30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 про накладання арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження № 12025111130001757 від 11.09.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт з позбавленням права на відчуження, користування та розпорядження, на земснаряд (техніка для відкачування води та добування піску з дна водойми) синьо-сірого кольору з електродвигунами без будь-яких розпізнавальних написів та ідентифікуючих номерів, який належить ОСОБА_7 , та гусеничний екскаватор жовтого кольору марки «Fiat-Hitachi ЕХ 355» кузов «ISUZU 6НК1ТС» шасі 356 МR, який належать ТОВ «ТРАНСМИР ГМБХ».
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що слідчим суддею не враховано те, що дане майно, яке вважається тимчасово вилученим майном, використовувалось як знаряддя та предмет вчинення ____________________________________________________________________________________
Справа 361/10739/25 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/7729/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
кримінального правопорушення, тобто забезпечувало незаконне видобування корисних копалин - піску, та зберегло на собі його сліди і має суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження.
Крім того, не враховано, що під час огляду 11.09.2025 року вищезазначені транспорті засоби знаходились на узбіччі ґрунтової автодороги, на земельних ділянках, які належать ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , і використовувались для незаконного видобування піску, однак жодних дозвільних документацій на проведення будь-яких робіт на водних об'єктах та прибережній захисній смузі, власниками майна надано не було.
Незастосування арешту фактично унеможливить використання речових доказів у суді та перешкодить об'єктивному розслідуванню, проведенню огляду техніки зі спеціалістами для відібрання зразків, проведенню ряду експертиз із вказаною технікою, разом з тим техніка може бути відчужена, переміщена чи знищена особами, що причетні до злочину.
Представники власників майна - ТОВ "Трансмир ГМБХ" та ОСОБА_7 у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності представників власників майна.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку підтримав подану апеляційну скаргу та просив накласти арешт на вилучене майно, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Броварського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130001757 від 11.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.
Згідно даних клопотання, 11.09.2025 до чергової частини Броварського РУП ГУНП в Київській області надійшло повідомлення від ОСОБА_11 про те, що 11.09.2025 приблизно о 12 годині неподалік вулиці Зимна с. Зазим'я Броварського району Київської області, за допомогою спеціальної техніки здійснюють видобуток корисних копалин - піску без дозвільної документації.
З метою перевірки вказаного повідомлення 11.09.2025 проведено огляд місця події на відкритій ділянці місцевості, що знаходиться на узбіччі ґрунтової автодороги за геокоординатами: широта - 50,6004530, довгота - 30,6614000 (Київська обл., Броварський район, с. Зазим'я), на земельних ділянках з кадастровим номером 3221286800:04:007:0083 яка належить ОСОБА_9 , та 3221286800:02:003:0472 яка належить ОСОБА_10 , які межують одна з одною, де на вказаній місцевості виявлено та вилучено: земснаряд (техніка для відкачування води та добування піску з дна водойми) без будь-яких розпізнавальних написів та ідентифікуючих номерів синьо-сірого кольору з електродвигунами на яких маються ідентифікуючі номери, які пошкодженні у вигляді потертості, не придатних до розпізнавання та зчитування; гусеничний екскаватор жовтого кольору марки «Fiat-HitachiЕХ 355» кузов «ISUZU 6HK1TC» шасі НОМЕР_1 .
Постановою старшого слідчого відділу Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області ОСОБА_12 від 11.09.2025 вищезазначені земснаряд та гусеничний екскаватор, визнано речовими доказами у кримінальннеому провадженні № 12025111130001757 від 11.09.2025.
12.09.2025 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході огляду місця події від 11.09.2025 майно з метою збереження речових доказів, шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження, а саме на: земснаряд (техніка для відкачування води та добування піску з дна водойми) синьо-сірого кольору з електродвигунами без будь-яких розпізнавальних написів та ідентифікуючих номерів; гусеничний екскаватор жовтого кольору марки «Fiat-Hitachi ЕХ 355» кузов «НОМЕР_2.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, з підстав недоведеності відповідності вказаного майна ознакам речових доказів.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Так, обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на рухоме майно - земснаряд та гусеничний екскаватор, вилучене 11.09.2025 в ході проведення огляду місця події, прокурор у клопотанні посилався на необхідність збереження даного майна як речових доказів у кримінальному провадженні.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучені технічні засоби, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів.
Так, надані суду матеріали, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені земснаряд та гусеничний екскаватор були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Долучений до клопотання матеріали, у тому числі протокол огляду місця події від 11.09.2025, не містять даних про використання вказаної техніки саме для незаконного видобутку корисних копалин, а також відомостей про наявність на ній слідів злочину.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами, містять лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин імовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обгрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вищевказані технічні засоби визнані речовими доказами, які сліди злочину вони містять, або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 по справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на вказане у клопотанні майно не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників такого майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
За таких обставин, як вірно зазначив слідчий суддя, на даному етапі досудового розслідуванні відсутні підстави для накладення арешту на вказане майно з метою, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
На переконання колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Посилання прокурора під час апеляційного розгляду на те, що вилучене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, є необгрунтованими, оскільки матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано достатніх відомостей на підтвердження таких доводів.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3