справа № 753/6958/23
провадження № 22-ц/824/8442/2025
09 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку із порушенням строків виплати, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» - адвоката Вербицького Ярослава Володимировича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року в складі судді Якусика О. В.,
встановив:
28.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» (далі - ПАТ «НТК «Електроприлад»), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь:
- 220 149, 60 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ( без віднімання сум податків та зборів) по день фактичного розрахунку;
- 350 668, 07 грн - суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати;
- 13 880, 40 грн - суму вихідної допомоги.
Також просив відшкодувати судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 19.02.2015 по 05.10.2021 перебував на посаді головного інженера ПАТ «НТК «Електроприлад» .
Наказом №651-к від 05.10.2021 його було звільнено з займаної посади на підставі пункту 1ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Дарницьким районним судом міста Києва по справі № 753/23196/21 було прийнято рішення від 04 листопада 2022 року про стягнення з відповідача на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 117 552,87 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 494, 40 грн за період з 06.10.2021 по 09.11.2021.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року по справі №753/18355/21 з відповідача на його користь стягнуто суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 939 867,53 грн за період лютий 2020, березень 2020, вересень 2020, березень 2021, квітень 2021; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати у розмірі 100 087,35 грн за період з лютого 2020 по серпень 2021 року.
Лише 22.03.2023 відповідач сплатив позивачу нараховану заробітну плату за результатами кількох судових процесів.
З урахуванням дій відповідача, спрямованих на умисне затягнення судового процесу по справі №753/23196/21 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2021 по 22.03.2023 в сумі 220 149,60 грн (645,60 грн х 341 день).
Також просив стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати за період з вересня 2021 року по лютий 2023 року в сумі 350 668 грн 07 коп. відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
З огляду на припинення трудового договору на підставі п. 1 статті 40 КЗпП України, відповідно до положень статті 44 КЗпП України просив стягнути вихідну допомогу у розмірі 13 880,40 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду від 30 жовтня 2023 року провадження у справі в частині стягнення суми вихідної допомоги у розмірі 13 880,40 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «НТК «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 183 508,20 грн (без віднімання сум податків та зборів), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 350 668,07 грн (без віднімання сум податків та зборів).
Вирішено питання розподілу судових витрат.
25.02.2025 представник ПАТ «НТК «Електронприлад» - адвокат Вербицький Я. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що саме постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі № 753/18355/21 було визначено суму нарахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, тому затримка розрахунку могла відбутися лише за час з моменту ознайомлення відповідача з вказаною постановою суду до моменту фактичної оплати і не може починатись з 10.11.2021.
Крім цього, судом першої інстанції невірно застосовано Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесені зміни до статті 117 КЗпП України.
Вважає, що починаючи з 19.07.2022 ст. 117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більше як за шість місяців.
Враховуючи, що виплата належних працівникові сум була здійснена 22.03.2023, тому спірні правовідносини охоплюються періодом дії ст. 117 КЗпП України у редакції від 19.07.2022.
Також суд помилково не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, оскільки в даній справі існують критерії зменшення розмір у відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Так, позивачзвернувся до суду з позовом 14.06.2023, тобто зі спливом більше двадцяти місяців після звільнення з роботи, яке мало місце в серпні 2021 року.
Позивач добре знав про його порушене право та міг звернутися з позовом раніше, однак не повідомляє про інші обставини, які завадили йому реалізувати зазначене право.
Позивач жодним чином не обґрунтував розмір майнових витрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні.
У виникненні заборгованості перед позивачем був відсутній умисел, підприємство постійно вживає всіх можливих заходів для отримання обігових коштів для сплати заборгованості.
ПАТ «НТК «Електроприлад» по мірі можливостей здійснювало погашення заборгованості перед позивачем, про що свідчать періодичні виплати заборгованостей.
Відповідач мав заборгованість також перед іншими працівниками, яка станом на 01.09.2021 складала 19 626 700 грн, а станом на 01.10.2022 - 6 969 600 грн. Відповідач вживав максимум зусиль для зменшення заборгованості по заробітній платі.
22 березня 2023 року відповідачем було повністю виконано постанову Київського апеляційного суду від 01.12.2022 та сплачено позивачу суму заборгованості у загальному розмірі 1 046 954,88 грн.
Передумовами виникнення заборгованості перед позивачем стало те, що практично єдину статтю доходу відповідача складають кошти, отримані від замовників бортового електронного авіаційного обладнання та послуг по їх відновленню (модернізації). В свою чергу, авіаційна промисловість України перебувала та перебуває в кризовому стані. Додатковими проблемами стали часткове призупинення роботи ПАТ «НТК «Електроприлад» та підприємств-замовників внаслідок пандемії коронавірусу та повномасштабної військової агресії рф проти України.
Звертає увагу, що ПАТ «НТК «Електроприлад» є стратегічно важливим для економіки та безпеки держави підприємством відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2014 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».
З огляду на вказані обставини відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення сум з урахуванням справедливості та пропорційності, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним критеріям визначення розміру відповідальності відповідача.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача, вказав, що ордер представника позивача не містить повноважень та правомочностей адвоката, як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя. Враховуючи, що позовна заява підписана та подана адвокатом Авраменко О. В., яка відповідно до договору про надання правничої допомоги № 2312/22 від 23.12.2022 не наділена таким правом, правнича допомога не підлягала стягненню.
02.05.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Авраменко О. В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та стягнути з ПАТ «НТК «Електроприлад» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги в сумі 10 000 грн.
Вважає, що положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX на правовідносини, що виникли в даній справі, не поширюється.
Позивач має право вимагати стягнення за весь фактичний час затримки виплат в порядку статті 117 КЗпП України та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із такою затримкою.
Вважає також необґрунтованими доводи в частині відсутності повноважень адвоката на підписання позовної заяви.
В судовому засіданні представник ПАТ "НТК "Електронприлад" - Вербицький Я. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Віданова О. В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що з 19.02.2015 по 05.10.2021 ОСОБА_1 працював в ПАТ «НТК «Електронприлад» на посаді головного інженера.
Відповідно до наказу № 105 від 10.06.2021, на час службової перевірки, призначеної наказом ПАТ «НТК «Електронприлад» від 28.04.2021 № 83, позивач був відсторонений від роботи за не виконання вимог генерального директора щодо формування організаційних документів підпорядкованого підрозділу.
Відповідно до наказу № 651-к від 29.09.2021 «Про припинення трудового договору» 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного інженера ПАТ «НТК «Електронприлад» у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Станом на 01 грудня 2022 року сума заборгованості по заробітній платі перед позивачем становила: за лютий 2020 року - 60 684 грн. 31 коп., за березень 2020 року - 821 519 грн. 69 коп., вересень 2020 року - 33 442 грн. 79 коп., за березень 2021 року - 17 393 грн. 07 коп., за квітень 2021 року - 6827 грн. 67 коп., а всього - 939 867 грн. 53 коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у справі №753/18355/21 з ПАТ «НТК «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 стягнуто суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 939 867 грн 53 коп. за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року; компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 100 087 грн 35 коп. за період з лютого 2020 року по серпень 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі №753/23196/21 з ПАТ «НТК «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 114 418 грн 36 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 63 128 грн 64 коп. за період з 06 жовтня 2021 року по 09 листопада 2021 року.
22.03.2023 відповідач на виконання судового рішення в справі №753/18355/21 виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 939 867, 53 грн. та компенсацію втрати частини заробітку в сумі 100 087 грн 35 коп. (а.с.116).
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.11.2021 по 22.03.2023 в сумі 220149,60 грн, позивач посилався на умисне затягування відповідачем судового процесу по справі №753/23196/21.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ПАТ «НТК «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 183 508,20 грн, суд першої інстанції виходив з того, що не проведення з вини відповідача при звільненні позивача остаточного розрахунку є підставою для відповідальності, передбаченої статті 117 КЗпП України.
Період затримки розрахунку при звільненні з 10.11.2021 до 19.07.2022 регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строк виплати у шість місяців. У цей період суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату, проте суд за обставинами справи не вбачає підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Період стягнення з 19.07.2022 до 22.03.2023 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями, а тому на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 19.07.2022 по 19.01.2023. Суд вважав, що до цього періоду недоречно застосовувати практику, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15.
Апеляційний суд не може повністю погодитись з вказаними висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».
Указана редакція статті 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Частиною першою статті 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 58 Конституції України закріплює один із ключових принципів права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX - 19.07.2022, положення статті 117 КЗпП України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 КЗпП України.
Так, до 19.07.2022 правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 3248-IV, тоді як після 19.07.2022 підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX.
Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України, у редакції Закону № 3248-IV, та були припинені на момент чинності дії статті 117 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції № 3248-IV); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX).
Аналогічний підхід при вирішенні подібних правовідносин застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 359/1316/22.
Правовідносини, які регулюються статтею 117 КЗпП України, пов'язані із недотриманням роботодавцем свого обов'язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов'язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.
У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що, незважаючи на визначення приписами статті 117 КЗпП України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов'язані з обов'язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 КЗпП України, яким переважно є день звільнення.
Отже, датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 05.10.2021 - дата звільнення позивача.
За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України у редакції на момент їхнього виникнення, тобто до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.
Однак період стягнення середнього заробітку з 10.11.2021 до дня фактичного розрахунку при звільненні 22.03.2023 ( в межах заявлених позовних вимог) регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц розтлумачила зміст статті 117 КЗпП України та сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого (пункти 81, 82 постанови).
З огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87 та 92 постанови у справі № 761/9584/15-ц дійшла висновку, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2025 року (справа №753/6958/23) сформулювала висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
Суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні до правовідносин, що виникли між сторонами принципу співмірності заявленої до стягнення суми відшкодування, дійшов помилкового висновку про недоречність застосування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15.
За обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до заявлених вимог критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України.
При визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні колегія суддів бере до уваги, що розмір середньоденної заробітної плати, який було встановлена постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у справі №753/23196/21, становить 2 630,36 грн.
Разом з тим, враховуючи те, що при обранні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач виходив з суми 645,60 грн, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог.
За період з 10.11.2021 по 19.01.2023, виходячи з розрахунку 645,60 грн х 297 робочих дні, середня заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні становить 191 743,20 грн.
Апеляційний суд враховує, що судовим рішенням в справі № 753/23196/21 з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за 24 дні затримки розрахунку при звільненні в розмірі 63 128,64 грн.
Враховуючи те, що ПАТ «НТК «Електронприлад» віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року №83), враховуючи важке фінансове становище відповідача, існування заборгованості по заробітній платі перед іншими працівниками, з огляду на розмір невиплаченої заборгованості по заробітній платі при звільненні та підстави, з яких відбулась затримка у виплаті належних працівнику сум при звільненні, дії відповідача, спрямовані на погашення цієї заборгованості, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення виплати ним належних позивачу сум при звільненні в сумі 66 000 грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 350 668,07 грн, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаних позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується також з висновком суду першої інстанції і в цій частині.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Окрім того, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, має разовий характер та не входить до фонду оплати праці (постанови Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 694/215/16-ц, провадження № 61-37406св18, від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, провадження № 61-7911св20).
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України.
Отже, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно, з умовами трудового договору відповідно до законодавчих гарантій.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 753/12524/16, від 16 лютого 2022 року у справі № 760/18090/20.
Оскільки до відповідача застосований спеціальний вид відповідальності роботодавця за порушення прав працівника у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в порядку, визначеному Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Стягнення з ПАТ «НТК «Електроприлад» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 66 000 грн та відмови в задоволенні позову в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана представником позивача - адвокатом Оленою Авраменко. На підтвердження своїх повноважень, як представника, адвокатом Авраменко О. В. надано копію договору про надання правничої допомоги №2312/22 від 23 грудня 2022 року, укладеного між АО «Ареопаг» та ОСОБА_1 на надання правничої допомоги в справі про стягнення ПАТ «НТК «Електронприлад» компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки та стягнення вихідної допомоги, а також копію угоди про надання правничої допомоги №2312/22 від 23 грудня 2022 року, укладеної між АО «Ареопаг» та адвокатом Авраменко О.В. на представлення інтересів клієнта ОСОБА_1 в суді в даній справі.
Вказаною угодою передбачено право адвоката, в тому числі, підписувати та подавати процесуальні документи від імені клієнта, що є достатнім доказом на підтвердження відповідних повноважень на підписання позовної заяви.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (11,29 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 660 грн 12 коп. (11,29% від сплаченого судового збору в сумі 5 846,98 грн) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 129 грн ( 11,29% від 10 000 грн).
До відзиву на апеляційну скаргу не додано додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №2312/22 від 23.12.2022, укладеного між АО «Апеопаг» та позивачем у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, а тому вимога позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги в сумі 10 000 грн в суді апеляційної інстанції задоволенню підлягають.
З позивача на користь відповідача підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 108 грн 01 коп.
Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» - адвоката Вербицького Ярослава Володимировича задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2023 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 66 000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 660 грн 12 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 129 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електроприлад» судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 7 108 грн 01 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.11.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук