Житомирський апеляційний суд
Справа №278/4881/24 Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.
Категорія 31 Доповідач Шевчук А. М.
06 листопада 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
цивільну справу №278/4881/24 за позовом Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Демецька Світлана Леонідівна, про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації прав
за апеляційною скаргою Житомирської окружної прокуратури
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2025, яка постановлена під головуванням судді Мокрецького В.І. у м.Житомирі,
У вересні 2024 року Житомирська окружна прокуратура в інтересах держави звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просила: визнати недійсним договір дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19 серпня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинений запис №56322846 від 19 серпня 2024 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822085600:08:001:0486 та розташованого на ній житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які набуті на підставі договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19 серпня 2024 року.
У вересні 2025 року відповідач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернулася з клопотанням про зупинення провадження в цивільній справі до набрання вироком законної сили за результатами розгляду обвинувального акта за матеріалами кримінального провадження №42022062020000212 (справа ЕУН №278/5610/24). Клопотання обґрунтовано тим, що підставою й предметом позову є правовідносини, що виникли з кримінального провадження. Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, знаходиться на розгляді головуючого судді Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецького В.І. (справа ЕУН 278/5610/24). Наразі відсутній вирок щодо ОСОБА_1 , а тому розгляд справи є неможливим та об'єктивно неправильним, а тому провадження у цивільній справі №278/4881/24 підлягає зупиненню до набрання вироком законної сили за результатом розгляду обвинувального акта за матеріалами кримінального провадження №42022062020000212, до поки не буде вирішено питання щодо вини чи невинуватості ОСОБА_1 (а.с.227-228 т.1).
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2025 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду в кримінальній справі №278/5610/24 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України на підставі п.6 частини першої ст.251 ЦПК України.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Житомирська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу про зупинення провадження у цивільній справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Предметом розгляду в справі №278/4881/24 є визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та скасування державної реєстрації прав власності на вказане нерухоме майно у зв'язку з тим, що правочин є фраудаторним. На момент укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_1 достовірно було відомо про розслідування кримінального провадження, отримання підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, можливі наслідки у разі визнання винною та передбачене санкціями статей покарання, у тому числі, у виді конфіскації майна. Незважаючи на зв'язок оспорюваного правочину з кримінальним провадження предметом розгляду цивільної справи є визнання недійсності цивільно-правового договору, що укладений між фізичними особами, та спрямований на передачу майна у приватну власність іншої особи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступним мотивів.
Зупиняючи провадження у справі на підставі п.6 частини першої ст.251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що у кримінальній справі відсутній вирок, за допомогою якого можливо було б встановити наявність або ж відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй правопорушень, тобто, відсутні докази вини або ж невинуватості ОСОБА_1 , а отримати їх іншим шляхом, аніж за допомогою кінцевого рішення за наслідками розгляду кримінальної справи №278/5610/24 неможливо. При відсутності вказаного вище кінцевого рішення суду в справі №278/5610/24 суд в цій цивільній справі не може встановити, чи своїми діями ОСОБА_1 завдала шкоди державним інтересами, а відтак чи є у прокурора право ініціювати це судове провадження.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За таких обставин, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає в тому, що рішенням суду в іншій справі встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Обставини повинні бути такими, що мають значення для цієї справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце лише у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить її розгляд.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі №6-1957цс16, та у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі №308/5006/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі №1522/27468/12, визнаючи наявність підстав, передбачених ст.251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої ст. 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі №761/33089/20 виснувано, що тлумачення пункту 6 частини першої ст.251 ЦПК України свідчить, що обов'язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов'язаність справ: пов'язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть уплинути на подання й оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року в справі №357/10397/19 міститься висновок, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої ст.251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої ст.251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду необхідно у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення у цій справі має значення для цивільної справи, яка розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спору в цій справі є договір дарування земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку від 19 серпня 2024 року, який посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинений запис №56322846 від 19 серпня 2024 року.
При цьому, суд першої інстанції в порушення вимог п.6 частини першої ст.251 ЦПК України, зупиняючи провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №278/5610/24, не навів переконливих аргументів з приводу об'єктивної неможливості розгляду цієї цивільної справи до розгляду справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, не проаналізував предмет та підстави позову і не вказав обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що відсутність рішення в кримінальній справі №278/5610/24 виключає можливість суду на підставі наявних в матеріалах справи доказів самостійно встановити при розгляді справи наявність чи відсутність підстав для визнання правочину недійсним.
Отже, не звернувши уваги на наведені вище обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі, порушивши при цьому приписи п.6 частини першої ст.251 ЦПК України.
Піддання судом першої інстанції при вирішенні питання про зупинення провадження в справі сумніву право прокурора ініціювати цивільну справу про визнання правочину недійсним не видається логічним, коли сам суд першої інстанції провадження у цій цивільній справі вже відкрив та мав досліджувати таке питання саме на стадії відкриття провадження у цивільній справі за позовом прокурора в інтересах держави до відповідачів про визнання правочину недійсним, а не під час зупинення вже відкритого за ініціативою прокурора провадження.
Згідно з п.4 частини першої ст.379 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо останній порушив норми матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції, якою зупинено провадження на підставі п.6 частини першої ст.251 ЦПК України, не може вважатися законною й обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області.
Керуючись ст.ст.268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської окружної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 25 вересня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: