10 листопада 2025 року м. Київ справа №320/46752/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000039/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000545.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішення митного органу про корегування митної вартості товарів, адже подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Позивач наголошує на тому, що декларантом було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору), а відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.
Позивач вважає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, справу №320/46752/23 розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
За позицією відповідача, під час здійснення митного контролю було встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна» з 2018 року здійснює господарську діяльність, пов'язану, в тому числі, з оптовою торгівлею електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього. В першу чергу, елементами сонячних батарей (сонячних панелей).
13.06.2018 між ТОВ «Соларіті Україна», як покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.О.», як постачальником, було укладено договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого, Компанія «SOLARITY S.R.О.», приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «Соларіті Україна» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним договором, а ТОВ «Соларіті Україна» бере на себе зобов'язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах, передбачених договором.
Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у інвойсах.
В рамках вказаного договору поставки Компанія «Solarity s.r.o» здійснила поставку товару:
Відповідно до інвойсу № 1030300214 від 01.11.2023 предметом поставки стала наступна Продукція:
1. Сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, загально-промислового призначення, нові: Фотоелектричний модуль 545W Deep Blue 3.0 Silver Frame Mono (JAM72S30_MR_545 SF), кат. номер 100-146, к-ть 648 шт; вартість за одиницю - 83,39 ЕUR, сумарна вартість - 54033,48 ЕUR.
Загальна вартість продукції, відповідно до інвойсу № 1030300214 від 01.11.2023 склала 54033,48 Євро.
Умови поставки - FCA CZ KLADNO (Місто Кладно, Чехія).
Організацією доставки Продукції з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалась ТОВ «Компанія Траст Груп», яке діяло як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 01.08.2022 № 01/08/22, укладеного з ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Клієнтом (Замовником).
Перевезення вантажу здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу № 226 від 13.11.2023, передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13.06.2018 № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться A.P Moller Maersk Logistics VPG logistics parr Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно п. 6.2 цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі. Про місце відвантаження також свідчить інформація з CMR від 09.11.2023 б/н, у графі 4, а саме Kladno.
Поставка продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, а саме автомобілем з причіпом д.н.з НОМЕР_1 / НОМЕР_2 згідно з автотранспортною накладною CMR від 09.11.2023 б/н.
Після прибуття вказаної Продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, ТОВ «ТЕНТІОН» 16.11.2023 було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію № 23UА100390717420U9 від 16.11.2023 та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема: договір поставки товару від 13.06.2018 № 006/18; додаткову угоду № 1.1 від 01.01.2021; додаткову угоду № 4 від 01.07.2023; додаткову угоду № 5 від 01.08.2023; рахунок-фактуру (інвойсу) № 1032300214 від 01.11.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 01/08/22 від 01.08.2022; договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному та регіональному сполученні № 17/1 від 31.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 226 від 13.11.2023; заявку на перевезення вантажу № 226 від 13.11.2023; автотранспортну накладну СМR від 09.11.2023 № б/н; довідку про транспортні витрати № 13/11/1 від 13.11.2023; договір про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021.
Митна вартість товару була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно інвойсу № 1032300214 від 01.11.2023. Загальна ціна товару склала 54033,48 Євро. З урахуванням курсу гривні до Євро (39,3939 грн за 1 євро) та вартості доставки вказаного товару, вказана вартість становила 2191389,51 грн.
Відповідно, ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» мало би сплатити 438277,90 грн ПДВ. Однак, 16.11.2023, Київська митниця надіслала повідомлення про витребування додаткових документів, пославшись на те, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA-KLADNO» (Чехія) декларантом надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку про транспортні витрати, що видано ТОВ «Компанія Траст Груп». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній від 17.08.2023 № б/н, перевізником товарів виступає інша особа. Отже, відбулось залучення третіх осіб; підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у СМR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів. Отже, неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Надана довідка про транспортні витрати за одним транспортним засобом та маршрутом перевезення, але з різними числовими значеннями, що не підлягають обчисленню та перевірці.
Також, у гр. 9 (б) містить інформацію, що взаємозв'язок між: продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість, що також не відповідає дійсності. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існує взаємозв'язок між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість; проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено.
У відповідь на це, 16.11.2023 ТОВ «Соларіті Україна», листом (заявою) № 1611-717420 повідомило, що декларантом надано вичерпний перелік документів згідно норм МК України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди. На даний час, подано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом та додаткові запитувані Київською митницею документи для підтвердження митної вартості. Також, митним органом не обґрунтовано конкретні підстави, які унеможливлюють визначення складових митної вартості на підставі поданих декларантом документів.
Надалі, Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000039/2 від 16.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000545.
Аналогічні обґрунтування були надані у письмовій консультації, наданій відповідачем позивачу того ж дня.
Вважаючи прийняті контролюючим органом рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до приписів ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;
ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.
Так, частинами 1 - 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно норм ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, ч. 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 ст. 246 МК України, визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів.
Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Водночас, варто врахувати те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Судом досліджено, що в результаті коригування, митна вартість товару з 55627,64 євро (з доставкою) збільшилась до 74697,71,14 євро. Відповідно, розмір митних платежів, що мав бути сплачений ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» збільшився на 149883,20 грн.
Крім того, на підставі вказаного спірного рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідно до якої, були задекларовані митні платежі спочатку.
Як наслідок, з метою випуску товару у обіг ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» подало нову декларацію № 23UА100390717489U8 від 17.11.2023, в якій розмір митних платежів було збільшено на суму, визначену у спірному рішенні, та сплатити платежі у розмірі 149883,20 грн.
Спірне рішення було мотивовано тим, документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не підтверджують всі складові числових значень митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, адже у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA-KLADNO» (Чехія), декларантом надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг, довідка про транспортні витрати, що видано ТОВ «Компанія Траст Груп». Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній від 17.08.2023 № б/н, перевізником товарів виступає інша особа. Отже, відбулось залучення третіх осіб; підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Проте, договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг з перевізником, зазначеним у СМR, а також транспортні документи, відсутні серед наданих до митного оформлення документів. Отже, неможливо ідентифікувати надані документи про транспортні витрати з поставкою товарів за вказаною МД. Надана довідка про транспортні витрати за одним транспортним засобом та маршрутом перевезення, але з різними числовими значеннями, що не підлягають обчисленню та перевірці.
Також, у гр. 9 (б) містить інформацію, що взаємозв'язок між: продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість, що також не відповідає дійсності. Митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існує взаємозв'язок між продавцем і покупцем, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість; проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено.
Необхідно звернути увагу у контексті наведеного, що дані щодо транспортних витрат підтверджуються не лише довідкою про транспортні витрати № 13/11/1 від 13.11.2023, але й заявкою № 226 від 13.11.2023 на перевезення вантажу, що є додатком до договору доручення про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному транспортному сполученні № 17/1 від 31.10.2023, рахунком-фактурою № 251 від 13.11.2023 та актом № 251 наданих послуг від 17.11.2023, які також є первинними документами. Також, ці витрати підтверджуються платіжною інструкцією № 850 від 20.11.2023, яка свідчить про оплату ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» вказаних послуг ТОВ «Компанія Траст Груп». Крім того, суд звертає увагу і на те, що даними вказаної довідки, рахунку-фактури та акту наданих послуг від 17.11.2023, підтверджується маршрут перевезення, автомобіль, яким здійснювалось перевезення, вартість транспортних послуг за межами України, вартість транспортно-експедиційних послуг по території України.
При цьому, відомості, вказані у довідці про транспортні витрати № 13/11/1 від 13.11.2023, рахунку-фактурі № 251 від 13.11.2023 та акті № 251 наданих послуг від 17.11.2023, повністю відповідають тим, що були зазначені у заявці на перевезення вантажу № 226 від 13.11.2023.
Крім того, вказаний рахунок-фактуру №251 від 13.11.2023 було оплачено ТОВ «СОЛАРІТІ Україна», про що свідчить відповідна платіжна інструкція № 850 від 20.11.2023.
Також, про те, що поставка товару була здійснена саме на умовах інвойсу № 1032300214 від 01.11.2023, а не іншого, який міг би бути додатково укладений між сторонами, свідчать дані СRM від 09.11.2023, в якому вказано дані саме інвойсу № 1032300214.
При цьому, сам факт того, що ТОВ «СОЛАРІТІ Україна» забрало вказаний товар та імпортувало його в Україну у відповідності до вказаних в інвойсі № 1032300214 від 01.11.2023 умов, свідчить про акцепт ним цих умов. Надання жодних додаткових даних щодо погодження покупцем-імпортером ціни, вказаної в інвойсі, наданому продавцем, законодавство не вимагає.
Суд зазначає й те, що законодавство не вимагає зазначення у супровідних документах даних щодо торговельних марок товарів, що імпортуються. Такі відомості були зазначені у обох митних деклараціях: як тій, що була подана 16.11.2023, до прийняття рішення про коригування митної вартості, так і в тій, що подана того ж дня після прийняття спірного рішення. До того ж, такі відомості можуть бути перевірені та не впливають на митну вартість імпортованого товару.
Також, суд акцентує увагу на те, що митний орган не обґрунтував, чому він вважає, існує взаємозв'язок між продавцем і покупцем, і що це вплинуло на заявлену декларантом митну вартість і не вказав, яким чином такі сумніви можна спростувати.
За таких умов, суд вважає, що декларантом було підтверджено складові митної вартості, яка заявлена, а вимога митниці, щодо надання додаткових документів, є безпідставною. Між тим, позивачем були надані скан-копії всіх документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та її складових.
Суд висновує, що відповідачем безпідставно скориговано митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточності та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.
Суд наголошує на тому, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу, відповідачем не спростована.
Суд вважає, що висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості є необґрунтованим, а застосування резервного методу є неправомірним, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності вказаного рішення, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав корегування митної вартості товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки, в даному випадку, їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, з урахуванням чого, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000039/2 від 16.11.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000545, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція). Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії").
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із матеріалів справи слідує, що 28.11.2023 між позивачем («Клієнт») та Адвокатським об'єднанням «Летрадо» («Адвокатське об'єднання») було укладено договір про надання правової допомоги № 28/11, відповідно до предмету якого, клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу з погоджених правових питань та у погоджених обсягах згідно з п. 5.1 цього Договору. Клієнт зобов'язується прийняти надану правову допомогу та оплатити гонорар за її надання на умовах та в порядку, який визначений цим Договором.
Згідно з п. 5.1 договору Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: пп. 5.1.1. здійснення аналізу законодавства, судової практики та документів. наданих Клієнтом, в тому числі за запитом Адвокатського об'єднання, збір доказів по справі, в тому числі надсилання адвокатських запитів та отримання відповідей на них, підготовка та подання позовної заяви, за позовом Клієнта до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.11.2023 № UA100390/2023/000039/2 та картки відмови № UA100390/2023/000545.
Позивачем в якості доказів надання Адвокатським об'єднанням «Летрадо» правової допомоги додано до матеріалів справи: ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір № 28/11 від 28.11.2023, рахунок на оплату, платіжну інструкцію від 29.11.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 04.12.2023, з якого вбачається, що позивачу були надані наступні послуги: написання адміністративного позову кількість витрачених годин - 9 годин, роздруківка адміністративного позову з додатками (їх формування) - та подача до суду - кількість витрачених годин - 1.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, у зв'язку з чим, суд приходить до переконання про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача таких витрат.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги ціну позову в 149 883,20 грн та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката, в даному випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає задоволенню у загальній сумі 5000 грн.
Керуючись ст. 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100390/2023/000039/2 від 16.11.2023.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100390/2023/000545.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5368 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 листопада 2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кочанова П.В.