Справа № 420/6555/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Одеській області: 27.04.2023 року № 1804419-2411-1504 сума 14216.98 гривень; 27.04.2023 року № 1804420-2411-1504 сума 27662.70 гривень; 27.04.2023 року № 1804421-2411-1504 сума 83724.96 гривень; 27.04.2023 року № 1804422-2411-1504 сума 64426.81 гривень; 27.04.2023 року № 1804418-2411-1504 сума 24820.21 гривень 10.05.2024 року № 3955461-2411-1504 UA51120090000035170 сума 87994.94 гривень; 10.05.2024 року №3955462-2411-1504-UA51120090000035170 сума 29073.49 гривень; 10.05.2024 року №3955464-2411-1504-UA51120090000035170 сума 14942.04 гривень; 10.05.2024 року №3955463-2411-1504-UA51120090000035170 сума 67712.58 гривень; 10.05.2024 року №3955465-2411-1504-UA51120090000035170 сума 26086.04 гривень.
Ухвалою суду від 26.03.2025 поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваних рішень та просить суд їх скасувати. Як зазначив представник, земельні ділянки передані ОСОБА_1 під фермерське господарство згідно договору оренди землі № 512/57-19-ДО від 27.11.2019 року та 12.07.2013 року зареєстровано ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "АГРО-ТУР" єдиним засновником якого є позивач ОСОБА_1 . В користуванні ФГ «АГРО-ТУР» перебувають 5 земельних ділянок загальною площею 94,899 га по Кодимській громаді Одеської області, які надавалися в оренду засновнику господарства ОСОБА_1 , кадастрові номери: 5122583000:01:001:0202, 5122583000:01:001:0203, 5122583000:01:001:0204, 5122583000:01:002:0379, 5122583000:01:002:0380. Вищевказані земельні ділянки передані в користування ФГ «АГРО-ТУР» (ЄДРПОУ 38522061), що підтверджується статутом ФГ «АГРО-ТУР" та актом передачі права користування від 11 лютого 2020 року. Як зазначив представник позивача, позивач з моменту фактичної передачі земельних ділянок саме ФГ "АГРО ТУР" втратив статус землекористувача, а такий статус перейшов до вказаного господарства. Наведене, як вказав представник позивача, є підставою для визнання спірного податкового повідомленнярішення протиправним, оскільки податкові зобов'язання визначено не тому суб'єкту, який є землекористувачем
09.04.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що у позовній заяві про визначення протиправним та скасування спірних ППР по нарахованій орендній платі, складених на ОСОБА_1 , по вищезазначеним земельним ділянкам, вказується, що ці ділянки були у 2023-2024 роках у користуванні ФГ «АГРО-ТУР» (ЄДРПОУ 38522061) та, що орендну плату по цим ділянкам нараховувало та сплачувало у 2023 та 2024 роки ФГ «АГРО-ТУР» згідно до поданих податкових декларацій з плати за землю. Але, як вказав відповідач, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 , а також договору оренди землі №512/57 19-ДР від 27.11.2019 року, укладеному Головним управлінням Держкадастру в Одеській області та громадянином ОСОБА_1 , орендарем вищевказаних земельних ділянок було не ФГ «АГРО-ТУР» (ЄДРПОУ 38522061), а фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
11.04.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
27.11.2019 між ОСОБА_1 та Головним управління Держгеокадастру в Одеській області укладено договір оренди землі №512/567-19-До, згідно умов якого орендарю передано в строкове платне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, розташовані на території Крутівської сільської ради, Кодимського району Одеської області, за наступними кадастровими номерами : 5122583000:01:001:0202,5122583000:01:001:0203,5122583000:01:001:0204,5122583000:01:002:0379, 5122583000:01:002:0380.
12.07.2013 року зареєстровано ФГ "АГРО-ТУР", єдиним засновником якого є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується статутом та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Земельні ділянки за кадастровими номерами: 5122583000:01:001:0202, 5122583000:01:001:0203, 5122583000:01:001:0204, 5122583000:01:002:0379, 5122583000:01:002:0380 перейшли у користування ФГ, що підтверджується статутом ФГ «АГРО-ТУР" та актом передачі права користування від 11 лютого 2020 року.
Головним управління ДПС у Одеській області прийнято податкові повідомлення -рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2023 -2024 роки за вищевказані земельні ділянки , в саме:
- від 27.04.2023 року № 1804419-2411-1504 у розмірі 14216, 98 гривень;
- від 27.04.2023 року № 1804420-2411-1504 у розмірі 27662,70 гривень;
- від 27.04.2023 року № 1804421-2411-1504 у розмірі 83724,96 гривень;
- від 27.04.2023 року № 1804422-2411-1504 у розмірі 64426, 81 гривень;
- від 27.04.2023 року № 1804418-2411-1504 у розмірі 24820,21 гривень
- від 10.05.2024 року № 3955461-2411-1504 UA51120090000035170 у розмірі 87994,94 гривень;
- від 10.05.2024 року №3955462-2411-1504-UA51120090000035170 у розмірі 29073,49 гривень;
- від 10.05.2024 року №3955464-2411-1504-UA51120090000035170 у розмірі 14942,04 гривень;
- від 10.05.2024 року №3955463-2411-1504-UA51120090000035170 у розмірі 67712,58 гривень;
- від 10.05.2024 року №3955465-2411-1504-UA51120090000035170 у розмірі 26086,04 гривень.
Згідно ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до приписів статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники земельного податку: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Згідно п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є:
об'єкти оподаткування земельним податком: земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування;
об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. (ст.271 ПК України).
База оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно із даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв), з урахуванням підпунктів 271.1.1 та 271.1.2 цього пункту.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. (п.285.1 ст.285 ПК України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За приписами пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У той же час, згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Згідно ст.12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Системний аналіз вищевказаних статей Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Тобто, фермерське господарство створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому, можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, чим це передбачено її цільовим призначенням, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.
Тобто, після укладення договору оренди фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи та з цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Вказаний правовий висновок був викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі №615/2197/15-ц.
Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки його засновника (члена).
Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, ФГ «АГРОТУР» у спірні періоди подавав до контролюючого органу відповідні податкові декларації з плати за землю (орендна плата) за спірні ділянки та сплачував оренду плату за земельні ділянки, що не заперечував відповідач у відзиві на позовну заяву.
З урахуванням викладеного, та те, що наслідком стягнення орендної плати з позивача в даному випадку буде подвійне оподаткування одного й того самого об'єкту, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Одеській області від 27.04.2023 року № 1804419-2411-1504, № 1804420-2411-1504, № 1804421-2411-1504, № 1804422-2411-1504, 27.04.2023 року № 1804418-2411-1504 та від 10.05.2024 року № 3955461-2411-1504 - UA51120090000035170, №3955462-2411-1504-UA51120090000035170, №3955464-2411-1504-UA51120090000035170, №3955463-2411-1504-UA51120090000035170, №3955465-2411-1504-UA51120090000035170.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов є таким, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 4406,61 грн. сплаченого ним судового збору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 27.04.2023 року № 1804419-2411-1504, № 1804420-2411-1504, № 1804421-2411-1504, № 1804422-2411-1504, 27.04.2023 року № 1804418-2411-1504 та від 10.05.2024 року № 3955461-2411-1504 - UA51120090000035170, №3955462-2411-1504-UA51120090000035170, №3955464-2411-1504-UA51120090000035170, №3955463-2411-1504-UA51120090000035170, №3955465-2411-1504-UA51120090000035170.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ44069166, м.Одеса, вул. Семінарська 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4406,61 грн(чотири тисячі чотириста шість гривень шістдесят одна копійка).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра