ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" листопада 2025 р. справа № 300/4075/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування повного стажу роботи в колгоспі та не зарахування стажу денного навчання у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України із виплатою ОСОБА_1 мінімальної зарплати згідно постанови КМУ від 14.04.2004 №468;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі періоди роботи та навчання з 29.07.1985 по 20.03.1990 та з 01.09.2005 по 28.02.2007 шляхом призначення та виплати пенсії з 25.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.01.2025 ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначило позивачу пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, ГУ ПФУ в Кіровоградській області при призначені пенсії не зарахувало до страхового стажу період роботи в колгоспі з 29.07.1985 по 20.03.1990 у повному обсязі та період навчання з 01.09.2005 по 28.02.2007. На думку позивача такі дії відповідача-1 є протиправними, адже він працював та отримував заробітну плату в колгоспі, а документів які б свідчили про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспі немає. Також зауважує, що під час навчання позивач отримував заробітну плату, а тому такий період повинен бути зарахований до страхового стажу.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
30.06.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю відповідно до книг обліку трудового стажу та книг обліку по заробітній платі. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку зокрема вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Оскільки в трудовій книжці позивача відсутні такі записи, потрібна довідка про встановлений річний мінімум трудової участі та його виконанню. Позивачем була надана архівна довідка №К-02-//04-01, в якій вказано кількість людино-днів позивача. Зазначено, що оскільки в довідці №К-02-//04-01 не зазначено інформацію щодо членства позивача в колгоспі та про причини невиконання річного мінімуму трудової участі в 1985, 1986, 1987, 1989, 1990 роках, то зазначений період роботи слід обчислювати за фактичною тривалістю. При призначенні пенсії період роботи в колгоспі врахований по вихододнях, тому загальний стаж становить 24 роки 11 місяців 9 днів. Також представниця вказує, що оскільки інформація щодо перебування позивача у трудових відносинах з 01.10.2005 по 28.02.2007 з страхувальником не відображена, тому підстав для зарахування відповідного стажу немає.
Ухвалою суду від 29.09.2025 замінено відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято уточнені позовні вимоги до розгляду.
15.10.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що рішенням від 20.01.2025 №092750005940 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.12.2024 відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу враховано періоди здійснення трудової діяльності в колгоспі “Тепличний» з 15.09.1985 по 20.03.1990 згідно архівної довідки від 03.02.2022 № К02/04-01 пропорційно відпрацьованим вихододням. Період роботи в колгоспі за фактично відпрацьований час складає 3 роки 24 дні. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди навчання з 01.09.2005 по 28.02.2007 (диплом серії НОМЕР_1 ), оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі-Реєстр). Крім того, зазначено, що страховий стаж за вересень 2005 року обчислено згідно даних, наявних в Реєстрі по іншому підприємству. Вказано, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю відповідно до книг обліку трудового стажу та книг обліку по заробітній платі. При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника, в яку, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі, його виконання. Оскільки в трудовій книзі позивача відсутні такі записи, потрібні довідки про встановлений річний мінімум трудової участі та його виконання. Відтак, при призначенні пенсії позивачу період роботи в колгоспі врахований по вихододнях, тому загальний стаж становить 24 роки 11 місяців 9 днів.
Також зауважено, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу інформація щодо перебування позивача у трудових відносинах з 01 жовтня 2005 року по 28 лютого 2007 року з страхувальником не відображена, тому підстави для зарахування відповідного стажу відсутні.
06.11.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшли додаткові письмові докази.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до розрахунку стажу (Форма РС право) судом встановлено, що період роботи позивача в колгоспі з 15.09.1985 по 20.03.1990, зараховано до страхового стажу з розрахунку 3 роки 24 дні (а.с.105).
На звернення позивача від 01.03.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 25.03.2025 №2412-1762/К-02/8-0900/25 повідомило, що оскільки в довідці від 03.02.2022 №К-02/04-01 не зазначено інформацію щодо членства в колгоспі та про причини невиконання річного мінімуму трудової участі в 1985, 1986, 1987, 1989, 1990 роках то зазначений період роботи слід обчислювати за фактичною тривалістю. також зазначено, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу інформація щодо перебування позивача у трудових відносинах з 01.10.2005 по 28.02.2007 з страхувальником не відображена, тому підстав для зарахування відповідного стажу немає (а.с.35).
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не врахування періоду роботи в колгоспі в повному обсязі та періоду навчання, позивач, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до приписів частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться
- відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;
- відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи;
- відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Встановлений взірець трудової книжки колгоспника, містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних Положень).
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.12.1980 у період з 29.07.1985 по 20.03.1990 працював у колгоспі «Тепличний». Записи засвідченні підписами голови колгоспу та печаткою, а також містять відомості про документ, на підставі якого внесені записи (а.с.10-14).
Слід зазначити, що трудова книжка позивача не містить записів про встановлений у вказаному колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи не виконання позивачем річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі.
При цьому у матеріалах справи міститься архівна довідка від 03.02.2022 №К-02/04-01, яка містить відомості про, кількість відпрацьованих людино-днів, зокрема у 1985 році 67 людино-днів, у 1986 році -73 людино-днів, 1987 році - 220 людино-днів, 1988 - 328 людино-днів, 1989 році - 255 людино-днів, 1990 - 19 людино-днів. Інформація щодо встановленого мінімуму вироблених людино-днів відсутня (а.с.148)
Крім того, архівною довідкою від 17.02.2025 №К-75/04-01 підтверджено що за вищевказані періоди (липня 1985 року по березень 1990 року.) ОСОБА_1 працював колгоспі «Тепличний» та отримував заробітну плату (а.с. 32).
Однак відповідачем не враховано період роботи позивача у колгоспі з 29.07.1985 по 20.03.1990 в повному обсязі, оскільки в довідці від 03.02.2022 №К-02/04-01 не зазначено інформацію щодо членства позивача в колгоспі та про причини невиконання річного мінімуму трудової участі в 1985-1990 роках.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 56 Закону №1788 визначає, що стаж роботи в колгоспі за період після 1965 року обчислюється за фактичною тривалістю роботи тільки тоді, коли член колгоспу не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві без поважних причин. Тобто, для неврахування до трудового стажу при його обчисленні часу роботи в колгоспі, або певного його періоду, необхідно встановити невиконання членом колгоспу встановленого у господарстві мінімуму трудової участі, а також те, що невиконання встановленого мінімуму трудової участі відбулось з вини члена колгоспу за відсутності поважних причин.
У матеріалах справи відсутні відомості про невиконання ОСОБА_1 , під час роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 у колгоспі «Тепличний», встановленого мінімуму трудової участі, в тому числі без поважних причин.
Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Водночас слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Крім того, необхідно зазначити про те, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню тощо, проте таким правом суб'єкт владних повноважень не скористався.
Матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем перевірки достовірності відомостей про спірний період роботи позивача.
Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не повний та не об'єктивний розгляд заяви позивача, відсутність належних обґрунтувань рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 у колгоспі «Тепличний» в повному обсязі.
Враховуючи те, що у трудовій книжці позивача наявні записи щодо періоду його роботи у колгоспі «Тепличний», зокрема, записи про прийом на роботу, записи про звільнення, а також наявність архівних довідок від 03.02.2022 №К-02/04-01, від 17.02.2025 №К-75/04-01, а відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність дій щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 в повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача в повному обсязі.
Щодо періоду навчання з 01.09.2005 по 28.02.2007, суд зазначає про таке.
У пункті «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до робочого стажу зараховують роки навчання в середніх спеціальних навчальних закладах, училищах, вишах, на курсах з підвищення кваліфікації та підготовки персоналу, в докторантурі та аспірантурі.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
З наведеного слідує, що з 01.01.2004 період трудової діяльності зараховується до страхового стажу, а дохід враховується для обчислення пенсії виключно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку сплати страхових внесків та/або єдиного внеску до Пенсійного Фонду України.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 3 ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
З наведеного слідує, що з 01.01.2004 період трудової діяльності зараховується до страхового стажу, а дохід враховується для обчислення пенсії виключно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку сплати страхових внесків та/або єдиного внеску до Пенсійного Фонду України.
За нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 зі змінами внесеними на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» підтвердження страхового стажу для призначення пенсії здійснюється:
за період до 01.01.2004 на підставі документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, трудової книжки, документів про навчання на денній формі диплом, атестат чи посвідчення, свідоцтва про народження дітей, військового квитка, довідки організацій чи архівних установ у разі, якщо відповідні записи у трудовій книжці відсутні або містять виправлення;
за період починаючи з 01 січня 2004 року, згідно з даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 23.12.1980 вчинено запис №20 від 01.09.2005 про зарахування позивача слухачем Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на денну форму навчання за спеціальністю «Державне управління» та запис №21 від 28.02.2007 про відрахування у зв'язку із закінченням навчання (а.с.92-101).
Відповідно до архівної довідки від 02.05.2025 №69-43-544 ОСОБА_1 за час навчання отримував стипендію у розмірі 836,06 грн щомісячно у період з вересня 2005 рок по грудень 2006 року (а.с.33).
Разом з тим суд зазначає, що стипендія не є зарплатною виплатою, відповідно її сума не буде базою для оподаткування ЄСВ, що підтверджується довідкою Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивача, з якої вбачається, що за періоди з 01.09.2005 по 28.02.2007 страхові внески сплачені не були (а.с.88).
Час навчання у після 1-го січня 2004 року (якщо особа не працювала) не зараховується до страхового стажу, оскільки студенти не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, що доводами позовної заяви не спростовується.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування період навчання до страхового стажу позивача у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України з 01.09.2005 по 28.02.2007.
Відтак, вищевказана позовна вимога є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Разом з тим, суд зауважує таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви про призначення пенсії за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого позивачу було призначено пенсію.
Тож дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до протоколу розрахунку за формою РС-право судом встановлено, що позивачу пенсію призначено з 25.12.2024 (а.с.106).
Враховуючи вищенаведене, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як орган, який за принципом екстериторіальності уповноважений на вирішення питання щодо призначення/перерахунку пенсії позивача, зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі періоди роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 та здійснити перерахунок пенсії з 25.12.2024.
Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.
За подання позовну немайнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 1937,92 грн, що підтверджується квитанцією від 10.06.2025.
Водночас, відповідно до вимог пп. 1 п. 3 ч. 2, ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Тобто, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж необхідно було сплатити, а тому питання про розподіл судових витрат вирішується виходячи з суми, що позивач мав сплатити 968,96 грн.
Відтак, враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 678,27 грн (70%) сплаченого судового збору.
Щодо надміру сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн, суд роз'яснює, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі період роботи в колгоспі з 29.07.1985 по 28.02.2007.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії в повному обсязі періоди роботи з 29.07.1985 по 20.03.1990 та здійснити перерахунок пенсії з 25.12.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області код ЄДРПОУ 20632802, вул. Соборна, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 678,27 грн (шістсот сімдесят вісім гривень двадцять сім копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Гомельчук С.В.