справа № 760/15619/23
головуючий у суді І інстанції Жовноватюк В.С.
провадження № 22-ц/824/911/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» про визнання незаконними та скасування наказів про переведення на неповний робочий день, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва», у якому просив суд:
визнати незаконним та скасувати наказ № 23 від 13 квітня 2022 року та № 35 від 29 квітня 2022 року, видані КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва»;
стягнути з відповідача на користь позивача суму недоотриманої заробітної плати за весь час дії наказів у розмірі 171 523 грн 81 коп.
Позов обґрунтовано тим, що позивач працював завідувачем складом паливно-мастильних матеріалів в КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» з 16 серпня 2017 року по 03 квітня 2023 року.
14 квітня 2022 року в односторонньому порядку наказом № 23 від 13 квітня 2022 року позивача переведено на неповний робочий час 2 години на день, а 29 квітня 2022 року наказом № 35 встановлено неповний робочий день в 2 години з режимом роботи понеділок-п'ятниця з 08.00 до 10.00 год.
Позивач вважає своє переведення на неповний робочий день незаконним, оскільки КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» продовжувало укладати договори на закупівлю бензину, дизельного палива та мастил у звичайних обсягах, постачальниками здійснювалось систематичне постачання на підприємство матеріалів. Обсяг роботи позивача не змінився, автопарк працював у звичайному режимі. Всі інші працівники підприємства працювали у звичайному режимі повний 8-годинний робочий день.
У травні 2022 року на підприємстві введено нову посаду помічника завідувача складом й прийнято особу на повний робочий день. Позивач заяву на переведення на неповний робочий час не писав.
Вказує, що недоотримана позивачем заробітна плата за весь час дії наказів з 14 квітня 2022 року до дати звільнення 03 квітня 2023 року становить 171 523 грн 81 коп.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» від 13 квітня 2022 року №23 «Про встановлення неповного робочого дня» відносно ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» від 29 квітня 2022 року №35 «Про встановлення неповного робочого дня» відносно ОСОБА_1 .
Стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату у розмірі 171 523 грн 81 коп.
Стягнуто з КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 788 грн 85 коп.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту оспорюваних наказів вбачається, що встановлення позивачу неповного робочого дня обґрунтовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та у зв'язку з виробничою необхідністю з метою ефективного використання фонду оплати праці. Однак, відповідачем не обґрунтовано необхідність його застосування конкретно саме до позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» подало апеляційну скаргу, у якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків в апеляційній скарзі, просить:
скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі;
стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району міста Києва» незаконно стягнуту заробітну плату та судовий збір у розмірі 174 312 грн 66 коп., судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що має ознаки формального підходу суду до розгляду, ухваленим за умов неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильного встановлення таких обставин, необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що апелянтом не наведено перелік доказів, які мають значення у справі, відносно яких судом відмовлено у їх долучені до матеріалів справи.
Вказує, що переведення позивача на неповний робочий день та наступне неодноразове притягнення до дисциплінарної відповідальності має характер психологічного тиску для спонукання позивача до звільнення.
Відповідач не надав пояснення щодо економічного обґрунтування причин введення в штат підприємства одиниці заступника завідувача складу паливно-мастильних матеріалів та прийняття на цю посаду іншої особи на умовах повного робочого часу.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що наказом КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» від 13 квітня 2022 року № 23 «Про встановлення неповного робочого дня», встановлено з 14 квітня 2022 року до завершення дії воєнного стану неповний робочий день завідуючому складом (ПММ) ОСОБА_1 з таким режимом роботи: понеділок-п'ятниця - 4 год. на день (20 год. на тиждень), субота, неділя - вихідні дні (а.с. 6).
Наказом КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» від 29 квітня 2022 року № 35 «Про встановлення неповного робочого дня», встановлено з 02 травня 2022 року завідуючого складом (ПММ) ОСОБА_1 неповний робочий день з таким режимом роботи: понеділок-п'ятниця - з 8-00 до 10-00 год. (2 год. на день), субота, неділя - вихідні дні (а.с. 7).
Наказом КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» від 03 квітня 2023 року №38-п, звільнено з роботи ОСОБА_1 завідувача складом паливо-мастильних матеріалів служби головного механіка 03 квітня 2023 року у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпП України (а.с. 46).
Відповідно до копії довідки про доходи від 17 серпня 2023 року № 32, ОСОБА_1 виплачено: за квітень 2022 року 14 985 грн 75 коп.; за травень 2022 року 4 164 грн 58 коп.; за червень 2022 року 4 180 грн 84 коп.; за липень 2022 року 4 386 грн 93 коп.; за серпень 2022 року 4 386 грн 93 коп.; за вересень 2022 року 4 501 грн 97 коп.; за жовтень 2022 року 4 271 грн 88 коп.; за листопад 2022 року 4 386 грн 93 коп.; за грудень 2022 року 4 406 грн 91 коп.; за січень 2023 року 4 406 грн 91 коп.; за лютий 2023 року 3 290 грн 19 коп.; за березень 2023 року 5 590 грн 53 коп.; за квітень 2023 року 24 827 грн 65 коп. (а.с. 37-38).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли під час дії воєнного стану, оцінка дій роботодавця має відбуватися з урахуванням законодавства щодо врегулювання трудових правовідносин в умовах воєнного стану, а саме: Законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнято 15 березня 2022 року та він набрав чинності 24 березня 2022 року.
Відповідно до частини 2, 3 статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Частиною 3 статті 32 КЗпП України визначено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Відповідно до статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються (в редакції закону станом на час виникнення спірних правовідносин).
Наказами КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва»:
від 13 квітня 2022 року № 23, яким ОСОБА_1 до завершення дії воєнного стану встановлено неповний робочий день з таким режимом роботи: понеділок-п'ятниця - 4 год на день (20 годин на тиждень), субота, неділя - вихідні дні (а.с. 6).
від 29 квітня 2022 року № 35 ОСОБА_1 встановлено неповний робочий день з таким режимом роботи: понеділок-п'ятниця - з 8-00 до 10-00 год (2 год на день), субота, неділя - вихідні дні (а.с. 7).
З указаних наказів вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з їх змістом, що підтверджується його підписами у графах «з наказом ознайомлений».
З матеріалів справи також вбачається та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з оспорюваними наказами, приступив до роботи та продовжував працювати неповний робочий день, за що йому була виплачена заробітна плата відповідно до штатного розкладу та відпрацьованого часу.
Таким чином, якщо працівник продовжує роботу за нових умов, то відсутні підстави вважати, що порушено його права, оскільки працівник добровільно погодився виконувати роботу в нових умовах.
Апеляційний суд встановив, що у цій справі позивач погодився продовжити роботу в нових умовах праці, працював неповний робочий день та отримував зарплату відповідно до штатного розкладу та відпрацьованого часу. Однак, суд першої інстанції залишив указані обставини поза увагою.
А також, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 КЗпП України щодо того, що зміна істотних умов праці допускається лише у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці - не застосовуються (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в редакції закону станом на час виникнення спірних правовідносин) та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Оскільки порушення відповідачем норм трудового законодавства під час запровадження змін істотних умов праці щодо позивача апеляційним судом не встановлено, підстави для стягнення невиплаченої заробітної плати відсутні.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову.
КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги порушено також питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача незаконно стягнутої заробітної плати та судового збору у розмірі 174 312 грн 66 коп.
Тобто відповідачем фактично заявлено про вирішення апеляційним судом питання про поворот виконання рішення.
Так, пунктом 3 частини 1 статті 444 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення, він відмовляє в позові повністю.
Однак частиною 5 указаної статті передбачено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (частина 6 статті 444 ЦПК України).
Однак, відповідач, заявляючи про поворот виконання рішення, не надав документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку. У зв'язку з цим апеляційний суд не вбачає підстав для вирішення питання про поворот виконання рішення. При цьому, відповідач відповідно до частини 9 статті 444 ЦПК України не позбавлений можливості звернутися із заявою про поворот виконання рішення до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано та у позові відмовлено, то з позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» про визнання незаконними та скасування наказів про переведення на неповний робочий день.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утримання автомобільних шляхів та споруд Солом'янського району міста Києва» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 220 грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 29 жовтня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська