ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/938/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго"
76014, вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація"
76014, вул. Індустріальна, 34/4, м. Івано-Франківськ
про стягнення 1 175 860 грн 48 коп. заборгованості
за участю представників сторін:
від позивача: Дрогомирецький Ігор Миколайович;
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація" про стягнення 1 175 860 грн 48 коп., з яких: 1 036 476 грн 72 коп.- основна заборгованість, 98 006 грн 21 коп.- пеня, 31 893 грн 07 коп. - інфляційні втрати, 9 484 грн 48 коп. - 3% річних.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 26.08.2025; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.08.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів 05.08.2025 о 15:57 год., що підтверджується довідками від 07.08.2025.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 05.08.2025 вручено сторонам - 05.08.2025.
За наслідками підготовчого засідання 26.08.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2025, про що представника позивача повідомлено в судовому засіданні, а відповідача - ухвалою повідомленням від 26.08.2025.
26.09.2025 через систему "Електронний кабінет" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 26.09.2025 (вх.№15792/25).
29.09.2025 через систему "Електронний кабінет" від відповідача надійшло клопотання від 26.09.2025 (вх.№8970/25) про продовження строку на подання відзиву та відкладення розгляду справи по суті.
29.09.2025 судовий розгляд справи №909/938/25 по суті не відбувся у зв'язку з несправністю (неналежним функціонуванням) технічного засобу фіксування, про що складено акт від 29.09.2025.
Згідно з ухвалою повідомленням від 29.09.2025, суд повідомив сторони про те, судовий розгляд справи по суті відбудеться 28.10.2025 о 12 год 00 хв.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.09.2025, суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" від 26.09.2025 (вх.№8970/25) про продовження строку на подання відзиву на позов; відзив ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" на позовну заяву від 26.09.2025 (вх.№15792/25 від 26.09.2025) залишив без розгляду.
27.10.2028 через систему "Електронний кабінет" до господарського суду від позивача надійшло клопотання від 27.10.2025 (вх.№17484/25) про стягнення з ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" на користь АТ "Прикарпаттяобленерго" 30 000 грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач за період з лютого по квітень 2025 року не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 1 036 476 грн 72 коп., на яку позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Позиція відповідача. Правом на надання відзиву на позов у встановлений строк відповідач не скористався.
Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, надавши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.10.2024 між Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація" (орендар) укладено договір оренди будівель, споруд та обладнання котельні №2024/2030, відповідно до п.1.1 якого орендодавець зобов'язався передати в оренду (володіння та користування) орендарю, згідно акту прийому-передачі, будівлі, споруди та обладнання котельні на вул. Індустріальній, 34/1, 34/3, 34/4, 34/5 та вул. Вербова 37А в м. Івано-Франківську (далі - майно), що належать орендарю на праві власності.
За змістом п. 1.2 договору, майно надається орендарю безпосередньо для провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання.
Згідно з п. 2.1 договору, передача здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу майна в оренду.
Відповідно до п. 3.1 договору, даний договір набирає чинності з 04.10.2024 та діє до 30.04.2025, але в будь якому разі - до повного виконання сторонами зобов'язань згідно з даним договором.
В п. 4.1 договору визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 351 900 грн 24 коп. за один календарний місяць, в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати може бути змінений за взаємною згодою сторін цього договору.
За змістом п. 4.2 договору, орендна плата сплачується не пізніше 10 числа наступного місяця за попередній на підставі отриманих від орендодавця рахунків.
Відповідно до п. 5.3 договору, орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі.
Згідно з п. 7.2 договору, у випадку прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
04.10.2024 сторони підписали акт прийому-передачі майна, яке передається орендодавцем АТ "Прикарпаттяобленерго" орендарю ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" згідно з договором оренди будівель, споруд та обладнання котельні №2024/2030 від 04.10.2024.
30.12.2024 АТ "Прикарпаттяобленерго" та ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" уклали додаткову угоду №2024/2529 до договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовилися викласти п. 4.1 основного договору у такій редакції: "4.1 орендна плата встановлюється в розмірі 345 492 грн 24 коп. за один календарний місяць, в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати може бути змінений за взаємною згодою сторін цього договору.".
Відповідно до акту передачі-приймання майна від 30.12.2024, ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" (орендар) повернуло з оренди АТ "Прикарпаттяобленерго" (орендодавцю) майно - ГРП (цифра "5" на схемі), вул. Індустріальна 34/4.
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №2025/0588 від 28.02.2025, №2025/0951 від 31.03.2025 та №2025/1154 від 30.04.2025, загальний розмір орендної плати за лютий - квітень 2025 року становить 1 036476 грн 72 коп.
У зв'язку з порушенням строку сплати орендних платежів позивач нарахував відповідачу 98 006 грн 21 коп. пені, 9 484 грн 48 коп. 3% річних та 31 893 грн 07 коп. інфляційних втрат.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
В ч. 1 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за правилами статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Так, прийняття відповідачем - ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" від позивача - АТ "Прикарпаттяобленерго" в оренду майна вказаного в акті передачі-приймання майна від 04.10.2024, є підставою виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати орендні платежі на умовах, вказаних в п.4.2. договору оренди - не пізніше 10 числа наступного місяця за попередній на підставі отриманих рахунків.
За встановлених судом обставин, за період з лютого по квітень 2025 року загальний розмір орендної плати за договором оренди будівель, споруд та обладнання котельні №2024/2030 від 04.10.2024 становить 1 036 476 грн 72 коп.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором не надав.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 036 476 грн 72 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У договорі оренди оренди будівель, споруд та обладнання котельні №2024/2030 сторони визначили, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 7.2).
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 98 006 грн 21 коп. пені, 9 484 грн 48 коп. 3% річних та 31 893 грн 07 коп. інфляційних втрат.
Суд провів перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, відповідно до якого розмір пені становить 98 006 грн 21 коп., розмір 3% річних - 9 484 грн 48 коп., а розмір інфляційних втрат - 30 004 грн 33 коп.
Отже, з відповідача на користь позивача у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання належить стягнути 98 006 грн 21 коп. пені, 9 484 грн 48 коп. 3% річних та 30 004 грн 33 коп. інфляційних втрат.
Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Згідно з попереднім (орієнтовним) розрахунком розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 30 000 грн 00 коп.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази:
- договір про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025;
- акт приймання-передачі послуг від 23.10.2025 за договором про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025;
- платіжну інструкцію №V58547/1 від 23.10.2025.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з договору про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025, укладеного між АТ "Прикарпаттяобленерго" (клієнт) та адвокатом Дрогомирецьким Ігорем Миколайовичем (адвокат), адвокат зобов'язався надавати послуги з професійної правничої допомоги по захисту прав та законних інтересів клієнта під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, юридичної консультації, правового інформування та іншої юридичної допомоги, пов'язаної з діяльністю клієнта та його посадових осіб, а клієнт зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити надані адвокатом послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору, під послугами, що надаються згідно цього договору, сторони розуміють, зокрема, надання адвокатом необхідної інформації у письмовій, електронній та/або усній формі. Результати послуг, що надаються за цим договором, можуть бути виражені у вигляді консультацій, роз'яснень, висновків, довідок, документів, звітів, заяв, клопотань, скарг, запитів, підготовлених клієнтом або отриманих від третіх осіб, а також в інших формах, у відповідності з послугою, що надається; здійснення претензійно-позовної роботи, організації та забезпечення належного виконання актів законодавства; підготовка та подання заяв, відповідей на запити, скарги на рішення, дії та бездіяльність правоохоронних органів, Державної фіскальної служби, Антимонопольного комітету та інших державних органів; інші послуги за запитами клієнта.
За змістом п. 3.2 договору, для визначення умов щодо ціни та порядку розрахунків за представництво та захист прав клієнта та законних інтересів, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб, сторони оформляють акт приймання-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 3.3 договору, остаточний розмір витрат клієнта та фактично надані адвокатом послуги відповідно до умов цього договору підтверджуються оформленими сторонами у встановленому законодавством порядку актами приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг від 23.10.2025 за договором про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025, клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання щодо представництва прав та законних інтересів клієнта у справі №909/938/25 за позовом інтересах клієнта до ТОВ "Івано-Франківськ теплогенерація" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про оренди будівель та споруд котельні, а також надає клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час даного провадження з дотриманням умов договору про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2025 №2025/9 та додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги, а саме:
- вивчення документів по справі, аналіз нормативно-правової бази та судової практики. Формування правової позиції, підготовка та подання позовної заяви - 15 000 грн;
- забезпечення участі адвоката у судових засіданнях суду першої інстанції (5000 грн/за одне засідання) - 15 000 грн.
За змістом п. 2 цього акту, вартість наданих послуг складає 30 000 грн без ПДВ.
Відповідно до платіжної інструкції №V58547/1 від 23.10.2025, 23.10.2025 АТ "Прикарпаттяобленерго" перерахувало Дрогомирецькому Ігорю Миколайовичу 30 000 грн за надання професійної правничої допомоги згідно договору №2025/9 від 02.01.2025 у справі №909/938/25 та акту б/н від 23.10.2025.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у договорі таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 у справі № 921/112/24.
Надання адвокатом послуг на професійну правничу допомогу при розгляді справи №909/938/25 підтверджується: договором про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025 та актом приймання-передачі послуг від 23.10.2025 за договором про надання професійної правової допомоги №2025/9 від 02.01.2025.
Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо визначення порядку обчислення та суми адвокатського гонорару, а зазначається про те, що для визначення умов щодо ціни та порядку розрахунків за представництво та захист прав клієнта та законних інтересів сторони оформляють акт приймання-передачі наданих послуг.
Таким чином, у суду відсутня об'єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та АТ "Прикарпаттяобленерго" щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з частинами 1-2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність (постанова Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23).
З огляду на подані позивачем докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що доведеними та обґрунтованими є витрати позивача на правничу допомогу у сумі 20 000 грн.
Враховуючи, що спір між сторонами у цій справі вирішено шляхом часткового задоволення позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу та судовий збір суд покладає на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськ теплогенерація" (вул. Індустріальна, 34/4, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 43778591) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" (вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 00131564) 1 173 971 (один мільйон сто сімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят одну) грн 74 коп. заборгованості, з них: 1 036 476 (один мільйон тридцять шість тисяч чотириста сімдесят шість) грн 72 коп. основного боргу, 98 006 (дев'яносто вісім тисяч шість) грн 21 коп. пені, 9 484 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп. 3% річних та 30 004 (тридцять тисяч чотири) грн 33 коп. інфляційних втрат, а також 17 609 (сімнадцять тисяч шістсот дев'ять) грн 58 коп. судового збору та 19 967 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім) грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.11.2025.
Суддя О.В. Рочняк