Провадження № 11-кп/803/3331/25 Справа № 209/8299/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника
в режимі відеоконференції ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 22 вересня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041790000610від 22 вересня 2025 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Дніпропетровськ
Дніпропетровської області, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 22 вересня 2025 рокубуло продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, до 20 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення судмотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, відтак з метою уникнення покарання, існують ризики того, що він може переховуватись від суду. Крім того, суд зазначив, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Суд зауважив, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, на даний момент продовжують існувати. На переконання суду першої інстанції, прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, у вигляді цілодобового арешту.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги обвинувачений посилається на порушення його прав та свобод. Вважає, що судом було порушено ст.ст.9, 10, 17, 23, 176, ч.2 ст.177, ст.178, ч.1 ст.183, п.п.1,3,6 ч.1 ст.184, ст.185, п.6 ч.2 ст.193. ст.194, ст.196, ст.201 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обвинувачений та захисник не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі прокурора, а отже, враховуючи те, що відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності прокурора.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні Дніпровського районного суду м.Кам'янського перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Прокурором в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Мотивуючи клопотання, прокурор зазначила про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, відтак суд дійшов висновку, що з метою уникнення покарання, існують ризики того, що він може переховуватись від суду.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_6 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
При встановленні наявності вказаного ризику апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
При цьому, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням введення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та могли свідчити, що стан здоров'я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_6 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав та свобод обвинуваченого не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не містять конкретних вказівок на порушення судом вимог процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали.
Відомостей щодо протипоказань та неможливості у зв'язку із погіршенням стану здоров'я для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 22 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4