Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13960/2025
30 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 367/11405/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2025року про закриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Одарюка М.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,-
У листопаді 2024 року позивач звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до відповідача про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2025 року провадження у даній справі закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що у постановленій ухвалі суд першої інстанції зазначив, що спір виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов'язані з визначенням способів участі у вихованні та спілкуванні батька з його малолітньою дитиною.
Вказував, що суд не взяв до уваги, що рішення німецького суду, на яке посилається відповідач не легалізовано в Україні. Визнання рішень іноземних судів здійснюється в порядку цивільного судочинства, що встановлено розділом ІХ ЦПК України.
Зазначав, що судовий процес, який відбувався в Німеччині врегулював питання спілкування з дітьми в той проміжок часу, коли батьки з дітьми разом проживали в Німеччині. Станом на сьогодні позивач проживає в Україні і вважає, що саме український суд має встановити порядок участі батька в вихованні та спілкуванні з дитиною, адже позовні вимоги, які розглядав Ірпінський міський суд Київської області викладені в позові з метою захисту інтерсів громадянина України ОСОБА_1 , який тепер проживає в Україні, а відповідач в іншій країні.
06 серпня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив, в якому остання просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що спільна дитина сторін, щодо якої батько ініціював розгляд справи в Україні, продовжує постійно проживати в Німеччині, саме ця держава є постійним осередком інтересів дитини, а тому відсутні будь-які правові підстави для розгляду спорів щодо участі батька у вихованні дитини на території України, в тому числі для зміни підсудності чи перегляду рішення Дільничного суду м. Гіфгорн від 09 серпня 2022 року на території України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справуу відсутність третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі та який був на розгляді у Окружному суді м. Гіфром, яким 09 серпня 2022 року затверджено мирову угоду у справі про опіку над дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов'язані з визначенням способів участі у вихованні та спілкуванні батька з його малолітньою дитиною, а тому наявні підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).
Підстави закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто, коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.2 ст.256 ЦПК України).
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №320/9224/17 (провадження №14-225цс19) зазначено, що згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження №14-58цс18) вказано, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Згідно висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі №428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі №295/983/21, від 19 січня 2022 року у справі №766/4505/20.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2022 року Окружним судом м. Гіфром затверджено мирову угоду у справі про опіку над дітьми ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , якою встановлено:
Батьки згодні в тому, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 постійно проживатимуть і матимуть центр життєвих інтересів у батька дітей, а ОСОБА_10 - у матері дітей. В інших питаннях залишається чинною спільна батьківська опіка.
Батьки проведуть або курс «Діти в центрі уваги», або консультацію. Представник управління у справах молоді намагатиметься в співпраці з містом Берліном або районним управлінням/управлінням у справах молоді, відповідальним за Кладів, знайти можливість, у якій батьки зможуть отримати спільну чи роздільну консультацію і зможуть звернутися за консультацією. Обидва члени батьків зобов'язуються відвідувати ці зустрічі. Обидва члени батьків знають, що це може тривати деякий час.
Мати дітей займається з дітьми сьогодні ввечері та забере всіх трьох дітей із собою відразу після зустрічі. Вона поверне дітей батькові о 17:00 годині в управлінні у справах молоді.
Мати дітей також прийме всіх трьох дітей в управлінні у справах молоді у четвер, 11.08.2022 р. о 10:00. Потім ОСОБА_10 забере більшу частину своїх речей і переїде до матері, двоє старших дітей спілкуватимуться з матір'ю дітей.
Мати дітей поверне всіх трьох дітей у понеділок, 15 серпня 014:00, передача також відбувається в управлінні у справах молоді.
Мати дітей забере всіх трьох дітей у п'ятницю, 19 серпня об 11:30. Передача знову відбудеться в управлінні у справах молоді; всі троє дітей залишаться з нею до 24 серпня. Батько дітей забере ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у матері в Берліні в середу, 24 серпня, о 10:00 ранку.
Головним чином діти проводитимуть кожні перші вихідні місяця всі втрьох з матір'ю, а треті вихідні - всі втрьох з батьком. У «материнські вихідні» мати дітей у перший раз забере двох старших дітей у батька у п'ятницю, 2 вересня; передачу буде, як і раніше, організовано управлінням у справах молоді за «концепцією наживо» (Live Concept). Вона подбає про те, щоб двоє старших дітей повернулись до батька дітей не пізніше 18:00 у неділю.
Батько дітей забиратиме ОСОБА_10 у матері дітей або з дитячого садка кожні треті вихідні місця по п'ятницях, орієнтовно о 10:00, і повертати її матері в неділю не пізніше 17:00.
Під час осінніх канікул усі троє дітей перебуватимуть перший тиждень з матір'ю і другий тиждень з батьком; вони ще узгодять конкретний час. Якщо виникнуть проблеми, їх вирішуватиме піклувальник про спілкування, якого ще потрібно призначити.
Батько дітей дзвонитиме ОСОБА_10 щосереди приблизно о 18:00, а мати дітей дзвонитиме двом старшим дітям що вівторка о 18:00. Дзвінки здійснюватимуться за телефоном іншого члена батьків. Батьки зобов'язуються більше не блокувати один одного та гарантувати здійснення телефонних дзвінків.
Батьки згодні з тим, що головним чином можуть проводити відпустку разом з усіма трьома дітьми протягом шести тижнів, розподілених на рік.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив:
усунути йому перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з донькою - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди йому у спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити наступні способи його участі у вихованні дитини:
особисте спілкування - визначити графік побачень та участі у його спілкуванні з дитиною, у вихованні дитини без присутності матері дитини І та ІІІ суботи та неділі кожного місяця з 10:00 год. суботи до 21:00 год. неділі;
21 день у літній період під час його відпустки;
7 днів у зимовий період під час його відпустки;
з можливістю вільного пересування у місцях та помешканнях приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей без обмеження переміщення та без присутності матері дитини, в тому числі за кордон;
необмежене спілкування батька з дочкою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою; надати йому право на дні побачень з дитиною - забирати особисто останню з місця її проживання, де вона буде мешкати на той час, шкоди, гуртків, тощо.
Таким чином, у данійсправіпозивач фактично просить змінити затверджену рішенням Окружного судом м. Гіфром мирову угоду, якою вирішено всі ті ж вимоги позивача, а саме:
щодо побачень з дитиною (у позові просить без присутності матері дитини І та ІІІ субота та неділя кожного місяця з 10:00 год суботи до 21:00 год неділі, у затвердженій мировій угоді - «батько дітей забиратиме ОСОБА_10 у матері дітей або з дитячого садка кожні треті вихідні місця по п'ятницях, орієнтовно о 10:00, і повертати її матері в неділю не пізніше 17:00»;
щодо літнього/зимового періоду (у позові - 21 день у літній період під час відпустки, 7 днів у зимовий період під час відпустки, у мировій угоді - «Батькі згодні з тим, що головним чином можуть проводити відпустку разом з усіма трьома дітьми протягом шести тижнів, розподілених на рік»);
щодо спілкування з дитиною (у позові - необмежене спілкування особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою, у мировій угоді - «Батько дітей дзвонитиме Ельмірі щосереди приблизно о 18:00, а мати дітей дзвонитиме двом старшим дітям що вівторка о 18:00. Дзвінки здійснюватимуться за телефоном іншого члена батьків. Батьки зобов'язуються більше не блокувати один одного та гарантувати здійснення телефонних дзвінків».
Встановивши, що спір заявлений у даній справі та який був на розгляді у Окружного суду м. Гіфром виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в цих позовах є тотожними, підстави та предмет позов є ідентичними, пов'язані з визначенням способів участі у вихованні та спілкуванні батька з його малолітньою дитиною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін не заперечували, що на даний час спільна дитина сторін, щодо якої батько ініціював розгляд справи в Україні, продовжує постійно проживати в Німеччині з матір'ю, саме ця держава є постійним осередком інтересів дитини.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судовий процес, який відбувався в Німеччині врегулював питання спілкування з дітьми в той проміжок часу, коли батьки з дітьми разом проживали в Німеччині, однак станом на сьогодні позивач проживає в Україні і вважає, що саме український суд має встановити порядок участі батька в вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки предмет спору у даній справі та справі, яка була розглянута Окружним судом м. Гіфгорн є тотожним - визначенням способів участі у вихованні та спілкуванні батька з його малолітньою дитиною.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що за наявності вимог у батька стосовно порядку або зміни умов мирової угоди, ці вимоги мають бути заявлені саме за місцем проживання доньки та матері у Німеччині.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: