вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1069/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Гончарова С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025
у справі №911/1069/25 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід ХХІ»
про стягнення 39 439,46 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРДЕНТА КОНСАЛТИНГ» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД ХХІ» (надалі - відповідач) про стягнення 39 439, 46 грн, з яких: 34 896, 00 грн основний борг та 4 543, 46 грн пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про виконання робіт №2023090401 від 04.09.2023, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» звернулося 04.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 04.07.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 та постановити нове, яким позовну заяву задовольнити. Також просив стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції формально проаналізував доводи позовної заяви та докази, додані позивачем в додатки до позовної заяви. Висновки суду першої інстанції базувались на відсутності підтвердження належними та допустимими доказами направлення чи отримання результатів робіт за договором та акта надання послуг №59 від 20.06.2024 Відповідачем.
Скаржник стверджує, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами Договору, зокрема позивачем завершено роботи на загальну суму 69 792,00 грн. з виготовлення документації з трансфертного ціноутворення за контрольованими операціями відповідача з контрагентом Zagara Bianca Holdings Limited, Кiпp за період з 01.01.2020 по 31.12.2020. Позивачем неодноразово було надіслано вказану документацію та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №59 від 20.06.2024 року як на електронну адресу Відповідача, а також на поштову адресу за місцезнаходженням Відповідача. Проте, Відповідачем не було направлено на адресу Позивача жодних письмових зауважень до результату робіт ані в строки, передбачені Договором, ані станом на дату подання позовної заяви, апеляційної скарги. Відсутність письмових зауважень за умовами за Договору підтверджує прийняття Відповідачем результату робіт і, відповідно, наявність зобов'язання відповідача здійснити оплату остаточного розрахунку у розмірі 34 896,00 грн. в свою чергу, відповідач відмовився підписувати Акт виконаних робіт, без обґрунтованих зауважень та відмовився оплачувати суму остаточного розрахунку.
Щодо висновків суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів направлення Позивачем претензії про невиконання умов договору за вих. №17/К від 27.01.2025 з доданими до неї документами Відповідачу, зокрема відсутність опису вкладення поштового відправлення №0412300027870, позивач вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов вказаного висновку. Позивач посилається на Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі Правила), які регулюють порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку. І цими правилами не визначено обов'язку використовувати під час відправки поштової кореспонденції тільки листів з оголошеною цінністю як єдиного достатнього підтвердження направлення листа та його вмісту.
Щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів отримання результатів робіт за договором та акта надання послуг №59 від 20.06.2024 Відповідачем. Позивач вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції, оскільки Позивачем виконано всі необхідні дії для направлення результату виконаних робіт та акта надання послуг №59 від 20.06.2024 на адресу Відповідача, а факт неотримання вказаних документів виник не з вини Позивача. Відповідач відмовляється виконувати умови Договору та отримувати поштову кореспонденцію, що підтверджується довідкою про повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання.
Щодо відсутності у складеному Позивачем акті надання послуг №59 від 20.06.2024 на суму 69 792,00 грн підпису зі сторони Відповідача скаржник наголошує, що у судовій практиці, на яку не звернув увагу суд першої інстанції, стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 y cпpаві №910/7446/18, від 31.05.2022 справі №916/693/21 від 14.07.2021 у справі №911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі №921/262/18.
Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/1069/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1069/25. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/1069/25.
30.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1069/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/1069/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на 22.10.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №911/1069/25 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 04.09.2023 між позивачем (далі - виконавець) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір про виконання робіт №2023090401 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботи, вид та перелік яких погоджується сторонами в додатках до цього договору та надавати замовникові результат виконаних робіт в строки, узгоджені сторонами в додатках до цього договору (далі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи в строк та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.
Згідно із п.1.2. договору щоразу, при замовленні виконання робіт за договором сторони складають та підписують додаток до договору (далі - додаток), в якому сторони погоджують перелік інформації, яку зобов'язаний надати замовник для виконання робіт виконавцем, строки виконання робіт, вартість робіт, порядок оплати, а також інші умови виконання робіт, які визначаються за взаємною згодою сторін.
Замовник зобов'язується здійснити оплату робіт згідно з п.4. цього договору та умов додатків (пп.2.1.3. п.2.1. договору).
У підпункті 2.1.4. пункту 2.1. договору сторони погодили, що замовник зобов'язується надати виконавцю обґрунтовані письмові зауваження до результату робіт впродовж 7 календарних днів з дати отримання від виконавця результату робіт. У випадку неотримання виконавцем від замовника у вказаний строк обґрунтованих письмових зауважень до результату робіт, роботи вважаються такими, що прийняті замовником без зауважень та підлягають оплаті в повному обсязі. При цьому, замовник зобов'язується прийняти та підписати акт виконаних робіт, в порядку та в строк визначений цим договором.
Підпунктом 2.1.6. пункту 2.1. договору встановлено, що замовник зобов'язується підписати направлений виконавцем акт виконаних робіт впродовж 5 календарних днів з дати отримання від виконавця двох примірників акта виконаних робіт та направити виконавцю один примірник підписаного акта виконаних робіт, а у випадку наявності зауважень до акта виконаних робіт, в цей же строк направити виконавцю письмові зауваження до акта виконаних робіт.
Відповідно до пп.2.3.1. п.2.3. договору виконавець зобов'язаний в строк, погоджений сторонами у відповідному додатку виконати роботи на належному професійному рівні, та надати замовнику результат робіт та інформацію згідно з цим договором та додатками.
Згідно з пп.2.3.3. п.2.3. договору виконавець зобов'язаний надати замовнику результат виконаних робіт в електронному вигляді та в роздрукованому вигляді згідно з додатками.
Відповідно до пп.2.3.6. п.2.3. за фактом виконання робіт скласти, підписати зі свого боку та направити замовнику акт виконаних робіт у двох примірниках.
Виконавець має право вимагати від замовника оплати за договором у розмірі, порядку та строк, визначені договором та додатками (пп.2.4.2. п.2.4.).
Згідно з п. 3.1 договору надання результату виконаних робіт за договором здійснюється у порядку, що визначений у п. 2.3.3 цього договору.
Згідно із п.3.3. договору за фактом виконання робіт сторони складають та підписують акт виконаних робіт, який підписується сторонами після завершення виконання робіт виконавцем. У випадку отримання від замовника письмових зауважень до результату робіт, сторони складають та підписують акт з переліком зауважень та строками їх усунення.
Пунктом 3.4. договору сторонами погоджено, що у випадку отримання виконавцем від замовника письмових зауважень до акта виконаних робіт, виконавець зобов'язується усунути їх у розумний строк. У випадку ненаправлення замовником письмових зауважень до результату робіт та/або непідписання замовником направленого виконавцем акта виконаних робіт та ненаправлення замовником виконавцю письмових зауважень до акта виконаних робіт в строк, вказаний в п.2.1.6. цього договору, роботи вважаються прийнятими без зауважень в дату отримання замовником акта виконаних робіт та підлягають оплаті замовником у розмірі та порядку, що визначені цим договором та додатками.
У пункті 4.1. договору вартість робіт визначається за узгодженням сторін у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Загальною ціною договору є сумарна вартість робіт, виконаних виконавцем, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, впродовж усього терміну дії договору.
Оплата за договором здійснюється замовником згідно з додатками, шляхом безготівкового перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця, зазначений в додатках. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.4.2. договору).
Відповідно до п.5.5. договору за порушення строку оплати за цим договором та відповідним додатком, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Обмін документами за цим договором здійснюється із застосуванням положень Закону України від 22.05.2003 №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (зі змінами та доповненнями), Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» (зі змінами та доповненнями) (п.10.1. договору).
Згідно з п.10.2. договору сторони підписанням цього договору підтверджують свою згоду на можливість обміну між сторонами договором, додатковими угодами, додатками до нього та документами, що складаються у ході виконання цього договору (актами виконаних робіт) в електронному вигляді з електронним підписом (надалі - ЕП) засобами системи електронного документообігу в системі «M.E.Doc» (надалі - електронний документ). Про необхідність оформлення та підписання будь-яких документів, пов'язаних з цим договором в паперовому вигляді, сторони повідомляють одна одну письмово шляхом направлення листа (в т.ч. листа електронною поштою) з/на відповідну адресу електронної пошти, як зазначено в п.11. цього договору.
Пунктом 10.3. договору погоджено, що кожна сторона зобов'язана слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням ЕП та повернення іншій стороні. Сторона яка здійснює надсилання електронного документа вважається стороною-відправником, а сторона яка здійснює отримання електронного документа, вважається стороною-одержувачем.
Відповідно до п.10.4 договору підготовка електронного документу здійснюється стороною-відправником у строки, визначені умовами Договору. До моменту передачі іншій стороні сторона-відправник зобов'язана належним чином скласти новий та/або перевірити отриманий Електронний документ та підписати його з використанням ЕП. Електронні документи, які передаються, підписуються у всіх випадках з використанням ЕП сторони-відправника. Перевірка факту підписання стороною-відправником конкретного електронного документа здійснюється стороною-одержувачем з використанням відкритого ключа і посиленого сертифіката відкритого ключа.
Згідно з п.10.5 договору сторони домовились, що електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використанням ЕП Стороною-одержувачем Електронного документа, отриманого від Сторони-відправника з нанесеним нею ЕП.
Відповідно до п.10.6. договору електронні документи, що складаються в ході виконання цього договору (акти виконаних робіт) вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли їх було підписано ЕП стороною-відправником та надіслано стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого договором строку, сторона-одержувач не підписала такі документи та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання.
У п. 11 договору зазначено реквізити відповідача, зокрема електронну пошту: motovilovets@ukr.net.
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами усіх взаємних зобов'язань, в т.ч. щодо надання замовнику усних та письмових консультацій щодо виконаних робіт, передбачених п.2.3.5. цього договору. У випадку, якщо жодна з сторін не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії договору не повідомила письмово іншу сторону про намір не продовжувати дію договору, цей договір вважається автоматично продовженим кожного разу на один наступний календарний рік. Кількість таких продовжень не обмежена.
04.09.2023 сторонами укладено додаток №1 до договору, відповідно до п.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за завданням замовника, виконати роботи, визначені в п.2. цього додатку, а замовник зобов'язується забезпечити умови для виконання зазначених робіт, прийняти виконані роботи та оплатити виконавцеві вартість виконаних належним чином таких робіт згідно з умовами договору та цього додатку.
Згідно із п.2 додатку №1 до договору виконавець зобов'язується виконати роботи за контрольованими операціями замовника за 2020 рік за переліком згідно із таблицею 1 та надати замовникові документи за результатами виконання робіт за переліком, визначеним в п.3. додатку. Попередньо погоджений метод (або попередньо погоджені методи) аналізу контрольованих операцій зазначено в таблиці 1. Зазначений метод (зазначені методи) може бути переглянуто в процесі виконання робіт в залежності від наявної інформації та окремо узгоджено із замовником по електронній пошті: motovilovets@ukr.net.
Таблиця 1. Перелік операцій, за якими виконуються роботи:
Контрагент: Zagara Bianca Holdings Ltd;
Зміст контрольованої операції / операцій: нарахування відсотків за позикою від пов'язаної особи-нерезидента;
Метод аналізу (попередньо): метод порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продаж).
У пункті 3 додатку №1 до договору сторонами погоджено, що за результатом виконання робіт за цим додатком виконавцем замовнику будуть надані такі документи українською мовою:
документація з трансфертного ціноутворення: один документ в форматі *.docx із необхідним наповненням та додатками (відповідно до таблиці 2);
копія зазначеного вище документа в форматі *.pdf;
один документ в друкованому вигляді для надання контролюючим органам на вимогу (друкований комплект документації з трансфертного ціноутворення).
Відповідно до п.4. додатку №1 до договору строк виконання робіт: 95 календарних днів з дати отримання суми передплати відповідно до п.6. цього додатку, але не раніше, ніж продовж 15 робочих днів з дати надання замовником останнього документа відповідно до п.7. цього додатку.
Загальна вартість робіт за цим додатком складає 69 792,00 грн без ПДВ (п.5. додатку №1 до договору).
Згідно із п.6. додатку №1 до договору замовник зобов'язується здійснити оплату робіт відповідно цього додатку на поточний рахунок виконавця в порядку відповідно до таблиці нижче.
Таблиця 3. Порядок оплати робіт
Вид платежуРозмірСума, грнСтрок оплати
Передоплата50% вартості робіт, вказаної в п.5 цього додатку34896,00 грн3 (три) банківських дня з дати отримання замовником підписаного обома сторонами додатку
Остаточний розрахунок50% вартості робіт, вказаної в п.5 цього додатку34896,00 грн3 (три) банківських дні з дати підписання сторонами акту виконаних робіт
Відповідно до п.8 додатку №1 до договору закінчення виконання робіт за даним додатком оформляється актом виконаних робіт, що підписується сторонами в порядку, встановленому договором.
На виконання умов договору 05.09.2023 відповідачем сплачено передплату за договором у розмірі 34 896, 00 грн, що підтверджується випискою банку.
Як стверджує позивач, ним виконано роботи та направлено відповідачеві документ за результатом таких робіт.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено документ за результатами виконання робіт за переліком, визначеним в п.3. додатку, на електронну адресу buhcom@ukr.net.
Позивачем складено акт надання послуг №59 від 20.06.2024, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги за договором на суму 69 792,00 грн.
Акт надання послуг №59 від 20.06.2024, копія якого долучена позивачем до позовної заяви, підписаний та скріплений печаткою лише зі сторони позивача.
На підтвердження направлення зазначеного акту на адресу відповідача позивачем надано скріншот екрану електронної пошти, з якого також вбачається, що акт направлено на електронну адресу buhcom@ukr.net.
При цьому, матеріали справи не містять доказів підписання як результатів робіт так і акту надання послуг №59 від 20.06.2024 електронним підписом позивача.
Також позивачем долучено до позову претензію про невиконання умов договору за вих.№17/К від 27.01.2025 адресовану відповідачу, у якій зазначено, що вказаний вище акт направлено на електронну адресу відповідача: buhcom@ukr.net, проте останній у телефонному режимі відмовився від його підписання та виконання своїх зобов'язанням за договором. Зазначає, що відповідно до п.2.1.5. договору роботи вважаються прийнятими без зауважень в дату отримання відповідачем акта надання послуг №59 від 20.06.2024. Просив протягом 7 календарних днів з дати отримання претензії підписати долучений до неї акт надання послуг №59 від 20.06.2024 та здійснити остаточний розрахунок у розмірі 34 896,00 грн. Також, зокрема, серед додатків до вказаної претензії зазначено: документація з трансфертного ціноутворення за контрольованими операціями відповідача з контрагентом Zagara Bianca Holding Limited, Кіпр за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
В якості доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем долучено до позову копії конверта поштового відправленням №0412300027870 та чека поштового відправлення №0412300027870. Опису вкладення поштового відправлення №0412300027870 матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 34 896,00 грн основного боргу та 4 543,46 грн пені.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, умовами договору та додатку №1 до договору сторони погодили, що позивач зобов'язувався виконати роботи за контрольованими операціями замовника за 2020 рік за переліком згідно із таблицею 1 та надати замовникові документи за результатами виконання робіт за переліком, визначеним в п.3. додатку, а відповідач зобов'язувався здійснити оплату двома частинами та здійснив оплату 50% вартості робіт 05.09.2023.
Сторони домовились, що за результатом виконання робіт виконавець (тобто позивач) надасть замовнику (відповідачеві) такі документи українською мовою: документацію з трансфертного ціноутворення: один документ в форматі *.docx із необхідним наповненням та додатками (відповідно до таблиці 2); копію зазначеного вище документа в форматі *.pdf; один документ в друкованому вигляді для надання контролюючим органам на вимогу (друкований комплект документації з трансфертного ціноутворення).
При цьому, сторони домовились про можливість обміну між сторонами договором, додатковими угодами, додатками до нього та документами, що складаються у ході виконання цього договору (актами виконаних робіт) в електронному вигляді з електронним підписом (надалі - ЕП) засобами системи електронного документообігу в системі «M.E.Doc» (надалі - електронний документ).
У разі ж необхідності оформлення та підписання будь-яких документів, пов'язаних з цим договором в паперовому вигляді, сторони мали повідомляти одна одну письмово шляхом направлення листа (в т.ч. листа електронною поштою) з/на відповідну адресу електронної пошти, як зазначено в п.11. цього договору.
Також сторони погодили в п.10.6 договору, що електронні документи, які складаються в ході виконання цього договору (акти виконаних робіт) вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли їх було підписано ЕП стороною-відправником та надіслано стороні-одержувачу.
Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 11 сторони зазначили свої реквізити, де також зазначено електронну пошту відповідача motovilovets@ukr.net. Тобто, сторони погодили і поштову адресу і адресу електронної пошти для здійснення листування.
Проте, як вже зазначалось вище, позивачем направлялись документи на підтвердження виконання робіт, а також акт надання послуг на іншу електронну адресу, а саме на адресу buhcom@ukr.net, більше того матеріали справи не містять доказів підписання таких документів електронним підписом позивача.
Щодо оцінки самого акту надання послуг №59 від 20.06.2024, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги за договором на суму 69 792,00 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями пп.3, 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено принципи свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 Цивільного кодексу України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 1.2. пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.3. Положення, відповідно до якого первинні документи повинні мати мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також пунктом 2.3. Положення передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Відповідно до п.2.4. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Складений позивачем акт надання послуг №59 від 20.06.2024 на суму 69 792,00 грн не підписаний зі сторони відповідача. Більше того, матеріали справи не містять доказів направлення зазначеного акту на електронну адресу відповідача, зазначену та погоджену сторонами в договорі, а також підписання його з електронним підписом самим позивачем.
Щодо посилання позивача, що ним направлявся акт надання послуг №59 від 20.06.2024 на підпис на електронну адресу відповідача - buhcom@ukr.net, проте від підписання вказаного акта останній відмовився, то суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази відмови відповідача від підписання вказаного акта, також відсутні докази того, що електронна пошта - buhcom@ukr.net належить саме відповідачу, в той час як в договорі та додатку до нього сторонами погоджено пошту відповідача саме - motovilovets@ukr.net, що в силу вимог ст.6 та 627 Цивільного кодексу України є обов'язковим для обох сторін.
Таким чином, доказів направлення акта надання послуг №59 від 20.06.2024 з електронним підписом на електронну адресу відповідача motovilovets@ukr.net матеріали справи не містять та позивачем у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України суду не надано.
Також колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо долученої до позову претензії про невиконання умов договору за вих.№17/К від 27.01.2025, яка адресована відповідачу, та до якої, за твердження позивача, долучено акт надання послуг №59 від 20.06.2024 та документація з трансфертного ціноутворення за контрольованими операціями відповідача з контрагентом Zagara Bianca Holding Limited, Кіпр за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (надалі - Правила), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
Відповідно до пункту 6.7 Порядку пересилання відправлень "Укрпошта Документи", затвердженого наказом АТ "Укрпошта" від 19.08.2021 № 135 (зі змінами), при прийманні відправлень Документи з описом вкладення відправник заповнює бланк опису у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного поштового штемпеля. Один примірник опису вкладається до відправлення Документи, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник об'єкта поштового зв'язку повинен зазначити номер відправлення Документи. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до відправлення Документи, вартість вкладення (предметів) може не зазначатися.
В якості доказів направлення вказаної претензії на адресу відповідача позивачем долучено до позову копію конверта поштового відправленням №0412300027870 та чека поштового відправлення №0412300027870.
Як встановлено судом, опису вкладення поштового відправлення №0412300027870 матеріали справи не містять.
Суд позбавлений можливості встановити вміст поштового відправлення №0412300027870.
При цьому, колегія суддів не приймає посилання скаржника на те, що законодавством не визначено обов'язку сторони направляти листи з описом вкладення, оскільки тягар доказування покладений саме на ту сторону, яка стверджує про відповідні обставини.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що вона покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Тож з огляду хоча б на принцип змагальності суд не може вважати доведеною та встановленою обставину, про яку одна зі сторін справи лише стверджує.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стандарт «вірогідності доказів» не передбачає автоматичного нехтування судом обов'язку надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано належних доказів направлення претензії про невиконання умов договору за вих.№17/К від 27.01.2025 з доданими до неї документами відповідачу, оскільки в даному випадку саме на позивача покладено обов'язок довести направлення документів на адресу відповідача з дотриманням умов договору щодо листування.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази направлення позивачем та отримання результатів робіт за договором та акта надання послуг №59 від 20.06.2024 відповідачем, а тому посилання позивача на прийняття робіт на підставі п.3.4. договору є безпідставними та необґрунтованими.
Позивачем не надано суду будь-яких інших доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх недоведеність та відмовив в задоволені позовних вимог у частині стягнення основного боргу.
Оскільки вимоги про стягнення з відповідача пені є похідними від вимоги про стягнення суми основного боргу, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення пені також не підлягають задоволенню.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/1069/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардента Консалтинг» на рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/1069/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.06.2025 у справі №911/1069/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/1069/25 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 після виходу суддів з відпусток.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
С.А. Гончаров