Справа № 754/13191/16-к Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/749/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
12 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буча Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, працюючого поліцейським роти № 1 батальйону № 1 полку № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365КК України,-
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні, інспектор поліції батальйону № 1 роти № 3 управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_7 є особою, яка здійснює правозастосовну та правоохоронну функції, тобто являється працівником правоохоронного органу.
Так, 16 грудня 2015 року, на службу по охороні громадського порядку на території Деснянського району м. Києва, у складі екіпажу Форт-0313 заступили заступник командира роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в ж. Києві ДПП НП України лейтенант поліції ОСОБА_10 та інспектор поліції батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_7 .
Цього ж дня, приблизно о 07 год. 00 хв., відповідно до розстановки сил та засобів УПП у м. Києві, здійснюючи денне патрулювання у складі екіпажу Форт-0313, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , проїжджаючи по вул. Кіото в м. Києві, біля будинку 19 помітили припаркований на узбіччі проїзної частини дороги автомобіль марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_1 , з причепом для продажу кави на якому був відсутній державний номерний знак.
У подальшому, вбачаючи наявність порушень п.п. в п. 2.9 Правил дорожнього руху України, з метою перевірки наявності реєстраційних документів на транспортний засіб «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_1 та причепу для продажу кави на якому був відсутній державний номерний знак, ОСОБА_7 , попрямував до автомобіля «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_1 та причепу для продажу кави на якому був відсутній державний номерний знак, біля якого у той час перебував ОСОБА_11 .
У подальшому, ОСОБА_7 , висунув ОСОБА_11 вимогу пред'явити документи, які засвідчують особу останнього, на що ОСОБА_11 повідомив, що документів, які засвідчують його особу у нього при собі не має, та повідомив, що у разі необхідності його знайомий ОСОБА_12 зможе підвезти документи та зателефонував останньому.
У зв'язку із тим, що встановити особу на місці не було можливості, ОСОБА_11 було запропоновано проїхати до відділку поліції №1 Деснянського управління поліції для встановлення особи останнього.
У подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було застосовано відносно ОСОБА_11 фізичну силу, поваливши останнього на асфальт при цьому, ОСОБА_11 у цей момент, пошкодив об асфальт брову, та ОСОБА_7 продовжив надягати на ОСОБА_11 спеціальний засіб - кайданки.
В цей час, приблизно о 08 год. 00 хв., під час того як інспектор патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_7 намагався вдягти ОСОБА_11 спеціальні засоби - кайданки, біля нього на тротуарі припаркувався автомобіль марки «Міцубісі Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_2 , з якого вийшов ОСОБА_12 , якому ОСОБА_13 зателефонував під час спілкування зі співробітниками поліції.
Вийшовши з автомобіля марки «Міцубісі Паджеро», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , побачивши, що співробітники управління патрульної поліції у м. Києві ДПП НП України ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , застосовують до ОСОБА_11 заходи фізичного впливу та спеціальний засіб - кайданки, підійшов до них та, здійснюючи відео фіксацію за допомогою власного мобільного телефону марки «Lenovo», почав голосно запитувати на яких підставах інспектори Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_10 затримують ОСОБА_11 ,. на що ОСОБА_10 наказала ОСОБА_12 відійти та не заважати затриманню особи, а у інакшому випадку дії ОСОБА_12 будуть розцінені як напад на працівника поліції.
У подальшому, перебуваючи на відстані від співробітників Управління патрульної поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , які продовжували застосовувати відносно ОСОБА_11 фізичну силу та спеціальні засоби - кайданки, ОСОБА_12 повторно, неодноразово та голосно запитував, на яких підставах інспектори Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_7 та ОСОБА_10 затримують ОСОБА_11 .
У цей час, у інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_7 виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, із застосуванням спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газового балончика «Терен-4М».
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, являючись працівником правоохоронного органу, за відсутності підстав передбачених ч. 1 ст. 44, п. 3 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», які не дають взагалі можливість без попередження про застосування фізичної сили та спеціальних засобів, перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно, протиправно та безпідставно, ОСОБА_7 дістав з правої кишені куртки форменного одягу, у який був одягнений, спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» та швидко розпочав рух у сторону ОСОБА_12 з метою застосування спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газового балончика «Терен 4-М» до ОСОБА_12 .
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому Законом України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_12 та діючи умисно, протиправно і безпідставно, застосував спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» відносно ОСОБА_12 направивши його та один раз розпиливши речовиною сльозогінної та дратівливої дії ОСОБА_12 в обличчя, на що ОСОБА_12 миттєво відреагував та ухилився від струменю речовин сльозогінної та дратівливої дії при цьому відійшовши на безпечну відстань від ОСОБА_7 .
У подальшому, ОСОБА_7 переконавшись, що спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» застосовано ним відносно ОСОБА_12 не ефективно та достовірно упевнившись, що його злочинний умисел не доведено до кінця, у порушення вимог ч. 7 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», з метою доведення свого злочинного умислу направленого на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень передбачених п. 3 ч. 3, ст. 45, ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», діючи на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_12 , інспектор Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_7 продовжуючи діяти умисно та протиправно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, тримаючи спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» у своїй правій руці, повторно розпочав швидко рухатись у сторону ОСОБА_12 з метою застосування спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» відносно останнього.
З метою доведення свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень Законом України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_12 та діючи умисно, протиправно і безпідставно, повторно застосував спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик відносно ОСОБА_12 , направивши та один раз розпилив речовиною сльозогінної та дратівливої дії ОСОБА_12 в обличчя, чим завдав останньому легких тілесних ушкоджень.
Перевищення ОСОБА_7 своїх службових повноважень, яке виразилось у безпідставному застосуванні до ОСОБА_14 спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, що завдало тілесних ушкоджень останньому, порушено основні завдання, принципи діяльності та обов'язки поліції.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.Вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року стосовно ОСОБА_7 якого визнано не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ними даного кримінального правопорушення. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, поклавши на нього обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ст. 76 КК України. Повторно допитати потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також дослідити докази сторони обвинувачення зазначені в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним, і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та прийнятим із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Сторона обвинувачення вказує, що судом першої інстанції істотно порушено вказані вимоги процесуального закону, зокрема при наданні оцінки дослідженим доказам суд не посилається на підстави визнання їх недопустимими чи неналежними з огляду на вимоги ст.ст. 85, 86, 87 КПК України, однак надає явну перевагу доказам сторони захисту, що у подальшому призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставного виправдання ОСОБА_7 за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 365 КК України.
Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного вироку істотно порушені основні принципи судочинства щодо надання оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також щодо надання оцінки з приводу достатності та взаємозв'язку за сукупністю зібраних доказів для прийняття відповідного рішення (тобто вимоги, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України).
Суд у своєму вироку визнав недоведеним обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, які супроводжувались застосуванням спеціальних засобів.
На обґрунтування своєї позиції судом, в мотивувальній частині вироку зазначено, що аналізуючи надані суду докази, як стороною обвинувачення так і захисту, показання потерпілого, свідків, органом досудового розслідування не було здобуто, і відповідно не надано суду доказів, які встановлюють поза розумним сумнівом наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.
Так за версією сторони обвинувачення 16 грудня 2015 року по вул. Кіото в м. Києві, біля будинку 19, під час затримання ОСОБА_11 працівниками поліції ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , останнім було протиправно та безпідставно застосовано спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» відносно ОСОБА_12 , який перебував на відстані від них, здійснюючи відео фіксацію затримання ОСОБА_11 за допомогою власного мобільного телефону марки «Lenovo» та неодноразово та голосно запитував, на яких підставах ОСОБА_7 та ОСОБА_10 затримують ОСОБА_11 .. Так, ОСОБА_7 направив газовий балончик та один раз розпилив речовину сльозогінної та дратівливої дії ОСОБА_12 в обличчя, на що останній миттєво відреагував та ухилився від струменю речовин сльозогінної та дратівливої дії, відійшовши на безпечну відстань від ОСОБА_7 . Який в свою чергу, переконавшись, що спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» застосовано не ефективно та достовірно упевнившись, що його злочинний умисел не доведено до кінця, у порушення вимог ч. 7 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію», з метою доведення свого злочинного умислу направленого на умисне протиправне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 шляхом перевищення своїх службових повноважень, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень передбачених п. 3 ч. 3 ст. 45, ч. 7 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», діючи на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_12 , повторно розпочав швидко рухатись у сторону ОСОБА_12 з метою застосування спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик «Терен 4-М» відносно останнього, наблизився до ОСОБА_12 та діючи умисно, протиправно і безпідставно, повторно застосував спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії - газовий балончик відносно ОСОБА_12 , направивши та один раз розпилив речовиною сльозогінної та дратівливої дії ОСОБА_12 в обличчя, чим завдав останньому легких тілесних ушкоджень.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_10 , наданих нею в ході судового розгляду, остання разом з ОСОБА_7 отримавши інформацію про автомобіль з причепом без номерних знаків, прибула на місце по вул. Кіото, де було виявлено автомобіль поряд з яким знаходився, як в подальшому було встановлено, ОСОБА_11 , який не мав при собі документів на посвідчення особи та документів на автомобіль. Коли вони запропонували ОСОБА_11 прослідувати до відділку поліції, останній занервував, його було попереджено про застосування кайданок, він чинив їм опір. Саме в цей момент на великій швидкості на тротуар заїхав автомобіль, звідки вийшов, як було встановлено в подальшому, ОСОБА_12 .. Останній перешкоджав їм з ОСОБА_7 під час затримання ОСОБА_11 . ОСОБА_12 неодноразово попереджався, що вони з ОСОБА_7 є поліцейськими, просили відійти від них на відстань 2 метрів, однак ОСОБА_12 перешкоджав їм, бив по рукам та хапав ОСОБА_7 за одяг, його було також попереджено про застосування інших заходів. Вона бачила, як ОСОБА_7 відсторонив ОСОБА_12 від затриманого, як він застосовував газовий балончик вона не бачила.
Показання свідка ОСОБА_10 в частині того, що ОСОБА_12 вчиняв активні дії та перешкоджав їм з ОСОБА_7 затримувати ОСОБА_11 узгоджуються з наданими стороною захисту письмовими доказами.
Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були визнані потерпілими у кримінальному провадженні № 12015100030014987 від 16.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 342 КК України, по факту того, що 16 грудня 2015 року приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по вул. Кіото, 19 в м. Києві, вчинили опір працівникам поліції - рядовим поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .
За висновками судово-медичних експертиз (№ 3560 та № 3561 від 16 грудня 2015 року), проведених в даному кримінальному провадженні, у ОСОБА_7 було виявлено легке тілесне ушкодження у виді синця по задній поверхні правого плеча в нижній третині, у ОСОБА_10 було виявлено легкі тілесні ушкодження у виді садна на боковій поверхні середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, на тилі проксимальних фаланг 1 і 3 пальців лівої кисті, вказані тілесні ушкодження могли утворитись 16 грудня 2015 року.
Вказані докази в їх сукупності спростовують показання потерпілого ОСОБА_12 в частині того, що він не перешкоджав поліцейським під час затримання ОСОБА_11 , знаходився в метрах двох від них.
Що стосується показань свідків сторони обвинувачення, то згідно показань свідка ОСОБА_15 остання була очевидцем того, як її наглядно знайомого ОСОБА_11 поліцейські просили надати документи на автомобіль, він спілкувався з ОСОБА_7 , який в подальшому почав надягати кайданки на ОСОБА_17 , той в свою чергу чинив опір. Також вона підтвердила той факт, що на місце приїхав чоловік на ім'я ОСОБА_12 , припаркувавшись на тротуарі, щось виясняв у поліцейських, однак вона розмову не чула та не пам'ятає, чи вчиняв той якійсь активні дії по відношенню до поліцейських, бачила що він знімав події на телефон. Вона не бачила, як до ОСОБА_18 застосували газовий балончик, про це їй стало відомо пізніше, вона бачила у ОСОБА_18 червоні очі.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала показання, що була очевидцем затримання ОСОБА_11 поліцейськими, ОСОБА_11 чинив опір. Також показала, що на місці події був чоловік на ім'я ОСОБА_18 , який знімав все на телефон, та якого поліцейські просили відійти, при цьому ОСОБА_18 , то підходив до них, то відходив. Також вона бачила, як під час затримання ОСОБА_11 вдарив напарницю ОСОБА_7 , як ОСОБА_18 розпили газовий балончик в очі не бачила, пам'ятає, що той тер очі.
Показання свідків сторони обвинувачення ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтверджують факт затримання ОСОБА_11 поліцейськими, здійснення ним активного опору вказаним діям. При цьому суд зауважує, що жоден з допитаних свідків сторони обвинувачення не був безпосереднім очевидцем застосування ОСОБА_7 засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії.
Зважаючи на показання свідків надані під час судового розгляду, письмові докази надані стороною захисту, суд вважає, що в тій ситуації, яка склалась під час затримання ОСОБА_11 , в ході якої свідок ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 діяли в межах своїх службових повноважень, наданих законом, при цьому перебували у форменому одязі, тобто не діяли свавільно, повідомляли ОСОБА_12 про те, що вони є поліцейськими, висували вимогу відійти в сторону та не перешкоджати їм, однак останній не виконував ці вимоги, враховуючи факт отримання тілесних ушкоджень свідком ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 , локалізація яких цілком співпадає з показаннями свідка ОСОБА_10 в частині дій ОСОБА_12 по відношенню до них з ОСОБА_7 , дії ОСОБА_7 по застосуванню спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, по відношенню до ОСОБА_12 з метою припинити його дії, явно не виходили за межі наданих йому як працівнику правоохоронних органів службових повноважень.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, вчинені ОСОБА_7 дії в тій обстановці, що склалась, не виходили за межі тих повноважень, які надані йому законом, оскільки він діяв на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Суд також зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
В ході судового розгляду встановлено, що потерпілий ОСОБА_12 в результаті застосування до нього заходу примусу отримав легкі тілесні ушкодження (висновки судово-медичних експертиз № 579/е від 05 квітня 2016 року, № 1501/е від 26 вересня 2016 року). Суд зауважує, що спричинення працівником поліції особі легких тілесних ушкоджень під час виконання повноважень, визначених Законом України "Про національну поліцію", під час застосування заходів примусу, у спосіб та на підставах визначених законодавством, не утворює об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Також, як вбачається з мотивувальної частини рішення, судом не надано належної оцінки зібраним під час досудового розслідування доказам сторони обвинувачення та не надано належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_12 , показанням свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та іншим доказам у їх сукупності.
Так, суд обмежився лише формальним зазначенням показань свідків та висновків експертиз, не надавши оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також щодо надання оцінки з приводу достатності та взаємозв'язку за сукупністю зібраних доказів для прийняття відповідного рішення.
Показання надані суду ОСОБА_12 повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 які повідомили, що ОСОБА_12 не вчиняв жодних активних дій по відношенню до поліцейських ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та перебував від них на відстані близько 2,5 метрів. Також вказане підтверджується долученими та дослідженими в ході судового розгляду відеозаписами обставин вчинення кримінального правопорушення, в тому числі й відеозаписі, що міститься на компакт-диску DVD-R марки «POLAROID» наданому добровільно ОСОБА_12 на якому зафіксовано як ОСОБА_7 застосовує відносно нього спеціальний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівливої дії.
З мотивувальної частини вироку суду не зрозуміло, чому зазначені показання свідків суд не бере до уваги, та надає перевагу лише показанням свідка ОСОБА_10 які в свою чергує суперечливими та не відповідають матеріалам дослідженим в ході судового розгляду.
Так, свідок ОСОБА_10 повідомила, що разом з ОСОБА_7 отримавши інформацію про автомобіль з причепом без номерних знаків, прибула на місце по вул. Кіото, де було виявлено автомобіль поряд з яким знаходився, як в подальшому було встановлено, ОСОБА_11 , який не мав при собі документів на посвідчення особи та документів на автомобіль. Коли вони запропонували ОСОБА_11 прослідувати до відділку поліції, останній занервував, його було попереджено про застосування кайданок, він чинив їм опір. Саме в цей момент на великій швидкості на тротуар заїхав автомобіль, звідки вийшов, як було встановлено в подальшому, ОСОБА_12 . Останній перешкоджав їм з ОСОБА_7 під час затримання ОСОБА_11 . ОСОБА_12 неодноразово попереджався, що вони з ОСОБА_7 є поліцейськими, просили відійти від них на відстань 2 метрів, однак ОСОБА_12 перешкоджав їм, бив по рукам та хапав ОСОБА_7 за одяг, його було також попереджено про застосування інших заходів. Вона бачила, як ОСОБА_7 відсторонив ОСОБА_12 від затриманого, як він застосовував газовий балончик вона не бачила.
Зазначенні показання свідка ОСОБА_10 суперечать показанням потерпілого ОСОБА_12 та показанням свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 оскільки потерпілий та жоден з свідків не зазначав про те, що ОСОБА_12 перешкоджав працівникам поліції, бив їх по рукам та хапав ОСОБА_7 за одяг, а стверджували, що ОСОБА_12 перебував на відстані 2.5 метра від поліцейських. Крім того свідок ОСОБА_10 не зазначала про нанесення потерпілим ОСОБА_12 будь-яких ударів по тілу ОСОБА_7 що могли утворити синець по задній поверхні правого плеча в нижній третині.
Крім того, в обґрунтування своєї позиції щодо правдивості показань ОСОБА_10 суд посилається на докази сторони захисту, а саме: висновки судово-медичних експертиз (№ 3560 та № 3561 від 16 грудня 2015 року), проведених в даному кримінальному провадженні, у ОСОБА_7 було виявлено легке тілесне ушкодження у виді синця по задній поверхні правого плеча в нижній третині, у ОСОБА_10 було виявлено легкі тілесні ушкодження у виді садна на боковій поверхні середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, на тилі проксимальних фаланг 1 і 3 пальців лівої кисті, вказані тілесні ушкодження могли утворитись 16 грудня 2015 року.
З вказаним твердженням суду прокурор не погоджується з огляду на те, що жоден з свідків, окрім ОСОБА_10 не підтвердив факту вчинення активних дій ОСОБА_12 по відношенню до працівників поліції, в своїх показаннях свідки зазначали про чинення опору ОСОБА_11 під час затримання у зв'язку із чим і могли утворитися тілесні ушкодження зазначені у висновках судово-медичних експертиз (№ 3560 та № 3561 від 16 грудня 2015 року), також зазначена експертиза не встановлювала способу нанесення вказаних тілесних ушкоджень.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення частини 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015, якою передбачено, що поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективний.
Також, твердження суду, що ОСОБА_7 діяв в межах своїх повноважень та у останнього був відсутній умисел на нанесення потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень не відповідає фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення та дослідженим в ході судового розгляду матеріалам кримінального провадження.
Окрім того, поза увагою суду залишився висновок експерта №579/е від 17.03.2016р.- 05.04.2016р., та висновок експерта №1501/е від 18.08.2016р. - 26.09.2016р., згідно яких, під час проведення 16.12.2015р. в 13.25 годин судово-медичного огляду у ОСОБА_12 були виявлені тілесні ушкодження: невизначеної форми садно на тилі лівої кисті в проекції середньої третини 4-ї п'ясної кістки (0,8x0,8см) з буровато-червоним дном, хімічний опік очей 1-го ступеня та шкіри обличчя 1-го ступеню, характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворились: садно - за рахунок ковзання, тертя, удару під кутом чи поєднання такого впливу, опік шкіри та слизових оболонок очей - внаслідок дії речовини місцево-подразнюючої дії, у строк 16.12.2015р., кожне з виявлених ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження, не є небезпечним для життя.
Також не можливо погодитись з твердженням суду, про визнання недопустимими компакт-диска DVD-R марки «POLAROID» та компакт-диск DVD-R марки «НР», які визнані речовими доказами по справі, оглянуті протоколами огляду від 13.05.2016р. та 06.05.2016р., оскільки записи на вказаних дисках не є оригіналами, процес перебігу цих записів на дані диски не зафіксований, джерело отримання даних записів невідоме.
Крім того, судом під час винесення виправдувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_7 залишено поза увагою отримання потерпілим ОСОБА_12 тілесних ушкоджень від дій обвинуваченого ОСОБА_7 на що неодноразово звертали увагу потерпілий та його представник під час судового розгляду, таким чином, судом проігноровано вимоги ч. 3 ст. 337 КК України, згідно якої суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Тому, істотне порушення судом першої інстанції вимог КПК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, безпідставного та необгрунтованого виправдання ОСОБА_7 є наслідком недотримання судом першої інстанції вимог ст. 374 КПК України. Зазначене порушення вимог ст. 374 КПК України є істотним та таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Крім того, відповідно до статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Відтак, з урахуванням викладеного, прокурор вважає вирок суду необгрунтованим та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та прийнятим із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування закону, який підлягає застосуванню.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та вказав, що жодних протиправних дій він не вчиняв,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах поданої прокурором апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, об'єктивно дослідив обставини кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення та докази сторін.
На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей суд у чіткій відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374, п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 у зв'язку з недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
З матеріалів провадження вбачається, що створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, суд першої інстанції провів розгляд вказаного кримінального провадження.
За змістом вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою, зазначаються, зокрема, підстави для виправдання обвинуваченого з наведенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного кримінального провадження, оскільки надані стороною обвинувачення докази не є такими, які б у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
На переконання колегії суддів, в ході судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції всебічно, повно та неупереджено досліджено всі обставини кримінального провадження.
Зокрема заслухано обвинуваченого ОСОБА_7 , який вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав, від дачі показань відмовився, зазначивши, що діяв в межах своїх службових повноважень, наполягав на своєму виправданні.
Потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що 5-6 років назад, в холодну пору року, вранці йому зателефонував знайомий ОСОБА_19 та повідомив, що має проблеми з правоохоронними органами, що у нього патруль вимагає документи на автомобіль. Приїхавши на місце по вул. Кіото, 3 в м. Києві, приблизно о 08 год. побачив патруль, багато людей, та «потасовку» двох поліцейських з його знайомим ОСОБА_20 . Припаркувавши свій автомобіль за метрів 5 від поліцейських на тротуарі та підійшовши ближче, почав спілкування з поліцейськими, при цьому знімав все на свій телефон. ОСОБА_17 лежав на землі, а ОСОБА_7 разом з колегою його «заламували». На його запитання, що вони роблять, та на якій підставі, поліцейські не реагували. Він перебував на відстані метрів двох від поліцейських, ударів їм не наносив та не перешкоджав їм. Потім ОСОБА_7 дістав балончик і двічі розпилив його в його сторону, на другий раз потрапивши в очі. Про застосування газового балончика його не попереджали. Він вмився та викликав наряд поліції, пізніше на нього одягли кайданки та відвезли до відділку. У відділку поліції йому викликали швидку, склали постанову. В подальшому у відділі поліції він написав відповідну заяву, після чого повторно написав заяву в прокуратурі Деснянського району м. Києва. Також писав заяву в Київській міській прокуратурі. Співробітники прокуратри зв'язались з ним приблизно через місяць після цих подій, він надавав в прокуратуру відеозапис, який зняв на свій телефон.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що була очевидцем того, як біля парку Кіото в м. Києві поліцейські просили її наглядно знайомого ОСОБА_17 пред'явити документи на автомобіль. ОСОБА_17 телефонував чоловіку на ім'я ОСОБА_18 , з проханням, щоб той привіз на місце документи. ОСОБА_7 вимагав у ОСОБА_17 документи, потім почав надягати кайданки, при цьому ОСОБА_17 ухилявся від цього. На місце приїхав ОСОБА_18 , припаркувавши свій автомобіль на тротуарі, та почав щось виясняти у поліцейських, та хоча вона була поряд, розмову між поліцейськими і ОСОБА_18 вона не чула. Чи вчиняв ОСОБА_18 якісь активні дії по відношенню до поліцейських, не пам'ятає. На скільки вона пам'ятає ОСОБА_18 знімав подію на свій телефон. В якийсь момент ОСОБА_18 бризнули в очі балончиком, однак очевидцем цього вона не була. Про це їй стало відомо пізніше. Вона бачила, що у ОСОБА_18 були червоні очі. В подальшому ОСОБА_18 добровільно сів до поліцейських в машину та поїхав до відділку поліції.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що навесні 2016 року ніс службу з напарником ОСОБА_22 , вони оформляли матеріали ДТП по вул. Кіото навпроти КНТЕУ. Коли вже направлялись на перезмінку, на те місце під'їхав автомобіль з причепом під каву та припаркувався з порушенням Правил дорожнього руху. Про необхідність перевірки данного транспортного засобу він по рації повідомив командиру роти ОСОБА_10 , яка на той час перебувала в екіпажі з ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_16 суду показала, що на даний час є дружиною ОСОБА_11 , була очевидцем сутички поліції з ним. Так, близько 5 років назад чи то пізньою осінню, чи на початку зими, точно не пам'ятає, біля парку Кіото в м. Києві бачила, як ОСОБА_7 та ще одна дівчина поліцейський затримували ОСОБА_11 , який чинив опір цьому. Вона ж знаходилась на відстані близько 5 метрів. Також пам'ятає, що на місце події приїхав ОСОБА_18 , який знімав все на свій телефон та просив пояснити, що відбувається, знаходячись на відстані близько 2,5 метрів від поліцейських. Поліцейські декілька разів просили ОСОБА_18 відійти від них, однак ОСОБА_18 не слухав, то підходив, то відходив. Вона бачила, як ОСОБА_11 наніс удар напарниці ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_7 застосував газовий балончик. Моменту розпилення газу з балончика вона не бачила, однак пам'ятає, що ОСОБА_18 тер очі, відійшов в сторону.
Свідок сторони захисту ОСОБА_10 суду показала, що в грудні 2015 року була в одному екіпажі з ОСОБА_7 .. Під час несення служби надійшла інформація про виявлення автомобіля з причепом без номерних знаків. Прибувши на місце по вул. Кіото виявили автомобіль з причепом, також там знаходився раніше не знайомий ОСОБА_11 , якого вони з ОСОБА_7 попросили надати документи щодо його особи та на причеп. ОСОБА_23 комусь телефонував та обіцяв, що документи привезуть. Однак по сплину приблизно 30 хвилин документи ніхто не привіз, тому вони ще раз попросили ОСОБА_11 надати документи. Запропонували проїхати до відділку поліції, оскільки мали скласти протокол. ОСОБА_23 нервував, вони попередили про застосування кайданок, останній почав чинити опір, у зв'язку з чим вони почали застосовувати силу до ОСОБА_11 і вдягати на нього кайданки. В цей час на великій швидкості, справа від них, по тротуару під'їхав автомобіль, який ніс загрозу для її життя, зупинившись в метрі від неї, неможливо було відскочити в сторону. Коли автомобіль зупинився, з нього вийшов чоловік, як було встановлено пізніше, ОСОБА_12 . Він почав перешкоджати ним, підходив дуже близько, бив по руках від чого у неї залишились синці, чіплявся за одяг ОСОБА_7 , щось тримав у руці. Вона наказала йому відійти на 2-3 метри, попередила про застосування інших заходів. ОСОБА_12 кричав, тоді ОСОБА_7 почав його відсовувати від ОСОБА_23 . Як ОСОБА_7 застосував газовий балончик до ОСОБА_12 вона не бачила. В подальшому вони ОСОБА_11 та ОСОБА_12 доставили до відділку поліції, де вже були надані документи та були складені відповідні постанови. Після цієї події вони з ОСОБА_7 проходили судово-медичну експертизу, у них були синці та пошкодження на руках, вони були визнані потерпілими у кримінальному провадженні по нанесенню їм тілесних ушкоджень.
Крім того, судом першої інстанції досліджено письмові докази сторони обвинувачення:
- супровідний лист Управління патрульної поліції у м. Києві від 26 січня 2016 року за № 41/11-21108 Начальнику Департаменту внутрішньої безпеки Управління внутрішньої безпеки в м. Києві ОСОБА_24 про надання на носії інформації 2 DVD-R 4,7 gb відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів інспекторів УПП в м. Києві ДПП НПУ екіпажів «Форт 033» та «Форт-0314» від 16.12.2015 в період часу з 11 год. 50 хв., інформування про те, що матеріали затримання та доставлення до Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в УПП в м. Києві відсутні, у зв'язку з не складанням адміністративних матеріалів щодо вказаних осіб та передачею ОСОБА_11 та ОСОБА_12 слідчому Деснянського УП ГУНП у м. Києві для проведення подальших слідчих дій;
- супровідний лист Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в м. Києві від 08.02.2016 за № з-115, б-116 заступнику прокурора м. Києва ОСОБА_25 про направлення матеріалів перевірки для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України з додатками на 63 аркушах та 3 CD дисками;
- висновок за результатами розгляду звернень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 08 лютого 2016 року, затверджений начальником УВБ в м. Києві ДВБ НПУ ОСОБА_24 , згідно якого прийнято рішення про направлення матеріалів службової перевірки до прокуратури м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України, у зв'язку з тим, що в діях інспектора поліції роти № 3 батальйону № 1 Управління ПП в м. Києві ДПП НПУ України лейтенанта ОСОБА_7 можуть вбачатись ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України;
- протокол огляду компакт-диску, складений слідчим першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_26 13 травня 2016 року, згідно якого останнім оглянуто компакт-диск DVD-R Recordable марки «Polaroid», об'ємом 4,7 gb, на якому міститься один відео файл з назвою «Урок затримання від#НОВОЇПОЛІЦІЇ»;
- протокол огляду компакт-диску, складений слідчим першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_26 06 травня 2016 року, згідно якого останнім оглянуто компакт-диск DVD-R марки «НР», об'ємом 4,7 gb, на якому містяться три відеофайли із назвами: "20151216151452000629", "20151216152654000633", "20151216152958000634";
- постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_26 від 13 травня 2016 року про визнання у кримінальному провадженні № 42016100000000155 від 22 лютого 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, речовими доказами оптичного носія інформації DVD-R марки «НР», об'ємом 4,7 gb, оптичного носія інформації DVD-R Recordable марки «Polaroid», об'ємом 4,7 gb;
- висновок судово-медичної експертизи № 579/е від 05 квітня 2016 року, згідно якого під час проведення 16 грудня 2015 року о 13 год. 25 хв. судово-медичного огляду у ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження:
а) невизначеної форми садно на тилі лівої кисті в проекції середньої третини 4-ї п'ясної кістки (0,8*0,8(см), з бурувато-червоним дном);
б) хімічний опік очей 1-го ступеня та шкіри обличчя 1-го ступеню.
Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від (садно - за рахунок ковзання, тертя, удару під кутом чи поєднання такого впливу; опік шкіри та слизових оболонок очей - внаслідок дії речовини місцево-подразнюючої дії) 16 грудня 2015 року.
Кожне з виявлених тілесних ушкоджень відноситься до легкого тілесного ушкодження, та не є небезпечним для життя;
- висновок судово-медичної експертизи № 1501/е від 26 вересня 2016 року, згідно якого під час проведення 16 грудня 2015 року о 13:25 судово-медичного огляду у ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження:
а) невизначеної форми садно на тилі лівої кисті в проекції середньої третини 4-ї п'ясної кістки (0,8*0,8(см), з бурувато-червоним дном);
б) хімічний опік очей 1-го ступеня та шкіри обличчя 1-го ступеню.
Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від (садно - за рахунок ковзання, тертя, удару під кутом чи поєднання такого впливу; опік шкіри та слизових оболонок очей - внаслідок дії речовини місцево-подразнюючої дії) 16 грудня 2015 року. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися способом, який був відображений на переглянутому під час проведення цієї експертизи відео файлі «Урок затримання від Нової поліції»;
- висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16 грудня 2015 року № 2547/ж відносно ОСОБА_12 , згідно якого тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку очей 1-го ступеня та шкіри обличчя 1-го ступеню, садна утворилися від дії: хімічний опік - речовини подразнюючої дії, яка могла бути випущена із газового балончика; садно від дії тупого предмету, не виключено 16 грудня 2015 року та за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- службову характеристику на ОСОБА_7 від 30 травня 2016 року, витяг з наказу Національної поліції України №114о/с від 07 листопада 2015 року про призначення ОСОБА_7 іспектором роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, з присвоєнням йому спеціального звання лейтенант поліції, копію послужного списку на ОСОБА_7 , копії автобіографії, анкети, декларації та посадову інструкцію поліцейського патрульної поліції, якими підтверджується призначення ОСОБА_7 інспектором, що підтверджує те, що ОСОБА_7 є працівником правоохоронного органу;
- компакт-диск DVD-R марки «РОLАRОІD» та компакт-диск DVD-R марки «НР» з відеозаписами.
Колегія суддів вважає законним та обгрунтованим висновок суду першої інстанії про те, що надані стороною обвинувачення компакт-диск DVD-R марки «РОLАRОІD» та компакт-диск DVD-R марки «НР», які визнані речовими доказами по справі, оглянуті протоколами огляду від 13 травня 2016 року та 06 травня 2016 року, є недопустимими доказами, оскільки записи на вказаних дисках не є оригіналами, процес перебігу цих записів на дані диски не зафіксований, при цьому джерело отримання даних записів невідоме. Відповідно до долучених стороною обвинувачення доказів два DVD-R диски з відеозаписами відео фіксації з нагрудних відео реєстраторів інспекторів УПП в м.Києві екіпажів «Форт-0313» та «Форт-0314» від 16 грудня 2015 року були направлені Управлінням патрульної поліції у місті Києві ДПП на запит начальника Департаменту внутрішньої безпеки Управління внутрішньої безпеки супровідним листом від 26 січня 2016 року за №41/11-21108, також три СD-диски були направлені Департаментом внутрішньої безпеки УВБ в м. Києві заступнику прокурора м. Києва ОСОБА_25 разом з висновком за результатами розгляду звернень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 супровідним листом від 08 лютого 2016 року за № з-115, б-118, для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України. А відтак вказані диски одержані незаконним шляхом, оскільки їх збирання та закріплення здійснено з порушенням встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, тому дані, які містяться у вказаних дисках та протоколах їх огляду, не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення, і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.
Також судом першої інстанції було досліджено письмові докази сторони захисту, а саме:
- відповідь Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП від 03 жовтня 2016 року за № 663-аз/41/11/02-2016 адвокату ОСОБА_27 , згідно якого 19 серпня 2016 року прокуратурою м. Києва направлено запит за вих.. №17/1/1-55-18 від 18.08.2016, в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42016100000000155 від 22.02.2016 року, стосовно надання інформації чи здійснювався радіообмін між екіпажами «Форт-0315» з іншими екіпажами «Форт» 16.12.2016. На даний запит УПП у м. Києві ДПП надано відповідь від 22.08.2016 № 7603/41/11/02-2016. Інші запити у даному кримінальному провадженні, у тому числі надання відеозаписів із нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівників патрульної поліції, що несли службу у складі екіпажу «Форт-0313» в період з 15.12.2015 по 16.12.2015 до УПП у м. Києві ДПП не надходили. Відеозаписи з нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) на серверах поліції зберігається в межах 30 діб з моменту фіксування події на відповідний прилад;
- постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_26 від 14 липня 2016 року про призначення психологічної експертизи з визначенням розміру моральної шкоди відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Лист з КНДІСЕ від 10 серпня 2016 року за № 12018/16-61 слідчому ОСОБА_26 з інформуванням про можливість виконання призначеної експертизи у термін понад 3 місяці. Лист слідчого ОСОБА_26 від 27 вересня 2016 року за № 17/1/1-55-16 директору КНДІСЕ про залишення постанови слідчого від 14 липня 2016 року про призначення психологічної експертизи з визначенням розміру моральної шкоди без виконання;
- копії постанов слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_28 від 16 грудня 2015 року про визнання ОСОБА_10 , ОСОБА_7 потерпілими у кримінальному провадженні № 12015100030014987 від 16.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 342 КК України, по факту того, що 16 грудня 2015 року приблизно о 08 год. 30 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_12 по вул. Кіото, 19 в м. Києві, вчинили опір працівникам поліції - рядовим поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ;
- копію постанови у справі про адміністративне правопорушення від 16.12.2015 серії ПС3 № 10124 про застосування до ОСОБА_12 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за рух по тротуару транспортним засобом Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Кіото в м. Києві 16 грудня 2015 року о 08 год. 30 хв;
- копію постанови у справі про адміністративне правопорушення від 16.12.2015 серії ПС2 № 60464 про застосування до ОСОБА_11 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом Reno Cango, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Кіото, в м. Києві 16 грудня 2015 року о 08 год. 30 хв., без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- відповідь заступника начальника Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП ОСОБА_29 від 02 лютого 2017 року за № 60-аз/41/11/02-2017 адвокату ОСОБА_27 , згідно якої постанови у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спрямовані для примусового виконання до відділу ДВС Дніпровського району м. Києва за місцем проживання вказаних осіб;
- копію висновку судово-медичної експертизи № 3560 від 16 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015100030014987 від 16.12.2015, згідно якого при судово-медичній експертизи ОСОБА_7 виявлений синець по задній поверхні правого плеча в нижній третині. Вказане ушкодження спричинене тупим предметом, могло утворитись 16 грудня 2015 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
- копію висновку судово-медичної експертизи № 3561 від 16 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12015100030014987 від 16.12.2015, згідно якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 виявлено садна на боковій поверхні середньої фаланги 3-го пальця правої кисті, на тилі проксимальних фаланг 1 і 3 пальців лівої кисті. Вказані ушкодження спричинені тупим предметом, могли утворитись 16 грудня 2015 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я);
- відповідь заступника начальника Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП ОСОБА_29 від 06 липня 2017 року за № 430-аз/41/11/02-2017 адвокату ОСОБА_27 , згідно якої Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП не було залучено до кримінального провадження №42016100000000155 від 22.02.2016 року, діями ОСОБА_7 не було завдано істотної шкоди Управлінню патрульної поліції у м. Києві ДПП;
- відповідь Департаменту патрульної поліції від 17 серпня 2017 року за № 135 аз/41/2/02-2017 адвокату ОСОБА_27 , згідно якої питання того чи є заподіяна шкода правам та (або) інтересам фізичної, юридичної особи, інтересам держави істотною, вирішується судом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Ретельно дослідивши всі зібрані під час досудового розслідування та надані докази, на підставі яких ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 365 КК України, суд першої інстанції навів детальний аналіз усіх досліджених доказів, надав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв'язку.
Крім того, під час апеляційного розгляду прокурором заявлено клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні.
Вислухавши думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав заявлене ним клопотання про повторне дослідження доказів та просив його задовольнити, думку захисника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення клопотанян прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який також заперечува проти задоволення клопотанян прокурора, колегія суддів ухвалила задовольнити вищевказане клопотання прокурора.
Так, в судовому засіданні від 25.06.2024 колегією суддів досліджено:
- супровідний лист Управління патрульної поліції у м. Києві від 26 січня 2016 року за № 41/11-21108 (том 1 а.с. 65);
- супровідний лист Департаменту внутрішньої безпеки УВБ у м. Києві від 08.02.2016 за № з-115, б-116 заступнику прокурора м. Києва про направлення матеріалів перевірки для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України з додатками на 63 арк та 3 CD дисками (т. 1 а.с. 66);
- висновок за результатами розгляду звернень ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 08.02.2016 (том 1 а.с. 67-76);
- протокол огляду компакт-диску, складений слідчим СВ СУ прокуратури м. Києва 13 травня 2016 року, згідно якого останнім оглянуто компакт-диск DVD-R марки «Polaroid» об'ємом 4,7 Gb, на якому міститься один відео файл з назвою «Урок затримання від#НОВОЇПОЛІЦІЇ» (том 1 а.с. 79-84);
- протокол огляду компакт-диску, складений слідчим першого СВ СУ прокуратури м. Києва 06 травня 2016 року, зігдно якого останнім оглянуто компакт-диск DVD-R марки «HP», об'ємом 4,7 Gb, на якому містяться три відеофайли із назвами: «20151216151452000629», «20151216152654000633», «20151216152958000634» (том 1 а.с. 85-92);
- коспакт диск DVD-R марки «Polaroid» та компакт-диск DVD-R марки «HP» з відеозаписами, які було переглянуто в судовому засіданні (том 1 а.с. 77-78).
В судовому засіданні від 08.10.2024 колегією суддів продовжено дослідження доказів, а саме:
- 3-ій файл з відеозаписом на компакт-диску DVD-R марки «HP» (а.с. 77);
- постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури м. Києва ОСОБА_26 від 13 травня 2016 року про визнання у кримінальному провадженні № 42016100000000155 від 22 лютого 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, речовими доказами оптичного носія інформації DVD-R Recordable марки «Polaroid» об'ємом 4,7 Gb (том 1 а.с. 93-94);
- висновок судово-медичної експертизи № 579/е від 05 квітня 2016 року, згідно якого під час проведення 16 грудня 2015 року о 13 год 25 хв судово-медичного огляду у ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження (том 1 а.с. 96-99);
- висновок судово-медичної експертизи № 1501/е від 26 вересня 2016 року, згідно якого під час проведення 16 грудня 2015 року о 13 год 25 хв судово-медичного огляду у ОСОБА_12 були виявлені такі тілесні ушкодження ( том 1 а.с. 101-103);
- висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 16 грудня 2015 року № 2547/ж відносно ОСОБА_12 (том 1 а.с. 104);
В судовому засіданні від 10.06.2025 колегією суддів прослухавно та досліджено аудіозаписи судових засідань, а саме:
- аудіозапис судового засідання від 06.07.2021 в частині надання показів потерпілим ОСОБА_12 ;
- аудіозапис судового засідання від 15.09.2021 в частині надання показів свідком ОСОБА_16 ;
- аудіозапис судового засідання від 08.12.2021 в частині надання показів свідком ОСОБА_15 .
Повторно дослідивши вищевказані докази у кримінальному провадженні, колегія
суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані стороною
обвинувачення докази поза розумним сумнівом не доводять наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Так, ОСОБА_7 інкримінується перевищення службових повноважень, яке виразилось у безпідставному застосуванні до ОСОБА_14 спеціального засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, що завдало тілесних ушкоджень останньому.
Однак, встановлені під час судового розгляду обставини, вчинені ОСОБА_7 дії в тій обстановці, що склалась, не виходили за межі тих повноважень, які надані йому законом, оскільки він діяв на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Як встановлено в ході судового розгляду та підтвердужється матеріалами провадження, потерпілий ОСОБА_12 в результаті застосування до нього заходу примусу отримав легкі тілесні ушкодження (висновки судово-медичних експертиз № 579/е від 05 квітня 2016 року, № 1501/е від 26 вересня 2016 року).
Як вірно зауважи суд першої інастанції, спричинення працівником поліції особі легких тілесних ушкоджень під час виконання повноважень, визначених Законом України "Про національну поліцію", під час застосування заходів примусу, у спосіб та на підставах визначених законодавством, не утворює об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України перевищенням влади або службових повноважень, є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
За ч. 2 ст. 365 КК України відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК України не є обов'язковою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 цього Кодексу (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові № 13-57кс18 від 05 грудня 2018 року у справі № 301/2178/13-к).
Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується умисною або змішаною формою вини. Вказівка закону на явний вихід за межі наданих прав або повноважень означає, що службова особа може діяти лише з прямим умислом. Тому при вирішенні питання про те, чи є такий вихід дійсно явним, слід виходити з того, наскільки він був очевидним, безсумнівним та безперечним для всіх і кожного і перш за все для самої службової особи, і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
У пункті 7 зазначеної вище Постанови зазначено, що відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбчених ч. 1 ст. 365 КК України, і хоча б однієї кваліфікуючої ознакми, передбаченої ч. 2 або ч. 3 зазначеної статті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що потерпілий ОСОБА_12 в результаті застосування до нього заходу примусу отримав легкі тілесні ушкодження (висновки судово-медичних експертиз № 579/е від 05 квітня 2016 року, № 1501/е від 26 вересня 2016 року). Однак, спричинення працівником поліції особі легких тілесних ушкоджень під час виконання повноважень, визначених Законом України "Про національну поліцію", під час застосування заходів примусу, у спосіб та на підставах визначених законодавством, не утворює об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, в ситуації, яка склалась під час затримання ОСОБА_11 , в ході якої свідок ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 діяли в межах своїх службових повноважень, наданих законом, при цьому перебували у форменому одязі, тобто не діяли свавільно, повідомляли ОСОБА_12 про те, що вони є поліцейськими, висували вимогу відійти в сторону та не перешкоджати їм, однак останній не виконував ці вимоги, враховуючи факт отримання тілесних ушкоджень свідком ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_7 , локалізація яких цілком співпадає з показаннями свідка ОСОБА_10 в частині дій ОСОБА_12 по відношенню до них з ОСОБА_7 , дії ОСОБА_7 по застосуванню спеціального засобу, спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії, по відношенню до ОСОБА_12 з метою припинити його дії, не виходили за межі наданих йому як працівнику правоохоронних органів службових повноважень.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанації про те, що вчинені ОСОБА_7 дії в тій обстановці, що склалась, не виходили за межі тих повноважень, які надані йому законом, оскільки він діяв на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інсантції при наданні оцінки дослідженим доказам не посилається на підстави визнання їх недопустимими чи неналежними з огляду на вимоги ст.ст. 85, 86, 87 КПК України та надає перевагу доказам сторони захисту, є не обгрнутованими.
Як встановлено в ході апеляційного перегляду матеріалів кримінального провадження, місцевим судом надано оцінку всім зібраним у кримінальному провадженні доказам, переконливо наведено мотиви за яких судом взято до уваги одні докази та відкинуто інші, а твердження апеляційної скарги прокурора про те, що судом допущено неповноту судового розгляду, надано перевагу доказам сторони захисту, спростовуються вироком суду.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показанням потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , оскільки, як вбачається з вироку суду першої інстанції суд в повній мірі дослідив, проаналізував та співставив надані потерпілим та свідками, як сторони обвинувачення так і сторони захисту показання.
Крім того, вказані покази потерпілого та свідків було досліджено і в суді апеляційної інстанції. Будь-яких законних та обгрунтованих підстав вважати, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним показанням, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що показання надані суду ОСОБА_12 повністю підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які повідомили, що ОСОБА_12 не вчиняв жодних активних дій по відношенню до поліцейських ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та перебував від них на відстані близкьо 2,5 метрів, спростовуються матеріалами провадженян та встановленими фактичним обставинами під час судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що жоден із свідків окрім ОСОБА_10 не підтвердив факт вчинення активних дій ОСОБА_12 по вдіношенню до працівників поліції, а в своїх показах свідки зазначили про вчинення опору ОСОБА_11 під час затримання у зв'язку із чим і могли утворитися тілесні ушкодження зазначені у висновках судово-медичних експертиз № 3560 та № 3561 від 16 грудня 2015 року, є необгрунтованими.
Так, зокрема, згідно з висновку експертів № 3560 та 3561 від грудня 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 спричинені легкі тілесні ушкодження. При цьому, у ОСОБА_10 при огляді експерт констатував тілесні ушкодження на кистях обох рук, а щодо ОСОБА_7 у дослідницькій частині експерт зазначив: «При огляді виявлено синець - по задній поверхні правого плеча, в нижній третині, синього кольору невизначеної форми, розмро 6 на 4,5 см».
За локалізацією тілесного ушкодження у ОСОБА_7 , можна зробити висновок про те, що воно було йому спричинено ззаду при вчиненні вищевказаними громадянами опору працівникам поліції.
Колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги прокурора про те, що на підтвердження правдивості показів свідка ОСОБА_10 , суд послався на ту обставину, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 були визнані потерпілими у кримінальному провадженні № 12015100030014987 від 16.12.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 342 КК України, однак визнання особи потерпілою не встановлює факту вчинення кримінального правопорушення або самої події кримінального правопорушення, оскільки вказані посилання суду не є та не були вирішальними для ухвалення законного та обгрунтованого судового рішення. Крім того, наявність вказаного кримінального провадження не скасовує процесуальний статус особи, який був їй наданий на стадії досудового розслідування.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_12 не вчиняв жодних неправомірних дій по відношенню до поліцейських, а навіть виконання вимоги поілцейського відійти на більшу відсутність не може бути підставою для застосування працівником поліції засобу спорядженого речовинами сльозогінногї та дратованої дії, а повторне застосування ОСОБА_7 засобу спорядженого речовиною сльозогінної та дратівливої дії після того як потерпілий ОСОБА_12 відійшов на безпечену відстань тільки підтверджує умисел обвинуваченого на вчинення протправних дій, є необгрунтованими, спростовуються матеріалами провадження та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимим доказам компакт-диск DVD-R марки «РОLАRОІD» та компакт-диск DVD-R марки «НР» та протоколя огляду зазначених дисків від 13.05.2016 та 06.05.2016, є необгрунтованими. Рішення місцевого суду про недопустимість вказаних доказів містить обгрунтовану мотивацію у вироку суду, з якою в повній мірі погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Доводи прокурора про те, що судом залишено поза увагою отримання потерпілим ОСОБА_12 тілесних ушкоджень від дій обвинуваченого ОСОБА_7 , є необгрунтованими, оскільки ухвалюючи вирок суд першої інстанції врахува та послався, зокрема, на те, що потерпілий ОСОБА_12 в результаті застосування до нього заходу примусу отримав легкі тілесні ушкодження (висновки судово-медичних експертиз № 579/е від 05 квітня 2016 року, № 1501/е від 26 вересня 2016 року).
Апеляційна скарга прокурора не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення.
Перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 365 КК України, і не
були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які можуть бути підставою скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висноку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції, як законний та обґрунтований, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4