ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1292/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Тунік В.М.
від Фонду державного майна України: Кравченко Ю.В.,
від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця»: Андрієнко С.В.,
від Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця»: не з'явився
від Виконавчого комітету Одеської міської ради: не з'явився
від Київської районної адміністрації Одеської міської ради: не з'явився
від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
заяву Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення
у справі №916/1292/24
за позовом: керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до відповідачів:
1.Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця»
2.Виконавчого комітету Одеської міської ради
3.Київської районної адміністрації Одеської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1: Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця»
про усунення перешкод
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2024 у справі №916/1292/24 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №916/1292/24 рішення Господарського Одеської області від 12.07.2024 у справі №916/1292/24 скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Позовні вимоги заступника керівника Одеської обласної прокуратури про усунення перешкод державі в особі Фонду державного майна України у володінні, користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомого майна - задовольнити частково.
Усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у володінні, користуванні та розпорядженні об'єктом нерухомого майна шляхом повернення Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» державі в особі Фонду державного майна України об'єкту нерухомого майна у вигляді підвального приміщення, яке є захисною спорудою цивільного захисту № 56508 (ПРУ), загальною площею 169,5 кв. м, яке розташовується у нежитловій будівлі - клубі під літерою “Ж», що входить до складу будівель санаторію ім. Горького, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165.
В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн.»
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця» на користь Одеської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542грн.
21.08.2025 від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява, відповідно до якої останній просить суд визначити порядок і спосіб виконання рішення №916/1292/24 у зв'язку з існуючими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють його виконання у встановлений спосіб.
Заява мотивована тим, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2022 року у справі №757/12872/22-к накладено арешт на спірне нерухоме майно, а ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №757/60444/21-1 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування спірним майном.
Арешт на спірне майно перешкоджає виконання рішення суду, ускладнюють цей процес та викликають складність розуміння судового рішення та унеможливлюють виконати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року про усунення перешкод державі шляхом повернення Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" державі в особі Фонду державного майна України спірного об'єкту нерухомого майна. Ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2023 року у справах №757/12536/23к від 31.01.2023 року, №757/2673/23-к від 26.10.2022 року, у справі №757/22522/22к від 31.01.2023 року, у справі №757/36831/22-к від 09.06.2022 року, у справі №757/13285/22-к санаторій Горького було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління санаторієм з метою забезпечення його збереження, як наслідок унеможливлюють виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду».
Окрім того, в обтяженні №45074642 від 15.11.2021 року міститься заборона суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Боржник на вимогу державного виконавця зазначає, що зобов'язання про повернення вказаного протирадіаційного укриття державі в особі Фонду державного майна України не може бути виконаним без виділення захисної споруди в натурі без висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об'єкта нерухомого майна та укладання договору про проведення технічної інвентаризації.
Вказані обставини, а саме зареєстровані обтяження, унеможливлюють виділення в натурі частини об'єкта загальною площею 169,5 кв.м., яке фактично є захисною спорудою цивільного захисту №56508 (ПРУ) і яке розташовується у нежитловій будівлі-клубі (літера «Ж»), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького.
У запереченнях прокурор зазначив, що всі зазначені вище ускладнюючі обставини щодо повернення боржником вказаного приміщення захисної споруди повинні бути вирішені у встановленому законодавством порядку самими сторонами виконавчого провадження та держаним виконавцем (здійснення звернення щодо скасування арештів, проведення технічної інвентаризації, внесення відомостей до відповідних реєстрів, тощо).
Крім того, державний виконавець у своїй заяві жодним чином не зазначає та не вказує який саме спосіб і порядок виконання на його думку повинен встановити Південно-західний апеляційний господарський суд.
18.09.2025 від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи без його участі.
23.09.2025 надійшли письмові пояснення Фонду державного майна України.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято до розгляду заяву та призначено її до розгляду на 04.11.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 04.11.2025 брали участь прокурор, представник Фонду державного майна України та представник Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця». Інші учасники судового процесу участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву за відсутності представників Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця», Виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якої останній просить суд визначити порядок і спосіб виконання постанов суду апеляційної інстанції від 16.12.2024 у справі №916/1292/24 у зв'язку з існуючими обставинами, що ускладнюють або унеможливлюють його виконання у встановлений спосіб, судова колегія дійшла наступних висновків.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження.
За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені, а підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
За вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Тобто, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.
Отже, для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/1478/15.
В той же час, порядок виконання рішення - це встановлення у судовому рішенні конкретних заходів та дій, які слід вчинити сторонам, державному виконавцеві, іншим суб'єктам владних повноважень у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно.
Порядок виконання включає в себе визначення способу (заходів) виконання, строку вчинення дій або утримання від них, покладення обов'язку вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
Перелік заходів примусового виконання, які може застосувати суд, є невичерпним.
Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень (незалежно від того, чи залучалися вони до участі у справі) можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Забезпечення виконання рішення - це вчинення конкретних дій для надання практичної допомоги у виконанні судового рішення.
При цьому судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Сторони повинні виконати рішення добровільно і для цього достатньо рішення чи ухвали суду.
Наразі суд зазначає, що зміна порядку виконання рішення суду здійснюється у випадку встановлення у такому рішенні конкретного порядку його виконання, а саме встановлення конкретних заходів та дій, які слід вчинити сторонам, державному виконавцеві, іншим суб'єктам владних повноважень у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно. У разі зазначення в рішенні суду про стягнення коштів, то порядок його виконання визначений Законом України Про виконавче провадження.
Так, в обґрунтування підстав для встановлення порядку виконання рішення виконавець посилається на таке: ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 03.06.2022 року у справі №757/12872/22-к накладено арешт на спірне нерухоме майно, а ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №757/60444/21-1 накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування спірним майном.
Арешт на спірне майно перешкоджає виконання рішення суду, ускладнюють цей процес та викликають складність розуміння судового рішення та унеможливлюють виконати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 року про усунення перешкод державі шляхом повернення Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" державі в особі Фонду державного майна України спірного об'єкту нерухомого майна.
Окрім того, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2023 року у справах №757/12536/23к від 31.01.2023 року, №757/2673/23-к від 26.10.2022 року, у справі №757/22522/22к від 31.01.2023 року, у справі №757/36831/22-к від 09.06.2022 року, у справі №757/13285/22-к санаторій Горького було передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління санаторієм з метою забезпечення його збереження, як наслідок унеможливлюють виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду".
Також, в обтяженні №45074642 від 15.11.2021 року міститься заборона суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Боржник на вимогу державного виконавця зазначає, що зобов'язання про повернення вказаного протирадіаційного укриття державі в особі Фонду державного майна України не може бути виконаним без виділення захисної споруди в натурі без висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки об'єкта нерухомого майна та укладання договору про проведення технічної інвентаризації. Вказані обставини, а саме зареєстровані обтяження, унеможливлюють виділення в натурі частини об'єкта загальною площею 169,5 кв. м., яке фактично є захисною спорудою цивільного захисту №56508 (ПРУ) і яке розташовується у нежитловій будівлі-клубі (літера "Ж"), що входить до складу будівель санаторію ім. Горького.
Судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення заяви виконавця про встановлення порядку виконання рішення суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Частина 1 статті 2 КПК України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
До повноважень слідчого судді, відповідно до п.18 частини 1 ст.3 КПК України, належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України, унеможливлює відчуження такого майна будь-ким до моменту скасування у встановленому цим Кодексом порядку такого арешту ухвалою слідчого судді або суду.
Суд зазначає, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.
У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №461/233/17-ц.
Арешт майна - це тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій, що випливає також із положень статей 37, 41 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № Б-50/112-09, від 11.04.2019 у справі № 926/1307-б/15, від 24.04.2018 у справі № 910/10369/15, від 18.04.2019 у справі № 1-23-32/135-08-4825.
Як зазначалося вище, вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Для виконання своїх зобов'язань виконавцю надані певні права, в тому числі передбачені ч. 3 цієї статті.
Відповідно до частин 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України.
Суд зазначає, що для встановлення неможливості примусового виконання рішення державний виконавець повинен був не просто констатувати його невиконання, а встановити ступінь виконання чи невиконання такого рішення, адже відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Водночас в матеріалах справи відсутні докази вжиття державним виконавцем всіх необхідних (своєчасних та достатніх) заходів з метою виконання рішення суду у даній справі, у встановленому законодавством порядку самими сторонами виконавчого провадження та держаним виконавцем (здійснення звернення щодо скасування арештів, проведення технічної інвентаризації, внесення відомостей до відповідних реєстрів, тощо).
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення учасників процесу, державного виконавця щодо скасування арешту щодо саме спірного майна - об'єкту нерухомого майна у вигляді підвального приміщення, яке є захисною спорудою цивільного захисту № 56508 (ПРУ), загальною площею 169,5 кв. м, яке розташовується у нежитловій будівлі - клубі під літерою “Ж», що входить до складу будівель санаторію ім. Горького, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 165., накладеного ухвалою слідчого судді.
Водночас, як вже зазначалося вище, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій, а у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
При цьому виконання певного судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», яким зокрема передбачені випадки зупинення виконавчого провадження або дії виконавця у випадку неможливості виконання певного рішення, а Господарським процесуальним кодексом України також обумовлені процесуальні інструменти, якими регулюються відповідні випадки.
В свою чергу Виконавець не зазначив, чи віднесено обставини, на які він посилається щодо неможливості виконання рішення, положеннями, зокрема, Закону України "Про виконавче провадження" до підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, повернення виконавчого документа стягувачу, закінчення виконавчого провадження тощо.
Безпідставними є посиланням виконавця на неможливість виконання рішення без попереднього виділення в натурі спірного протирадіаційного укриття або без висновку про технічну можливість такого виділення, адже зазначені дії входять до кола службових обов'язків виконавця та повинні бути ініційовані ним у межах виконавчого провадження.
Матеріали справи не містять жодних доказів здійснення виконавцем або зацікавленою особою дій щодо отримання висновку про технічну можливість виділення спірного об'єкту укриття.
Окрім того, питання виділення в натурі спірного протирадіаційного укриття не було предметом позовного провадження та відповідно апеляційного розгляду даної справи.
Як уже зазначалося вище, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті та під час розгляду відповідної заяви необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісного обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року у справі №808/1298/15.
Дослідивши зміст поданої заяви, колегія суддів звертає увагу, що виконавець взагалі не конкретизує, яким саме чином він просить встановити чи змінити спосіб або порядок виконання постанови суду, конкретні заходи та дії, які слід вчинити сторонам.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення способу та порядку виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №916/1292/24, у зв'язку з чим судова колегія відмовляє у її задоволенні.
Згідно з частиною другою статті 281 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України суд
У задоволенні заяви Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення порядку і способу виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №916/1292/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 10.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська