справа № 752/20111/24
головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О.
провадження № 22-ц/824/6592/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
24 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боримської Ірини Олегівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва за позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому просило суд:
стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 276 грн 29 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 36 650 грн 42 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43 298 грн 55 коп., за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40 320 грн 61 коп., за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 40 226 грн 51 коп., з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 024 грн 97 коп., з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 526 грн 74 коп. а також судовий збір у сумі 3 028 грн та витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 43 грн.
Позов обґрунтовано тим, що до 01 травня 2018 року послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало ПАТ «Київенерго», яке на підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання. Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідачів по заборгованості за спожиті послуги до 01 травня 2018 року у розмірі 1 276 грн 29 коп. та прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги. З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює позивач , яким було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Підключення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до мереж тепло- та водопостачання свідчить про виконання послуг позивачем. Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому законом порядку не відмовлялися.
Відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачами послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, у результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року задоволено позовні вимоги КП «Київтеплоенерго».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 276 грн 29 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 36 650 грн 42 коп., за спожиті з 01 травня 2018 року про 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 43 298 грн 55 коп., за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 40 320 грн 61 коп., за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 40 226 грн 51 коп., з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 1 024 грн 97 коп., з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 526 грн 74 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Київтеплоенерго» 3 028 грн судового збору, 43 грн витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачам, так само як і звернень останніх з приводу відмови від отримання таких послуг. Відповідачі не надали контррозрахунку суми боргу, а також не надали доказів на спростування наявності заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Боримська І.О. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було залучено співвласників квартири в якості співвідповідачів.
Вказує, що квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (у рівних долях).
Однак позивачем пред'явлено позов лише до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не вказано відповідачами інших співвласників, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Клопотань про залучення співвідповідачів від позивача до суду не надходило. Вважає, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволення позову через неналежний суб'єктний склад
Зазначає, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, позивач посилається, що відповідач ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та є споживачем даних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки зареєстрований за вказаною адресою та є співвласником вказаної квартири.
Вказує, що він не проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Місцем фактичного проживання ОСОБА_1 з 28 листопада 2019 року було АДРЕСА_4 . За вказаною адресою ОСОБА_1 проживав на підставі договору оренди житлового приміщення від 28 листопада 2019 року.
На даний час, ОСОБА_1 з 23 травня 2024 року проживає за адресою: АДРЕСА_5 . За вказаною адресою ОСОБА_1 проживав на підставі договору оренди від 23 травня 2024 року.
Посилається, що відповідно до документів, долучених позивачем до позовної заяви зазначено, що споживачем послуг є ОСОБА_3 , та на її ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Належних та достатніх доказів того, що відповідач ОСОБА_1 був та є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_2 , за якою обліковується наявна заборгованість, - матеріали справи не містять.
Апелянт вважає, що стороною позивача не було надано достатньо доказів того, що саме відповідач є споживачем послуг за вказаною в позові адресою, тобто, належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами.
Вказує, що доказів того, що у період нарахування заборгованості по сплаті коштів за житлово-комунальні послуги, відповідач ОСОБА_1 фактично проживав за вказаною адресою, та отримував житлово-комунальні послуги в матеріалах справи також відсутні, а тому позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачами послуг за вказаною адресою, а відтак зобов'язаний сплатити кошти за надані послуги.
Зазначає, що ОСОБА_1 має статус батька багатодітної сім'ї, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 та має право на отримання пільг, передбачених законодавством для багатодітних сімей, які не враховані позивачем при здійсненні розрахунку за надані послуги.
Тому, на думку апелянта, навіть якщо, суд вважатиме, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у даній справі та зобов'язаний сплати борг на надані комунальні послуги, проте, розрахунок боргу, що підготовлений позивачем є неправильним, оскільки не враховано наявність у ОСОБА_1 , пільг.
Вказує, що він не був належним чином повідомленим судом першої інстанції про час та місце розгляду справи та був позбавлений можливості подати до суду відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своєї правової позиції.
Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Боримська І.О. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
У апеляційній скарзі наведено доводи про те, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у суді першої інстанції.
Надаючи оцінку указаним доводам, апеляційний суд враховує таке.
Частиною 1 статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).
Відповідно до частини 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У ЦПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції із підстави неналежного повідомлення у суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини 3 статті 376 ЦПК України).
Тлумачення частини 1 статті 8, частини 2 статті 211, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:
обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;
невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;
розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов'язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 97-99).
Копія указаної ухвали та копія позовної заяви з додатками направлялися судом першої інстанції ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , однак повернута до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 102).
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), повернення судової повістки з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним повідомленням про дату судового засідання.
20 грудня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва ухвалив рішення.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, докази про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання відсутні.
Указані обставини відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору (а.с. 6).
Відповідно до Додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 276 грн 29 коп за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33).
Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085) (а.с. 7-8).
З 01 листопада 2021 року позивач надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. На виконання вимог чинного законодавства, а саме норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач на своєму веб-сайті оприлюднив типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (а.с. 9).
Згідно з листом КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 05 листопада 2024 року № 062/14-11460 за даними реєстрових книг квартира за адресою: АДРЕСА_2 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (у рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 листопада 1997 року (а.с. 107-109).
Мешканцям будинку АДРЕСА_1 , у якому розташована квартира відповідачів, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», що підтверджується доданими до позовної заяви:
корінцями нарядів про включення та відключення опалення, які підписані представником енергопостачальної організації, який затвердив включення та представником споживача;
актом прийняття теплового вузла у вказаному будинку;
актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи;
відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 40-70).
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин - у період нарахованої заборгованості) (далі - Правила № 630).
Указаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Частина 7 статті 26 цього Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно з статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
З 01 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Тарифи на комунальні послуги, які надаються позивачем, формуються відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (зі змінами внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 291 від 03 квітня 2019 року).
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було залучено співвласників квартири у якості співвідповідачів, що є підставою для відмови у задоволення позову через неналежний суб'єктний склад, апеляційний суд враховує таке.
Апеляційний суд враховує, що КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» пред'явлено позов про стягнення заборгованості до двох відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , до якої надаються послуги, на праві приватної власності належить п'ятьом власникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 (у рівних долях).
Знаючи про це, позивачем не уточнено позовні вимоги та не заявлено їх до усіх співвласників квартири.
Як встановлено апеляційним судом ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справи, однак навіть якби ОСОБА_1 був повідомлений, він як відповідач не наділений правом залучати інших співвідповідачів до участі у справі.
Також представник ОСОБА_1 в апеляційний скарзі посилається на те, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 28 листопада 2019 року він проживав за адресою: АДРЕСА_4 , а з 23 травня 2024 року - за адресою: АДРЕСА_5 . Споживачем послуг є ОСОБА_3 , та на її ім'я відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 .
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Указаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.
У зв'язку із зазначеними зобов'язаннями власника, оформлення особового рахунку лише на одного із співвласників, а також доводи про те, що ОСОБА_1 у цій квартирі не проживав у період нарахованої заборгованості, не спростовує обов'язку ОСОБА_1 як співвласника щодо оплати за комунальні послуги, надані за адресою належної йому квартири.
Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при здійсненні розрахунку за надані послуги не враховано наявність у ОСОБА_1 право на отримання пільг, передбачених законодавством для багатодітних сімей, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів того, що він оформлював такі пільги та надавав позивачу докази їх наявності для врахування при здійсненні розрахунку.
Також з матеріалів справи вбачається, що діти ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживають.
Матеріалами справи підтверджується, що до квартири за адресою: АДРЕСА_2 ., співвласником якої є ОСОБА_1 , у спірний період позивачем надавалися послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Доказів того, що заборгованість за указані послуги є меншою, ніж заявлено позивачем, матеріали справи не містять, а тому нарахована заборгованість підлягає до стягнення.
В апеляційній скарзі КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просить апеляційний суд стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у солідарному порядку.
Статтею 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Системний аналіз статей 540 та 541 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання.
Разом із тим, солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Оскільки договором про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води або законом не визначено, що у випадку порушення зобов'язання щодо сплати за надані послуги при множинності споживачів виникає солідарне зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості у солідарному порядку, у зв'язку з чим рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення про стягнення з відповідачів по частині заборгованості, яка заявлена до стягнення позивачем.
Оскільки з відповідачем стягнуто на користь позивача заборгованість у заявленому розмірі, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви по 1 514 грн 21 коп. з кожного.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боримської Ірини Олегівни задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Задовольнити частково позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 638 грн 14 коп.; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 18 325 грн 21 коп.; за спожиті з 01 травня 2018 року про 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 649 грн 27 коп.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 20 160 грн 30 коп.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 113 грн 25 коп.; з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 512 грн 48 коп.; з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 263 грн 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 638 грн 14 коп.; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого опалення у розмірі 18 325 грн 21 коп.; за спожиті з 01 травня 2018 року про 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 649 грн 27 коп.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 20 160 грн 30 коп.; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 20 113 грн 25 коп.; з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії у розмірі 512 грн 48 коп.; з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання гарячої води у розмірі 263 грн 37 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви по 1 514 грн 21 коп. з кожної.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська