07 листопада 2025 рокум. Ужгород№ 260/3685/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить: 1) зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 скасувати усі накладені на ОСОБА_1 стягнення (накази від 10.03.2025 №120/нагд, від 12.03.2025 №126/нагд, від 23.03.2025 №138/нагд, від 28.03.2025 №147/нагд, від 01.04.2025 №153/нагд, від 15.04.2025 №169/нагд, від 29.04.2025 №184/нагд, від 30.04.2025 №187/нагд) та провести перерахунок утриманих з грошових коштів за догани; 2) зобов'язати командира військової частини виплатити ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1,00 гривня за публічне, в тому числі в присутності підлеглих, «обзивання» та використання нецензурної лайки.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно застосував до нього численні дисциплінарні стягнення без належного дослідження всіх обставин та проведення службового розслідування, у зв'язку з чим обмежив також розмір виплаченого йому грошового забезпечення та завдав моральні страждання.
20 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому з доводами позивача не погоджується. Так, зазначає, що заявлена у позові інформація не відповідає дійсності. Стверджує, що позивач не забезпечив контроль за військовослужбовцями, які перебували на лікуванні та медичному огляді ВЛК у період з 21 лютого по 16 березня 2025 року, та допустив інші порушення посадових обов'язків за посадою начальника медичної служби, за що його було правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
22 травня 2025 року позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Вважає, що відповідач не надав суду доказів правомірності винесення оскаржених наказів. Вважає, що під час виконання своєї службових обов'язків він діяв відповідно до норм чинного законодавства, будь-яких порушень не допускав, а тому спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню.
26 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких також звертає увагу суду на не наданні позивачем доказів на підтвердження своєї позиції.
29 травня 2025 року позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій повторно наголошує на тому, що командир військової частини у своїх наказах не аргументував причини застосування обраного ним виду дисциплінарного стягнення.
29 травня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив, в яких наполягає на тому, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснювалося з урахуванням положень чинного законодавства у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків за посадою.
Ухвалою від 14.08.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд замінив первісного відповідача в цій адміністративній справі на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою від 16.09.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд поновив позивачу строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді начальника медичної служби - начальника медичного пункту.
За період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 наказами командира Військової частини НОМЕР_2 на ОСОБА_1 були накладені наступні дисциплінарні стягнення:
- дисциплінарне стягнення «догана» наказом №120/нагд від 10.03.2025 за халатне виконання резолюції на рапорті лейтенанта ОСОБА_2 щодо вивчення наявних документів лейтенанта ОСОБА_2 у зв'язку з розбіжністю зазначених травм в первинних документах та виписках з медичних карт і довідках військово-лікарських комісій, та в подальшому доповісти пропозиції та прийняти рішення про наявність підстав на виплату додаткової винагороди за період лікування і перебування у лікувальній відпустці після поранення лейтенанта ОСОБА_2 без підтверджуючих документів, що могло б призвести до нанесення збитку державі;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №126/нагд від 12.03.2025 за порушення несення добового наряду та неналежне виконання обов'язку чергового медичного пункту 12 березня 2025 року;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №129/нагд від 16.03.2025 за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежний облік та контроль за особовим складом, який перебуває на лікуванні, що призвело до неповернення після стаціонарного лікування до Військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_3 ;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №138/нагд від 23.03.2025 за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежний облік та контроль за особовим складом, який перебуває на лікуванні та на підставі рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 вх. №1471/412-в від 22.03.2025;
- дисциплінарне стягнення «догана» наказом №147/нагд від 28.03.2025 за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, несвоєчасну доповідь про факт неприбуття молодшого сержанта ОСОБА_4 з КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги» Запорізької обласної ради та на підставі рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 вх. №1471/430-в від 27.03.2025;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №153/нагд від 01.04.2025 за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежну організацію роботи медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , неналежне ведення журналів обліку хворих, направлення військовослужбовців на медичний огляд до цивільного лікувального закладу без відома та дозволу, за порушення субординації та прирікання;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №169/нагд від 15.04.2025 на підставі доповідної записки про результати службової перевірки Вх. №1471/500-в від 14.04.2025, проведеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу-заступника командира Військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_5 , а саме неналежне виконання обов'язків за посадою, халатне відношення до обов'язків військової служби, проявлену недбалість при прийомі справ та посади начальника медичної служби;
- дисциплінарне стягнення «догана» наказом №184/нагд від 29.04.2025 за невиконання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (резолюція на Досудовій вимозі вз. №1471/531-в від 27.04.2025), неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, не надання вчасно опрацьованих бойових та планувальних документів командуванню Військової частини НОМЕР_2 ;
- дисциплінарне стягнення «сувора догана» наказом №187/нагд від 30.04.2025 за повторне неналежне виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (резолюція на Досудовій вимозі вз. №1471/531-в від 27.04.2025), халатне ставлення до своїх функціональних обов'язків за посадою, не надання вчасно опрацьованих бойових та планувальних документів командуванню Військової частини НОМЕР_2 .
Вважаючи вказані накази командира Військової частини НОМЕР_2 протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення у спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентується нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).
Військова служба, в розумінні норм ч. 1 ст. 2 Закону №2232, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232).
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби) затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Військова дисципліна, в розумінні ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут), це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 6 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Згідно зі ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями ст. 48 Дисциплінарного статуту передбачені такі види дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (ст. 83 Дисциплінарного статуту).
Згідно зі ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Вказане кореспондується також з положеннями Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок).
В розумінні норм Порядку службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Отже, законодавчими нормами не передбачено обов'язковість проведення службового розслідування для накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення. Однак, з огляду на те, що дисциплінарне стягнення є наслідком встановлення факту вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку, суд вважає, що накладенню такого стягнення повинна передувати перевірка фактів неправомірності дій військовослужбовця, в тому числі щодо порушення вимог нормативно-правових актів та посадових обов'язків; наявності в таких діях вини, зв'язку правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби та інших обставин його вчинення.
В свою чергу перевіряючи правомірність рішень суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку являється Військова частина НОМЕР_2 , суд повинен з'ясувати, чи прийняте таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Так, оцінюючи оскаржені накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з точки зору вищенаведених положень, суд зазанчає наступне.
Судом встановлено, що на ОСОБА_1 у період з 10 березня 2025 року по 30 квітня 2025 року було накладено 9 дисциплінарних стягнень у вигляді догани та суворої догани. З оскаржених наказів вбачається, що такі були накладені за порушення позивачем ст.11, 16, 49, 50, 59, 83, 87, 87-1, 110-1, 291, 318 та 319 Статуту внутрішньої служби, зокрема неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежний облік та контроль за особовим складом, який перебуває на лікуванні, неналежну організацію роботи медичного пункту, ведення журналів обліку хворих, направлення військовослужбовців до цивільного лікувального закладу без відома та дозволу, порушення субординації, проявлену недбалість при прийомі справ та посади.
Так, ст. 49 Статуту внутрішньої служби передбачено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.
Згідно зі ст. 50 Статуту внутрішньої служби, відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі, і у питаннях служби вони звертаються один до одного на «Ви».
Статтею 87 Статуту внутрішньої служби регламентовані обов'язки начальника медичної служби бригади. В свою чергу ст. 87-1 Статуту внутрішньої служби встановлює обов'язки начальника медичної служби полку. Стаття ж ст. 110-1 Статуту внутрішньої служби визначає посадові обов'язки начальника медичного пункту бригади (полку, окремого батальйону, батальйону).
Незважаючи на те, що статті 87, 87-1 та 110-1 Статуту внутрішньої служби регламентують посадові обов'язки за різними посадами військової служби, в оскаржених наказах про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стверджується про порушення останнім, що обіймав посаду начальника медичної служби-начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , положень всіх перелічених статей.
Норми ст. 291 Статуту внутрішньої служби регулюють обов'язки військовослужбовців добового наряду. Так, вказаною законодавчою нормою передбачено, що усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.
Без дозволу чергового частини військовослужбовці добового наряду не мають права припиняти чи передавати будь-кому виконання своїх обов'язків.
Про всі події, що сталися під час несення служби, а також обставини, які викликали зміни в порядку несення служби, військовослужбовці добового наряду повинні негайно доповідати черговому військової частини та своїм командирам (начальникам).
Згідно зі ст. 318 Статуту внутрішньої служби, черговий фельдшер (санітарний інструктор) медичного пункту відповідає за внутрішній порядок у медичному пункті, а за відсутності лікаря - за подання медичної допомоги. Він підпорядковується черговому частини, його помічникові й начальникові медичного пункту військової частини. Йому підпорядковуються днювальні медичного пункту.
Про здавання та прийняття чергування попередній і новопризначений чергові доповідають начальникові медичного пункту й черговому частини.
Норми ст. 319 Статуту внутрішньої служби визначають обов'язки чергового фельдшера (санітарний інструктор) медичного пункту.
Відповідно до змісту наказу №120/нагд від 10.03.2025, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення за халатне виконання резолюції на рапорті лейтенанта ОСОБА_2 щодо вивчення наявних документів лейтенанта ОСОБА_2 у зв'язку з розбіжністю зазначених травм в первинних документах та виписках з медичних карт і довідках військово-лікарських комісій.
Відповідач стверджує, що неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків могло б призвести до безпідставної виплати лейтенанту ОСОБА_6 додаткової винагороди за період лікування і перебування у лікувальній відпустці після поранення без підтверджуючих документів, та нанести збитки державі.
З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи суд зобов'язав Військову частину НОМЕР_2 надати матеріали, що стали підставою прийняття оскаржених наказів. Відповідно до долучених до відзиву на позову матеріалів, оскаржені накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності були прийняті командиром Військової частини НОМЕР_2 без проведення службового розслідування виявлених дисциплінарних проступків. Натомість на підтвердження правомірності наказу №120/нагд від 10.03.2025 відповідач надав суду копії виписки із медичної карти стаціонарного хворого для проходження ВЛК щодо ОСОБА_7 за період з 26.08.2024 по 06.09.2024, що надійшла до Військової частини НОМЕР_2 11 березня 2025 року; довідки військово-облікової комісії КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфасовського» №251 від 06.09.2024, відповідно до якої травма ОСОБА_7 так, пов'язана із проходженням військової служби; виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №6195-п/80 за період з 08.10.2024 по 28.10.2024, №3375 за пероід з 29.10.2024 по 04.11.2024, №7476-н/92 за період з 05.11.2024 по 28.11.2024; довідки військово-лікарської комісії від 28.11.2024, відповідно до якої травма ОСОБА_7 так, пов'язана із захистом Батьківщини та є травмою тяжкого степеню; довідки №232 від 03.05.2024 про обставини травми військовослужбовця ОСОБА_7 , підписаної командиром Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до якої травма отримана під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини та виконанням конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини; довідки військово-лікарської комісії №681/919 від 28.02.2025 Військової частини НОМЕР_3 , виданої щодо лейтенанта ОСОБА_7 , що надійшла до Військової частини НОМЕР_2 01 березня 2025 року, відповідно до змісту якої травма так пов'язана зі захистом Батьківщини.
Отже, в наданих відповідачем до суду матеріалах відсутні будь-які відомості щодо можливих розбіжностей у зазначених в первинних документах та виписках з медичних карт і довідках військово-лікарських комісій травмах ОСОБА_7 .
Більше того, суд звертає увагу на те, що встановлення медичного діагнозу, проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовців, в тому числі визначення причинно-наслідкового зв'язку захворювань, порань та травм належить до компетенції Військово-лікарських комісій. В свою чергу командир військової частини необхідними спеціальними знаннями для надання самосійної оцінки стану здоров'я військовослужбовця, ступеня важкості отриманих ним травм та їх причинно-наслідкового зв'язку не володіє. Тому за відсутності достатніх доказів недостовірності наявних у його розпорядженні медичних документів він не може робити однозначного висновку про помилковість зазначених у них відомостей.
Оскаржений наказ №120/нагд від 10.03.2025 про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку базується на висновку про халатне вивчення наявних документів лейтенанта ОСОБА_2 у зв'язку з розбіжністю зазначених травм в первинних документах та виписках з медичних карт і довідках військово-лікарських комісій. Разом з тим, жодних доказів таких розбіжностей відповідач суду не надав. При цьому суд не бере до уваги надіслані копії численних звернень Військової частини НОМЕР_2 до закладів охорони здоров'я та правоохоронних органів, оскільки такі за хронологією були прийняті після накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Окрім того, такі є проявом виключно суб'єктивної думки керівництва військової частини та не можуть однозначно підтверджувати помилковість висновків Військово-лікарських комісій.
На думку суду, обов'язковою умовою для накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення є беззаперечне встановлення в його діях дисциплінарного проступку, що підтверджується належними доказами. За відсутності доведеності вчинення військовослужбовцем такого проступку або відсутності в його діях вини командир позбавлений права застосовувати до нього дисциплінарне стягнення, оскільки в такому разі буде порушено принцип верховенства права.
З огляду на вищенаведене наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №120/нагд від 10.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до змісту наказу №126/нагд від 12.03.2025, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення за порушення несення добового наряду та неналежне виконання обов'язку чергового медичного пункту 12 березня 2025 року, виїзд з медичного пункту без дозволу та погодження.
Так, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №71нр від 12.03.2025, ОСОБА_1 призначений в добовий наряд на 12 березня 2025 року як черговий медичного пункту.
Статтями 267, 268 Статуту внутрішньої служби визначено, що добовий наряд призначається для підтримання внутрішнього порядку, охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов'язків внутрішньої служби.
Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині на навчальний рік (період навчання).
Згідно зі ст. 291 Статуту внутрішньої служби, усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.
Без дозволу чергового частини військовослужбовці добового наряду не мають права припиняти чи передавати будь-кому виконання своїх обов'язків.
Черговий фельдшер (санітарний інструктор) медичного пункту відповідає за внутрішній порядок у медичному пункті, а за відсутності лікаря - за подання медичної допомоги. Він підпорядковується черговому частини, його помічникові й начальникові медичного пункту військової частини. Йому підпорядковуються днювальні медичного пункту. Про здавання та прийняття чергування попередній і новопризначений чергові доповідають начальникові медичного пункту й черговому частини (ст. 318 Статуту внутрішньої служби).
Статтею 319 Статуту внутрішньої служби визначено, що черговий фельдшер (санітарний інструктор) медичного пункту зобов'язаний, в тому числі, постійно перебувати в медичному пункті; виходячи в службових справах, залишати замість себе днювального медичного пункту та повідомляти його, куди й на який час він відлучається.
В розумінні ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Стверджуючи про залишення ОСОБА_1 складу добового наряду 12 березня 2025 року, відповідач всупереч своєму процесуальному обов'язку жодних доказів на підтвердження вказаної обставини суду не надав.
Суд вважає, що накладенню дисциплінарного стягнення за порушення військовослужбовцем порядку несення добового наряду повинно передувати засвідчення факту відсутності військовослужбовця в добовому наряді, в тому числі документального, та з'ясування обставин такої відсутності. Проте в спірних правовідносинах командир Військової частини НОМЕР_2 застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення без належного підтвердження факту вчинення проступку, що суперечить законодавчим нормам.
З огляду на вищенаведене наказ командира Військової частини НОМЕР_2 №126/нагд від 12.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до змісту наказів №129/нагд від 16.03.2025, №138/нагд від 23.03.2025 та №147/нагд від 28.03.2025 на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарні стягнення за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежний облік та контроль за особовим складом, який перебуває на лікуванні, що призвело до неповернення після стаціонарного лікування до Військової частини НОМЕР_2 сержанта ОСОБА_3 (наказ №129/нагд від 16.03.2025); на підставі рапорту вх. №1471/412-в від 22.03.2025 (наказ №138/нагд від 23.03.2025) та несвоєчасну доповідь про факт неприбуття молодшого сержанта ОСОБА_4 з КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги» Запорізької обласної ради (наказ №147/нагд від 28.03.2025).
Проте всупереч зобов'язанню суду та своєму процесуальному обов'язку Військова частина НОМЕР_2 будь-яких доказів вчинення позивачем наведених у вищезазначених наказах дисциплінарних проступків взагалі не надала. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження неповернення зазначених у наказах військовослужбовців до місця дислокації Військової частини НОМЕР_2 , проведеного розслідування щодо причин такого неповернення. В свою чергу позивач вчинення таких проступків заперечує.
Більше того, стверджуючи про неналежне виконання в цій частині посадових обов'язків, командир Військової частини НОМЕР_2 в оскаржених наказах посилається на порушення позивачем положень ст. 87-1 Статуту внутрішньої служби. Однак вказана законодавча норма не передбачає обов'язку начальника медичної служби полку здійснювати контроль за своєчасністю повернення особового складу військової частини з лікування в інших медичних закладах.
З огляду на вищезазначене, враховуючи положення статей 72, 73, 76, 77 КАС України, суд вважає, що відповідач не довід належними та допустимими доказами правомірність прийнятих рішень про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому такі накази є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до змісту наказів №153/нагд від 01.04.2025, №184/нагд від 29.04.2025 та №187/нагд від 30.04.2025, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, неналежну організацію роботи медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , неналежне ведення журналів обліку хворих, направлення військовослужбовців на медичний огляд до цивільного лікувального закладу без відома та дозволу, за порушення субординації та прирікання, а також за невиконання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (резолюція на Досудовій вимозі вз. №1471/531-в від 27.04.2025), неналежне виконання функціональних обов'язків за посадою, не надання вчасно опрацьованих бойових та планувальних документів командуванню Військової частини НОМЕР_2 . Проте будь-якої конкретизації того, в чому саме полягає неналежна організація позивачем роботи медичного пункту та невиконання наказу командира військової частини, ні оскаржений наказ, ані відзив на позовну заяву не містять.
Окрім того, стверджуючи про не надання вчасно опрацьованих бойових та планувальних документів, відсутність записів у журналі обліку хворих, направлення військовослужбовців на медичний огляд до цивільного лікувального закладу без відома та дозволу, Військова частина НОМЕР_2 жодних доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надала. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей щодо військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 , направлених на медичний огляд до цивільного лікувального закладу без відома та дозволу командування частини, та встановленої вини ОСОБА_1 .
Суд вкотре наголошує на тому, що рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності повинно бути обґрунтоване, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Проте накази командира Військової частини НОМЕР_2 №153/нагд від 01.04.2025, №184/нагд від 29.04.2025 та №187/нагд від 30.04.2025 такій вимозі не відповідають за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 зазначених в них дисциплінарних проступків.
Суд вважає, що суб'єкт владних повноважень, який законодавцем наділено правом застосовувати до підлеглого дисциплінарні стягнення, не може використовувати таке повноваження свавільно без належних доказів вчинення особою дисциплінарного проступку та з'ясування усіх обставин його скоєння. В спірних правовідносинах відповідач, всупереч своєму процесуальному обов'язку, правомірність прийнятих ним рішень належними та допустимими доказами не довів.
З огляду на зазначене позовна вимога в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до змісту наказу №169/нагд від 15.04.2025, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання обов'язків за посадою, халатне відношення до обов'язків військової служби, проявлену недбалість при прийомі справ та посади начальника медичної служби.
З тексту такого наказу вбачається, що він прийнятий на підставі доповідної записки про результати службової перевірки Вх. №1471/500-в від 14.04.2025, проведеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника штабу-заступника командира Військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_5 .
Так, згідно з наявною в матеріалах справи доповідною запискою про результати службової перевірки, така проведене у зв'язку з надходженням рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 про необхідність проведення службової перевірки з огляду на несвоєчасне та не в повному обсязі відпрацювання бойових, планувальних та інформаційно-довідкових документів.
У поданому командиру Військової частини НОМЕР_2 рапорті ОСОБА_1 виклав прохання щодо забезпечення санітарного транспорту медичного пункту стаціонарними автомобільними засобами зв'язку в кількості 1 одиниця, робочою картою начальника медичної служби з метою її відпрацювання 1 од., стаціонарними та переносними (антидронова рушниця) засобами РЕБ у кількості 3 од., канцелярськими товарами згідно з нормами видачі.
В ході службової перевірки встановлено, що 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 доповів, що посаду начальника медичної служби - начальника медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 прийняв та приступив до виконання обов'язків за посадою. Також 21 лютого 2025 року відповідною комісією складено акт прийому-передачі посади начальника медичної служби - начальника медичного пункту, згідно з яким ОСОБА_1 прийняв майно та матеріальні засоби, які рахуються за медичним пунктом.
Поряд з цим перевіркою також встановлено, що 30 червня 2024 року попередньому начальнику медичної служби частини було видано автомобільну радіостанцію спеціального призначення Motorola DM 4600, яка й надалі обліковується за медичним пунктом. Також по книзі обліку тимчасової видачі було видано 4 портативні радіостанції.
З огляду на зазначене службова особа, яка проводила перевірку, дійшла висновку, що ОСОБА_1 необізнаний з наявністю та місцезнаходженням стаціонарних засобів зв'язку, що є порушенням п. 11, 12 Положення про медичну службу Військової частини НОМЕР_2 та ст. 83 Статуту внутрішньої служби.
Окрім того, в ході перевірки лейтенантом ОСОБА_8 враховано надані начальником служби військової техніки Військової частини НОМЕР_2 пояснення стосовно неможливості забезпечення медичного пункту стаціонарними та переносними засобами РЕБ та канцелярським приладдям з огляду на ненадходження такого до військової частини.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами командиру Військової частини НОМЕР_2 запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Проаналізувавши надані відповідачем документи, що стали підставою прийняття командиром наказу №169/нагд від 15.04.2025 та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд вважає такий наказ необґрунтованим та безпідставним за відсутності доказів вчинення будь-якого дисциплінарного проступку.
Так, зокрема, до посадових обов'язків начальник медичного пункту бригади (полку, окремого батальйону, батальйону) згідно зі ст. 110-1 Статуту внутрішньої служби відноситься, серед іншого:
- визначати потребу та організовувати забезпечення медичного пункту лікарськими засобами і медичним майном, а також речовим майном, пально-мастильними матеріалами та іншими видами матеріального забезпечення;
- організовувати накопичення та зберігання запасів медичного майна на особливий період, утримання його в постійній готовності до видачі і використання за призначенням;
- організовувати ведення обліку, зберігання і належне використання медичного майна і техніки в медичному пункті, не рідше ніж двічі на рік проводити їх перевірку, а перевірку наявності отруйних речовин і наркотичних засобів (психотропних речовин) - не рідше ніж один раз на місяць, не допускати їх використання не за призначенням.
Отже, подаючи на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 рапорт з проханням забезпечити медичний пункт певними матеріально-технічними засобами, ОСОБА_1 виконував свої посадові обов'язки, передбачені ст. 110-1 Статуту внутрішньої служби. На думку суду, такий рапорт не може підтверджувати необізнаність позивача з наявним у розпорядженні медичного пункту майном, а свідчить виключно про додаткову потребу в такому, в тому числі з метою забезпечення готовності медичної служби до виконання завдань за призначенням.
Суд вважає, що наявність у розпорядженні медичного пункту радіостанції спеціального призначення в кількості 1 одиниця не виключає можливості виникнення додаткової потреби в такій. Таким чином, звернення позивача до командування з проханням забезпечити підконтрольний йому медичний пункт певними матеріально-технічними засобами не тільки не свідчить про наявність у діях військовослужбовця дисциплінарного проступку, але й навпаки вказує на належне виконання свої посадових обов'язку та відповідальне ставлення до покладених на нього завдань з метою забезпечення готовності медичної служби до виконання завдань за призначенням.
Вищенаведене засвідчує про протиправність наказу №169/нагд від 15.04.2025, а тому позовна вимога в цій частині також підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити безпідставно невиплачену частину грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами ч. 4 ст. 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок, що визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок).
Відповідно до п. 5 розділу XVI Порядку, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються, в тому числі, у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Отже, факт накладення на ОСОБА_1 у період з 10 березня по 30 квітня 2025 року 9 дисциплінарних стягнень «догана» та «сувора догана» безпосереднім чином вплинуло на розмір виплаченого йому у вказаних місяцях грошового забезпечення.
Оскільки протиправність таких наказів командира Військової частини НОМЕР_2 була встановлена судом за результатами розгляду цієї справи, суд вважає правомірною вимогу щодо проведення перерахунку грошового забезпечення позивача за такий період.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Згідно з положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Однак заявляючи вимогу про стягнення з Військової частини НОМЕР_2 заподіяної йому моральної шкоди, в тому числі стверджуючи про публічне обзивання та використання нецензурної лайки, ОСОБА_1 будь-яких доказів заподіяння такої шкоди, фізичного болю чи моральних страждань не надав.
Отже, суд вважає, що позов в цій частині є необґрунтованим, а тому відсутні підстави для його задоволення.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.03.2025 №120/нагд, від 12.03.2025 №126/нагд, від 23.03.2025 №138/нагд, від 28.03.2025 №147/нагд, від 01.04.2025 №153/нагд, від 15.04.2025 №169/нагд, від 29.04.2025 №184/нагд, від 30.04.2025 №187/нагд.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за березень - квітень 2025 року з урахуванням скасування накладених на нього дисциплінарних стягнень наказами від 10.03.2025 №120/нагд, від 12.03.2025 №126/нагд, від 23.03.2025 №138/нагд, від 28.03.2025 №147/нагд, від 01.04.2025 №153/нагд, від 15.04.2025 №169/нагд, від 29.04.2025 №184/нагд, від 30.04.2025 №187/нагд.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін