10 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/10429/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Меламеда В. про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, -
До Закарпатського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача - адвоката Меламеда В. про встановлення судового контролю за виконанням рішення та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі №260/10429/23.
Ухвалою суду від 16.09.2025 року заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Одночасно, запропоновано відповідачу надати пояснення з приводу поданого позивачем клопотання разом із підтверджуючими доказами в строк до 30.09.2025 року.
25.09.2025 року до суду надійшли заперечення ГУ ПФУ в Закарпатській області на заяву про встановлення судового контролю за виконання судового рішення, з підстав його добровільного виконання.
Так, зі змісту вказаної заяви, на виконання рішення суду від 12.07.2024 року у справі № 260/10429/23, Головним управлінням поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2011 року в сумі 900,18 грн. Сума боргу яка виплачена складає 379636,63 грн., в тому числі, сума виплати пенсії за період з 01.07.2011 року по 31.05.2025 року становить 150330,06 грн. та сума компенсації - 229306,57 грн., про що надано відповідний розрахунок.
10.10.2025 року до суду надійшла відповідь на заперечення представника заявника. В останній, представник просив суд врахувати висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 25.03.2025 року у справі 400/8389/21 та від 04.04.2025 року у справі № 400/6530/21.
Розглянувши подану заяву, дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Меламеда В. про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною другою статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 КАС України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Відтак, як встановлено судом, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.07.2022 року № 921140129714 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2011 року з виплатою компенсації втрати частини доходів.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 року у справі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі № 260/10429/23 залишено без змін.
Суд встановив та вказане сторонами не заперечується, що на виконання рішення суду від 12.07.2024 року ГУ ПФУ в Закарпатській області поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2011 року.
Розмір пенсійної виплати з 01.07.2011 року становить 900,18 грн.
Сума нарахованої доплати за судовим рішенням за період 01.07.2011 року по 31.05.2025 року становить 150330,06.
Крім того, на виконання судового рішення нарахована компенсація в сумі 229306,57 грн.
Суд звертає увагу на те, що приймаючи рішення у справі суд дійшов висновку, що відповідач прийняв протиправне рішення про відмову у поновленні позивачу пенсії, виплата якої відновлена на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року.
Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. Отже, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача судом зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2011 року з виплатою компенсації втрати частини доходів.
Суд наголошує на тому, що відповідач зобов'язаний виконати судове рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Представник ОСОБА_1 у заяві про встановлення судового контролю посилається на те, що відповідач не виконав рішення суду взагалі.
При цьому, у відповіді від 10.10.2025 року, фактично, не погоджується з розрахованою пенсійним органом сумою пенсії та зазначає, що така не відповідає мінімальному розміру пенсії на момент нарахування.
З даного приводу суд зазначає, що така обставина не входила до предмета доказування під час розгляду і вирішення справи по суті, тому не може вирішуватися на стадії судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 260/10429/23.
З таких підстав, суд висновує, що відповідач виконав судове рішення відповідно до норм, чинних на момент виникнення правовідносин.
В частині тверджень представника позивачки про невірний розрахунок розміру пенсії, суд зазначає, що у рішенні від 12.07.2024 року у справі № 260/10429/23 не вирішувалося питання щодо зобов'язання поновити позивачці пенсію у відповідному розмірі, з огляду на те, що суд у цій справі, головним чином, вирішував питання права пенсіонера, яка є громадянкою України та проживає за межами України, зокрема, в Державі Ізраїль, на поновлення виплати призначеної пенсії, з огляду на ухвалення Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009, а також аналізував питання обмеження виплати пенсії певними строками та право пенсіонера на звернення із заявою про поновлення пенсії до органу пенсійного фонду через свого представника.
Відтак, суд роз'яснює представнику позивача, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі № 260/10429/23 на відповідача не покладено жодних зобов'язань щодо поновлення пенсійної виплати у конкретному розмірі.
Тому, у випадку незгоди позивача із розміром пенсійної виплати, такий не позбавлений права на звернення до суду в порядку позовного провадження щодо оскарження можливих порушень, допущених відповідачем, під час розрахунку розміру пенсійної виплати.
Щодо наведених представником позивача правових позицій Верховного Суду, суд звертає увагу на те, що у справі № 400/8389/21 предметом спору був саме розрахунок розміру пенсії позивача станом на 15.03.2021 року у спосіб не передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: без обов'язкового осучаснення пенсії позивача станом на 01.10.2017 року, без урахуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,17, з 01.05.2020 року - в розмірі 1.11., з 01.03.2021 року - в розмірі 1.11, без урахування щомісячної компенсаційної виплати особам, яким виповнилося 80 років і більше та неврахування понаднормового стажу (15 років) відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV.
Отже, позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 25.03.2025 року у справі № 400/8389/21 не є релевантною та не приймається судом під час вирішення питання щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у справі № 260/10429/23.
Щодо правової позиції Верховного Суду у постанові від 04.04.2025 року у справі №400/6530/21, суд зауважує, що така стосується питання розмірів пенсійних виплат після поновлення, тобто, як вже встановив суд, виходять за межі виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 року у справі № 260/10429/23.
У разі незгоди з визначеним розміром пенсії позивач має право оскаржити такі дії в окремому провадженні.
Суд вкотре підкреслює, що не може покладати на відповідача вчинення дій, які не були предметом розгляду у справі № 260/10429/23.
Ураховуючи наведене, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв'язку із чим у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Меламеда В. про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя С.І. Рейті