Справа № 573/1872/25
Номер провадження 2/573/591/25
10 листопада 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.
за участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши цивільну справу в порядку заочного розгляду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Стислий виклад позиції.
09 вересня 2025 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вимоги мотивовані тим, що від цивільного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю і знаходиться на повному її утриманні. Зазначає, що відповідач не надає належну матеріальну допомогу на утримання спільної дитини. Оскільки відповідачем не виконуються передбачені законом обов'язки щодо утримання доньки, позивач просить стягнути із ОСОБА_4 на її користь аліменти у сумі 3000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання малолітньої дитини, до досягнення нею повноліття.
Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з'явилась, направила електронною поштою заяву про підтримання позову (а. с. 22 ).
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, будучи сповіщеним про день, час та місце розгляду справи за місцем реєстрації (а. с. 18-19). Відповідно до положень ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач по справі вважається належним чином повідомлений про час, день та місце проведення судового засідання. В установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк до суду не надано відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст.178 ЦПК України.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 11 вересня 2025 відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження (а. с. 14).
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 4).
Оскільки дитина є неповнолітньою, вона проживають разом із матір'ю і знаходиться на її утриманні. Проте, як зазначає позивач, відповідач як батько дитини, не в повній мірі забезпечує матеріально спільних доньку.
Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до ст. 5 протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
В силу положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Зі змісту вище приведеного аналізу зазначених статей слідує, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою та обов'язком як матері, так і батька. Розмір аліментів у разі спору у всіх випадках встановлюється судом, при цьому статтею 182 СК України передбачений перелік найбільш вагомих обставин, які мають братися до уваги при визначенні розміру аліментів на дитину.
На підставі ст. 182 Сімейного кодексу України та роз'ясненнями, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 та ст.184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі).
У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим і в інших випадках, якщо суд прийде до висновку, що визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) платника є неможливим, ускладненим або суттєво порушує інтереси однієї із сторін.
При встановленні розміру аліментів у твердій грошовій сумі виплата аліментів на дитину проводиться щомісячно, про що у свою чергу наголошує постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 17).
Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, може бути згодом збільшений чи зменшений судом на вимогу як платника аліментів, так і одержувача аліментів.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Висновки суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання спільної дитини сторін узгоджуються з вимогами ст. 180, 181, 182 СК України про обов'язок батьків утримувати неповнолітніх дітей шляхом сплати аліментів в обраний спосіб позивачем, а саме у визначеній частці, при цьому підстав звільнити батька від виконання цього обов'язку суд не встановив.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років складає 2563 гривні; дитини віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень.
Крім того, суд роз'яснює, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Частиною першою статті 2Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.
Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов'язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абзацом 2 частини 2 статті 182 СК України.
З огляду на вказане вище, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини і з огляду на бажання позивача отримувати кошти на утримання спільної дитини у визначеній твердій грошовій сумі, виходячи з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства із справедливих та розумних критеріїв належного розміру аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі 3000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв'язку із задоволенням позову про стягнення аліментів та враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн. відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 280, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень щомісячно, з їх подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дати пред"явлення позову 09 вересня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білопільським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя