Справа № 615/2375/25 Головуючий суддя І інстанції Левченко А. М.
Провадження № 33/818/1742/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
05 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 року народження, судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що 31.08.2025 року о 16 год 50 хв на автодорозі М-03 430 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 103821.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вину у вчиненому ним правопорушенні визнав та фактично просив суд апеляційної інстанції змінити стягнення, виключивши з резолютивної частини рішення та висновки щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, оскільки це право необхідне для виконання завдань, пов'язаних із захистом України від збройної агресій російської федерації.
Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, не зміг подати апеляційну скаргу вчасно у зв'язку з тим, що в суді першої інстанції участі не приймав, копію повного тексту не отримував.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, враховуючи незначний термін пропущеного строку апеляційного оскарження та дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судове засідання для розгляду власної апеляційної скарги ОСОБА_1 не з'явився. Про дату та час судового засідання з розгляду його апеляційної скарги повідомлений належним чином, а сам: судовою повісткою, сформованою в електронному вигляді відповідно до «Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року№28» (а.с.33).
Разом з тим, до початку апеляційного розгляду на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 в якому він підтримав подану апеляційну скаргу та просив провадити апеляційний розгляд за його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомленого апелянта в межах поданої апеляційної скарги з урахуванням відомостей, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5, а саме: на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються наявними у справі відомостями, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 103821 від 31.08.2025 року, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії АБА №103821 від 31.08.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «не маю час, поспішаю на місце служби». Будь-яких заперечень, пояснень чи зауважень щодо складеного протоколу, порушення його прав працівниками поліції жодним чином не зазначено (а.с.1).
Відомостями довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП О. Кірічка встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 19.06.2019, а отже не виконання вимог правил дорожнього руху в частині визначених обов'язків водія є умисними діями ОСОБА_1 (а.с.3).
Згідно відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу вбачається, що медичний огляд ОСОБА_1 не проводився у зв'язку із відмовою водія.
З відомостей рапорту поліцейського А. Купіна. вбачається, що 31.08.2025 було зупинено автомобіль ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 згідно ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію». Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці. Від виконання законної вимоги поліцейського пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Відомостями відеозапису встановлено, що 31.08.2025 на блок посту було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування водій повідомив працівників поліції про те, що на одному з відрізків шляху він знайшов два згортки з невідомою речовиною органічного походження, яку бажає здати працівникам поліції. Після чого працівники поліції викликали слідчо-оперативну групу. Разом з тим, в ході проведення процесуальних дій поліцейський виявив у водія ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей які не реагують на світло, тремтіння пальців рук. Ознаки були перевірені за допомогою ліхтарика. Від виконання законної вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився. Водію були роз'ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення.
Зазначені відомості у своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість залишити ОСОБА_1 посвідчення водія, застосувавши аналогію закону належить зазначити наступне.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 65 ЗУ «Про правотворчу діяльність» суд для подолання правової прогалини може застосовувати у випадках, передбачених законом, зокрема, аналогію закону - шляхом застосування до неврегульованих суспільних відносин положень закону, який регулює подібні суспільні відносини;
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто санкція цієї статті є безальтернативною.
Вимогами ч. 4 ст. 30 КУпАП встановлено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до вимог Примітки до ст. 22 КУпАП не звільняються від адміністративної відповідальності особи за вчинення ними правопорушення відповідальність за яке, передбачена, зокрема ст. 130 цього Кодексу.
Таким чином, правовим аналізом зазначених норм, встановлено, що чинний КУпАП чітко регулює правовідносини, пов'язані із накладенням адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також не позбавляти його посвідчення водія, що надає право на керування транспортними засобами.
Оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння.
Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновивши йому строк апеляційного оскарження Валківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Валківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков