справа № 760/694/24 головуючий у суді І інстанції Ішуніна Л.М.
провадження № 22-ц/824/14641/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
05 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданими представником ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року про зміну заходу забезпечення позову та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року про зміну заходу забезпечення позову, постановленні під головуванням судді Ішуніної Л.М. у м. Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення способу участі батька у спілкуванні з дітьми, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд:
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у вільному спілкуванні та участі у вихованні ОСОБА_1 з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;
Визначити спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні з дітьми за таким графіком:
побачення батька з малолітньою ОСОБА_4 в перший тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10-00 ранку до неділі 20-00 вечора з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем й проживання до матері;
побачення батька з малолітнім ОСОБА_3 в другий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10.00 ранку до неділі 20-00 вечора з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем і проживання до матері;
побачення батька з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в четвертий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10-00 ранку до неділі 20-00 вечора з обов'язковим здійсненням батьком супроводу Дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері або побачення батька з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в другий та четвертий тиждень місяця за місцем проживання батька чи його перебування без присутності матері з понеділка 10-00 ранку до неділі 20-00 вечора обов'язковим здійсненням батьком супроводу дитини з місця її проживання на побачення та повернення дитини за місцем її проживання до матері;
побачення батька з дітьми щороку у день народження батька з 10-00 ранку до 20-00 вечора, якщо це випадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дітьми має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження, з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем й проживання до матері або побачення батька з дітьми щороку у день народження батька з 10-00 ранку до 20-00 вечора, якщо це випадає на вихідний (неробочий) день, якщо день народження батька випадає на робочий день, побачення батька з дітьми має відбуватися у перший вихідний день тижня, на який припадає день народження, з обов'язковим здійсненням батьком супроводу дітей з місця їх проживання на побачення та повернення дітей за місцем проживання до матері;
побачення батька з дітьми у день народження дітей шляхом чергування років. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на непарне число, мати у рік, який закінчується на парне число або побачення батька з дітьми у день народження дітей шляхом чергування років. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на непарне число, мати у рік, який закінчується на парне число;
спільний щорічний відпочинок батька з дітьми в період літніх канікул не менше двох тижнів, в період зимових канікул протягом тижня з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дітьми або спільний щорічний відпочинок батька з дітьми в період літніх канікул не менше двох тижнів, в період зимових канікул протягом тижня з ночівлею по місцю проживання батька чи його перебування на відпочинку разом з дітьми;
побачення батька з дітьми, під час усіх святкових заходів в закладах освіти, як шкільної так і дошкільної або та інших місцях за домовленістю з матір'ю за умови супроводження дітей до місця проживання/перебування дітей до 20-00 або побачення батька з дітьми, під час усіх святкових заходів в закладах освіти, як шкільної так і дошкільної або та інших місцях за домовленістю з матір'ю за умови супроводження дітей до місця проживання/перебування дітей до 20-00 год;
побачення батька з дітьми, без присутності матері під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік. З можливістю перебування за місцем проживання/перебування батька, за умови своєчасного та повного відвідування закладів освіти на наступний день, що передує святковому дню чи релігійному святу. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на парне число, мати у рік, який закінчується на непарне число або побачення батька з дітьми, без присутності матері під час святкових днів та релігійних свят, враховуючи також вихідні дні, що визначаються постановою Кабінету Міністрів України на відповідний рік. З можливістю перебування за місцем проживання/перебування батька, за умови своєчасного та повного відвідування закладів освіти на наступний день, що передує святковому дню чи релігійному святу. Черговість визначається наступним чином: батькові у рік, який закінчується на парне число, мати у рік, який закінчується на непарне число.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2024 року вжито заходи забезпечення позову. Зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня місяця з суботи з 11-00 год. до неділі 19-00 год., щопонеділка та щосереди з 17-00 год. до 19-00 год.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року вжито заходи забезпечення позову. Зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17-00 год. до 19-00 год.
У червні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про зміну одного заходу забезпечення іншим, в якій заявник просила змінити захід забезпечення позову про встановлення графіку зустрічей батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , встановлений ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у справі № 760/694/24, яким зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня місяця з суботи з 11-00 год. до неділі 19-00 год., щопонеділка та щосереди з 17-00 год. до 19-00 год., на інший, шляхом встановлення зобов'язання ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці в період з 17-00 до 17-20 год. шляхом двадцятихвилинного зв'язку із врахуванням психоемоційного стану дитини. З метою недопущення застосування психологічного насилля до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі його хвороби, відмови від спілкування з батьком ОСОБА_1 , чи іншого емоційного стану зобов'язати ОСОБА_3 узгоджувати інший час двадцятихвилинного спілкування сина з батьком шляхом відеозв'язку.
Заява мотивована тим, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та постійними ракетними/шахедними небезпеками з метою забезпечення безпеки дітей, з огляду на їх психоемоційний стан під час тривог, відсутності можливості спокійного сталого способу життя маленьких дітей, заявником в кінці березня 2025 року було прийнято рішення про виїзд на тимчасове проживання до Іспанії для оздоровлення та забезпечення безпеки малолітніх дітей. З часу проживання в Іспанії ОСОБА_3 належним чином в добровільному порядку шляхом відеозв'язку забезпечує виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року у справі № 760/694/24 стосовно спілкування сина ОСОБА_3 з батьком. Однак 30 квітня 2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року. При цьому, ОСОБА_1 постійно спілкується з дитиною. Вищевказана поведінка ОСОБА_1 спричинила покладення на ОСОБА_3 додаткового тягаря у вигляді сплати виконавчого збору в розмірі 16 000 грн., хоча остання забезпечує виконання ухвали суду через відеозв'язок, що відповідає належному виконанню.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янської районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року, щодо зобов'язання ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожного першого та третього тижня місяця з суботи з 11-00 год. до неділі 19-00 год., щопонеділка та щосереди з 17?00 год. до 19-00 год.
на інші, а саме: зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 17?00 год. до 17-20 год., шляхом відеозв'язку, а у випадку хвороби ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо ці дні співпадають з днями побачень з батьком, зустріч підлягає перенесенню на інший день за погодженням батьків.
У липні 2025 року звернулася до суду із заявою про зміну одного заходу забезпечення іншим, в якій просила змінити захід забезпечення позову про встановлення графіку зустрічей батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 , встановлений ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року у справі № 760/694/24, яким зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17?00 год. до 19-00 год., на інший, шляхом встановлення зобов'язання ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці в період з 17-00 до 17-20 год. шляхом двадцятихвилинного зв'язку із врахуванням психоемоційного стану дитини. З метою недопущення застосування психологічного насилля до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у разі її хвороби чи іншого емоційного стану зобов'язати ОСОБА_3 узгоджувати інший час двадцятихвилинного спілкування дочки з батьком шляхом відеозв'язку.
Заява мотивована тим, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та постійними ракетними/шахедними небезпеками з метою забезпечення безпеки дітей, з огляду на їх психоемоційний стан під час тривог, відсутності можливості спокійного сталого способу життя маленьких дітей, заявником в кінці березня 2025 року було прийнято рішення про виїзд на тимчасове проживання до Іспанії для оздоровлення та забезпечення безпеки малолітніх дітей.З часу проживання в Іспанії ОСОБА_3 належним чином в добровільному порядку шляхом відеозв'язку забезпечує виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року у справі № 760/694/24 стосовно спілкування дочки ОСОБА_4 з батьком. Однак 05 травня 2025 року головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лєбєдєвою Л.Ю. на підставі заяви ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року. При цьому, ОСОБА_1 постійно спілкується з дитиною. Вищевказана поведінка ОСОБА_1 спричинила покладення на ОСОБА_3 додаткового тягаря у вигляді сплати виконавчого збору в розмірі 16 000 грн., хоча остання забезпечує виконання ухвали суду через відеозв'язок, що відповідає належному виконанню. З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги забезпечення якнайкращих інтересів дитини, що на час перебування в Іспанії виконання ухвали суду буде забезпечуватись заявником через відеозв'язок на комп'ютері, вік дитини, її стан здоров'я (вроджена косоокість та перенесення 2 операцій з лікування косоокості), вимагання батьком у державного виконавця змоги мати побачення з дочкою саме в спосіб, вказаний в ухвалі, а не через відеозв'язок, виникла необхідність у зверненні до суду з цією заявою.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Замінено заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Солом'янської районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, щодо зобов'язання ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка та щосереди з 17-00 год. до 19-00 год.
на інші, а саме: зобов'язано ОСОБА_3 забезпечити побачення батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щопонеділка, щосереди та щоп'ятниці з 17?20 год. до 17-40 год., шляхом відеозв'язку, а у випадку хвороби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо ці дні співпадають з днями побачень з батьком, зустріч підлягає перенесенню на інший день за погодженням батьків.
Не погоджуючись з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та залишити в силі ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та залишити в силі ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 зазначає, що заяви про зміну заходів забезпечення позову містять явні ознаки зловживання правом, спрямовані на легалізацію правопорушення, вчиненого заявником. Зокрема, заявник на момент перетину державного кордону України була в повній мірі обізнана про наявність ухвал про забезпечення позову, однак будь-яких повідомлень чи інформації щодо наміру виїзду з дітьми за кордон не надала, тобто фактично здійснила викрадення спільних дітей. Крім того, з моменту введення військового стану на території України, заявник протягом трьох років не покидала межі України разом з дітьми. Такі дії, сторона вжила, після судового засідання, в якому було подано висновок фахівця в галузі психології, який вказав про прив'язаність дітей до батька, а дії, які вживаються матір'ю є виключно маніпулятивними та містять ознаки насильства над дітьми. Отже, вищевказані дії заявника спрямовані виключно на розрив емоційного зв'язку батька з дітьми. Подана заява про зміну заходу забезпечення не містить будь-якого обґрунтування того, як 20 хв. відеозв'язку може сприяти налагодженню чи підтриманню відносин між батьком та дітьми. Попри це, суд першої інстанції дійшов висновку, що сам факт проживання дітей за кордоном є пріоритетним та відповідає найкращим інтересам дітей, без врахування та надання оцінки тій обставині, що за такої умови, позивач втрачає право на особисте спілкування з дітьми, їх виховання за умови, що останній не проживає разом з ними. Таким чином суд першої інстанції, фактично вирішив справу, оскільки вказав, що найкращим інтересам дитини відповідає проживання в Іспанії, при цьому інтереси батька за захистом яких він звернувся повністю знехтувані.
У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_3 , вказує, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права на які вказує апелянт, повно та всебічно дослідив обставини справи та постановив законні та обґрунтовані ухвали, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року та від 10 липня 2025 року про зміну заходів забезпечення позову залишенню без змін.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Відповідно до статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що при вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18, провадження № 61-19248св19.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hant v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність заміни одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції встановив, що між сторонами склалися конфліктні стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, оскільки останні перебувають за кордоном.
Постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що проживання дітей разом з матір'ю в Іспанії відповідає якнайкращим інтересам дітей, оскільки забезпечує їм безпечніше середовище для проживання. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дітей з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками також відповідатиме найкращим інтересам дітей. Позбавлення батька будь-якої можливості контактувати з його дітьми виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дітьми та ним, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Щодо психоемоційного стану ОСОБА_3 та його небажання у певні періоди спілкуватися з батьком, суд наголосив, що сторони повинні створювати сприятливі умови для налагодження контакту дитини з батьком, з огляду на вік дитини (4 роки), конфліктну ситуацію, яка склалась у сім'ї, та обстановку, у якій перебуває дитина, через які дитина не може об'єктивно оцінювати ситуацію. Щодо психоемоційного стану ОСОБА_4 , суд наголосив, що сторони повинні створювати сприятливі умови для налагодження контакту дитини з батьком, з огляду на вік дитини (2 роки), конфліктну ситуацію, яка склалась у сім'ї, та обстановку, у якій перебуває дитина, через які дитина не може об'єктивно оцінювати ситуацію.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини перша - третя статті 157 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми 2003 року дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
З огляду на вказані норми матеріального права батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу та за відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
Оцінюючи необхідність заміни, вжитих судом заходів забезпечення позову іншим, про який просила відповідач, апеляційний суд дійшов висновку, що така заміна не в повній мірі відповідатиме найкращими інтересам дітей, не сприятиме відновленню та підтриманню емоційного контакту батька, який проживає окремо, з дітьми, а також нівелюватиме мету забезпечення позову у вказаній справі, якою по суті було збереження психоемоційного зв'язку батька з своїми дітьми до ухвалення рішення у справі.
Задовольняючи заяви про заміни одного заходу забезпечення позову іншим, суд першої інстанції не врахував, що норми сімейного законодавства вказують на право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, а той з батьків хто проживає окремо має право на особисте спілкування з дітьми.
При цьому тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дітьми, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв'язків та емоційного контакту неповнолітніх дітей з батьком (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2025 у справі №487/2960/23).
У постанові від 01 травня 2024 року у справі № 756/9059/20 Верховний Суд зазначив, що «Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необхідності зобов'язання матері дитини забезпечити спілкування сина з батьком шляхом відеозв'язку (у разі неможливості - телефонного зв'язку), з огляду на те, що під час воєнного стану мати разом із неповнолітньою дитиною виїхала за межі України, та на необхідність поновлення та підтримання контакту батька з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Спілкування батька з сином має сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька з малолітнім сином, що відповідатиме законним інтересам дитини. Водночас Верховний Суд вказав, що визначений апеляційним судом час тривалістю 20 хвилин кожної неділі місяця, тобто приблизно 80 хвилин на місяць, обмежує право батька на спілкування з дитиною, адже часу спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною.
Верховний Суд наголошує на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини, адже батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини».
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо необхідності заміни одного заходу забезпечення позову іншим з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для заміни одного заходу забезпечення позову іншим, про який просила відповідач, у суду першої інстанції не було.
Так, суд залишив поза увагою, що відповідач, без погодження з позивачем змінила місце проживання дітей, чим фактично унеможливила особисті контакти дітей з батьком.
Зазначене є порушенням вимог статті 141 СК України відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Як було зазначено вище, вказана норма кореспондується із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Очевидним є факт, що у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Отже, виїзд дітей за межі України, в якій на постійній основі відбуваються ракетні обстріли, відповідає інтересам дітей.
Разом з тим, забезпечуючи дітям можливість проживання в безпечному середовищі, мати не повинна нехтувати іншими інтересами дітей, які також є важливими для них, незалежно від її відносин з батьком.
Так, у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, що інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю.
Вирішуючи заяви відповідача, суд першої інстанції зобов'язаний був дотримуватись балансу між необхідністю забезпечення дітям безпечного середовища проживання та необхідністю підтримання психоемоційного контакту з батьком, який проживає окремо, в тому числі і, з'ясувавши можливість забезпечення особистих контактів дітей з батьком.
При цьому, суд не звернув уваги, що відповідач, обравши без погодженням з позивачем Іспанію, як безпечну країну для проживання дітей, знехтувала правами батька та не повністю врахувала інтересів самих дітей, а саме, що зазначена країна географічно перебуває на значній відстані від України, що суттєво ускладнює, а при певних обставина робить неможливим особисте спілкування дітей з батьком.
В даному випадку, ні відповідач, ні суд першої інстанції не вирішували, не обговорювали та не обґрунтовували питання, чому перебування матері з дітьми в інших країнах Європи, які межують з Україною та в яких не відбуваються бойові дії та обстріли, не може забезпечити дітям безпечного проживання.
Судом не взято до уваги, що враховуючи спільний кордон з такими країнами, створить мінімальні труднощі для батька в побаченні з дітьми та особистому їх спілкуванні.
Отже, перебування дітей в таких країнах (Польща, Словаччина, Румунія тощо) з більшою вірогідністю могло б забезпечити можливість особистого контакту дітей з батьком, який, як пояснив суду апеляційної інстанції, є заброньованою від мобілізації особою, має можливість виїзду за кордон та, враховуючи не велику відстань до сусідніх країн міг би організувати виїзд до дітей.
Зазначене питання відповідач вирішила на власний розсуд, не надавши переконливих обґрунтувань, необхідності вибору для проживання дітей однієї з найбільш віддалених від України країн Європи - Іспанію.
Крім того, заходи забезпечення позову, які застосував суд, на заміну раніше встановлених, частково суперечать інтересам дітей, а саме на безперешкодне спілкування з батьком та можливість підтримання з ним психоемоційного зв'язку, до розгляду справи по суті.
Так, суд першої інстанції фактично змінив спосіб спілкування дітей з батьком з особистого спілкування на спілкування через відео зв'язок, що за певних умов, може бути виправдане фактом військової агресії РФ проти України.
Разом з тим, зменшення часу спілкування батька з сином з 104 годин на місяць на 4 години на місяць, а з дочкою з 16 годин на місяць на 4 години на місяць, нівелює вжиті судом заходи забезпечення позову та не дає підстав вважати досягнутою мету, з якою такі заходи вживалися, а саме збереження психоемоційного зв'язку з батьком до розгляду справи по суті (Постанова Верховного Суду від 01 травня 2024 року у справі № 756/9059/20).
Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, на що обґрунтовано посилається позивач в своїй апеляційній скарзі та що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог заяв відповідача.
Вимоги апеляційних скарг позивача про залишення в силі ухвал суду 29 липня 2024 року та 07 березня 2025 року про забезпечення позову задоволені бути не можуть, оскільки зазначені судові рішення сторонами не оскаржувались, а відтак не є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року
скасувати та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволені заяв ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Солом'янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зміну одного заходу забезпечення іншим відмовити.
В задоволенні решти вимог апеляційної скарги відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.