Справа № 357/13521/25
Провадження № 2/357/5702/25
іменем України
10 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
В серпні 2025 року адвокат Єфремова Ірина Іванівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що15 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( до укладення шлюбу - ОСОБА_5 ) було укладено шлюб. Шлюб було зареєстровано Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 15 вересня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1285 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі із відповідачем у них народилася дитина: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 . Спочатку їх життя складалось добре, проте протягом останнього року сімейні стосунки між ними значно погіршились у зв'язку з тривалим перебуванням відповідачки за кордоном, що в кінцевому результаті призвело до негативних стосунків, відсутності взаєморозуміння, постійних сварок, та фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідачка планує ще тривалий час залишатись за кордоном, влаштовувати своє життя. Рішення про розірвання шлюбу він прийняв остаточно і змінювати його не має намірів. Просила суд розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 вересня 2018 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1285 ( а. с. 1-4 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 (а.с. 19-20) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду, отримані 29.08.2025.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
29 серпня 2025 року здійснено запити стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача до відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) ( а. с. 24).
02жовтня 2025 року за вх. № 56558 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформацію про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 25 ).
З отриманої інформації вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.07.2001 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на викладене, вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 у справі № 263/14171/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Ухвалою судді від 08 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 10 год. 30 хв. 10 листопада 2025 року ( а. с. 26-27 ).
В судовому засіданні 10.11.2025 учасники справи не з'явились.
Так, 10.11.2025 за вх. № 65108 від представника ОСОБА_1 - адвоката Єфремової І.І. надійшла заява, в якій просила розгляд справи призначений на 10.11.2025 о 10:30 год. провести за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Права позивача та представника у цивільному судочинстві відомі та зрозумілі. Інших заяв, клопотань, відводів не має ( а. с. 34-35 ).
10.11.2025 за вх. № 65102 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява, в якій у зв'язку з тим, що вона ОСОБА_2 перебуває за межами України, просила розгляд справи провести за її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує. Права відповідача у цивільному судочинстві відомі та зрозумілі. Інших заяв, клопотань, відводів не має ( а. с. 32, 33 ).
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).
В свою чергу учасники справи, представник позивача та відповідач, скористувалися вимога ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 15 вересня 2018 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 15 вересня 2018 року складено відповідний актовий запис № 1285 та видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_8 ( а. с. 10 ).
Від даного шлюбу подружжя має малолітню сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить в матеріалах справи відповідне свідоцтво про народження останнього серії НОМЕР_2 , актовий запис за № 367 від 02 квітня 2019 року, яке виданоБілоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 11 ).
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначала, що протягом останнього року сімейні стосунки між подружжям значно погіршились у зв'язку з тривалим перебуванням відповідача за кордоном, що в кінцевому результаті призвело до негативних стосунків, відсутності взаєморозуміння, постійних сварок, та фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Відповідач планує ще тривалий час залишатись за кордоном, влаштовувати своє життя.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.
Сімейне законодавство ґрунтується на принципі свободи розірвання шлюбу, який реалізується на практиці шляхом спільного вирішення подружжя питання збереження сім'ї. Водночас у випадку відсутності в однієї із сторін на подальше збереження сімейного союзу, це є самостійною підставою для розірвання шлюбу, оскільки примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом ( ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України ).
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Частиною 1 статті 110 СК України (зі змінами від 20.11.2024 № 4073-ІХ ЗУ) передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 369/7035/18 ( провадження № 61-1658св20 ) від 11 листопада 2020 року зазначено, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім цього, п. 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» ( заява 56030/07 ) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важним принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Під час розгляду справи було встановлено та не спростовано з боку відповідача, що сторони по справі дійсно тривалий час не проживають разом, відповідач проживає за кордоном в Республіка Польща, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені.
Навпаки, стороною позивача додатні до позовної заяви документи, які підтверджують перебування відповідача за кордоном в Республіка Польща ( а. с. 12-16 ).
Крім того, досліджена заява відповідача, яка отримана судом 10.11.2025 в якій остання зазначила, що у зв'язку з тим, що вона перебуває за межами України, просила розгляд справи провести за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Права відповідача у цивільному судочинстві відомі та зрозумілі та інших заяв, клопотань, відводів не має ( а. с. 32, 33 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Під час розгляду справи судом не було встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Оскільки, збереження такого шлюбу суперечить інтересам позивача, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти цього,суд приходить до висновку, що родина фактично розпалась та її поновлення неможливе, у зв'язку з чим, шлюб необхідно розірвати, так якпримушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка ( позивача ) на свободу та особисту недоторканість.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача (чоловіка) по справі.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачсплатив судові витрати в розмірі 1 211,20 грн, ставки якого діяли на час звернення до суду з даним позовом, про що свідчить квитанція від 27.08.2025 ( а. с. 5 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ісудові витрати в розмірі 1 211,20 гривень.
В свою чергу, відповідач до початку розгляду справи по суті надала заяву, якою визнала позовні вимоги позивача ( а. с. 33 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України «Про судовий збір», що діє на час звернення до суду та складає 1 211,20 гривень, які позивач сплатив при зверненні до суду, а відповідач визнала вимоги до початку розгляду справи по суті, то у відповідності до вимог ст.ст. 141, 142 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 50 відсотків судового збору в розмірі 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок), а іншу частину судового збору в розмірі 605,60 гривень повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України, сплата якого підтверджується Квитанцією ID: 8907-0877-7801-4038 від 27.08.2025.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 19, 82, 133, 141, 142, 187, 206, 211, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,- задовольнити.
Шлюб зареєстрований 15 вересня 2018 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1285, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень ( шістсот п'ять гривень шістдесят копійок ).
Повернути ОСОБА_1 605,60 гривень ( шістсот п'ять гривень шістдесят копійок ) судового збору з Державного бюджету України, сплата якого підтверджується Квитанцією ID: 8907-0877-7801-4038 від 27.08.2025.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Білоцерківським МВМ № 1 ГУ МВС України в Київській області 10.02.2009 року, РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт № НОМЕР_5 , орган, що видав 3210, дата видачі 08.11.2018, РНОКПП: НОМЕР_6 ).
Повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов