Справа № 538/273/25 Номер провадження 33/814/682/25Головуючий у 1-й інстанції Кунець М. Г. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
07 листопада 2025 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., за участі: адвоката Матвієнка В.М. (в режимі відеоконференції), з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною адвоката Матвієнка В.М. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень.
За постановою судді, 04 лютого 2025 року о 21 годині 56 хвилин в м.Лохвиця по вул.Героїв України, 8, ОСОБА_1 керував автомобілем марки "OPEL", державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова. Від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відмовився в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Матвієнко В.М. та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову судді від 22 травня 2025 та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на безпідставність зупинки транспортного засобу, яка відбулась без жодних правових підстав.
Вказують про порушення прав ОСОБА_1 працівниками поліції, які не роз'яснили йому його права, що призвело до невірного розуміння своїх прав та обов'язків.
Зауважують, що на відеозапису ОСОБА_2 , вказував, що саме він керував транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Аналогічні показання ним надані у суді першої інстанції, будучи попередженим про кримінальну відповідальність.
Матеріали справі містять постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-1 КУпАП, в якій йому інкримінується те, що він 04.02.2025 о 22-48 годині керував автомобілем, що суперечить фабулі про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи про адміністративне правопорушення у судове засідання Полтавського апеляційного суду не з'явився, клопотань, заяв про відкладення не надсилав, адвокат Матвієнко В.М. не заперечував щодо проведення розгляду справи за його відсутності, за таких обставин, вважаю за можливе судовий розгляд проводити без його участі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши адвоката Матвієнка В.М. в підтримку апеляційної скарги приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів, оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив всі докази і надав їм правильну правову оцінку, а відтак дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за вчинення якого застосував до нього адміністративне стягнення в межах санкції зазначеної статі.
Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними та дослідженими доказами, а саме: відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 238681 від 04.02.2025, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 04.02.2025, з якого вбачається, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, але від проходження якого за допомогою газоаналізатора Drager відмовився; даними відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі.
При дослідженні матеріалів справи, у тому числі при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Отже, здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом.
Відповідно до даних відеозапису, зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, із-за керма якого вийшов ОСОБА_1 , який під час розмови з працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом, намагався вирішити питання на місці зупинки транспортного засобу без складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо перебування за кермом свідка ОСОБА_2 , який пересів на пасажирське місце у зв'язку з перебуванням у стані алкогольного сп'яніння та зупинкою транспортного засобу працівниками поліції не підтверджено належними доказами, спростовуються даними відеозапису, та сприймаються судом апеляційної інстанції як спроба уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.
Твердження про відсутність у ОСОБА_1 відмови від проходження запропонованого огляду є надуманими та спростовується вищенаведеними доказами по справі.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, в тому числі щодо причин зупинення транспортного засобу або при складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , оскарження їх дій або бездіяльності, згідно чинного законодавства України, матеріали справи не містять, а отже суб'єктивні твердження апелянта з цього приводу, а саме безпідставності зупинки транспортного засобу, є необґрунтованими.
Протокол складений працівниками поліції без жодних зауважень ОСОБА_1 щодо безпідставності зупинки транспортного засобу. Така версія ОСОБА_1 виникла лише на стадії судового розгляду у суді першої інстанції.
На переконання суду апеляційної інстанції, доводи апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження апеляційним судом, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, такий обов'язок прямо передбачений п.2.5 Правилами дорожнього руху та не впливає на причину зупинки. За не виконання такого обов'язку, тобто відмови водія від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння, має наслідком настання відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що у випадку не згоди апелянта з причинами зупинки працівниками поліції, це не виключає можливість відповідно до п.п.д) п.2.14 Правил дорожнього руху України оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.
Перевіряючи доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції не роз'яснено його права та обов'язки, апеляційний суд зауважує, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Більше того, за змістом самого протоколу ОСОБА_1 будучи ознайомленим із своїми правами, передбаченими ст.63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, погодився з даними протоколу та підписав його без жодних зауважень по суті.
Тому твердження про не роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.
Щодо доводів сторони захисту про розбіжності в часі, вказаного у протоколах про адміністративне правопорушення від 04.02.2025 серії ЕПР1 №238681 та серії ЕНА №4006821, зокрема час вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП в протоколі вказано о 21 год. 56 хв. 00 с., а час вчинення адміністративного правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП в протоколі вказано о 22 год.48 хв. 45 с., що не узгоджується між собою, на думку суду апеляційної інстанції, значення для встановлення наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не мають.
Такі твердження не можуть слугувати беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Більше того, предметом розгляду у даній справі є саме протокол про адміністративне правопорушення від 04.02.2025 серії ЕПР1 №238681 складеного за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
На підставі наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи викладене, приходжу висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Матвієнка В.М. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 22 травня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко