10 листопада 2025 р. Справа № 480/4684/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 10.06.25 по справі № 480/4684/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Херсонській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Сумській області, другий відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 183950008087 від 01 травня 2024 року, зареєстроване 02.05.2024 року за № 5607/03-16;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Сумської області повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону Украъни "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 по 24.04.2024 та періоду навчання.
В обґрунтування позовних вимог послалась на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Херсонській області № 183950008087 від 01 травня 2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788-ХІІ) у редакції, чинній до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі - Закон № 911-VIII), оскільки на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років (12.12.2023) вона мала таке право на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, як працівник освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, а відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 має спеціальний страховий стаж понад 30 років, пенсійним органом безпідставно відмовлено у призначенні пенсії.
Крім того, з посиланням на приписи Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 (далі по тексту - Перелік № 909), наполягала, що до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі, клінічній ординатурі, а тому у пенсійного органу були відсутні підстави для неврахування до стажу роботи періоду навчання ОСОБА_1 у Сумському державному педагогічному інституті ім. А. С. Макаренка.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі № 480/4684/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії № 183950008087 від 01 травня 2024 року, зареєстроване 02.05.2024 року за № 5607/03-16.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 року по 24 квітня 2024 року та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (73036, Херсонська область, м.Херсон, вул.Валеентини Крицак, 6, код ЄДРПРОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Перший відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/4684/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки спеціальний стаж позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугу років станом на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV) становить 21 рік 4 місяці 8 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років. У свою чергу, зарахування періодів навчання позивача є неможливим, оскільки такі періоди зараховуються до стажу виключно у випадку денної форми навчання.
Крім того, неможливим є і зарахування періодів трудової діяльності ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки з 02.12.1993 - вчителем хімії Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, оскільки відсутній запис про звільнення чи переведення. До того ж, такі періоди перетинаються з періодом навчання ОСОБА_1 , а будь-яких уточнюючих довідок позивачем не надавалось.
Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти викладених у ній доводів, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Другий відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику освіти, за нормами Закону № 1788-ХІІ (далі - заява від 24.04.2024).
До заяви додала, зокрема, наступні документи:
- копію паспорту громадянки України серії НОМЕР_2 , виданого Лебединським МРВУМВС України в Сумській області 26.01.2000 (далі - паспорт);
- копію трудової книжки серії НОМЕР_3 від 02.12.1993 (далі - трудова книжка);
- довідку № 01-17/40 від 21.12.2023, видану Комунальним закладом Сумської обласної ради «Лебединський педагогічний фаховий коледж імені А.С. Макаренко» (далі - довідка № 01-17/40);
- довідку № 8-13/277 від 16.10.2023, видану Управлінням освіти, молоді та спорту Виконавчого комітету Лебединської міської ради , далі - довідка № 8-13/277);
- диплом серії НОМЕР_4 від 16.06.1994, виданий Сумським державним педагогічним інститутом ім. А.С. Макаренка (далі -диплом).
На виконання принципу екстериторіальності заява позивача від 24.04.2024 розглянуто ГУ ПФУ в Херсонській області.
За результатами розгляду заяви позивача, 1 травня 2024 року першим відповідачем прийнято рішення № 183950008087 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику освіти до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку з відсутністю станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців.
При цьому, за результатом розгляду наданих документів першим відповідачем встановлено:
- вік позивача: 51 рік 6 місяців 20 днів.
- за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 29 років 8 місяців 28 днів;
- спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на 11.10.2017 (дата внесення змін до Закону № 1058) - становить 21 рік 4 місяці 8 днів.
Спеціальний стаж позивачеві зарахований за записами трудової книжки та наданими довідками: № 01-17/40 та № 8-13/277.
Щодо зарахування періоду навчання за наданим дипломом:
Згідно з його записами, ОСОБА_1 у 1989 році вступила та у 1994 році закінчила Сумський державний педагогічний інститут ім. А.С. Макаренка.
При цьому, згідно позиції відповідача, період навчання зараховується до стажу виключно у випадку денної форми навчання, проте, відповідно до записів трудової книжки позивач працювала у наступні періоди:
з 02.12.1993 - вчителем хімії Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів запис про звільнення, переведення - відсутній;
Тобто, після запису про прийняття на роботу йде наступний запис:
з 15.02.1994 по 31.03.1999 - вчителем хімії та біології Михайлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Отже, вказані періоди перетинаються з періодом навчання за дипломом, у зв'язку з чим неможливо встановити чи дійсно позивач навчалася на денній формі навчання. При цьому, уточнюючих період навчання довідок позивачем не надано.
Позивач, не погодившись з такою позицією пенсійного органу, звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії №183950008087 від 01 травня 2024 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки наявними у трудовій книжці позивача записами підтверджено, що ОСОБА_1 має безперервний педагогічний стаж з 02.12.1993 по 24.04.2024 понад 30 років, а тому наявні підстави для його зарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Водночас, суд вважав відсутніми підстави та повноваження для здійснення остаточного підрахунку страхового та спеціального стажу позивача на день подання заяви про призначення пенсії, оскільки ГУ ПФУ в Херсонській області повинно зарахувати спірний період і здійснити відповідний розрахунок спеціального стажу позивача із врахуванням спірного періоду, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 пенсії.
Судом першої інстанції також відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зарахування до спеціального стажу позивача всього періоду навчання, оскільки період навчання може бути зараховано лише до страхового стажу. При цьому, за висновком суду матеріалами справи підтверджено, що періоди навчання та періоди роботи перетинаються.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення переглядається в частині задоволення позову) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з положеннями статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Проте, Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набув чинності з 01.04.2015 пункт "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ було викладено в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати:
з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців;
з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років;
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців;
з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років;
з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;
з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У подальшому, згідно із Законом № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 внесені зміни, відповідно до якого пункт "е" вказаної статті має наступний зміст:
"Право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року."
Отже, Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII.
Конституційний Суд України, приймаючи вказане рішення, виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного віку (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.
Крім того, на думку Конституційного Суду України, положення Закону № 1788-ХІІ щодо підвищення на п'ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п'ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.
Таким чином, стаття 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.
Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років незалежно від віку необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років на посадах зазначених у переліку, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі № 440/1286/20.
Так, колегія суддів зазначає, що посада вчителя, яку займала позивач, входить до Переліку №909.
Колегією суддів встановлено, що відмовляючи у задоволенні заяви про призначення позивачу пенсії, ГУ ПФУ в Херсонській області послалося на недостатність у ОСОБА_1 станом на 11 жовтня 2017 року спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, зокрема, який повинен дорівнювати 26 років 6 місяців, помилково пославшись при цьому на пункт «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції, яка визнана неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019.
З огляду на вказане, оскільки оскаржуване рішення № 183950008087 від 01 травня 2024 року прийняте першим відповідачем без урахування висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019, колегія суддів дійшла висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Херсонській області № 183950008087 від 01 травня 2024 року та наявність підстав для його скасування.
За правилами статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права, зокрема, на призначення пенсії за вислугу років є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.
При цьому суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно орган Пенсійного фонду.
Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення № 183950008087 від 01 травня 2024 року ГУ ПФУ у Херсонській області не здійснювало розрахунок вислуги років позивача виходячи з положень пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII в редакції рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 у справі № 2-р/2019, тобто, не реалізувало свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позовні вимоги про зобов'язання відповідача за наслідками повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 по 24.04.2024 та періоду навчання є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, з огляду на встановлені у справі обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги, що судом першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивача всього періоду її роботи з 02.12.1993 року по 24 квітня 2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі № 480/4684/24 в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" зарахувати до спеціального стажу періоду роботи з 02.12.1993 року по 24 квітня 2024 року та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду, підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до наявної в матеріалах справи платіжної інструкції позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Отже, враховуючи вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до частин 3, 6 статті 139 КАС України, оскільки стягненню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у загальному розмірі 605,60 грн (1211,20 грн/2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як суб'єкта владних повноважень, що приймав оскаржуване рішення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/4684/24 в частині стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн - слід скасувати.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/4684/24 в частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" із зарахуванням до спеціального стажу всього періоду роботи з 02.12.1993 року по 24 квітня 2024 року та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду та стягнення судового збору у розмірі 605,60 грн - скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.04.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
В іншій частині задоволення позову про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Херсонській області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 24.04.2024 року про призначення пенсії за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" зарахувати до спеціального стажу періоду роботи з 02.12.1993 року по 24 квітня 2024 року та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням висновків суду - відмовити.
В іншій частині задоволення позову рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 по справі № 480/4684/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко