справа № 757/10048/24-ц
головуючий у суді І інстанції Бусік О.Л.
провадження № 22-ц/824/9544/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар'ї Валеріївни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір'ю та стягнення аліментів
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком, -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір'ю та стягнення аліментів.
У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Штіфонов П. С. звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком за фактичним місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю тимчасового проживання на території України за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір'ю та стягнення аліментів залишено без розгляду.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, Орган опіки та піклування Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 29 лютого 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Которського суду Республіки Чорногорія, справа № Р.468/2424 з позовом до ОСОБА_1 про здійснення батьківських прав щодо малолітніх дітей, а ОСОБА_1 вимагала у зустрічному позові покласти на неї здійснення батьківських прав.
Тобто, ОСОБА_2 звернувся до Которського суду Республіки Чорногорія раніше, ніж ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва (01 березня 2024 року), у зв'язку з чим на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку про залишення первісного та зустрічного позовів без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та повернути справу до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції до постановлення оскаржуваної ухвали від 17 лютого 2025 року, вже було вирішено питання щодо наявності підстав для залишення позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду, та разом з цим при розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку залишити позовні вимоги ОСОБА_1 без розгляду, чим порушив принцип остаточності судового рішення.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Штіфонова П.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільїна Д.В. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представники ОСОБА_2 - адвокати Трофімчук С.А. та Штіфонов П.С. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Звернувшись у березні 2024 року до Печерського районного суду міста Києва з позовом, ОСОБА_1 просила суд:
визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за фактичним місцем проживання матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 ;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання позивача у розмірі 10 000 євро з моменту подання цього позову та до моменту досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , віку трьох років;
стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 9 580 євро з моменту подання цього позову та до досягнення повноліття дітей.
У первісному позові ОСОБА_1 посилалася на те, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації, подружжя разом із дітьми проживають у м. Будва, Чорногорія.
Вказувала, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Указана квартира перебуває на законному праві користування позивача, згідно з договором найму нерухомого майна від 01 березня 2023 року, та має всі належні умови для проживання, відпочинку та зростання дітей.
Зазначає, що відповідач працевлаштований у Чорногорії, займається бізнесом та керує компанією «МОНТЕ-ПРО», яка зареєстрована в м. Бар (Чорногорія). Має у власності нерухоме майно та значні статки на банківських рахунках.
Також ОСОБА_1 у своєму позові зазначила, що у зв'язку із введенням воєнного стану, подружжя разом із дітьми проживають у м. Будва Чорногорія.
У подальшому у серпні 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову, у якій вона просила визначити місце проживання дітей з матір'ю без конкретизації адреси проживання.
У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначив, що у травні 2018 року він перевіз дружину ОСОБА_1 з донькою, якій на той час було дев'ять місяців до Чорногорії. Донька ОСОБА_5 була в Україні лише один раз, коли їздила до бабусі навесні 2019 року, а син ОСОБА_6 взагалі ніколи не був в Україні та звик жити в Чорногорії.
Зазначає, що у його власності перебувають апартаменти за адресою: АДРЕСА_1 . Також він подарував ОСОБА_1 апартаменти за адресою: АДРЕСА_4 .
Зазначає, що зараз діти проживають з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує, що незрозумілим є те яким чином ОСОБА_1 уклала договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 , з огляду на те, що у період його укладення вона перебувала у Чорногорії та у вказаній квартирі ні вона, ні діти ніколи не проживали.
З наявної у матеріалах справи відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що за період з 01 січня 2018 року по 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 перетнула кордон України у напрямку виїзд 14 грудня 2021 року, ОСОБА_2 перетнув кордон України у напрямку виїзд 12 лютого 2022 року, відомостей про їх подальший в'їзд до України за указаний період відсутні. Відомості щодо перетину кордону за указаний період малолітнім ОСОБА_7 у базі даних відсутні (а.с. 82-83 т. 2).
Таким чином, станом на час подання первісного та зустрічного позову (березень та травень 2024 року) до Печерського районного суду міста Києва, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в України не проживали.
Також, сторонами у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначені доводи, які іншими учасниками не заперечуються, про те, що вони мають житло та проживають у Чорногорії, а ОСОБА_2 працевлаштований у Чорногорії, отримує там дохід.
З матеріалів справи вбачається, що Которським судом Республіки Чорногорія справа розглядається справа № Р. 468/2424 з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про здійснення батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 166-202 т. 2).
Оскаржуваною ухвалою судом першої інстанції первісний та зустрічний позови залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України з посиланням на те, що ОСОБА_2 звернувся до Которського суду Республіки Чорногорія раніше, ніж ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва.
Однак, судом першої інстанції залишено поза увагою зміст первісної та зустрічної позовних заяв, з яких вбачається, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх малолітні діти - проживають у Республіці Чорногорія та не поверталися до України з моменту виїзду: з 14 грудня 2021 року - ОСОБА_1 , а з 12 лютого 2022 року - ОСОБА_2 (відповідь Державної прикордонної служби України а.с. 82-83 т. 2).
Статтею 29 ЦПК України визначено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Оскільки сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є громадянами України, проживають за її межами, підсудність цієї справи мала визначатися відповідно до вимог статті 29 ЦПК України суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
З матеріалів справи не вбачається, що її підсудність Печерському районному суду міста Києва визначена у порядку статті 29 ЦПК України.
Отже, ця справа розглянута судом з порушенням встановлених законом правил підсудності, оскільки Печерський районний суд міста Києва, який розглядав справу, не є належним судом, бо підсудність йому не визначалася.
Відповідно до п. 1 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК України).
Оскільки оскаржувана ухвала постановлена неповноважним судом, який не був визначений відповідно до вимог статті 29 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги та скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність.
Апеляційний суд зауважує, що колегія суддів не має змоги самостійно визначити суд, якому територіально підсудна указана справа, оскільки згідно з вимогами статті 29 ЦПК України визначення підсудності справи належить до компетенції судді Верховного Суду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїної Дар'ї Валеріївни задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська