Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4817/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/782/25
Категорія ст.539 КПК Доповідач ОСОБА_2
04 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в в м.Житомирі судове провадження №274/4817/25 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.07.2025,
зазначеною ухвалою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про зарахування періоду перебування під вартою з 18.03.2025 по 18.04.2025 у строк відбування покарання у виді обмеження волі. Залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, та прийняти законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що суд першої інстанції не вірно тлумачить та застосовує положення ч.8 ст.154 КВК України, на яке він посилається в своєму клопотанні про застосування умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання. Також зазначає, що ця норма закону (ч.8 ст.154 КВК) взагалі не повинна була застосовуватись судом при розгляді його клопотання, котрий повинен був відбуватись за нормами ст.ст.81, 82 КК України. Наголошує, що висновки суду щодо того, що він не став на шлях виправлення, є хибними та не відповідними матеріалам провадження. Крім того, в суду першої інстанції в даному випадку не має відповідних процесуальних повноважень щодо оцінки визнання ним вини та розкаяння, оскільки цим судом не приймався обвинувальний вирок щодо нього. Звертає увагу, що визнання вини та розкаяння не є обов'язковими компонентами для прийняття рішення про застосування умовно-дострокового звільнення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_7 в підтримку своїх апеляційних вимог, позицію прокурора, який просив оскаржену ухвалу залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КІІК України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З ухвали убачається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.81 КК України та ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки.
В свою чергу, дослідженням матеріалів судового провадження та оскаржуваного рішення встановлено, що ОСОБА_7 засуджений вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.07.2023 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122, ч.1 ст.70, ч.5 ст.72 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18.07.2021 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 18.03.2025 на підставі ст.82 КК України невідбуту засудженим частину покарання замінено на 2 роки 4 місяці обмеження волі.
Засудженого ОСОБА_7 етаповано до державної установи «Бердичівський виправний центр (№108)» в порядку встановленому для осіб засуджених до позбавлення волі, звільнено з-під варти по прибуттю до місця виконання покарання у виді обмеження волі.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області зараховано засудженому ОСОБА_7 в строк покарання час слідування під вартою до виправного центру з 18.03.2025 до 18.04.2025 з розрахунку, що один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі.
Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі - 18.07.2021, у виді обмеження волі - 18.04.2025. Кінець строку відбування покарання - 17.06.2027. Засуджений відбув 2/3 призначеного судом строку покарання 17.06.2025.
Згідно ж до норм ч.8 ст.154 КВК України, особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням або в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо вони були направлені у місця обмеження волі або позбавлення волі у випадках, передбачених законом, можуть бути знову представлені до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким не раніше як через один рік з дня винесення ухвали про направлення у місця обмеження волі або позбавлення волі.
Таким чином, вище зазначеними нормами КВК України, визначено порядок повторного застосування до засуджених пільги у вигляді умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, з огляду на певний проміжок часу, який регламентує виключне право особи на звернення до суду із відповідним клопотанням лише за спливом річного строку від дати постановлення ухвали про заміну покарання на більш м'яке та направлення засудженого у місця обмеження волі.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 18.03.2025 засуджений ОСОБА_7 був в порядку ст.82 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі в порядку заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням та направлений у місця обмеження волі для відбування невідбутої частини покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 4 місяці.
Разом з цим, з дня винесення ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 18.03.2025 на даний час не минув визначений ч.8 ст.154 КВК України один рік, а тому засуджений ОСОБА_7 не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково, огляду на передчасність клопотання останнього з зверненням до суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що фактично основне апеляційне посилання засудженого ОСОБА_7 зводиться до невірного застосування судом норм ч.8 ст.154 КВК України при розгляді його клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Проаналізувавши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що розгляд питання про умовно-дострокове звільнення засудженого на даний час є передчасним та неможливим до закінчення річного строку відбування засудженим покарання у виді обмеження волі, визначеному ч.8 ст.154 КПК України, а тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги у зв'язку з чим вважає за необхідне залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.07.2025, якою залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :