Справа № 357/8141/25
Провадження № 2/357/4006/25
іменем України
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
В травні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява була мотивована тим, що 30 липня 2019 року між АТ «Ідея Банк» (далі - Банк, Первісний Кредитор) та ОСОБА_1 ( надалі - Позичальник, Відповідач ) було укладено Договір кредиту та страхування № Р07.00600.005540462. Даний договір за своєю природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до Розділ 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 24 998 грн для власних потреб. В свою чергу Позичальник отримує Кредит і доручає Банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 48 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 15,00% річних. На виконання умов вищевказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Договору. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов'язання. 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СвеаФінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-31/23, згідно якого, АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «СвеаФінанс» права вимоги, в тому числі, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № Р07.00600.005540462 від 30.07.2019. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював. Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СвеаФінанс» заборгованість за договором № Р07.00600.005540462 від 30.07.2019 у розмірі 64 185,59 грн, а судові витрати покласти на відповідача ( а. с. 1-10 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 ( а. с. 73-74), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Після отримання судом 27.06.2025 відповіді з Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області ( а. с. 80 ), який було здійснено з метою виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, ухвалою судді від 01 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначалось судове засідання у справі на 22.07.2025 ( а. с 81-82 ).
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року визнано обов'язкову явку в судове засі5години 00 хвилин 09 жовтня 2025 року ( а. с. 90-91 ).
Відповідно, вказана вище ухвала суду ( про обов'язкову участь позивача від 11.09.2025 ) була доставлена до електронного кабінету ТОВ «СвеаФінанс» 17.09.2025 відповідальним працівником ( а. с. 93), а також доставлена до електронного кабінету ОСОБА_2 17.09.2025 ( а. с. 94 ), як представнику ТОВ «СвеаФінанс», про що зазначено у позовній заяві ( а. с. 1 ).
09 жовтня 2025 року позивач ТОВ «СвеаФінанс» свого представника не направило,ухвала суду від 11.09.2025 не була виконана,суд визнав причини неявки позивача в судове засідання без поважних причин тавідклав судове засідання до 16 години 30 хвилин 10.11.2025 для повторного виклику в судове засідання сторони позивача ( а. с. 95 ).
В свою чергу, жодних заяв та клопотань з боку сторони позивача стосовно неможливості прибути у призначене судове засіданняз поважних причин, на адресу суду не надходило.
10.11.2025 позивач повторно в судове засідання свого представника не направив, тим сам проігнорував ухвалу суду від 11.09.2025 ( обов'язкова участь позивача ), при цьому знов, жодних заяв та клопотань неможливості з поважних причин направити представника, з боку позивача на адресу суду не надходило.
В свою чергу, позивача ТОВ «СвеаФінанс» було належним чином повідомлено, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Довідка про відкладення с/з від 09.10.2025», яка доставлена 17.10.2025 відповідальним працівником ( а. с. 99 ),а також доставлена до електронного кабінету ОСОБА_2 17.10.2025 ( а. с. 98 ), як представнику ТОВ «СвеаФінанс», про що зазначено у позовній заяві ( а. с. 1 ).
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове рекомендоване повідомлення про вручення ( а. с. 100 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Так, учаснику справи, позивачу ТОВ «СвеаФінанс» на електронну адресу було надіслано ухвалу від 11.09.2025 про обов'язкову участь, а також були надіслані електронні листи з повідомленнями про розгляд справи, зокрема, на 09.10.2025 року та 10.11.2025.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «СвеаФінанс» належним чином та завчасно повідомлялося про дату, час та місце слухання справи, відповідно отримували ухвалу суду від 09.09.2025 та від 06.10.2025, якою визнавалась обов'язкова участь, однак, останній проігнорував ухвали суду двічі та двічі поспіль не направив свого представника в судові засідання ( 06.10.2025 та 10.11.2025 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниособи, які беруть участь у справі, зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч.3ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
При цьому суд зауважує, що позивач будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не направив свого представника до суду.
Згідно частини п'ятої ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Так, згідно із п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК Українисуд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому положення вказаної статті дозволяє суду розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача лише за сукупності двох підстав: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Водночас, суд постановив ухвалу 11.09.2025, якою визнав обов'язкову участь позивача ТОВ «СвеаФінанс» в судове засідання у зв'язку з неможливістю розгляду справи.
Так, ініціювавши судовий розгляд, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного рішення (Велика палата ВС в ухвалі від 20.07.2023 у справі № 9901/439/21).
Системний аналіз вказаних норм процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позицію щодо необхідності дотримання правової процедури наслідків неналежної процесуальної поведінки сторони позивача з приводу неявки в судове засідання і раніше неодноразово підтримував Верховний Суд, зокрема, в постановах від 6 листопада 2019 року в справі № 904/2423/18, від 13 вересня 2019 року в справі № 916/3616/15, від 13 листопада 2019 року в справі № 910/5187/19.
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, залишення позову без розгляду, в даному випадку, не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.
У пункті 3 частини першоїстатті 257 ЦПК Українипоняття "може", "має право", "за власною ініціативою" та інші подібні за змістом законодавець не застосовує. Отже, процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.
Отже, відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 257 ЦПК Українив разі повторної неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд зобов'язаний залишити позов без розгляду.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами (Постанова ВС від 19.10.2022 № 500/3087/18).
Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.
Така позиція суду відповідає позиції ВССУ викладена ще у справі № 6-24063 ск 15.
В даному випадку, явка позивача була визнана судом обов'язковою, але позивач дві будучи належним чином та завчасно повідомленим про вказану ухвалу та дати судових засідань ( 09.10.2025 та 10.11.2025 ), свого представника не направив, тим самим невиконав процесуальні дії встановлені судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Станом на день постановлення такої ухвали суду не змінилась і позиція Верховного Суду з даного питання, який 28березня 2023року, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) однозначно зробив висновок про те, що процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика залишення позову без розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12січня 2023року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 201/10953/18 (провадження № 61-7240св19) суд дійшов висновку про те, що, коли від сторони позивача подана до суду заява про розгляд справи за його відсутності, у суду немає підстав залишити позовну заяву без розгляду через неявку позивача чи його представника в судове засідання. У випадку, коли від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, але його відсутність перешкоджає розгляду справи, суд може визнати явку позивача обов'язковою відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України. Неявка позивача, участь якого у засіданні визнана судом обов'язковою для дачі особистих пояснень, також може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду, за правиламипункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи, що передбачено п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, тому учасникам судового розгляду слід належним чином виконувати усі свої процесуальні обов'язки для забезпечення реалізації вказаного принципу.
Крім того, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приходить до переконання, що таке рішення не буде визначати обмеження права позивача на звернення до суду, так як він не втрачає права знов звернутися до суду з такою самою позовною заявою.
За викладених обставин, зважаючи на те, що позивач будучи повідомленим судом про дату, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не направив свого представника в судові засідання, не виконав процесуальні дії встановлені судом щодо обов'язкової явки останнього, суд залишає позовну заяву без розгляду через повторну неявку сторони позивача в судове засідання.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 133, 141, 223, 257, 259, 247, 260, 263, 353-355ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СвеаФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов