Провадження № 11-сс/803/1981/25 Справа № 183/7595/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді -доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
прокурора
в режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника
ОСОБА_6 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042350000855 від 24 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленівка
Магдалинівського району Дніпропетровської області,
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст.189 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 та продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст.189 КК України. На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків. Вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовного ОСОБА_7 , ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги підозрюваний посилається на те, що поза увагою слідчого судді залишено той факт, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано слідчим у порушення вимог ч.2 ст.132. ч.2 ст.199 КПК України, з порушенням меж територіальної юрисдикції і не підлягало розгляду в цьому суді. Вважає, що Самарівський РВП ГУНП в Дніпропетровській області не є належним суб'єктом звернення до суду з даним клопотанням.
Також зазначила, що копії всіх долучених слідчим до клопотання про продовження запобіжного заходу документів, не засвідчені у встановленому законом порядку, та не відповідають вимогам п.2 розділу 1 глави І, п.8 розділу 10 глави ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. №1000/5, тому не мають юридичної сили і не можуть бути прийняті судом до уваги як доказ.
Звертає увагу, що слідчим суддею на вимогу сторони захисту не надано правової оцінки клопотанню слідчого, яке не містить посилання на норми закону, як на підстави для продовження строку тримання під вартою.
Посилається на те, що постанова про визначення прокуратури прийнята прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_11 в порушення ст.36 КПК України, поза межами компетенції, а отже є незаконною та такою, що не створює жодних правових наслідків, а також свідчить про відсутність законних повноважень складу групи прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №12025042350000855 після прийнятої прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_11 постанови від 30.07.2025 року.
Зазначила, що клопотання про продовження строку тримання під вартою від 24.09.2025 року відносно ОСОБА_7 подано до суду за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - начальника Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 , який не є керівником підрозділу обласної прокуратури, а отже прокурором у розумінні ст.3 КПК України та ст.15 Закону України "Про прокуратуру", а тому позбавлений у відповідності до вимог ч.1 ст.277 КПК України погоджувати слідчому повідомлення про підозру та клопотання про продовження строку тримання під вартою, що також залишилося поза увагою слідчого судді.
Вважає, що слідчим у клопотанні у відповідності до п.1 ч.1 ст.194 КПК України належним чином не мотивовано та не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289 КК України. До матеріалів кримінального провадження не долучено Витяг з ЄРДР, що дало б змогу переконатися у своєчасному внесенні прокурором до ЄРДР даних щодо повідомлення про підозру ОСОБА_7 , на що слідчий суддя не звернув увагу та безпідставно, без дослідження відповідного витягу з ЄРДР зазначив в ухвалі, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 відповідає вимогам ст.277 КПК України.
Звертає увагу, що доводи слідчого про наявність ризиків, які виправдовують обрання запобіжного заходу, є безпідставними і необґрунтованими жодними доказами, слідчим не наведено жодних доводів про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобіганню ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Зокрема, поза увагою слідчого судді залишено ті обставини, що ОСОБА_7 зареєстрований і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, є колишнім військовслужбовцем та звільнений з лав ЗСУ за рішенням ВЛК у званні старший лейтенант.
Зазначила, що слідчий суддя безпідставно та не мотивовано прийшов до помилкового переконання про те, що підозрюваний з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки під час досудового розслідування вилучені не всі речові докази у кримінальному провадженні, а також матиме змогу незаконно впливати на потерпілого та свідків, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Вважає, що в даному випадку потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого. Наведені факти свідчать про порушення слідчим суддею норм процесуального права та про прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, що є порушенням вимог ст.ст.370,371 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги підозрюваного, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Вирішуючи питання про обґрунтованість апеляційної скарги, апеляційний суд зважає на те, що на підставі ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
З вимог ст. 177 КПК України вбачається, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Як слідує з матеріалів провадження 12 серпня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст.189 КК України, що виразилося у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб та таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вимаганні, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року було застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
29 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді було продовженозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строком до 12 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025042350000885 від 24.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року було продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_7 строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Апеляційним судом встановлено, що наведені у клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.289, ч.4 ст.189 КК України, що виразилося у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб та таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб та поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вимаганні, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах провадження, а саме: показаннями свідків, потерпілого, протоколом огляду місця події, протоколом пред'явлення особи для впізнання та фотознімками, висновками експертиз, протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_12 , протоколом проведення слідчого експерименту з останнім, а також іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
З наведених доказів слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_7 в обсязі, достатньому для застосування у відношенні нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості підозри колегія суддів не вважає слушними.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Крім того, помилковим є твердження сторони захисту щодо того, що до матеріалів кримінального провадження не долучено відповідний Витяг з ЄРДР, який не був досліджений слідчим суддею при винесенні ухвали про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 , оскільки матеріали справи містять Витяг з ЄРДР №12025042350000855 від 24.07.2025 року та був досліджений слідчим суддею (а.с.11).
Є правильними також висновки слідчого судді щодо наявності відносно ОСОБА_7 ризику з числа передбачених ст. 177 КПК України у виді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно останнього існує обґрунтована підозра у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.146, ч. 2 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України, що за правилами ст. 12 КК України є нетяжким, тяжким та особливо тяжким злочинами, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, до восьми років з конфіскацією майна, до дванадцяти років з конфіскацією майна відповідно, що може спонукати останнього до спроби уникнути покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
В розумінні практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Є обґрунтованими і висновки слідчого суді щодо наявності ризику знищення, приховування, спотворення речей та документів, оскільки наразі вилучені не всі речові докази у кримінальному провадженні, які необхідні для повного та всебічного проведення досудового розслідування, які можуть бути приховані в інших місцях ніж ті, де на даний час було проведено обшуки.
Також не виключається і можливість здійснення підозрюваним впливу на свідків та потерпілого з огляду на те, що він може бути підданий тяжкому покаранню, у зв'язку із чим може намагатися у той чи інший спосіб схилити їх до надання показань іншого змісту на його користь.
Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених слідчим суддею ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, без визначення розміру альтернативної застави, колегія суддів зважає на те, що останній небезпідставно підозрюється у вчиненні в період воєнного стану, введеного на території України, нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які у разі доведення вини останнього передбачене суворе покарання, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.
На особливу вагомість встановлених ризиків вказує характер інкримінованих ОСОБА_7 діянь, які мали зухвалий характер, були пов'язані із застосуванням насильства до потерпілого, позбавленням його свободи, заволодінням автомобілем та значною сумою грошових коштів, що дозволяє ґрунтовно припускати, що ОСОБА_7 є особою рішучою, зневажливо ставиться до суспільства та встановлених правил, життя та здоров'я інших людей, схильний до застосування насильства.
Доводи захисника щодо порушення правил територіальної підсудності при застосуванні на етапі досудового розслідування до її підзахисного запобіжного заходу є необгрунтованими, оскільки досудове розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_7 здійснюється СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, який розташований у межах територіальної юрисдикції Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Ототожнення захисником слідчого підрозділу як органу досудового розслідування (ст. 38 КПК України) із юридичною особою (ст. 80 ЦК України) колегія суддів вважає помилковим.
Доводи сторони захисту про те, що постанова про визначення органу прокуратури прийнята з порушеннями та є незаконною, а начальник Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 не є керівником підрозділу обласної прокуратури, у зв'язку із чим не мав права погоджувати слідчому повідомлення про підозру та клопотання про продовження строку тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що зводяться до загальної незгоди сторони захисту із рішенням слідчого судді та процесуальними рішеннями, прийнятими у межах досудового розслідування.
Приймаючи рішення про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4