Постанова від 15.10.2025 по справі 916/1192/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1192/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Богацької Н.С., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників сторін у справі:

Прокурор Євглевський А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 08.08.2025

по справі №916/1192/24

за позовом: заступника керівника Одеської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі

1) Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

2) Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області (стара назва - Суворовська селищна рада Ізмаїльського району Одеської області)

до відповідача: Аграрно-рибогосподарського кооперативу «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА»

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом, зобов'язання повернути земельну ділянку з розташованим на ній водним об'єктом, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Аграрно-рибогосподарського кооперативу «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА», в якій просив:

- усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Аграрно-рибогосподарським кооперативом «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» озера Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації;

- усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Аграрно-рибогосподарського кооперативу «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» повернути Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської озеро Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

Обґрунтовуючи звернення із позовом до господарського суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що Аграрно-рибогосподарський кооператив «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» здійснює використання озера Катлабуг на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг Ізмаїльського району Одеської області, погодженого 28.09.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 17.10.2018 Держрибагенством України. У той же час, використання водного об'єкту для рибогосподарської експлуатації промислового вилову та вирощування риби повинно здійснюватися тільки за наявності прав (права оренди) на водний об'єкт разом із розташованою під ним ділянкою водного фонду.

Втім, відповідний Режим рибогосподарської експлуатації не наділяє правом використання (оренди) водного об'єкту, відтак, Прокурор вважає, наявними правовими підстави для звернення із позовною заявою в інтересах власників водного об'єкту - Саф'янівської сільської та Суворовської селищної територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, оскільки озеро Катлабуг розташоване в межах вказаних адміністративно-територіальних одиниць.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено, що у даній справі в зв'язку з не сформованістю земельної ділянки та відсутністю визначення її меж саме Саф'янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області є належним Позивачем, тобто, тими компетентними органами, що мають повноваження розпоряджатися відповідним водним об'єктом (озером Катлабуг).

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24.

Прокурор зазначив, що враховуючи розташування озера Катлабуг в межах Катлабузької селищної та Саф'янівської сільської територіальних громад, саме Катлабузька селищна та Саф'янівська сільська ради є уповноваженими органами місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом, а також уповноваженими cyб'єктами владних повноважень на виконання завдань із захисту інтересів відповідних територіальних громад, у тому числі щодо раціонального використання земель i водних об'єктів комунальної власності.

Прокурор вказує, що не можна погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено, що у даній справі в зв'язку з несформованістю земельної ділянки та відсутністю визначення пї меж саме Катлабузька селищна та Саф'янівська сільська ради є належними позивачами, тобто тими компетентними органами, що мають повноваження розпоряджатися таким водним об'єктом. Фактично, за такими висновками суду першої інстанції органи влади позбавлені можливості здійснювати захист інтересів держави/територіальної громади щодо земель, які несформовані у кадастрові номери.

Апелянт посилається на те, що той факт, що земельна ділянка під озером Катлабуг несформована, ніяким чином не нівелює право комунальної власності Катлабузької селищної та Саф'янівської сільської рад, гарантоване статтею 13 Конституції України на такі землі.

Крім того, прокурор вказав, що матеріалами справи озеро Катлабуг відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, а відтак з 08.11.2024 (вже після подання вказаної позовної заяви) законодавцем визначено державну форму власності на землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення та відповідно відбулось публічно-правове правонаступництво у відносинах з розпорядження землями під озером Катлабуг - від органів місцевого самоврядування (Катлабузької селищної та Саф'янівської сільської рад) до Одеської обласної державної адміністрації.

Прокурор доходить до висновку, що він звернувся з позовом в інтересах вірних позивачів, однак у зв'язку з законодавчими змінами, які відбулися після відкриття провадження у справі, позивачі мають бути замінені на правонаступника.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 у справі № 916/1192/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Аграрно-рибогосподарського кооперативу «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» надійшов відзив на апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24.

Відповідач вказав, що Саф'янiвська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька сільська рада Ізмаїльського району Одеської області не є розпорядниками земель на яких розташовано озеро Катлабуг, адже оскільки озеро Катлабуг відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, то воно не є комунальною власністю, а тому територіальні громади не можуть виконувати функції його розпорядника та власника.

Відповідач також зазначає, що земельна ділянка та розташоване на ній озеро Катлабуг наразі не є сформованою, відомості про земельну ділянку та її власника до Державного земельного кадастру не винесено, а також щодо визначених чітких меж.

Відповідач вказав, що з урахуванням відсутності як державної реєстрації земельної ділянки, так і процедури встановлення її чітких меж, встановити, що земельна ділянка під озером Катлабуг наразі є сформованою та вся територія озера Катлабуг належить саме до Саф'янiвській сільській раді Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузькій сільській раді Ізмаїльського району Одеської області, не вбачається за можливе відповідно до норм чинного земельного законодавства України.

Крім того, відповідач вказав, що апелянтом не доведено належність озера Катлабуг до Саф'янiвської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, а тому у даному випадку наявний факт звернення прокурора в інтересах неналежного позивача.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі № 916/1192/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу першого заступнику керівника Одеської обласної прокуратури без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1192/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Богацька Н.С., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1192/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1192/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1192/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 01.10.2025; призначено справу №916/1192/24 до розгляду на 15.10.2025 о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

15.10.2025 у судовому засіданні прийняв участь прокурор Євглевський А.В.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025, якою призначено справу №916/1192/24 до розгляду на 15.10.2025 о 14:30, була отримана в електронному кабінеті Саф'янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області - 17.09.2025, Катлабузькою селищною радою Ізмаїльського району Одеської області - 17.09.2025 та Аграрно-рибогосподарським кооперативом «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» - 17.09.2025.

Крім того, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник Аграрно-рибогосподарського кооперативу «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» не може з'явитися у судове засідання по даній справі у зв'язку з поганим самопочуттям та виникненням необхідності звернутися до лікаря.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання ухвалою у протокольній формі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Отже, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи відповідача цього спору, в яких останній висловив свою позицію щодо оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у даному випадку відповідач не надав жодних доказів неможливості участі у судовому засіданні по справі №915/293/25, а лише посилався на погане самопочуття представника, крім того, апелянтом не було наведено інших поважних причин неявки у судове засідання, що свідчить про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.10.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24 по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Щодо клопотання прокурора про заміну сторони правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про заміну позивача правонаступником в порядку ст. 52 ГПК України.

Прокурор зазначив, що 08.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» від 08.10.2024 № 3993-IX, яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24-1 такого змісту: «Bci землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності».

Враховуючи те, що озеро Катлабуг належить до водних об'єктів загальнодержавної власності, земельна ділянка під таким водним об'єктом з 08.11.2024 віднесена законодавцем до земель державної власності. Отже, до повноважень Одеської обласної державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності, у тому числі землями озера Катлабуг.

Прокурор вказав, що Одеська обласна державна адміністрація, як орган виконавчої влади, яким реалізується право на землю державної власності, з 08.11.2024 уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - озером Катлабуг та земельної ділянки під ним.

Прокурор вважає, що у даному випадку наявні підстави для здійснення заміни Саф'янівської сільської та Катлабузької селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у вказаних правовідносинах пx правонаступником - Одеською обласною державною адміністрацією.

Керуючись викладеним вище, прокурор просить здійснити процесуальне правонаступництво у справі №916/1192/24 шляхом заміни Саф'янівської сільської та Катлабузької селищної рад Ізмаїльського району Одеської області на Одеську обласну державну адміністрацію.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли доповнення до клопотання про заміну позивача правонаступником.

В даних доповненнях прокурор вказав, що 05.08.2025 проведено державну реєстрацію земельної ділянки під озером Катлабуг площею 6617,0463 га з кадастровим номером 5122086900:01:002:2711, категорія земель: землі водного фонду, вид цільового призначення земельної ділянки: 10.13 Земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність a6o користування громадян чи юридичним особам), місце розташування: Одеська область, Ізмаїльський район, озеро Катлабуг.

Крім того, 22.09.2025 проведено державну реєстрацію права власності Держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на земельну ділянку площею 6617,0463 га з кадастровим номером 5122086900:01:002:2711 (земельна ділянка під озером Катлабуг), тому саме Одеська обласна державна адміністрація в силу приписів ст. 125, 126 Земельного кодексу України з 22.09.2025 є уповноваженим органом на розпорядження вказаною земельною ділянкою (власником).

В межах відзиву на апеляційну скаргу, Аграрно-рибогосподарський кооператив «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» заявив заперечення проти клопотання прокурора про заміну позивача на правонаступника.

Відповідач вказав, що апелянт не надав суду апеляційної інстанції доказів, які б дозволили зробити висновки про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави Одеською обласною державною адміністрацією, на встановлення факту обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин).

Крім того, відповідач вказав, що апелянт у своєму клопотанні про залучення правонаступника зазначає, що Одеська обласна державна адміністрація, як орган виконавчої влади, яким реалізується право на землю державної власності, з 08.11.2024 р. уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкоду користуванні та розпорядженні, але не надав докази неможливості подання зазначеного клопотання до суду першої інстанції.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів відмовила у його задоволенні ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 ГПК України у разі смерті a6o оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник cпip, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі №917/1339/16, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права a6o обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач a6o третя особа) повністю a6o частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні їп правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід пї прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас публічне правонаступництво органів державної влади е окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. Обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Інститут правонаступництва органів публічної влади різниться від інституту правонаступництва cyб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категоріях компетенції органу публічної влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту aбo розподільчого балансу.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, aбo в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник cпip (правова позиція Верховного Суду у постанові від 22.02.2023 у справі № 910/3724/20).

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва:

1) фактичне (aбo компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передані фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (aбo повноважень за компетенцією),

2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного cyб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного cyб'єкта, aбo внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим cyб'єктом, коли права та обов'язки cyб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого cyб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, i враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного cyб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із даним суб'єктом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.

Головною підставою для заміни сторони правонаступником було зазначено, що 08.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» від 08.10.2024 № 3993-IX, яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24-1 такого змісту: «Bci землі, зайняті водними об'єктами загальнодержавного значення, вважаються землями державної власності».

На переконання прокурора, дані обставини свідчать, що починаючи з 08.11.2024 Одеська обласна державна адміністрація, як орган виконавчої влади, уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - озером Катлабуг та земельної ділянки під ним.

Крім того, прокурор посилається на те, що Одеською обласною державною адміністрацією починаючи з 08.11.2024 було вчинено дії щодо державної реєстрації земельної ділянки під озером Катлабуг.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що Одеська обласна державна адміністрація уповноважена на звернення до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - озером Катлабуг та земельної ділянки під ним.

В той же час, для правонаступництва, як публічного так і процесуального, потрібно встановити не тільки наявність права у правонаступника, а й визначити наявність такого права у первісної сторони у справі, а саме у Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області.

Тобто у даному випадку, необхідно встановити наявність у Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області на момент звернення з даним позовом права звертатися з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном - озером Катлабуг та землею під ним.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За статтею 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування: а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо; б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об'єктами портової інфраструктури; в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури; г) військовим частинам Державної прикордонної служби України у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Згідно зі статтею 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

За частинами 1-9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 24 “Прикінцеві та перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад; земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки; інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

В даному випадку, оскільки предметом спору є дно озера, то в обов'язковому порядку слід застосовувати не тільки норми Земельного кодексу України, а й норми Водного кодексу.

Частиною 1 Водного кодексу України встановлено, зокрема, що водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); озеро - природна западина суші, заповнена прісними або солоними водами; водосховище - штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку; водосховище комплексного призначення - водосховище, яке відповідно до паспорта використовується для двох і більше цілей (крім рекреаційних); рибництво - штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Згідно із статтею 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно зі статтею 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

У відповідності до статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

У відповідності до частин 1, 3, 4, 5 статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об'єктом поширюється на такий водний об'єкт. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції; 5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; 6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; 7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

В даному випадку Прокурор звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просив: усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» озера Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації; усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Аграрно-рибогосподарського кооперативу «Придунайська нива» повернути Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської озеро Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

В той же час, земельна ділянка та розташоване на ній озеро Катлабуг на момент звернення з позвоною заявою не були сформовані, а в матеріалах справи були відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, її власника, а також щодо визначених чітких меж. Крім того, з наявної в матеріалах справи картосхеми озера Катлабуг вбачається, що останнє перебуває на перетині кількох громад.

Обґрунтовуючи належність озера Катлабуг та формуючі відповідні заявлені позовні вимоги в інтересах держави в особі Саф'янівської С/Р та Катлабузької С/О, Прокурором надано лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2024, в якому повідомлено, зокрема, що: за наявною інформацією, згідно з матеріалами проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних Рад народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області, який затверджено рішенням Ізмаїльської районної ради від 18.02.1993 № 126, озеро Катлабуг розташоване на території Суворівської селищної та Багатянської, Кам'янської, Кислйцької, Першотравневої, Утконосівської сільських рад Ізмаїльського району Одеської області (останні увійшли до складу Саф'янівської С/Р внаслідок адміністративно-територіальних змін у територіальному устрої Одеської області). Посилається на набрання чинності Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ, котрий передбачає доповнення розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24, котрий, в свою чергу, передбачає, що передбачені у пункті землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Тобто, у наданому листі від 07.02.2024 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не визначило чітко належність і власника земельної ділянки озера Катлабу на дату надання листа.

Крім того, Саф'янівською сільською радою повідомлено прокурору, що озеро Катлабуг входить до системи Придунайських озер, які є природними протоками річки Дунай та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Водного кодексу України належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Аналогічне викладено у відповіді Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України на запит представника АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» - у відповідності до статті 5 Водного кодексу України та Каталогу водного фонду Одеської області озеро Катлабуг відноситься до об'єктів загальнодержавного значення.

Таким чином, у зв'язку з не сформованістю земельної ділянки, на якій розташовано озеро Катлабуг та відсутністю визначення її меж, помилковим є твердження прокурора про те, що на момент звернення з позовом, саме Саф'янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області були тими компетентними органами, що мають повноваження розпоряджатися відповідним водним об'єктом (озером Катлабуг).

А враховуючи те, що Саф'янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області не були на момент звернення з позовом у даній справі компетентними органами, що мають повноваження розпоряджатися відповідним водним об'єктом (озером Катлабуг), то не може відбутися передача такої компетенції до Одеської обласної державної адміністрації.

Адже не може відбуватися ні фактичне, ні процесуальне правонаступництво від органу (учасника справи), який не володів компетенцією, оскільки не можна передавати компетенцію, яка відсутня у сторони.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у даному випадку не відбулося правонаступництво повноважень розпоряджатися озером Катлабуг між Саф'янівською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області, Катлабузькою селищною радою Ізмаїльського району Одеської області та Одеською обласною державною адміністрацією, що свідчить про відсутність підстав для заміни позивача на правонаступника.

У даному випадку, апелянт фактично намагається замінити «неналежного» позивача (позивача, у якого відсутнє право розпоряджатися озером Катлабуг) на належного позивача, що не є правонаступництвом у розумінні ст. 52 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом.

24 вересня 2018 рок НААН України затверджено розроблене Національним університетом біоресурсів і природокористування України за замовленням АРК «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» Науково-біологічне обґрунтування рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг Ізмаїльського району Одеської області (площа 6500 га), в якому серед іншого зазначено, що однією з таких водойм, придатних для вирощування наведених видів риб, є озеро Катлабуг в межах Ізмаїльського району Одеської області, площею 6500 га. Коли Катлабуг мав зв'язок з Дунаєм, дунайська вода вільно заповнювала озеро навесні, забезпечуючи приплив свіжої води, формуючи нерестовища на мілководді та сприяючи нагулу риби у глибоких ямах. У 60-х роках озеро було відділене від Кислицького рукава Дунаю дамбою, по якій проходить дорога обласного значення, а частина плавнів перетворена на великі рибницькі стави.

Також НААН України затверджено розроблене Національним університетом біоресурсів і природокористування України за замовленням АРК «ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» Наукове-біологічне обґрунтування до Режиму СТРГ Катлабуг 2018-2027 р.р.

Національним університетом біоресурсів і природокористування України за замовленням АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» розроблено Режим рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг Ізмаїльського району Одеської області, погоджений 28.09.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 17.10.2018 Держрибагенством України.

Місцезнаходження водного об'єкту - в Ізмаїльському районі Одеської області, відстань до міста Ізмаїл 15 км.

Зв'язок з іншими рибогосподарськими водними об'єктами - верхня ділянка озера Катлабуг зв'язана зі ставками на р. Великий Катлабуг, а нижня - з рибогосподарськими об'єктами р. Дунай.

Наведено обсяг улову окремих видів біоресурсів за період не менше ніж 5 років до початку здійснення робіт у відповідній таблиці, обсяги вселення кількості разом із обсягами вилучення водних живих ресурсів за видами.

Наведено перелік та карту ділянок любительського та спортивного безоплатного рибальства.

Термін дії вказаного режиму з 17.10.2018 по 31.12.2027.

Національним університетом біоресурсів і природокористування України за замовленням АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» розроблено доповнення до Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг Ізмаїльського району Одеської області, погоджений 28.12.2018 Управлінням Державного агентства рибного господарства в Одеській області та 11.01.2019 Держрибагенством України.

21 грудня 2023 року між Саф'янівською С/Р (Орендодавець) та АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» (Орендар) укладено договір оренди землі № 230, кадастровий номер - 5122080400:01:002:1226, умовами пункту 1.1 якого погоджено, що Орендодавець, на підставі рішення Саф'янівської сільської ради від 26 жовтня 2023 року № 4791-VIII надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду комунальної власності для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 5122080400:01:002:1226, розташовану за адресою: вул. Миру, 2/29, с. Багате Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).

В оренду передається земельна ділянка із земель водного фонду комунальної власності для рибогосподарських потреб загальною площею 2,6194 га, у тому числі: 2,6194 га землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, яка розташована за адресою: вул. Миру, 2/29, с. Багате Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) (пункт 2.1).

Кадастровий номер земельної ділянки: 5122080400:01:002:1226. Категорія земель: Землі водного фонду. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): 10.07 (пункт 2.2).

На земельній ділянці наявні об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури (пункт 2.3).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до Витягу № НВ-5100870052023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 18.10.2023 року складає 78791,97 грн (сімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто одна гривня 97 копійок) та підлягає щорічній індексації (пункт 2.4).

Договір укладено на строк 25 (двадцять п'ять) років (пункт 3.1).

Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок ИА398999980334129812000015676 ГУК в Одеської області /с. Саф'яни, 18010600/, код ЕДРПОУ - 37607526 у розмірі 7 879,20 грн. (сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 20 копійок) за 1 (один) рік, що, відповідно рішення Саф'янівської сільської ради № 4791-VIII від 26 жовтня 2023 року, становить 10 (десять) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 656,60 грн. (шістсот п'ятдесят шість гривень 60 копійок) за один місяць (пункт 4.1).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (пункт 4.2).

Орендна плата вноситься у строки відповідно до Податкового кодексу України (пункт 4.3).

Земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб (пункт 5.1).

Цільове призначення земельної ділянки: 10.07 Для рибогосподарських потреб (пункт 5.2).

Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками сторін.

07 лютого 2024 року Прокурором отримано відповідь на надісланий до Державного агентства Меліорації та рибного господарства України запит, до якої представлено копію звіту про обсяги вилову водних ресурсів, поданого АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» за 2023 рік та січень 2024 року.

07 лютого 2024 року Прокурором отримано відповідь на надісланий до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області запит, в якій зазначає, що за наявною інформацією, згідно з матеріалами проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних Рад народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області, який затверджено рішенням Ізмаїльської районної ради від 18.02.1993 № 126, озеро Катлабуг розташоване на території Суворівської селищної та Багатянської, Кам'янської, Кислийцької, Першотравневої, Утконосівської сільських рад Ізмаїльського району Одеської області (останні увійшли до складу Саф'янівської С/Р внаслідок адміністративно-територіальних змін у територіальному устрої Одеської області).

Посилається на набрання чинності Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ, котрий передбачає доповнення розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24, котрий, в свою чергу, передбачає, що передбачені у пункті землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Відповідно до представленої Прокурором роздруківки з сайту https://gromada.info/ озеро Катлабуг перебуває в адміністративно-територіальних межах Саф'янівська громади та Суворовської громади (нині Катлабузька громада).

27 лютого 2024 року Прокурор звернувся до Саф'янівської С/Р із запитом в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру», в якому посилаючись на те, що АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» здійснює промисел водних біологічних ресурсів в озері Катлабуг на території Ізмаїльського району Одеської області на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг в умовах спеціального товарного рибного господарства терміном дії з 17.10.2018 до 31.12.2027, втім використання відповідного водного об'єкту має здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, тобто АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» використовує відповідний водний об'єкт за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та водний об'єкт, у зв'язку із чим просить надати інформацію про вжиті сільською радою заходи або намір вжити заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом до АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» про зобов'язання повернути земельну ділянку та водний об'єкт, припинення права користування водним об'єктом.

07 березня 2024 року Саф'янівською С/Р у відповідь на запит Прокурора повідомлено, що Саф'янівська С/Р не уповноважена на здійснення відповідних заходів, так як озеро Катлабуг входить до системи Придунайських озер, які є природними протоками річки Дунай та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Водного кодексу України належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Повідомляє, що відповідно до норм чинного законодавства, розпорядником водних об'єктів загальнодержавного значення є відповідний орган державної влади.

27 лютого 2024 року Прокурор звернувся до Суворовської С/Р із запитом в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру», в якому посилаючись на те, що АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» здійснює промисел водних біологічних ресурсів в озері Катлабуг на території Ізмаїльського району Одеської області на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг в умовах спеціального товарного рибного господарства терміном дії з 17.10.2018 до 31.12.2027, втім використання відповідного водного об'єкту має здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, тобто АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» використовує відповідний водний об'єкт за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та водний об'єкт, у зв'язку із чим просить надати інформацію про вжиті сільською радою заходи або намір вжити заходи, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом до АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» про зобов'язання повернути земельну ділянку та водний об'єкт, припинення права користування водним об'єктом.

12 березня 2024 року Суворовською С/Р у відповідь на запит Прокурора повідомлено, що АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» не має в оренді водного об'єкту на території громади.

15 березня 2024 року Прокурор звернувся до Саф'янівською С/Р та Суворовської С/Р із запитом в порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру», в якому посилаючись на те, що АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» здійснює промисел водних біологічних ресурсів в озері Катлабуг на території Ізмаїльського району Одеської області на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації озера Катлабуг в умовах спеціального товарного рибного господарства терміном дії з 17.10.2018 до 31.12.2027, втім використання відповідного водного об'єкту має здійснюватися тільки за наявності права на водний об'єкт (води) разом із розташованою під ним земельною ділянкою водного фонду, тобто АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» використовує відповідний водний об'єкт за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та водний об'єкт, повідомляє про звернення до суду задля захисту порушених інтересів територіальних громад.

19 квітня 2024 року Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України на запит представника АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» повідомлено, що у відповідності до статті 5 Водного кодексу України та Каталогу водного фонду Одеської області озеро Катлабуг відноситься до об'єктів загальнодержавного значення.

Рішенням Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 12.11.2024 №1819/VIII перейменовано Суворовську селищну раду Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузьку селищну раду Ізмаїльського району Одеської області.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 і № 922/1830/19).).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18); під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналогічні положення містяться й у частині 4 статті 53 ГПК України, за змістом якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, вимоги законодавства щодо обов'язку прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва як на момент подання позову, так і під час розгляду справи не змінилися (див. пункт 44 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2024 у цій справі № 910/2876/17).

Системне тлумачення вказаних вище положень ГПК України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

“Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Прокурор здійснює представництво держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.

Проте процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Тобто, наслідки, передбачені процесуальним законодавством України у вигляді повернення позову прокурору або залишення його без розгляду, стосується виключно випадків, коли прокурор правильно визначив орган, уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах в обраний прокурором спосіб, проте не підтвердив наявності підстав для представництва інтересів держави в особі цього органу в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Прокурором у позовній заяві, необхідність пред'явлення даного позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні охорони навколишнього природного середовища, у тому числі його складових - землі та водних об'єктів як національного багатства.

Крім того Прокурор із посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2024 зазначив у позові, що озеро Катлабуг знаходиться в межах території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної територіальних громад, відтак, на його думку, Саф'янівська С/Р та Суворовська С/Р (нині Катлабузька С/Р) є уповноваженими органами місцевого самоврядування на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об'єктом; проте, на переконання Прокурора, факт відсутності звернення до суду відповідних органів свідчить про те, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження щодо повернення спірної земельної ділянки, у зв'язку із чим у Прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів зазначених органів місцевого самоврядування та звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку, оскільки предметом спору є дно озера, то в обов'язковому порядку слід застосовувати не тільки норми Земельного кодексу України, а й норми Водного кодексу.

Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, органами місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.

Статтею 1 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, зокрема, що промислове рибальство (промисел) - вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), у тому числі у водах, що знаходяться за межами юрисдикції України; район промислу - рибогосподарський водний об'єкт (його частина), в якому проводиться промисел водних біоресурсів; режим промислу - встановлена на певний проміжок часу сукупність вимог та правил, які уточнюють, доповнюють або скасовують правила рибальства для оптимізації кількісного та видового складу водних біоресурсів у визначеному водному об'єкті (його частині); режим рибогосподарської експлуатації водного об'єкта - установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об'єкта (його частини); рибальство - добування (вилов) водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).

За статтями 25 та 26 Закону України “Про тваринний світ» рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України. До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України. Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів України. Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов'язані дотримуватися вимог, передбачених статтею 34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об'єктів і умов відтворення рибних запасів, та утримувати в належному санітарному стані прибережні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

Як було встановлено вище, прокурор у даній справі звернувся з позовною заявою, в якій просив: усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання Аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська нива» озера Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації; усунути перешкоди власникам - Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання Аграрно-рибогосподарського кооперативу «Придунайська нива» повернути Саф'янівській сільській та Суворовській селищній територіальним громадам в особі Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської озеро Катлабуг площею 6500 га, яке знаходиться на території Саф'янівської сільської та Суворовської селищної рад Ізмаїльського району Одеської області, разом із земельною ділянкою під ним.

При цьому, земельна ділянка та розташоване на ній озеро Катлабуг на момент звернення з позовною заявою не були сформовані, а в матеріалах справи на момент звернення з позовом та розглядом справи судом першої інстанції були відсутні відомості про державну реєстрацію земельної ділянки, її власника, а також визначених чітких меж. Крім того, з наявної в матеріалах справи картосхеми озера Катлабуг вбачається, що останнє перебуває на перетині кількох громад.

Обґрунтовуючи належність озера Катлабуг та формуючі відповідні заявлені позовні вимоги в інтересах держави в особі Саф'янівської С/Р та Катлабузької С/О, Прокурором надано лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 07.02.2024, в якому повідомлено, зокрема, що: за наявною інформацією, згідно з матеріалами проекту формування території та встановлення меж сільських, селищних Рад народних депутатів Ізмаїльського району Одеської області, який затверджено рішенням Ізмаїльської районної ради від 18.02.1993 № 126, озеро Катлабуг розташоване на території Суворівської селищної та Багатянської, Кам'янської, Кислйцької, Першотравневої, Утконосівської сільських рад Ізмаїльського району Одеської області (останні увійшли до складу Саф'янівської С/Р внаслідок адміністративно-територіальних змін у територіальному устрої Одеської області). Прокурор також послався на набрання чинності Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ, котрий передбачає доповнення розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24, котрий, в свою чергу, передбачає, що передбачені у пункті землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад вважаються землями комунальної власності територіальних громад.

Тобто, у наданому листі від 07.02.2024 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не визначило чітко належність і власника земельної ділянки озера Катлабуг на дату надання листа.

В свою чергу, безпосередньо визначеним Прокурором Позивачем - Саф'янівською С/Р повідомлено прокурора листом від 07.03.2024, що озеро Катлабуг входить до системи Придунайських озер, які є природними протоками річки Дунай та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Водного кодексу України належать до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Аналогічне викладено у відповіді Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор'я та нижнього Дунаю Державного агентства водних ресурсів України на запит представника АРК “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» - у відповідності до статті 5 Водного кодексу України та Каталогу водного фонду Одеської області озеро Катлабуг відносить до об'єктів загальнодержавного значення.

У зв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що прокурором не доведено, що у даній справі в зв'язку з несформованістю земельною ділянки та відсутністю визначення її меж саме Саф'янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області є належним Позивачем, тобто, тими компетентними органами, що мають повноваження розпоряджатися відповідним водним об'єктом (озером Катлабуг).

Крім того, навіть сам апелянт не заперечує той факт, що на даний час Саф'янівська сільська рада Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузька селищна рада Ізмаїльського району Одеської області не є належними позивачами у даній справі та просив їх замінити.

Отже, колегія суддів зазначає, що прокурором не доведено належними, вірогідними та допустимими доказами, що розпорядження озером Катлабуг із земельною ділянкою під ним належить саме до повноважень Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, а тому колегія суддів вважає, що в даному випадку наявний факт звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, що з урахуванням висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №916/2497/23 є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Саф'янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області та Катлабузької селищної ради Ізмаїльського району Одеської області до відповідача: Аграрно-рибогосподарського кооперативу “ПРИДУНАЙСЬКА НИВА» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, бо в такому випадку справа не розглядається по суті з причини недоведеності прокурором визначеного ним компетентного органу владних повноважень, в особі якого він звернувся до суду в інтересах держави. До того ж, в такому випадку таке не створює ситуацію, на яку посилається прокурор, щодо нібито неможливості здійснення захисту порушеного права держави в судовому порядку, оскільки не виключає можливості звернення компетентного органу до суду за такими позовними вимогами.

Тому колегія суддів вважає, що у даній справі суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку питанню неналежності позивача у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2025 по справі №916/1192/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у період з 16.10.2025 по 31.10.2025 та перебуванням судді зі складу колегії суддів Богацької Н.С. у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.С. Богацька

С.В. Таран

Попередній документ

131644286

Наступний документ

131644288

Інформація про рішення:

№ рішення:	131644287
№ справи:	916/1192/24
Дата рішення:	15.10.2025
Дата публікації:	11.11.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (16.09.2025)
Дата надходження:	01.09.2025
Предмет позову:	про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом припинення використання для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

23.04.2024 10:00	Господарський суд Одеської області
16.05.2024 10:20	Господарський суд Одеської області
04.06.2024 10:45	Господарський суд Одеської області
13.06.2024 11:30	Господарський суд Одеської області
25.06.2024 12:00	Господарський суд Одеської області
18.07.2024 10:40	Господарський суд Одеської області
03.09.2024 10:30	Господарський суд Одеської області
10.10.2024 10:00	Господарський суд Одеської області
03.07.2025 14:15	Господарський суд Одеської області
17.07.2025 10:10	Господарський суд Одеської області
29.07.2025 09:40	Господарський суд Одеської області
15.10.2025 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд