Справа № 357/13802/25
1-кп/357/1119/25
29.10.2025 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2025 за № 12025111030001603, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква, Київської області, громадянин України, освіта середня спеціальна, не працює, не ожружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України,
1.На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030001603, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.07.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України.
1.1.Від прокурора 29.10.2025 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
1.2.Клопотання мотивовано тим, що ухвалою Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.09.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2025 строк дії запобіжного заходу подовжено до 04.11.2025. Однак розглянути кримінальне провадження до вказаного строку не вбачається за можливе, у зв'язку з чим прокурор просить відповідно до вимог ст. 331 КПК України продовжити строк дії запобіжного заходу на 2 місяці.
1.3.Прокурор у клопотанні вказує, що наразі продовжують існувати ризики переховуватись від органів досудового розслідування та суду, і незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
2.В судовому засіданні учасники висловили такі позиції:
2.1.Прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому.
2.2.Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечувала. Зауважила, що зазначені прокурором ризики відсутні. Зокрема щодо впливу на свідків, зауважилав, що наразі всі свідки допитані, тому вплив на них не є можливим. Відтак просила застосований запобіжний захід скасцвати.
2.3.Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
3.Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позиції учасників, Суд дійшов таких висновків.
3.1.Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК.
3.2.Ухвалою слідчого судді слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 , обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 18.09.2025 з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
3.3.В подальшому ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.09.2025 строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту подовжено до 04.11.2025, покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
3.4.Частиною 4 ст. 176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
3.5.Згідно із ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
3.6.Одночасно, виходячи із положень ст. 194 КПК України, обов'язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Такі обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
3.7.Загальні підстави і порядок застосування запобіжного заходу визначені у ст. 194 КПК України, конструкція якої передбачає чотири рівня дослідження обставин (фактів):
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) врахування строку застосування запобіжного заходу.
3.8.Із обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 186 КК України, останнє з яких відноситься до тяжких злочинів, відповідно до вимог ч. 5 ст.12 КК України.
3.9.Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
3.10.Водночас оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України.
3.11.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Щодо ризиків у цьому кримінальному провадженні, то вони заслуговують на увагу.
3.11.1.На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від суду,
- незаконного впливу на свідків та потерпілого;
3.10.2. ОСОБА_4 підозрюється зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Отже, очікування можливого вироку, що передбачає реальний термін ув'язнення, може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , однак у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є слабкі соціальні зв'язки (обвинувачений не одружений, хоча і має дитину, однак остання з ним не проживає), неможливість застосування пільгових інститутів (звільнення від відбування покарання з випробуванням), встановлені факти порушення покладених н аобвинуваченого обов'язків не залишати місце свого проживання.
3.10.3. Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих.
При цьому ризик незаконного впливу на інших осіб об'єктивується з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких умов суд доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, обвинувачений може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
При цьому судом враховується, що наразі в судовому засіданні ще не допитаний потерпілий та проведений допит лише одного свідка.
3.12.Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому строку домашнього арешту.
3.13.Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу
3.13.1.Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
3.13.2.Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
3.13.3.В цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання або нічного домашнього арешту, адже ці заходи пов'язані з вільним пересуванням обвинуваченого, що не забезпечить нівелювання ризику переховуватися від суду та впливати на свідків/потерпілого.
3.13.4.Водночас, вирішуючи питання про задоволення клопотання прокурора, суд також враховує, що на сьогоднішній день строк домашнього арешту та дії обов'язків становить менше чотирьох місяців. Таким чином, він не є надмірними для життя обвинуваченого і відсутні підстави враховувати сплив строку застосування домашнього арешту в контексті зміни запобіжного заходу та/або зменшення кількості обов'язків, оскільки станом на сьогоднішній день вони виступають належним балансостворюючим фактором захисту прав і інтересів обвинуваченого і суспільних інтересів у здійсненні оперативного і об'єктивного судового розгляду.
3.14.Водночас суд вважає за необхідне продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , обов'язків, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
4. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 181, 193, 194, 196, 331, 372, 376, 392-395 КПК України, Суд
1.Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
2.Продовжити до 29.12.2025 (включно) строк дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , застосованого згідно з ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.07.2025, заборонивши йому залишати місце проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги.
3.Продовжити до 29.12.2025 (включно) строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:
- повідомляти суд про зміну місця проживання та/або роботи;
- прибувати до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за першим викликом;
- не відлучатись з місця проживання без дозволу суду, за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги;
- утримуватись від спілкування із потерпілим ОСОБА_6 , свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також з особами, які брали участь у якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій.
4.Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
5.Контроль за виконанням ухвали в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту покласти на службу превенції Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, на території обслуговування якого проживає обвинувачений.
6.На ухвалу суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
7.Ухвала набирає законної сили після закінчення п'ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 11.11.2025.
СуддяОСОБА_9