вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа№ 910/10523/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
розглянувши апеляційні скарги керівника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року
за заявою керівника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1
про відстрочення виконання судового рішення
у справі №910/10523/23 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК»
до Одеської обласної державної адміністрації
про стягнення 16 550 000, 00 грн,
Громадська організація «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 16 550 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10523/23, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.01.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 року застосовано до директора Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 захід процесуального примусу у вигляді штрафу, стягнуто з директора Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України штраф у розмірі 30 280,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2024 року позов Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» до Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 16 550 000, 00 грн залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
17.11.2024 року через систему «Електронний суд» від керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/10523/23 до виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2827/22 (ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання ухвали суду в справі №910/10523/23 відмовлено.
20.02.2025 року через систему «Електронний суд» від керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 року у справі №910/10523/23 ВП НОМЕР_2 від 07.06.2024 року до виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2827/22 (ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 року у задоволенні заяви керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 про відстрочення виконання ухвали суду від 27.02.2024 у справі №910/10523/23 відмовлено.
12.09.2025 через систему «Електронний суд» від керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/10523/23 від 27.02.2024 року ВП НОМЕР_2 від 07.06.2024 року на один рік до вирішення справи №420/2827/22 (ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі №910/10523/23 у задоволенні заяви керівника Громадської організації Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі № 910/10523/23 - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, керівник Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 у справі №910/10523/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання судового рішення справа №910/10523/23 від 27.02.2024 року ВП НОМЕР_2 від 07.06.2024 року на один рік до вирішення справи №420/2827/22 (ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року).
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.
Так, представник скаржника зазначив, що суд першої інстанції проігнорував його доводи в заяві, що він являється військовим пенсіонером та окрім пенсії інших доходів не має.
Крім того, за твердженням скаржника, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з примусового виконання виконавчого листа №420/2827/22, виданого 13.07.2022 року Одеським окружним адміністративним судом, було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року, котра до цього часу не виконана.
Заборгованість ПФ України в Одеській області у ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року складає 181130 грн. На даний час на розгляді Верховного Суду перебуває справа №420/2827/22.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/10523/23.
Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники сторін в судове засідання 05.11.2025 року Північного апеляційного господарського суду не прибули. Про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування своєї заяви заявник посилається на те, що є військовим пенсіонером, окрім пенсії інші доходи відсутні, постанова про арешт коштів позбавляє заявника та його сім'ю засобів існування.
При цьому, заявником було зазначено, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з примусового виконання виконавчого листа №420/2827/22, виданого 13.07.2022 року Одеським окружним адміністративним судом, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року, яка до цього часу не виконана.
Отже, заявник посилається на скрутний матеріальний стан, а також на те, що у Громадської Організації «Товариство «ВОСТОК» є неприбутковою організацією, в якій відсутні кошти та майно, відсутня можливість проводити статутну діяльність.
Враховуючи викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що суд першої інстанції проігнорував доводи заявника, що він являється військовим пенсіонером та окрім пенсії інших доходів не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Так, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, суд обмежений терміном відстрочення рішення суду в один рік.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України однорічний строк обраховується з дня ухвалення такого рішення, а не з дати набрання таким рішенням законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи, днем ухвалення судового рішення (ухвали) у даній справі, виконання якого просить відстрочити заявник, є 27.02.2024 року, а отже, суд першої інстанції дійшов правомірного рішення, що термін можливого відстрочення сплив 27.02.2025 року.
Тобто, строк, на який суд може відстрочити виконання вказаної ухвали на момент розгляду вищевказаної заяви закінчився.
Разом з цим, щодо відстрочення виконання ухвали до вирішення справи №420/2827/22, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість прийняття відповідного рішення на невизначений час.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що відстрочка виконання рішення, яка пов'язується з об'єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
В основу судової ухвали про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що
недостатність чи відсутність коштів у Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.
Водночас, колегія суддів відзначає, що питання щодо відстрочення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 року у справі №910/10523/23 з підстав, викладених у заяві керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 вже було предметом розгляду в суді.
Так, ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 року та від 18.03.2025 року, які набрали законної сили, у задоволенні заяви про відстрочення виконання ухвали суду від 27.02.2024 року у справі №910/10523/23 відмовлено.
Таким чином, аналогічні за змістом заяви про відстрочення виконання ухвал суду від 27.02.2024 року в справі №910/10523/23 вже було предметом розгляду суду та ухвалою Господарського суду міста Києва у задоволенні заяви відмовлено.
За викладених обставин, заява керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 року (ВП НОМЕР_2 від 07.06.2024 року) у справі №910/10523/23 до вирішення справи №420/2827/22 (ВП№НОМЕР_3 від 06.09.2022 року) в силу імперативних положень ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України правомірно не була задоволена судом першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви керівника Громадської організації «ТОВАРИСТВО «ВОСТОК» ОСОБА_1, поданої в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування ухвали суду першої інстанції.
Твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з примусового виконання виконавчого листа №420/2827/22, виданого 13.07.2022 року Одеським окружним адміністративним судом, було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 від 06.09.2022 року, котра до цього часу не виконана, колегія суддів не визнає переконливими доводами, як безпідставні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх доводів скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року за заявою керівника Громадської організації «Товариство «ВОСТОК» ОСОБА_1 про відстрочення виконання судового рішення у справі №910/10523/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/10523/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/10523/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання 10.11.2025 року.