.
На час укладення цього договору записів про обтяження майна іпотекою АТ «Райффайзен Банк Аваль» у відповідних реєстрах не було.
Проте, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» ще в 2009 році стало відомо про те, що записи про іпотеку з державних реєстрів - вилучені. Разом із тим, такі записи були поновлені Банком лише в лютому 2021 року.
Рішенням суду від 17.01.2023 у справі 757/46889/20-ц за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, вільне від обтяжень, встановлено, що і первісний відповідач АТ «Райффайзен Банк Аваль», і його правонаступник відповідач-1 не визнають того, що ОСОБА_5 набула у власність спірне нерухоме майно вільним від обтяження цього майна іпотекою банку за договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним із ОСОБА_1 , і того, що ОСОБА_9 теж набув права власності на нерухоме майно, вільне від такого обтяження. При цьому, відповідач-1 посилається також на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі_№ 757/46665/16, що була прийнята в справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Цим рішенням касаційний суд відмовив банку у задоволенні позову, але зазначив, що договір іпотеки від 15 лютого 2008 року є чинним і стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися в позасудовому порядку.
З огляду на таке, суд прийняв до уваги доводи позивача про те, що відповідач-1 або будь-яка інша особа, якій відповідач-1 може відступити право вимоги за іпотечним договором від 15 лютого 2018 року, можуть у будь-який час і без відома позивача скористатися договором іпотеки та в позасудовому порядку продати належне позивачу нерухоме майно.
Тому, суд погодився з тим, що ефективний захист прав позивача ОСОБА_4 повинен бути забезпечений судом у спосіб визнання за ним права власності на нерухоме майно, вільне від обтяження іпотекою банку за договором 2008 року, та в спосіб визнання відсутнім обтяження належного позивачу майна іпотекою за договором 2008 року, укладеним первісним відповідачем із ОСОБА_1 .
Вказане рішення суду набрало законної сили 26.03.2024.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд звертає увагу учасників справи, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Крім того, преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акта, який набрав законної сили. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (Правова позиція ВС у складі КГС, постанова від 18 березня 2021 року, справа № 902/608/19).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, вказані обставини, які були встановлені Печерським районним судом м. Києва у рішенні від 17 січня 2023 року, не потребують повторного встановлення і дослідження.
Відтак, суд приходить до висновку, що встановлені обставини у рішенні від 17 січня 2023 року вказують на неможливість застосування наслідків недійсності правочинів, адже вказаним рішенням визнано відсутнім обтяження іпотекою згідно з Договором іпотеки від 15 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (яке змінило назву на АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , такого нерухомого майна: житлового будинку загальною площею 600, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:136:0047 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 та одночасно визнано право власності за ОСОБА_4 .
Окрім цього, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни просила суд застосувати в частині вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, щодо вилучення 23.06.2009 р. записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельної ділянки заг.пл. 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_5 , наслідки спливу строків позовної давності, передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України, та відмовити на цій підставі в задоволенні його позовних вимог.
Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права.
Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов'язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права. У даному випадку така вимога стосується визнання недійсним договору у зв'язку з його невідповідністю на момент укладення нормам чинного законодавства.
Нормами цивільного законодавства, а саме 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Перебіг позовної давності, відповідно до ст.264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.
Правовідносини, які склались між сторонами відповідають вимогам ст. 257, ч. 1 ст.261, ч.ч.3 та 4 ст. 267 ЦК України, згідно з якими загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові від 07.11.2018 р. у справі № 372/1036/15-ц (пр. № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».
Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 від 30.05.2018 у справі №368/1158/16-ц (пр. № 14-140цс18).
Межі застосування позовної давності встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (п.36 постанови Велика Палата Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»).
Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (п. 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16 аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, до суду із даним позовом АТ «Райфайзен Банк аваль» звернулося 26.12.2019 р., що підтверджується вхідним штампом Печерського районного суду м. Києва, про порушене право позивач дізнався з листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни від 23.06.2009, який отримано банком 30.07.2009.
14.03.2014 року рішенням Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/20330/13-ц задоволено позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», визнано за ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право пріоритету іпотекодержателя нерухомого майна, якими є: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , на задоволення забезпечених іпотекою вимог відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб з моменту державної реєстрації, тобто з 15 лютого 2008 р. Відновлено порушене право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як іпотекодержателя за договором іпотеки від 15 лютого 2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №620, шляхом внесення до Державного реєстру іпотек запису про реєстрацію обтяження іпотекою нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки загальною площею 0,1 га, яке є предметом договору іпотеки від 15 лютого 2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №620; шляхом внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна; шляхом скасування запису про реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 6 липня 2010 р. за №30875507.
05.11.2015 року приватним нотаріусом Марченко О.І., на виконання судового рішення Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/20330/13-ц від 14.03.2014 року зареєстровано (внесено) записи про обтяження іпотекою та заборони на відчуження нерухомого майна стосовно житлового будинку та земельної ділянки, що виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 15 лютого 2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №620.
31 березня 2016 року рішенням Апеляційного суду міста Києва по справі №757/20330/13-ц та Ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/20330/13-ц від 04 травня 2017 року суд зобов'язав, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олену Іванівну скасувати та вилучити записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: номер запису про іпотеку 11913185 час реєстрації: 05.11.2015 13:56:00; номер запису про іпотеку 11910824 час реєстрації: 05.11.2015 12:33:48; номер запису про обтяження 11908642 час реєстрації: 05.11.2015 11:42:05; номер запису про обтяження 11907420 час реєстрації: 05.11.2015 11:02:33 щодо Предмету іпотеки.
За встановлених обставин, враховуючи, що позивач уже неодноразово звертався до суду з метою відновлення порушених прав та останнє судове рішення було постановлено 04 травня 2017 року, яким було здійснено поворот виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2014 по справі № 757/20330/13-ц, та в подальшому позивач звернувся до суду 26.12.2019, тому суд приходить до висновку, що позовна вимога пред'явлена в межах строків позовної давності, а заява представника відповідача про застосування таких строків являється безпідставною та задоволенню не підлягає.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії та бездіяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збій у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівна користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного, згідно Конституції України, ст. ст. 203, 204, 215-217, 626, 627, 628, 1046, 1047, ЦК України, , керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна про визнання протиправними дій та бездіяльності - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії та бездіяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Марченко Олени Іванівни щодо вилучення 23.06.2009 записів про обтяження об'єктів нерухомого майна житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,100 га, кадастровий номер - 8000000000:82:136:0047 за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтайм Капітал», код за ЄДРПОУ 39761587, адреса: вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», місто Київ, 01054.
Відповідач: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олена Іванівна, адреса: вул. Є. Гедройця, буд. 16, місто Київ, 03150.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_7 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна, адреса: вул. Димитрова, 9-а, оф. 25, місто Київ, 01000.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА