10.11.25
22-ц/812/2007/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 486/458/25 Головуючий суду першої інстанції Волощук О.О.
Провадження № 22-ц/812/2007/25 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Миколаїв справа № 486/458/25 Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Повертайленко Ю.В.,
за участі: представника позивача - Торосян Є.Г.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною, на ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року, постановлену у складі головуючого судді Волощук О.О., за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» про визнання трудових відносин припиненими,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Цимбал А.А., звернувся до суду з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» (далі ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» або Товариство) про визнання трудових відносин припиненими.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебував на посаді підписанта ТОВ «Юридичний центр захисту боржників», відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У зв'язку із життєвими обставинами позивачем було подано заяву про звільнення з посади підписанта ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» за власним бажанням.
Позивачем було запропоновано скликати позачергові збори учасників ТОВ «Юридичний центр захисту боржників», з включенням до порядку денного питання про звільнення підписанта ТОВ ««Юридичний центр захисту боржників» ОСОБА_1 .
Заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових зборів учасників ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» було направлено 21 жовтня 2024 року, проте відповідачем проігноровано.
Позивач зазначав, що за відсутності рішення загальних зборів Товариства про звільнення підписанта порушуються права позивача на припинення трудових відносин.
Вважав, що ситуація, яка склалася, явно порушує законні права та інтереси позивача, що це є підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.
Посилаючись на викладене, просив визнати припиненими трудові відносини між підписантом ОСОБА_1 та ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 18 жовтня 2024 року та стягнути судові витрати.
У відзиві на позов ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» зазначав, що з дати державної реєстрації Товариства 24 травня 2021 року до 25 січня 2024 року позивач займав посаду заступника генерального директора, з якої був звільнений на підставі Наказу № 1-К від 25 січня 2024 року. На час звернення до суду трудові відносини є припиненими більше одного року. Позивачу відомо про викладені факти, тому звернення до суду відповідач вважав зловживанням процесуальними правами, що направлене на завдання шкоди відповідачу (паплюження ділової репутації, витрати на надання правничої допомоги тощо).
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» про визнання трудових відносин припиненими.
Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення з такими позовними вимогами до відповідного суду господарської юрисдикції.
Ухвала мотивована тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду.
Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Цимбал А.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів, просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказував, що посада заступника генерального директора Товариства не відноситься до органів управління та відповідно посадових осіб в розумінні цивільного законодавства та установчих документів ТОВ «Юридичний центр захисту боржників».
Звертав увагу суду на те, що він є звичайним найманим працівником, який не має жодного відношення ні до органів управління товариством, ні до корпоративних правовідносин, а тому рішення щодо припинення трудових відносин позивача має прийматися виконавчим органом відповідача - директором, а не загальними зборами учасників. Тому справа про припинення трудових відносин ОСОБА_1 має розглядатися в рамках цивільного судочинства. У даній справі відсутній спір щодо створення, діяльності, управління та припинення діяльності ТОВ «Юридичний центр захисту боржників». Враховуючи те, що посада ОСОБА_1 не відноситься до посад органів управління, вважав, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Отже, спір у даній справі не є корпоративним та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Правом подачі відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на посаді підписанта ТОВ «Юридичний центр захисту боржників».
Згідно рішення №1 від 21 травня 2021 року одноосібного засновника ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» ОСОБА_2 , було обрано одноосібний виконавчий орган Товариства - генеральний директор ОСОБА_2 . Також визначено особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи - Мельничука А.Ю. без обмежень щодо представництва юридичної особи.
Цим же рішенням в пункті 10 визначено, що товариство діє на підставі модельного статуту.
Пунктом 36 Модельного Статуту Товариства передбачено, що виконавчий орган Товариства є одноосібним, має назву генеральний директор.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» у розділі відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи зазначені: керівник ОСОБА_2 та представник - ОСОБА_3 з повноваженнями останнього вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо.
Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 13 грудня 2022 року змінив прізвище на « ОСОБА_4 ».
18 жовтня 2024 року позивачем було подано заяву про звільнення з посади підписанта ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» за власним бажанням та запропоновано скликати позачергові збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання щодо його звільнення.
Заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових зборів учасників позивачем було направлено Товариству 21 жовтня 2024 року. Проте, відповідачем надіслані звернення були залишені без реагування.
З наказу №1-К від 25 січня 2024 року ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» вбачається, що ОСОБА_3 звільнений з посади заступника генерального директора ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» з 25 січня 2024 року.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір виник із корпоративних відносин і належить до юрисдикції господарського суду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Апеляційний суд вважає, що спір у цій справі за позовом особи, яка просить визнати припиненими трудові відносини між ним, як підписантом, та товариством за статтею 38 КЗпП України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на таке.
В абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).
До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України).
Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12 січня 2010 року в справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України «Про господарські товариства» і частину п'яту статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року в справі № 145/1885/15-ц, від 04 лютого 2020 року в справі № 915/540/16, від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22, від 06 вересня 2023 року в справі № 127/27466/20, де також виснувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
За змістом пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
З огляду на цей припис перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, й охоплює зокрема спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацію загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Відсутність у позовній заяві обґрунтування позивачем, який є директором товариства, участі у відносинах управління останнім і їхнього припинення у разі задоволення позову не впливає на існування спору, пов'язаного з управлінням товариством (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року в справі № 448/362/22).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року в справі №366/3222/21 зазначено, що керівник - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу працівників (службовців) і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Розрізняють керівників: лінійних - здійснюють комплексне управління об'єктом у цілому та всіма його підрозділами, функціональних - керують всередині організаційних структур виконанням певних функцій управління або елементами цих функцій.
Отже, категорія «керівник» є загальним поняттям, що вказує на особу, яка має функції управління. Під поняття «керівник підприємства», враховуючи функціональні повноваження, підпадають особи, які виконують обов'язки організаційно-розпорядчі (керівництво трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності) чи адміністративно-господарські (обов'язки з управління або розпорядження державним майном).
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Частинами першою-четвертою статті 99 ЦК України передбачено, зокрема, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.
До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю (частина перша статті 84, частина друга статті 113 ЦК України). Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки (частина перша статті 140 ЦК України).
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган (частина перша статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII (далі Закону № 2275-VIII).
Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства (частина перша статті 39 Закону № 2275-VIII).
Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб (речення перше частини другої статті 99 ЦК України). Виконавчий орган товариства є одноосібним (речення перше частини четвертої статті 39 Закону № 2275-VIII). Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад (речення перше частини п'ятої статті 39 Закону № 2275-VIII).
У справі, яка переглядається, пунктом 36 Модельного статуту Товариства, визначено, що виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «генеральний директор».
Генеральним директором обрано Ковальова С.М.
Дані про те, що позивач є учасником товариства, його обрання до складу виконавчого органу або наглядової ради (у разі утворення) матеріали справи не містять. Також у справі відсутні функціональні повноваження займаної позивачем посади.
Отже, за встановлених обставин, звернення до суду особи, яка не є одноосібним виконавчим органом товариства, щодо припинення трудових відносин не можна вважати таким, що пов'язане з корпоративними відносинами в цьому товаристві.
За таких обставин, справа про припинення трудових відноси ОСОБА_1 з ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Суд першої інстанції належно не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку із чим зробив передчасний висновок про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала про закриття провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною, задовольнити.
Ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Н. В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 11 листопада 2025 року.