10 листопада 2025 року Справа № 280/7790/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
05.09.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 09.07.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової слу жби, та деяких інших осіб" з 09.07.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.10.2020 позивач звільнився з військової служби у запас у зв'язку із закінченням строку контракту. В подальшому позивачу в судовому порядку було зобов'язано призначити пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. У липні 2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про донарахування та виплати позивачу пенсії за вислугу років з урахуванням додаткової вислуги років з моменту призову на військову службу за мобілізацією. Відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для донарахування та виплати пенсії та повідомив, що подальше отримання пенсії виникне лише після звільнення з військової служби. Такі дії позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги.
10.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 280/7790/25 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.09.2025 за вх. №47795. З позиції відповідача, підстави для виплати позивачу пенсії за вислугу років згідно пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 280/807/22, яке набуло законної сили 11.01.2023, пенсію за вислугу років призначено 03.10.2020, проте підстав для її виплати не було, оскільки позивач проходив службу. ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 23.04.2021 по 20.04.2023. Згідно з наказом Державної установи «Вільнянська виправна колонія (№ 20)» від 20.04.2023 № 84/ОС-23 ОСОБА_1 звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2024 № 4821 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 21.04.2023 по теперішній час (по 28.05.2024 дата видачі довідки). Таким чином, позивач набуде право на отримання пенсії та донарахування вислуги років лише після звільнення з військової служби. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач у письмових запереченнях, що надійшли до суду 06.10.2025 за вх.№50082, зазначив, що має право на донарахування, отримання пенсії за вислугу років пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яке встановлено ч. 3 ст. 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Після звільнення з військової служби за контрактом та набуття права на отримання пенсії за вислугу років позивач був призваний на військову службу за мобілізацією в особливий період, а тому виплата пенсії не припиняється.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , 02.10.2020 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №222 був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту 2 підпункту “а», у зв'язку з закінченням строку контракту.
24.11.2021 ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №280/6985/21 направлено матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугою років.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 280/807/22, що набрало законної сили 11.01.2023, позивачу з 03.10.2020 призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
09.07.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення донарахування та виплату пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Листом від 08.08.2025 № 13684-12741/М-02/8-0800/25 відповідач повідомив, що документи для призначення пенсії з 03.10.2020 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі 280/807/22 надійшли до Головного управління 23.03.2023 та були опрацьовані в установленому порядку, проте ОСОБА_1 з 23.04.2021 проходив військову службу за контрактом, з якої за даними Головного управління не звільнений до теперішнього часу, у зв'язку з чим позивач втратив право на отримання (виплату) пенсії. Також позивача поінформовано, що виплата пенсії за вислугу років буде розпочата після звільнення його з військової служби, при цьому відповідно до вимог абзацу другого статті 2 Закону 2262-XII він матимете право на врахування (за бажанням) загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Не погоджуючись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в донарахуванні та виплаті пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Законом України № 1169-VII від 27 березня 2014 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" статтю 2 після частини другої доповнено новою частиною такого змісту: "Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу під час мобілізації, на особливий період до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту, на службу до органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час такої служби не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років на день їх демобілізації. Якщо новий розмір пенсії у цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували в мирний час, виплата їм пенсії здійснюється у розмірі, який вони отримували на день призову на службу у зв'язку з мобілізацією".
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Частиною другою статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюються з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указами Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014, від 06 травня 2014 року № 454/2014, від 21 липня 2014 року № 607/2014 та від 14 січня 2015 року № 15/2015, в Україні оголошено про часткову мобілізацію.
Згідно роз'яснень, наданих у листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417 "Щодо особливого періоду", у відповідності до статті 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу №303/2014, в України настав особливий період, який діяв на час виникнення спору.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" було оголошено про загальну мобілізацію в Україні.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами), на території України діє воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
Оскільки законодавством України не встановлено порядок припинення особливого періоду, то закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для завершення особливого періоду.
З аналізу наведених правових норм встановлено, що оскільки з 24.02.2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, з тривалістю якої пов'язується особливий період, то спірні правовідносини між сторонами виникли в період коли в країні діяв особливий період та продовжують існувати в період дії воєнного стану.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі №638/662/17, від 26 вересня 2018 року у справі №813/1919/16 та від 27 березня 2020 року у справі №806/1286/17.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 в справі № 522/23018/16-а зазначив:
"Статтями 39, 40 Закону № 2232-XII передбачено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу підчас мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII. Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими законами України.
Аналіз наведеної норми Закону дає підстави стверджувати, що громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом, але в будь-якому випадку вони мають гарантії захищені законодавством України.
Таким чином, оскільки позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час мобілізації у зв'язку з виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у зв'язку з чим на нього розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону № 2262-ХІІ щодо неприпинення виплати пенсії.
Аналогічна позиція була висловлена у постанові від 15.06.2020 по справі №638/662/17 Верховного Суду.
Крім зазначеної позиції звернув увагу ще на те, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист громадян України та визначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Позивач з 02.10.2020 був звільнений з військової служби за контрактом, та в подальшому згідно рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2022 у справі № 280/807/22 було призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зазначені обставини не підлягають доказуванню в цій справі.
У період з 23.04.2021 по 20.04.2023 позивач проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України.
В подальшому позивач був призваний на військову службу за мобілізацією в особливий період та з 21.04.2023 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Таким чином, у даному випадку на позивача розповсюджується дія частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки позивач був прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації та під час дії особливого періоду, відповідно виплата пенсії не повинна припинятися до дня фактичного його звільнення зі служби або закінчення особливого періоду.
Щодо покликань відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на те, що відповідачем не прийнято рішення встановленого зразка, а листом надано роз'яснення позивачу, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, яка була прийнята та зареєстрована відповідачем.
Відповідач листом повідомив позивача про відмову у поновленні виплати пенсії посилаючись на те, що відсутні правові підстави для перерахунку. У розрізі даної справи та за умови підтвердження необхідних відомостей належними документами, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір», а інших судових витрат заявлено не було, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення ОСОБА_1 нарахування та виплати призначеної пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 09.07.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової слу жби, та деяких інших осіб".
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 10.11.2025.
Суддя М.С. Лазаренко