ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
29.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/579/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області,
до відповідача: Карпатського національного природного парку
про усунення перешкоди позивачу в користуванні автомобільною дорогою загального користування
за участю:
від відповідача: Чаплінська Олена Вікторівна
установив: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Карпатського національного природного парку (далі - відповідач) про усунення перешкоди в користуванні автомобільною дорогою загального користування від контрольно-перепускного пункту на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" по вул. Говерлянська в смт. Ворохта, кадастровий номер земельної ділянки 2611040300:21:008:0466 площа 11,6237 га, яка має цільове призначення “землі загального користування», зобов'язавши Карпатський національний природний парк за власний кошт демонтувати шлагбаум та не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) автомобільною дорогою загального користування.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач самовільно встановивши, без погодження із органами місцевого самоврядування, шлагбаум на автомобільній дорозі загального користування від контрольно-перепускного пункту на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" по вул. Говерлянська в смт.Ворохта, кадастровий номер земельної ділянки 2611040300:21:008:0466 площа 11,6237 га, яка має цільове призначення "землі загального користування" та належить до комунальної власності Ворохтянської селищної ради - чинить перешкоди останньому у здійсненні реалізації управління з функціонування частини земельної ділянки для вільного руху транспортних засобів.
В судове засідання позивач повноважного представника не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою від 17.10.2025 про доставку електронного листа (ухвали від 15.10.2025) в його електронний кабінет. Представник позивача 15.10.25 подав суду клопотання вх. №16896/25, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності позивача.
В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити.
Обгрунтовує заперечення тим, що дорога на якій встановлено шлагбаум, веде у заповідну зону Говерлянського ПНДВ, а шлагбаум встановлений з метою здійснення охорони Парку, як об'єкту природно-заповідного фонду (зокрема: незаконної рубки, браконьєрства, збору рідкісних Червонокнижних видів рослин тощо). Стверджує, що позивач не довів, що парк чинить перешкоди в користуванні дорогою, в результаті чого порушено право власності позивача.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини у справі, вказують на те, що 29.03.2013 Ворохтянська селищна рада прийняла рішення №218-17/2013 “Про дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», в якому вирішила ділянку автомобільної дороги від контрольно-перепускного пункту на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" (вул. Говерляннська) визнати комунальною дорогою місцевого значення та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для обслуговування автомобільної дороги.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2015 в справі №909/1259/14 затверджено мирову угоду з метою врегулювання правовідносин, пов'язаних із складанням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності для обслуговування автомобільної дороги від контрольно-перепускного пункту на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" (вул. Говерлянська). В умовах мирової угоди Карпатський національний природний парк підтвердив належність відведеної дороги до комунальної власності громади селища Ворохта і зобов'язався погодити проект землеустрою щодо відведення дороги. Мирова угода виконана сторонами, - проект землеустрою, зазначений в п.1.2. позову, погоджений відповідачем із зазначенням відсутності претензій.
Приватним підприємством "Західземпроект" у 2015 році, на замовлення позивача, розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в комунальну власність Ворохтянській селищній раді для обслуговування автомобільної дороги від контрольно-перепускного пункту КНПП на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" (далі - проект землеустрою).
Зі змісту проекту землеустрою вбачається, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до класифікатора цільового призначення земель 18.00 - для обслуговування автомобільної дороги; відведення земельної ділянки не впливає на використання суміжних земельних ділянок.
Відповідно до викопіювання з Генерального плану селища Ворохта, зазначена дорога розташована в зоні садибної житлової забудови, особистих селянських господарських сінокосів та пасовищ, а тому її цільове призначення як "Дорога загального користування" повністю узгоджується з містобудівною документацією і потребами мешканців територіальної громади.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №154973179 від 04.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.01.2019 на підставі проекту землеустрою внесено відомості про право комунальної власності Ворохтянської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2611040300:21:008:0466 площею 11,6237 га, яка має цільове призначення "землі загального користування".
В процесі здійснення позивачем управління з функціонування вулиць та доріг місцевого значення на території громади, встановлено перешкоди в реалізації цих повноважень, оскільки відповідачем самовільно, без належного погодження на це від Ворохтянської селищної ради та органів Національної поліції України, встановлено шлагбаум на комунальній дорозі в смт. Ворохта, яка обмежує вільний рух транспортних засобів.
14.09.2023 Ворохтянською селищною радою прийнято рішення №295-31/2023 "Про демонтаж самовільно встановлених шлагбаумів", яке супровідним листом №695/02-23 від 26.09.2023 направлено на адресу відповідача, в якому повідомлено відповідача про необхідність демонтажу самовільно встановлених шлагбаумів за власні кошти в двотижневий строк від публікації рішення.
Проте, відповідач відповіді не надав, рішення Ворохтянської селищної ради №295-31/2023 "Про демонтаж самовільно встановлених шлагбаумів" від 14.09.2023 не виконав, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: - визнання права; - визнання правочину недійсним; - припинення дії, яка порушує право; - відновлення становища, яке існувало до порушення; - примусове виконання обов'язку в натурі; - зміна правовідношення;- припинення правовідношення; - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; - відшкодування моральної (немайнової) шкоди; - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.
Згідно ч.1 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю
Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно з ч.1 ст.391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Як зазначено вище, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №154973179 від 04.02.2019 земельна ділянку з кадастровим номером 2611040300:21:008:0466 площею 11,6237 га, яка має цільове призначення «землі загального користування» належить Ворохтянській селищній раді на праві комунальної власності та відповідно до проекту землеустрою за 2015 рік є автомобільною дорогою від контрольно-перепускного пункту КНПП на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк".
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).
Згідно з п. 15.15 Правил дорожнього руху на проїзній частині забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи паркуванню транспортних засобів, за винятком випадків:
-оформлення дорожньо-транспортної пригоди;
-виконання дорожніх робіт або робіт, пов'язаних із зайняттям проїзної частини;
-обмеження або заборони руху транспортних засобів та пішоходів у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці та дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про автомобільні дороги" управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.
Відповідно до пп. »г» п.1, п.2 ч.1 ст.13 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки, прибудинкові території.
Згідно ст.16 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою забороняється, зокрема, встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідним органом Національної поліції.
З урахуванням ст.8.1 Правил дорожнього руху України, п.1.4 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів та ст. 21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» шлагбаум є технічним засобом який перекриває проїздну частину автомобільної дороги для припинення руху транспортних засобів.
Згідно ст.21 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» технічні засоби регулювання дорожнього руху є елементами благоустрою.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст.19 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зокрема, є видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.
Відповідачем не надано доказів наявності в нього дозволу на тимчасове припинення руху на автомобільній дорозі від контрольно-перепускного пункту КНПП на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" - встановлення шлагбауму , як і не встановлено в судовому засіданні погодження Ворохтянської селищної ради, погодження Національної поліції в порядку встановленому законом на вчинення такої дії.
Разом з тим, суд звертає увагу, що земельна ділянка позивача за категорією земель не відноситься до земель природно-заповідного фонду, як і не належить до земель державної форми власності.
За приписами Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ті землі, що надаються національному природному парку в постійне користування, за категорією земель відноситимуться до земель природно-заповідного фонду та матимуть цільове призначення в межах категорії: 04.03 Для збереження та використання національних природних парків, та є виключно державною власністю. Інші ж землі, включені до складу національного природного парку без вилучення у землевласників та землекористувачів, можуть відноситися до різних категорій земель та перебувати як в державній, так і в комунальній та приватній власності, однак з обмеженнями у використанні земель, передбаченими для національних природних парків.
Відповідно до вимог Положення про порядок ведення ДЗК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (зі змінами), до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, такі відомості про обмеження у використанні земель: контури обмеження з координатами їх поворотних точок та довжиною; площа обмеження (в цілому і за окремими контурами); перелік заборонених видів діяльності та обов'язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження, інші дані, які характеризують обмеження щодо використання земельної ділянки.
Суд звертає увагу, що ні у технічній документації із землеустрою, ні у витягу з ДЗК немає відомостей про обмеження земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2611040300:21:008:0466.
Додаток 6 до Порядку ведення ДЗК (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 р. № 821) визначає Перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок, де виокремлено за кодом 10.08 «Заповідні зони національних природних парків».
В силу положень ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Забудова і використання земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, що визначено статтею 24 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Подібний за правовим змістом висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 813/2946/17 та у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 640/13670/19.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.07.2005 № 245 (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2014 № 273), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 липня 2005 р. за № 831/11111, затверджено Положення про Проект організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів. Пунктом 2.2. Розділ ІІ Положення передбачено, що включення земельних ділянок, що увійшли до складу парку без вилучення у землекористувачів (землевласників), до інших зон, крім господарської, погоджується із користувачами (власниками) цих ділянок.
Розділом 5.2. Проекту організації території, охорони та рекреаційного використання природних комплексів і об'єктів Карпатського національного природного парку передбачено загальний опис функціонального зонування території Парку, а поясненням до таблиці 5.2.1 встановлено: відповідно до закону "Про природно-заповідний фонд України", землі населених пунктів, землі інших землевласників і землекористувачів, віднесено до господарської зони.
Наведене і спростовує твердження відповідача про обмеження у використанні земель природно-заповідного фонду, що спонукало у монтуванні відповідачем шлагбауму.
У відповідь відповідачу на те , що парк не чинить перешкод позивачу, слід зазначити, що шлагбауму є обєктом, що перекриває проїзд, а його використання є прешкодою для вільного руху. Слід зазначити, що використання відповідачем самовільно встановленого шлагбауму на земельній ділянці комунальної власності позивача, яку узаконено для обслуговування автомобільної дороги - не відповідає критеріям законності.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Проаналізувавши зміст позовних вимог та обставини на які посилається позивач, врахувавши недоведеність відповідачем правомірності встановлення (використання) шлагбауму на автомобільній дорозі від контрольно-перепускного пункту КНПП на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" по вул. Говерлянська в смт. Ворохта кадастровий номер земельної ділянки 2611040300:21:008:0466 площа 11,6237 га, яка має цільове призначення "землі загального користування" та належить до комунальної власності Ворохтянської селищної ради суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору, судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до Карпатського національного природного парку про усунення перешкоди позивачу в користуванні автомобільною дорогою загального користування - задовольнити.
Усунути Ворохтянській селищній раді (вул. Данила Галицького, 41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 04354522) перешкоди в користуванні автомобільною дорогою загального користування від контрольно-перепускного пункту на км 4+200 до км 12+300 до НСБ "Заросляк" по вул. Говерлянська в смт. Ворохта, кадастровий номер земельної ділянки 2611040300:21:008:0466 площа 11,6237 га, яка має цільове призначення «землі загального користування», зобов'язавши Карпатський національний природний парк (вул. В.Стуса, буд.6, м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78501, код ЄДРПОУ 05509323) за власний кошт демонтувати шлагбаум та не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) автомобільною дорогою загального користування.
Стягнути з Карпатського національного природного парку (вул. В.Стуса, буд.6, м. Яремче, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78501, код ЄДРПОУ 05509323) на користь Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (вул. Данила Галицького, 41, смт. Ворохта, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78595, код ЄДРПОУ 04354522) 2422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя С. М. Кобецька