Номер провадження 22-ц/821/1844/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/908/25 Категорія: 307010000 Казидуб О. Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
06 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
за участю секретаря Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мама ОСОБА_3 , яка мала право власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вони п'ятеро отримали спадщину за законом: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (по 1/5 частці із домоволодіння (1/5+1/5+1/5+1/5+1/5).
Позивач вказала, що, з вини ОСОБА_5 , оформлення спадщини затягується до цього часу. За цей час ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розграбили, розібрали та вивезли майже все 1/2 домоволодіння, про що свідчать рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2014 року та від 06 травня 2015 року, які до цього часу не виконані. ОСОБА_5 хотів заволодіти всім спадковим майном 1/2 частини домоволодіння. Тому, незаконно, на думку позивача, зареєстрував в ЧООБТІ 1/10 частку з цілого будинку, при цьому захопивши приватну власність сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які мають по 1/4 + 1/4 від домоволодіння згідно договору дарування.
23 січня 2025 року, під час розгляду цивільної справи, їй стало відомо про заповіт, складений ОСОБА_5 на свого племінника ОСОБА_2 на 1/10 частку з цілого будинку, яким порушено їхні права, а саме, права спадкоємців та права сусідів. При цьому, у заповіті написано не почерком ОСОБА_5 і підпис не його. Син дружини ОСОБА_5 підробив довіреність від імені останнього де також підпис не його.
Далі позивач зазначила, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Житомир, але вони проживали в м. Покровка, Кіровоградської області. В 16 років він захворів, його оперували в м. Кіровоград, після цього ОСОБА_5 займався спортом, тому, все життя не хворів, він ніколи не був у лікаря, у поліклініці, у лікарні, у нього за все життя не було медичної картки, помер раптово в 78 років, лежав в морзі 3 дні, сам розтин не проводили. У ОСОБА_5 є дві дочки, два онука, але чомусь заповіт складений на племінника ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_5 не виконав та не намагався виконати три рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 грудня 2014 року, від 06 травня 2015 року, від 04 липня 2023 року, чим завдано велику матеріальну та моральну шкоду.
1/2 домоволодіння по АДРЕСА_1 розкрадений та вивезений і для приведення у попередній стан потрібні великі кошти. Їхнє спадкове майно, на яке вони отримали свідоцтва на спадщину, майже відсутнє, один корпус без вікон та дверей.
На переконання ОСОБА_1 саме ОСОБА_7 та її син Винник укоротили життя ОСОБА_5 .
Керуючись такими доводами, ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт, складений від імені ОСОБА_5 19 жовтня 2022 року на племінника ОСОБА_2 недійсним.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що ОСОБА_1 не є учасником спадкових правовідносин після смерті ОСОБА_5 , а отже не є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним (нікчемним). Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову через його необгрунтованість та недоведеність.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції, яким порушено норми матеріального та процесуального права, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що суддя вийшла за межі розгляду позовної заяви, підмінила предмет розгляду, рішення не відповідає позовній заяві.
Також вказує, що до участі у розгляді справи допущено стороннього адвоката Нестерко І.О., «який виписав» собі ордер, а договір відсутній. ОСОБА_1 далі вказує, що адвокат надав повідомлення, що захищає відповідача на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги № 02/10-2024 від 02 жовтня 2024 року для представництва в судах. Проте, за інформацією, наданою скаржниці Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правової допомоги, ОСОБА_2 безоплатна правова допомога не надавалося і адвокат Нестерко І.О. з ними не співпрацює.
Скаржниця наполягає на тому, що вона разом із іншими, успадкували по 1/5 частки із домоволодіння по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 зареєстрував 1/10 частку у житловому будинку, при цьому «захвативши» приватну власність сусідів. Однак заповіт, складений ОСОБА_5 19 жовтня 2022 року на 1/10 частину з цілого будинку (замість належної йому 1/5 з половину будинку) порушує права спадкоємців та приватну власність сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Заповіт складений по генеральному дорученню ОСОБА_11 , який є сином дружини ОСОБА_5 , в заповіті підпис не спадкодавця, тому, на переконання апелянта, висновок районного суду щодо відсутності порушення прав позивача складенням оскаржуваного заповіту є невірним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Відповідач вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами. В обгрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач віднесена за законом до спадкоємців другої черги після померлого рідного брата ОСОБА_5 . Заповіт на ім'я позивача спадкоємець не складав, тому вона не належить до кола спадкоємців померлого, а відтак не є особою, яка має майновий інтерес в оспорюваному заповіті. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідач також зазначає, що за практикою Верховного Суду у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача, судам не потрібно вдаватися до дослідження предмету спору. Тому, Придніпровським районним судом м. Черкаси підставно встановлено, що ОСОБА_1 не є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення до суду з позовом про визнання заповіту недійсним, а висновок суду про те, що позовні вимоги із вказаної підстави не підлягають задоволенню, є вірним.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 наполягає на тому, що оскаржує заповіт у частині підробної частки 1/10, оскільки це зачіпає інтереси спадкоємців та сусідів, а заповіт підроблений ОСОБА_12 по генеральному дорученню.
Заслухавши апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 19 жовтня 2022 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому 1/10 частку житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лічевецькою Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 673 (а.с. 43).
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 80931722 від 22 лютого 2017 року, 1/5 частки від 1/2 частини житлового будинку на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 7).
Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер (а.с. 9).
Крім того, з матеріалів справи вбачається та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 .
З копії спадкової справи вбачається, що із заявами про прийняття спадщини до Другої черкаської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання недійсними заповіту ОСОБА_1 стверджувала, що складенням заповіту порушується її право власності на частку у спадковому майні, яке вона успадкувала після матері разом із іншими спадкоємцями, в тому числі з ОСОБА_5 .
Згідно зі статтями 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Будь-яких доказів наявності заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 позивач не надала, а судом не встановлено.
Більш того, сама позивач вказує на наявність спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_5 - дружини та двох дочок.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 ні за заповітом, ні за законом, як спадкоємця першої черги в порядку черговості, що свідчить про відсутність у неї прав спадкоємця, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, адже її права оскаржуваним правочинам не порушені.
Саме по собі звернення ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не свідчить, що вона набула статусу спадкоємця.
Звертаючись до суду із позовом про недійсність заповіту від 19 жовтня 2022 року, позивач посилалася на порушення прав інших спадкоємців та інших співвласників через невідповідність розміру частки, що увійшла у спадкове майно, яке є предметом оспорюваного заповіту.
Проте, оспорювання рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно не є предметом даного спору.
Доводи апелянта щодо допущення судом першої інстанції сторонньої особи до участі у розгляді справи, зокрема представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Нестерка І.О., апеляційним судом відхиляються. Згідно з ордером №1108684 від 27 березня 2025 року адвокат надає правничу допомогу відповідачу на підставі договору про надання правничої допомоги № 02/10-2024 від 02 жовтня 2024 року, що відповідає вимогам ст. 60, ч. 4 ст. 62 ЦПК України (а.с. 68).
Посилання ОСОБА_1 на відсутність документів на підтвердження надання відповідачу безоплатної правничої допомоги повноважень Нестерка І.О. на представництво інтересів ОСОБА_2 у суді першої інстанції не спростовує. Доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги у матеріалах справи відсутнє, тому посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необгрунтованим.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_2 - Нестерко І.О. порушив питання про стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу. На підтвердження витрат в суді апеляційної інстанції заявник додав до відзиву на апеляційну скаргу договір про надання правової допомоги № 02/10-2024 від 02 жовтня 2024 року, додаток до договору № 02/10-2024, акт здачі-приймання наданих послуг від 12 вересня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №21 від 12 вересня 2025 року на суму 7 000,00 грн.
Писаренко Л.І. заперечила такий розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому, на думку апеляційного суду, зазначені відповідачем витрати на надання правничої допомоги, пов'язаних із переглядом рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , не можуть створювати для позивача обов'язку відшкодувати понесені витрати саме в заявленому відповідачем розмірі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо суми стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді підтверджуються договір про надання правової допомоги № 02/10-2024 від 02 жовтня 2024 року, додаток до договору № 02/10-2024, акт здачі-приймання наданих послуг від 12 вересня 2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 21 від 12 вересня 2025 року на суму 7 000,00 грн.
З урахуванням критеріїв визначення та розподілу судових витрат (їх дійсності; необхідності; розумності їх розміру) з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи), обсягом наданих адвокатом робіт (аналіз доводів апеляційної скарги та підготовка відзиву із аргументами, аналогічними на спростування доводів позовної заяви) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести, до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному порядку.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 листопада 2025 року.
Судді: