Унікальний номер справи № 753/13719/22 Головуючий у суді першої інстанції - Якусик О.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1606/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
30 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Фінанс», ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року та апеляційну скаргуОСОБА_1 додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Фінанс», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Дебт Фінанс», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. про скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що 06.10.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 338/ПВ-05.
06.10.2005 ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В., зареєстрованому у реєстрі за № 355.
06.10.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за №359, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .
23.05.2007 позивачка змінила цільове призначення майна з квартири АДРЕСА_1 на нежилі приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 .
21.09.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору та змінено предмет іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 .
30.06.2010 між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2258, згідно з яким первісний кредитор відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 338/ПВ-05 від 06.10.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк».
22.07.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2293/К, згідно з яким первісний кредитор відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 338/ПВ-05 від 06.10.2005, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк».
Надалі, 14.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» здійснило відчуження вказаних нежитлових приміщень на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 436.
Позивачка вказувала, що ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» незаконно здійснило звернення стягнення на предмети іпотеки та в подальшому 14 жовтня 2022 року відчужило його третій особі.
зазначала, що при звернені стягнення на предмет іпотеки приватним нотаріусом КМНО Рогачем В.В. не було дотримано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» та порядку реєстрації нерухомого майна, оскільки позивач не отримувала вимоги або повідомлення від ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про усунення порушення основного зобов'язання, що є необхідною умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Вказувала, що Товариство надало приватному нотаріусу звіт про оцінку майна, який вичерпав свій строк дії та не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також не надало приватному нотаріусу довідки про суми боргу позивача за основним зобов'язанням
Позивачка також зауважувала, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки спірне майно перебувало під арештом, накладеним Дніпровським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ та приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Корольовим В.В. При цьому, при зверненні стягнення на нерухоме майно ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» не було узгоджено із позивачем вартість предметів іпотеки.
Посилаючись на те, що спірне нерухоме майно вибуло з її володіння не з її волі, а на підставі незаконного звернення стягнення на нього, позивачка просиласуд:
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63321768 від 08 лютого 2022 року, а саме про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 (літера А) за ТОВ «ФК «ДЕПТ ФІНАНС», номер запису про право власності 32054961 (реєстраційний номер ОНМ НОМЕР_2).
- витребувати від ОСОБА_1 майно: нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 (літера А) (реєстраційний номер ОНМ НОМЕР_2) та передати його у власність ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 рокупозов задоволено.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63321768 від 8 лютого 2022 року про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС», номер запису про право власності 32054961 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_2).
Витребувано від ОСОБА_1 майно: нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна НОМЕР_2) та передано його у власність ОСОБА_2 .
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у сумі по 6 946,80грн з кожного.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, щопозивачка добровільно надала згоду на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тому спірне майно вибуло з власності позивачки за вільним вибором позивачки та за її безумовної згоди.
Вказує, що посилання позивачки на недотримання вимог щодо її повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставою для скасування державної реєстрації права на вказане майно.
Стверджує, що на момент відчуження майна були виконані всі вимоги чинного законодавства щодо посвідчення вказаного правочину та реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» також подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ТОВ «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» належно виконало обов'язок щодо повідомлення позивачки про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зазначає, що право власності на предмет іпотеки було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Наголошує на неможливості витребування майна у добросовісного набувача.
У відзивах на апеляційні скаргипредставниця позивачки ОСОБА_3 адвокат Боряк Г.Ю.проти задоволення апеляційних скарг заперечила. Вказує, що суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення- без змін.
Крім цього, до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року, у якій апелянт просить суд скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягненні на користь позивачки витрат на правову допомогу.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяла участь представниця відповідача ОСОБА_1 - адвокат Басараб Н.В., яка підтримала апеляційні скарги, просила задовольнити їх з викладених підстав. Представники ОСОБА_2 адвокат Боряк Г.Ю. та ОСОБА_4 у судовому засіданні просили апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 06.10.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено кредитний договір № 338/ПВ-05.
06.10.2005 ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В., зареєстрованому у реєстрі за № 355.
06.10.2005 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ткачуком С.В. та зареєстровано в реєстрі за №359, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .
23.05.2007 позивачка змінила цільове призначення майна з квартири АДРЕСА_1 на нежилі приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 .
21.09.2007 між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору та змінено предмет іпотеки на нежилі приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 .
30.06.2010 між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 2258, згідно з яким первісний кредитор відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 338/ПВ-05 від 06.10.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк».
22.07.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2293/К, згідно з яким первісний кредитор відступив на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 338/ПВ-05 від 06.10.2005, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Укрпромбанк».
02.02.2022 ТОВ «ФК «Депт Фінанс» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. з заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
За наслідками розгляду заяви іпотекодержателя державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. прийняво рішення № 63321768 від 08.02.2022 про реєстрацію за ТОВ «ФК «Депт Фінанс» права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Надалі, 14.10.2022 ТОВ «ФК «Депт Фінанс» здійснило відчуження вказаних нежитлових приміщень на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрований у реєстрі за № 436.
Згідно з положеннями договору купівлі-продажу нерухомого майна (пункт 1.1.), цей договір укладено на виконання протоколу № 577044, який підтверджує проведення електронних торгів, організованих 29 вересня 2022 року Державним підприємством «СЕТАМ». Відповідно до зазначеного протоколу, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність об'єкт нерухомого майна, який складається з нежитлових приміщень № 1-9, 30% балкону та 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1, колишня квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).
Як передбачено частинами першою, другою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Отже, законодавцем визначено як спосіб позасудового врегулювання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Порядок набуття Іпотекодержателем права власності на майно врегульовано п. 4.2. Іпотечного договору, яким визначено, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків за цим договором або за кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення у якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як передбачено частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на дату проведення державної реєстрації права власності), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).
Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:
1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або
засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або
засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);
3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;
4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Отже, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) звертала увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Отже, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
Як свідчать матеріали справи, для проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна іпотекодержатель подав нотаріусу, як державному реєстратору, для реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» такі документи:
заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статут Товариства, протокол загальних зборів Товариства від 19 березня 2019 року про призначення Генерального директора Товариства та Наказ № 15 від 20 березня 2019 року;
договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року
договір про відступлення прав вимоги, укладений між ПАТ «Дельтабанк» та ТОВ «ФК «Депт Фінанс» № 236 від 22 липня 2020 року з додатками;
лист ТОВ «ФК «Депт Фінанс» до ОСОБА_2 № 01-02/12 від 24 липня 2020 року про зміну кредитора у зобов'язанні;
вимогу про усунення порушення ТОВ «ФК «Депт Фінанс» до ОСОБА_2 № 01-02/50 від 03 серпня 2020 року, фіскальний чек, поштова накладна, та опис вкладення про надсилання цієї вимоги;
заяву ТОВ «ФК «Депт Фінанс» від 31 серпня 2021 року на адресу приватного нотаріуса з проханням вручити ОСОБА_2 вимогу;
звіт про оцінку майна від 13.10.2021 року, складений ПП «Форвард»;
виписку по особовим рахункам;
довідку про розмір заборгованості.
Як передбачено пунктом 42 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (в редакції на дату надсилання ТОВ «ФК «Депт Фінанс» вимоги за вих. № 01-02/20 від 03 серпня 2020 року) на поштовому відправленні, поштовому переказі зазначається, зокрема, за наявності номер мобільного телефону адресата (для реєстрованих поштових відправлень).
Пунктом 91 цих Правил встановлено, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Матеріали справи свідчать, що Вимога про усунення порушень за Кредитним договором № 338/ПВ-05 від 06 жовтня 2005 року за вих. № 01-02/20 від 03 серпня 2020 року була надіслана позивачу 14 серпня 2020 року цінним листом 0317009198761 з описом вкладення. З накладної відділення поштового зв'язку на приймання цього поштового відправлення вбачається, що відправник - ТОВ «ФК «Депт Фінанс» зазначило у поштовому відправленні номер мобільного телефону адресата «Березна» НОМЕР_1 , який співпадає з номером відправника цього поштового відправлення. Цей номер належать ТОВ «ФК «Депт Фінанс», що підтвердив його представник у судовому засіданні у суді першої інстанції.
За таких обставин, зважаючи на пункт 91 Правил поштового зв'язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не могла бути у встановленому порядку інформована про надходження на її адресу цього поштового відправлення, в якому містилася Вимога про усунення порушень за Кредитним договором.
Крім цього, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рогачу В.В., за цією вимогою не надано документів, передбачених пунктом 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю з відміткою про вручення адресату, копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
До Вимоги про усунення порушень за Кредитним договором, яка подавалася державному реєстратору ТОВ «ФК «Депт Фінанс», не долучено відповідних поштових документів (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, поштового відправлення з оголошеною цінністю, рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), які б містили відповідні відмітки про вручення адресату, про відмову адресата від одержання такого відправлення, або їх повернення відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані докази у своїй сукупності та взаємозв'язку свідчать про неналежне виконання ТОВ «ФК «Депт Фінанс» обов'язку направлення позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки і, відповідно, дотримання ним вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо їх направлення.
Суд першої інстанції також правильно зауважив, що у документах реєстраційної справи відсутні відомості про отримання/відмову від отримання листа позивачкою, або відмітки про повернення листа відправнику за закінченням терміну зберігання. Наявна на конверті довідка відділення поштового зв'язку про причини повернення/досилання містить відмітку про його повернення «за заявою відправника».
Вказане свідчить про невиконання іпотекодержателем вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що в свою чергу позбавляло державного реєстратора права на вчинення реєстраційних дій про реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що позивачка спростувала презумпцію належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, тому відповідач не набув право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Крім цього, довідка іпотекодержателя від 02 лютого 2022 року про розмір заборгованості за кредитним договором, яка подана державному реєстратору для реєстрації права власності на предмет іпотеки, також не відповідає вимогам підпункту 3 пункту 61 Порядку, оскільки містить відомості лише про суму боргу за основним зобов'язанням та не містить відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.
На підтвердження вартості предмета іпотеки ТОВ «ФК «Депт Фінанс» подало державному реєстратору Звіт про оцінку майна від 13 жовтня 2021 року, складений Приватним підприємством «Форвард», згідно з яким вартість нежитлових приміщень, станом на дату проведення оцінки, складає 1 768 896,00 грн.
Однак, на дату звернення іпотекодержателя для проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем строк оцінки майна, передбачений частиною п'ятою статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вже вичерпався, оскільки згідно із зазначеними нормами, вартість предмета іпотеки мала бути визначена не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, тобто не раніше 05 листопада 2021 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання ТОВ «ФК «Депт Фінанс» на наказ Фонду державного майна України № 658 від 17.05.2018 року «Про затвердження порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку» щодо строку дії звіту про оцінку, оскільки у цих правовідносинах вимоги до строку проведення оцінки визначені спеціальним нормами законодавства і пункт 61 Порядку містить вимогу щодо граничної дати, на яку повинна бути визначена вартість предмету іпотеки, а не вимогу щодо строку дії звіту про оцінку. Вартість майна, за яким переходить право власності, є істотною обставиною і має бути визначена відповідно до вимог закону та відповідати дійсній ринковій вартості, що забезпечує законність та обґрунтованість переходу права власності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 63321768 від 08 лютого 2022 року, а саме про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 9, 30 % балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 за ТОВ « ФК «Депт Фінанс», номер запису про право власності 32054961 (реєстраційний номер ОНМ НОМЕР_2), підлягають задоволенню.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.
Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.
Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Водночас наявність оплати з боку добросовісного набувача за спірне майно, з огляду на зміст статті 388 ЦК України, не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача.
Таким критерієм також не може бути набуття майна на публічних торгах або аукціоні. Єдиним винятком є продаж такого майна в порядку виконання судового рішення, а також продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна, що прямо визначено частиною другою статті 388 ЦК України. Однак добросовісність чи недобросовісність в кожному такому випадку слід оцінювати окремо (такі висновки викладені, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16).
У справі, що переглядається, встановлено, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_2 на підставі рішення приватного нотаріуса №63321768 від 08 лютого 2022 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню, отже, спірне майно вибуло з власності ОСОБА_2 поза її волею і вона має право на його витребування.
Посилання ОСОБА_1 на те, що майно, яке є предметом іпотеки не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею, є безпідставним, оскільки сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння (такий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц). У цій справі встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку відбулося без належного повідомлення боржника про застосування такої процедури, без надання можливості йому оскаржити суму вимог іпотекодержателя та вартість предмету іпотеки, за якою звертається стягнення, що не може свідчити про наявність її волевиявлення на відчуження цього майна.
ОСОБА_1 як на підставу для відмови у позові посилався на те, що він є добросовісним набувачем і витребування у нього спірного майна є порушенням гарантій статті 1 Першого протоколу Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Аналогічними доводами обґрунтована і його апеляційна скарга.
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
У цій справі, суд встановив, що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що купує предмет іпотеки, набутий у власність продавцем на підставі договору іпотеки, у матеріалах нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 14 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Депт Фінанс» і ОСОБА_1 , наявні документи, що стали підставою для реєстрації за ТОВ «ФК «Депт Фінанс» права власності на спірне нерухоме майно, а тому ОСОБА_1 , проявивши достатню обачність, міг оцінити дотримання ТОВ «ФК «Депт Фінанс» процедури звернення стягнення на предмет іпотеки і міг бути обізнаним про допущені ТОВ «ФК «Депт Фінанс» порушення порядку звернення стягнення на майно позивача.
З огляду на викладене, безпідставними є також доводи ОСОБА_1 про відсутність заборон на відчуження спірного майна на момент вчинення правочину.
У контексті наявності підстав у втручання суду у мирне володіння ОСОБА_1 набутим ним майном, суд першої інстанції також урахував поведінку позивачки щодо вчинених дій з метою повернення спірного майна (суб'єктивний критерій) та зауважив, що позивачка невідкладно після того, як довідалася про зміну власника спірного майна ініціювала цей судовий процес з метою захисту своїх прав, а також тривалість володіння ОСОБА_1 цим майном до звернення позивача з позовом до суду (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 5011-15/2551-2012).
Отже, за встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування спірних нежитлових приміщень з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_5 .
Доводи апеляційних скарг відповідачів в цілому повторюють доводи їх відзивів на позовну заяву, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до їх незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилаються відповідачкі у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Погоджується апеляційний суд також з висновками суду першої інстанції щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу.
Так, частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків падання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та па підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою:,
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі з протилежною стороною). При цьому, норми статей 137, 141 ЦПК України спрямовані саме на захист прав та інтересів учасників судових процесів, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість учасників отримати відшкодування понесених витрат, на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналізуючи зазначену норму процесуального права, слід дійти висновку про те, що для відшкодування витрат на правничу допомогу, заявником має бути вчинено дві обов'язкові дії, а саме, до закінчення судових дебатів зробити заяву про відшкодування судових витрат, а в подальшому, надати докази понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, якщо такі докази не було подано під час розгляду справи.
У своїй заяві про ухвалення додаткового рішення позивачка просила суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДЕПТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 37 000 грн.
На підтвердження понесених у суді першої інстанції витрат на правничу допомогу позивачка надала:
(1) договір про надання правової допомоги № 116 від 25 липня 2022 року, укладений між адвокатом Боряк Галиною Юріївною та ОСОБА_2 , та Додаткову угоду № 1 до цього Договору, відповідно до п. 1 якої за надання правової допомоги у справі про скасування реєстраційних дій щодо предмета іпотеки та повернення нежитлових приміщень з № 1 по № 9, 30% балкону, 50% лоджії (групи приміщень АДРЕСА_1 (колишня квартира АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння сторони за цією додатковою угодою домовилися, що розрахунок здійснюється на умовах оплати 10 000 грн. в якості авансу, що оплачується клієнтом протягом 5-ти днів з дня укладення договору про надання правової допомоги. Остаточний розрахунок між сторонами буде здійснено з підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 4).
У пункті 3 Додаткової угоди сторони погодили перелік робіт і вартість послуг адвоката за їх виконання, а саме: збір документів та вивчення наданих клієнтом документів, складення парової позиції та підготовка позовної заяви - 18 000 грн., підготовка відзиву на позовну заяву - 2500 грн., підготовка заяви про забезпечення позову - 4 000 грн., підготовка адвокатських запитів, зав та клопотань з процесуальних питань - 1 000/за кожний документ, ознайомлення з матеріалами судової справи - 1000 грн., участь адвоката в суді першої інстанції - 1000/за кожне судове засідання;
(2) акт від 05 липня 2023 року приймання-передачі наданих послуг до Договору, відповідно до якого Адвокат надав такі послуги (в рамках цивільної справи № 753/13719/22):
збір документів та вивчення наданих клієнтом документів, складення парової позиції та підготовка позовної заяви - 18 000 грн.;
підготовка відзиву на позовну заяву - 5 000 грн.,
підготовка заяви про забезпечення позову - 4 000 грн.,
підготовка адвокатських запитів, зав та клопотань з процесуальних питань - 4 000,
ознайомлення з матеріалами судової справи - 1000 грн.,
участь адвоката в суді першої інстанції - 5 000 грн.
Як вказано у Акті клієнтом було сплачено 10 000 грн. в якості авансу за надання Адвокатом правової допомоги і підписанням Акту приймання-передачі наданих послуг сторони підтверджують, що остаточна оплата в сумі 27 000 грн. відбулася в момент підписання даного Акту;
(3) прибутковий касовий ордер № 106 від 25 липня 2022 року і квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату позивачем адвокату 10 000 грн. за договором про надання правової допомоги № 116 від 25 липня 2022 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, зазначено, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону N 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону N 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (схожий за змістом висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 462/2077/17).
Враховуючи викладене та аналізуючи надані позивакою докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення відповідачів щодо витрат, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування ОСОБА_2 витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 16 000 грн (по 8000 грн з кожного відповідача).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення та додаткове рішення підлягають залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Фінанс», ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року та апеляційну скаргуОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2023 року та апеляційну скаргуОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено07 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома