10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 480/1384/24
адміністративне провадження № К/990/39721/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути із Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги у розмірі 251629,19 грн.
Розглянувши цю справу в порядку спрощеного позовного провадження, Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2024 року позов задовольнив частково, стягнув із Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені у сумі 20 411,65 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.
За результатом апеляційного перегляду Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 березня 2025 року частково задовольнив апеляційну скаргу позивачки, скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року та ухвалив нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність Сумської обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 травня 2020 року до 31 січня 2024 року;
- стягнув із Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 07 травня 2020 року до 31 січня 2024 року в розмірі 195485,40 грн.
У касаційній скарзі Сумська обласна прокуратура просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в частині стягнення із Сумської обласної прокуратури на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 07 травня 2020 року до 31 січня 2024 року у розмірі 195485, 40 грн змінити, стягнувши на користь позивачки кошти в сумі 143910,76 грн.
При цьому, своїм правом на звернення із касаційною скаргою відповідач скористався неодноразово.
Вперше касаційна скарга Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року надійшла до Верховного Суду 27 березня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2025 року цю касаційну скаргу залишив без руху та установив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
З огляду на неусунення вказаних недоліків у встановлений судом строк Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2025 року повернув зазначену касаційну скаргу особі, яка її подала.
Вдруге касаційна скарга Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в цій справі надійшла до Верховного Суду 23 червня 2025 року.
Верховний Суд ухвалою від 03 липня 2025 року визнав неповажними наведені відповідачем причини пропуску строку на касаційне оскарження вказаного рішення апеляційного суду, залишив цю касаційну скаргу без руху та установив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання суду касаційної інстанції:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
З огляду на неусунення вказаних недоліків у встановлений судом строк Верховний Суд ухвалою від 01 вересня 2025 року повернув зазначену касаційну скаргу особі, яка її подала.
Утретє касаційна скарга Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року надійшла до Верховного Суду 08 вересня 2025 року.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що первісну касаційну скаргу було подано в порядку, передбаченому статтею 329 КАС України, у визначенні законодавством строки, а повторне звернення з касаційною скаргою є належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, тому скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2025 року визнав неповажними підстави пропуску Сумською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у цій справі, подану відповідачем касаційну скаргу залишив без руху та установив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду касаційної інстанції:
- заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин;
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань підпунктів 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Скаржникові роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у випадку невиконання вимог в частині надання уточненої касаційної скарги в установлений судом строк, - касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
28 жовтня 2025 року від скаржника на виконання вимог ухвали від 16 жовтня 2025 року надійшла уточнена касаційна скарга з додатками та заявою про поновлення процесуального строку.
Наведені скаржником на обґрунтування поважності підстав пропуску строку мотиви зводяться до того, що у кожному випадку після повернення касаційної скарги, Сумська обласна прокуратура реалізовувала своє право на повторне звернення з касаційною скаргою, не допускаючи невиправданих зволікань, зокрема, першу касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження. Після повернення цієї касаційної скарги згідно з ухвалою від 28 травня 2025 року (копія якої надійшла до прокуратури 29 травня 2025 року), вдруге касаційну скаргу було подано 19 червня 2025 року, тобто за 20 днів після отримання ухвали. Після повернення цієї касаційної скарги відповідно до ухвали Верховного Суду від 01 вересня 2025 року (копію якої отримано 09 вересня 2025 року) втретє касаційну скаргу подано 25 вересня 2025 року. Отже, щоразу прокуратура реалізовувала своє право в розумні строки, які не перевищували одного місяця. У цьому, з урахуванням відсутності судового рішення про відмову у відкритті касаційного провадження, скаржник убачає належне підтвердження наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження судового рішення та об'єктивні підстави для поновлення строку такого оскарження.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Верховний Суд керується таким.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв'язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Згідно з наявними матеріалами, а також інформацією з програми "Діловодство спеціалізованого суду", в усіх згаданих випадках повернення Сумській обласній прокуратурі поданих нею у цій справі касаційних скарг на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року згідно з ухвалами Верховного Суду від 28 травня 2025 року та 01 вересня 2025 року, було зумовлено тим, що скаржник не обґрунтував підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Це ж було і однією з підстав для залишення без руху касаційної скарги, поданої відповідачем втретє. При цьому, Верховний Суд, окрім того, що вважав необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, зауважував, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також відхилив твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів та лише загальні посилання на бюджетні витрати та можливі наслідки таких витрат, за відсутності вмотивованих підстав, не свідчать про винятковість цієї справи. Вказано також на відсутність обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також вимог, що давали б підстави вважати, що ця справа має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Суд зауважував, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки.
В уточненій касаційній скарзі, скаржник знову не дотримався вимог щодо форми і змісту касаційної скарги. Наведені скаржником у цій частині мотиви загалом не відрізняються від тих, які Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху визнав необґрунтованими. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Верховний Суд не поділяє доводів скаржника щодо наявності в цьому випадку об'єктивних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. Недотримання вимог щодо форми і змісту не є і не може вважатися об'єктивною прчиною, позаяк в основі своїй має суто суб'єктивний чинник, що ґрунтується на усвідомлених діях заявника.
Сам лише факт повернення касаційної скарги не свідчить про наявність дійсно істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, які не залежать від волевиявлення особи. При вирішенні питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданого адміністративного позову.
Звернення з цією касаційною скаргою є третім, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
Суд повторно звертає увагу заявника, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником не зазначено об'єктивних причин його пропуску та не надано доказів, що це підтверджують.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
В ухвалі від 16 жовтня 2025 року скаржникові роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено, а у випадку невиконання вимог в частині надання уточненої касаційної скарги в установлений судом строк, - касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а також, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску Сумською обласною прокуратурою строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в справі №480/1384/24.
Відмовити у задоволенні заяви Сумської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в справі №480/1384/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду