10 листопада 2025 року Справа № 280/7779/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 06.06.2025р. № 084050021817;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.05.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1992 по 19.05.1993, з 24.12.1994 по 19.06.1996;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач з 16.05.2025 отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Після призначення пенсії позивач встановив, що йому не було зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1992 по 19.05.1993, з 24.12.1994 по 19.06.1996, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з підтверджуючими документами. Однак, відповідач спірним рішенням відмовив у зарахуванні періоду навчання з посиланням на те, що видана навчальним закладом архівна довідка не містить посилання на первинні документи та архівні дані про навчання. Зазначає, що навчальний заклад було перенесено у зв'язку з тимчасовою окупацією рф території місцезнаходження, архівні документи залишились на окупованій території. Вважає, що неврахування відповідачем таких обставин під час розгляду питання щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання порушує право позивача на належне отримання пенсії, просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
10.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/7779/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог відповідача викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.09.2025 за вх. №47878. Зазначає, загального страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1992 по 19.06.1996, оскільки трудова книжка позивача не містить відповідних записів, які свідчать про навчання у зазначений період. У зв'язку з чим позивачу необхідно для підтвердження спірного страхового стажу надати довідку з навчального закладу, видану на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Позивачем надано довідку ВСП «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», однак в ній відсутнє підтвердження первинними документами або архівними даними.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 02.06.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій просив зарахувати до страхового стажу період навчання в Ногайському радгосп-технікумі на денній формі навчання з 01.09.1992 по 19.06.1996.
На підтвердження підстав для зарахування до страхового стажу надав: диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 19.06.1996; додаток до диплома молодшого спеціаліста (УГВ6 №002121); архівну довідку Ногайського фахового коледжу Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного від 30.05.2025 №58.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084050021817 від 06.06.2025 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на наступне:
"Відповідно до пункту 8 загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, періоди навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти ( крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Розглянувши документи, які були надані заявником для перерахунку пенсії, встановлено, що у даних довідки ВСП "Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного " відсутнє підтвердження первинними документами або архівними даними.
З огляду па вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за заявою № 37716 від 02.06.2025р. у зв'язку з відсутністю підстав".
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у перерахунку пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з вимогами статті 62 Закону № 1788-XII, статті 48 Кодексу законів про працю України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як встановлено судом, для підтвердження періоду навчання у Ногайському радгосп-технікумі до заяви про призначення пенсії позивачем долучався диплом молодшого спеціаліста серії ІГ ВЕ №002121 від 19.06.1996 та додаток до диплома молодшого спеціаліста (УГВ6 №002121), за змістом яких ОСОБА_1 в 1992 році вступив у зазначений навчальний заклад, а в 1996 закінчив повний курс названого училища. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 19.06.1996 присвоєно кваліфікацію технік-механік.
Відтак, зазначені документи підтверджує період навчання позивача у названому навчальному закладі.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що з 20.05.1993 по 23.12.1994 позивач проходив строкову військову службу.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначений період строкової військової служби зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача, що не заперечується ним за змістом заяв по суті спору.
Водночас, судом з'ясовано, що у зв'язку з призовом на строкову військову службу з навчального закладу та закінчення навчального закладу після звільнення з військової служби Пенсійними органами вимагалось довідка про уточнення періоду навчання на денній формі навчання у вказаному закладі.
У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наявною у справі копією архівної довідки ВСП "Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" від 30.05.2025 №58 стверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Ногайському радгосп-технікумі з 01.09.1982 по 19.06.1996 на денній формі навчання за спеціальністю "Механізація сільського господарства", отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою ІГ НОМЕР_3 від 19.06.1996 за спеціальністю "Технік-механік" згідно рішення державної кваліфікаційної комісії 19.06.1996. Але з 20.05.1993 по 08.12.1994 був призваний на строкову військову службу.
Листом ВСП "Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного" №73 від 17.06.2025 позивачу повідомлено, що у зв'язку із тимчасовою окупацією міста Приморську, у адміністрації університету на теперішній час відсутній доступ до будь-якої документації університету, у тому числі архівних документів осіб, які навчалися в університеті, тому за відсутності доступу до архівів документів, надати витяг з наказу зарахування та відрахування позивача не вбачається можливим.
Зазначені обставини дають підстави зробити висновок, що позивач не мав можливості надати через незалежні від нього причини, а отже незрозумілими є вимоги пенсійного органу щодо необхідності надання позивачем довідки про підтвердження навчання за денною формою, сформованої на підставі архівних даних та первинних документів.
Разом з тим, визнання вищезазначеної довідки відповідачем необхідне для захисту гарантованого пенсійним законодавством права позивача на призначення пенсії. На даний час позивач позбавлений у будь-який інший спосіб можливості отримати оформлену належним чином довідку з посиланням на архівні дані та первинні документи, оскільки особова справа знаходиться на непідконтрольній українській владі території у місті Приморськ Запорізької області.
Проте, суд зауважує, що в сукупності наданих позивачем пенсійним органам документів стверджується наступне:
в період з 01.09.1982 по 19.05.1993 позивач навчався на денній формі навчання в Ногайському радгосп-технікумі;
в період з 20.05.1993 по 23.12.1994 позивач проходив строкову військову службу;
в період з 24.12.1994 по 19.06.1996 позивач продовжив навчання на денній формі навчання в Ногайському радгосп-технікумі.
На переконання суду, надані позивачем документи у повній мірі підтверджують підстави для зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1982 по 19.05.1993 та з 24.12.1994 по 19.06.1996 на денній формі навчання до загального страхового стажу позивача.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період навчання з 01.09.1982 по 19.05.1993 та з 24.12.1994 по 19.06.1996 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено.
За таких обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084050021817 від 06.06.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18.
Чинним законодавством України повноваження щодо призначення пенсій за віком покладено на територіальні органи ПФУ, а тому здійснення перевірки умов, визначених Законом №1058, необхідних для призначення пенсії покладається саме на останніх.
З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 19.05.1993 та з 24.12.1994 по 19.06.1996.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №084050021817 від 06.06.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 по 19.05.1993 та з 24.12.1994 по 19.06.1996.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 10.11.2025.
Суддя М.С. Лазаренко