ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3619/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від скаржника: А.Б. Медвідь
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 (суддя С.І. Райчева, м.Одеса, повну ухвалу складено 16.06.2025) про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора
у справі №916/3619/19
за заявою Компанії «ДЖЕРЕФІ ЛІМІТЕД» (JEREFY LIMITED)
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»
про банкрутство,
Коротка історія справи
Компанія «ДЖЕРЕФІ ЛІМІТЕД» (JEREFY LIMITED) звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2019 (суддя - Найфлейш В.Д.) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Наумову Ольгу Василівну.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 18.08.2020 (суддя - Найфлейш В.Д.) визначено розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ»; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 скасовано, справу №916/3619/19 передано до Господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.
Постановою Верховного Суду постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2020 у справі №916/3919/19 (в оскарженій частині - пункти 2 і 3 резолютивної частини постанови) скасовано; постанову Господарського суду Одеської області від 24.12.2020 у справі №916/3919/19 залишено в силі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2021 суддею Найфлейшем В.Д. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.06.2021 суддею Райчевою С.І. прийнято до свого провадження справу №916/3619/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ».
Станом на даний час у справі триває ліквідаційна процедура.
12.03.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» арбітражної керуючої Колмикової Т.О.
Скарга мотивована тим, що ліквідатор банкрута відмовляється виконувати вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 щодо внесення грошових вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів та не здійснює виплату йому грошових коштів, що визнані вказаною ухвалою суду, у зв'язку з чим вказані дії (бездіяльність) арбітражної керуючої Колмикової Т.О. порушують його право на оплату праці (винагороду за працю), яке гарантовано статтею 43 Конституції України.
На переконання ОСОБА_1 , є необґрунтованими посилання арбітражної керуючої Колмикової Т.О. на те, що на грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» поширюється дія мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 №187 (надалі - постанова Кабінету Міністрів України №187). При цьому ОСОБА_1 вказував на те, що у нього наявна посвідка на тимчасове проживання в Україні, а також він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує наявність у нього законних підстав для проживання на території України. Відтак, ОСОБА_1 є особою, на яку не поширюються вимоги приписів пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №187, оскільки на момент прийняття такої постанови ОСОБА_1 був громадянином Російської Федерації, який перебував в Україні на законних підставах, більше того, зберігає вказаний статус і на даний час.
З огляду на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною відмову ліквідатора Колмикової Т.О. щодо внесення (включення) вимог кредитора ОСОБА_1 у сумі 87955,69 грн, визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19, до реєстру вимог кредиторів, та зобов'язати ліквідатора Колмикову Т.О. внести (включити) вимоги кредитора ОСОБА_1 у вказаній сумі до реєстру вимог кредиторів.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 відмовлено у задоволенні скарги (вх.ГСОО №3-202/25 від 12.03.2025) ОСОБА_1 на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» арбітражної керуючої Колмикової Т.О.
Ухвала суду мотивована тим, що доводи, зазначені у скарзі ОСОБА_1 , стосовно невиконання ліквідатором банкрута вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 не знайшли свого підтвердження, адже з наданого арбітражною керуючою Колмиковою Т.О. реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» вбачається, що до цього реєстру на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 включені вимоги гр. ОСОБА_1 у сумі 87955, 69 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів, водночас ліквідатор, керуючись положеннями підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187, правомірно не здійснила виплату ОСОБА_1 грошових кошів у рахунок погашення його вимог до боржника, оскільки ОСОБА_1 підпадає під дію мораторію на здійснення такої виплати, так як він є громадянином Російської Федерації і згідно наданих суду доказів підстави для законного проживання ОСОБА_1 на території України - відсутні ( ОСОБА_1 з 28.02.2022 на території України не проживає, термін дії посвідки на тимчасове проживання закінчився 26.11.2022).
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.06.2025, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 у даній справі №916/3619/19 повністю та задовольнити скаргу (вх. ГСОО №3-202/25 від 12.03.2025р.) ОСОБА_1 на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» арбітражної керуючої Колмикової Т.О., а саме: зобов'язати арбітражну керуючу Колмикову Т.О. здійснити виплату ОСОБА_1 грошових кошів у рахунок погашення його вимог до боржника.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що він є особою, на яку не поширюються вимоги положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187, оскільки на момент прийняття такої постанови ОСОБА_1 був громадянином Російської Федерації, що перебував в Україні на законних підставах, більше цього зберігає вказаний статус і на даний час.
Водночас ліквідатор, відмовляючись виконати ухвалу суду про визнання вимог кредитора та про виплату боргового зобов'язання, фактично вчинив невиконання рішення суду, що є неприпустимим відповідно до приписів чинного законодавства. Така поведінка арбітражного керуючого є неправомірною. Ліквідатор зобов'язаний здійснити виплату скаржнику боргового зобов'язання, адже в іншому випадку факт невиплати апелянту коштів повністю нівелює і перетворює у неефективне та ілюзорне його право на включення боргового зобов'язання кредитора до списку кредиторів.
Також ОСОБА_1 зауважив на тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки неправомірно відмовив скаржнику у задоволенні його клопотання про зобов'язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надати інформацію стосовного того, чи наявна заборона ОСОБА_1 на в'їзд на територію України, а відтак, суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів наявності законних підстав для перебування на території України після 26.11.2022, відповідно, й отримання грошової виплати за борговими зобов'язаннями по заробітній платі.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про зобов'язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надати Південно-західному апеляційному господарському суду інформацію щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України, а саме:
1. Чи на даний час є чинним доручення Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 24.02.2024 №76/5/177-181нт щодо заборони в'їзду в Україну громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.01.2027 ?
2. Чи доручення Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 24.02.2024 № 76/5/177-181нт щодо заборони в'їзду в Україну громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.01.2027, видане стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) (дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )), чи стосовно іншої фізичної особи?
3. У випадку, якщо доручення Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 24.02.2024 № 76/5/177-181нт щодо заборони в'їзду в Україну громадянина російської федерації STRILEC IGOR, ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.01.2027, видане стосовно громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) (дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , Україна, Закарпатська обл., м.Ужгород, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )), то вказати згідно з якими обставинами та відповідно до яких причин та/або підстав обгрунтовано застосування вказаної вище заборони (з наданням копій підтверджуючих документів та відповідних обгрунтувань)?
Позиція арбітражної керуючої щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу арбітражна керуюча Колмикова Т.О., погоджуючись з мотивами оскаржуваної ухвали, просила залишити її без змін, а у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, посилаючись на безпідставність доводів, викладених ОСОБА_1 у апеляційній скарзі. Також арбітражна керуюча просила відмовити у задоволенні клопотання скаржника про зобов'язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надати Південно-західному апеляційному господарському суду інформацію щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України.
Зокрема, арбітражна керуюча зазначила, що відповідними листами Державної прикордонної служби України підтверджено, що ОСОБА_1 на території України не перебуває з 28.02.2022, а зазначення Державною прикордонною службою України про те, що відносно Стрільця І.В. діє заборона в'їзду в Україну, є додатковою інформацією, яка не впливає на розгляд його скарги на дії ліквідатора по суті поставлених питань.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу подано представником скаржника 26.06.2025 через систему «Електронний суд», зареєстровано Південно-західним апеляційним господарським судом 26.06.2025 за вх.№2726/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, І.Г. Філінюка, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/3619/19 в частині, яка стосується розгляду скарги Стрільця І.В. на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» арбітражної керуючої Колмикової Тетяни Олександрівни.
09.07.2025 на адресу апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали.
В межах встановленого ухвалою суду від 02.07.2025 строку від скаржника надійшла заява (вх.№2726/25/Д1 від 14.07.2025, надіслана на адресу суду засобами поштового зв'язку 08.07.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги.
Між тим, головуючий суддя Поліщук Л.В. з 07.07.2025 по 07.08.2025 перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 17.06.2025 №149-в. Крім цього, суддя Богатир К.В. також перебував у відпустці відповідно до наказу голови суду від 17.06.2025 №149-в.
Поряд з цим, у зв'язку із перебуванням судді, який не є суддею-доповідачем, Філінюком І.Г. з 11.08.2025 по 05.09.2025 у відпустці відповідно до наказу в.о. голови суду від 24.07.2025 №198-в, що унеможливлювало вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у строки, які встановлені Господарським процесуальним кодексом України, за розпорядженням в.о. керівника апарату суду №244 від 11.08.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3619/19.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 для розгляду справи №916/3619/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_4 , суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, Г.І. Діброви.
Іншою ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19. Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 25.08.2025 для надання до суду власних міркувань та/або заперечень з приводу клопотання скаржника про витребування інформації.
Крім того, вказаною ухвалою суду від 11.08.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19 призначено на 30.09.2025 об 11:00 год, а також задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Медвідь А.Б. (вх.№2731/25 від 27.06.2025) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та забезпечено участь указаного представника у судовому засіданні 30.09.2025 об 11:00 год та в усіх наступних судових засіданнях у справі №916/3619/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
25.09.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь А.Б. повторно звернувся з клопотанням (вх.№2726/25/Д3 від 25.09.2025) про зобов'язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надати Південно-західному апеляційному господарському суду інформацію щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України.
В обґрунтування заявленого клопотання заявник послався на те, що для повного, всебічного розгляду скарги ОСОБА_1 на дії ліквідатора необхідно встановити, чи наявна заборона ОСОБА_1 в'їзду на територію України. Тому, окрім адвокатських запитів, які скеровувалися адвокатом Медвідь А.Б., самим ОСОБА_1 було двічі надіслано заяви (від 16.05.2025 та від 14.08.2025) до Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим про надання відомостей про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_1 . Однак Головне управлiння Служби безпеки України в Автономнiй Республiцi Крим двічі відмовило особисто ОСОБА_1 у наданні інформації щодо нього особисто. До заявленого клопотання заявником долучено копії відповідних звернень та відповідей на них.
28.09.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Медвідь А.Б. подав клопотання (вх.№2726/25/Д5 від 29.09.2025) про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 30.09.2025 Південно-західним апеляційним господарським судом шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено зазначене вище клопотання з огляду на поважність причин неявки у судове засідання представника скаржника та відкладено розгляд справи №916/3619/19 на 04.11.2025 о 10:30 год.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 30.09.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Стрільця І.В. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19 поза межами строку, встановленого у частині третій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Цією ж ухвалою суду повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення наступного судового засідання.
У судовому засіданні 04.11.2025 було порушено питання щодо заявлених апелянтом клопотань про зобов'язання Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим надати Південно-західному апеляційному господарському суду інформацію щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 04.11.2025, було відмовлено у задоволенні вказаних клопотань, виходячи з наступного.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 зазначеного Кодексу).
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга); відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта); у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п'ята); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).
Згідно із частиною першою та другою статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2)обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. (частина перша статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів вважає, що клопотання апелянта про витребування інформації щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України не містять достатніх посилань на необхідність витребування вказаної у клопотаннях інформації та доказів для розгляду його скарги на дії ліквідатора. Зокрема, не обгрунтовано, яким чином інформація щодо чинності доручення Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим від 24.02.2024 №76/5/177-181нт щодо заборони в'їзду в Україну громадянина російської федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.01.2027; інформація стосовно саме якої особи стосується заборона в'їзду на територію України ( ОСОБА_1 чи стосовно іншої особи); інформація про те, згідно з якими обставинами та відповідно до яких причин та/або підстав здійснена така заборона (з наданням копій підтверджуючих документів та відповідних обгрунтувань), підтвердять або спростують факт того, чи є ОСОБА_1 особою, щодо якої постановою Кабінету Міністрів України №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, а відтак, і факт наявності/відсутності підстав для відмови ліквідатора банкрута у виплаті ОСОБА_1 грошових коштів.
Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, а також зважаючи на викладене, клопотання апелянта про витребування інформації щодо заборони ОСОБА_1 в'їзду на територію України визнаються апеляційним судом необґрунтованими та відхиляються, оскільки зазначені у клопотаннях документи (докази) не нададуть суду можливості встановити важливі для правильного вирішення даного спору фактичні обставини даної справи, а отже, дані докази не є такими, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування у цьому спорі.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.11.2025, приймав участь у режимі відеоконференції представник скаржника, який надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.
Інші учасники справи про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте участі не брали.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Обставини справи
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» у сумі 87955,69 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Вказані грошові вимоги є заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» перед ОСОБА_1 по заробітній платі, індексації та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, після відрахування податків та зборів.
12.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» арбітражної керуючої Колмикової Т.О., посилаючись на те, ліквідатор банкрута відмовляється виконувати вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 щодо внесення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів боржника, а також на те, що арбітражна керуюча Колмикова Т.О. не здійснила виплату йому грошових коштів, що визнані ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024.
Скаржник вважає необґрунтованими посилання арбітражної керуючої Колмикової Т.О. на те, що на грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» поширюється дія мораторію, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України №187.
При цьому ОСОБА_1 вказує на те, що він є громадянином Російської Федерації, є уродженцем України (м.Ужгород Закарпатської області).
Відповідно до наказу №58 про припинення трудового договору (контракту) від 16.12.2020 ОСОБА_5 був звільнений з посади виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ». Трудову діяльність ОСОБА_1 , серед іншого, здійснював на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства №135/1.1 (серія АА №018422), виданим 30.07.2014 Одеським обласним центром зайнятості (дозвіл дійсний до 25.01.2021).
Також ОСОБА_1 зазначає, що у нього наявна посвідка на тимчасове проживання в Україні, а також він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує наявність у нього законних підстав для проживання на території України. Відтак, ОСОБА_1 є особою, на яку не поширюються вимоги положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187, оскільки на момент прийняття такої постанови ОСОБА_1 був громадянином Російської Федерації, який перебував в Україні на законних підставах, більше цього, зберігає вказаний статус і на даний час.
З огляду на зазначені обставини, ОСОБА_1 вважає, що вказані дії (бездіяльність) арбітражної керуючої Колмикової Т.О. порушують його право на оплату праці (винагороду на працю), яке гарантовано статтею 43 Конституції України.
За таких обставин скаржник просить визнати протиправною відмову ліквідатора Колмикової Т.О. щодо внесення (включення) вимог кредитора ОСОБА_1 у сумі 87955,69грн, визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19, до реєстру вимог кредиторів, та зобов'язати ліквідатора Колмикову Т.О. внести (включити) вимоги кредитора ОСОБА_1 у сумі 87955, 69 грн, які були визнані ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19, до реєстру вимог кредиторів.
У листі за вих.№02-01/408 від 12.04.2024 «Щодо надання інформації», скерованого ОСОБА_1 , ліквідатор банкрута Колмикова Т.О., посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187, лист Міністерства юстиції України №4291/09.1- 12 від 14.03.2022 «Щодо забезпечаення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації», при цьому зазначаючи про те, що оскільки ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, у зв'язку з чим він отримав дозвіл на застосування праці іноземців на підставі листа Одеського обласного центру зайнятості від 03.01.2018 №32/33/11 та витягу з наказу Одеського обласного центру зайнятості №1 від 02.01.2018, то ОСОБА_1 підпадає під дію санкцій, введених Україною відносно Російської Федерації та її громадян, у зв'язку з чим це унеможливлює будь-які виплати на користь ОСОБА_1 .
У відповідь на вказаний лист, ОСОБА_1 звернувся до арбітражної керуючої Колмикової Т.О. з листом від 17.05.2024, в якому зазначив, що, на його думку, він не підпадає під санкції, введені Україною відносно Російської Федерації та її громадян постановою №187, а тому на його користь повинні бути здійснені виплати, визначені ухвалою господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19.
Ліквідатор банкрута у листі №02-01/491 від 21.05.2024 зазначила, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації і виїхав за межі України після повномасштабного вторгнення та збройної агресії Росії проти України, що підтверджується листом Державної прикордонної служби України від 23.09.2022 №91-27021/0/15-22, а надана ОСОБА_1 посвідка на тимчасове проживання втратила чинність 26.11.2022, дозвіл на застосування праці іноземців - 25.01.2021. Таким чином, ліквідатор повторно зазначила, що в силу положень постанови Кабінету Міністрів України №187 від 03.03.2022 не може здійснити будь-які виплати на користь ОСОБА_1 . Одночасно ліквідатор запропонувала ОСОБА_1 надати докази перебування на території України на законних підставах.
Арбітражна керуюча Колмикова Т.О. вказує на те, що ОСОБА_1 вказаних документів не надав. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 територію України покинув 28.02.2022 та станом на даний час в Україні не перебуває. У зв'язку із вказаними обставинами, ліквідатор просила відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Позиція суду апеляційної інстанції
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги кредитора ОСОБА_1 , в якій останній просив суд визнати протиправною відмову ліквідатора Колмикової Т.О. щодо внесення (включення) вимог цього кредитора у сумі 87955,69 грн, визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19, до реєстру вимог кредиторів, та зобов'язати ліквідатора Колмикову Т.О. внести (включити) вимоги кредитора ОСОБА_1 у вказаній сумі до реєстру вимог кредиторів.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
За приписами частин першої статті 58 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно із частиною першою статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Кодексом, з числа арбітражних керуючих, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
За приписами частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Що ж до виконання повноважень та обов'язків арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі - ліквідатора, то законодавець в положеннях Кодексу України з процедур банкрутства окремо врегулював порядок та умови захисту від помилки або незаконних дій арбітражного керуючого на цій стадії провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Згідно із частиною третьою статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Наведеній нормі кореспондують положення частини шостої статті 61 цього Кодексу, згідно з якими дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Як зазначалось, у прохальній частині скарги на дії ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» Стрілець І.В. просив суд визнати протиправною відмову арбітражної керуючої Колмикової Т.О. щодо внесення (включення) вимог кредитора ОСОБА_1 у сумі 87955,69 грн, визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 у справі №916/3619/19, до реєстру вимог кредиторів, та зобов'язати ліквідатора внести (включити) такі вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Як зазначалось, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» у сумі 87955,69 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів. Вказані грошові вимоги є заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» перед ОСОБА_1 по заробітній платі, індексації та компенсації за не використані дні щорічної відпустки, після відрахування податків та зборів.
Водночас з наданого арбітражною керуючою Колмиковою Т.О. реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ЧОРНОМОРСЬКІ АВІАЛІНІЇ» вбачається, що до нього включені вимоги гр. ОСОБА_1 у сумі 87955,69 грн, що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів. Вказані вимоги включено до реєстру на підставі ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024.
Таким чином, доводи, зазначені у скарзі ОСОБА_1 стосовно невиконання ліквідатором банкрута вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 11.03.2024, не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, попри те, що у прохальній частині скарги ОСОБА_1 просив визнати протиправними саме дії ліквідатора стосовно відмови у внесенні до реєстру вимог кредиторів його грошових вимог, визнаних ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2024, зі змісту мотивувальної частини скарги вбачається, що скаржник не погоджується з відмовою ліквідатора банкрута у виплаті йому грошових коштів, визнаних вказаною ухвалою.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Цей строк був продовжений на підставі відповідних указів Президента України та триває і станом на цей час.
Відповідно до пунктів 3, 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Кабінету Міністрів України доручено невідкладно: 1)ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі №910/4052/22 зазначив, що в умовах збройної агресії Російської Федерації та введеного у зв'язку з цим воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами, внесеними указами Президента України), затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, запровадження певних обмежень у цивільному обороті, особливо щодо певних учасників такого обороту, є в цілому допустимим.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:
виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором):
-громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
-юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;
-юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;
-юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові №187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі №922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 05.12.2023 у справі №910/13756/22, від 05.12.2023 у справі №910/4052/22.
Колегія суддів зауважує на тому, що мораторій у законодавстві України розуміється як тимчасове відстрочення виконання зобов'язань або заборона вчинення певних дій, що вводиться уповноваженим органом державної влади в певній частині або на всій території країни, для певної категорії або для всього населення країни з підстав, що прямо передбачені законом та пов'язані з настанням надзвичайних обставин. У процесуальному сенсі під мораторієм можна розуміти призупинення реалізації певного процесуального права або виконання певного обов'язку.
Верховний Суд неодноразово виснував, що у подібних правовідносинах судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем), стосовно якого встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України «Про санкції», а також чи є позивач особою щодо якої постановою №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань; та чи підпадає позивач під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №910/4052/22, від 21.11.2023 у справі №910/14552/22, від 08.11.2023 у справі №915/18/23).
Враховуючи викладене, у даному спорі підлягає з'ясуванню питання, чи підпадає ОСОБА_1 під визначення осіб, наведених у пункті 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №187.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» надано визначення терміну іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні (пункт 7 статті 1 Закону).
Посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 18 статті 1 Закону).
Як вірно встановив місцевий господарський суд, в якості підстав, що підтверджують перебування на території України на законних підставах, ОСОБА_1 посилається на посвідку на тимчасове проживання, термін якої закінчився 26.11.2022, та реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із наявною в матеріалах оскарження інформаційною довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхав з території України 28.02.2022 та станом на дату надання довідки - 16.04.2025 на територію України не повертався.
Таким чином, ОСОБА_1 з 28.02.2022 на території України не проживає, термін дії посвідки на тимчасове проживання закінчився 26.11.2022.
Отже, за встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для законного проживання ОСОБА_1 на території України є відсутніми, при цьому реєстрація місця проживання та місце народження ОСОБА_1 не є обставинами, що підтверджують законність підстав для проживання іноземця на території України.
З урахуванням викладеного, кредитор ОСОБА_1 є особою, щодо якої постановою Кабінету Міністрів України №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, оскільки він підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України, а тому наявні підстави для обмеження права указаного кредитора на отримання від боржника грошових коштів у рахунок погашення його вимог до боржника.
Доводи скаржника про те, що він є особою, на яку не поширюються вимоги положення пункту 1 постанови Кабінету МіністрівУкраїни №187, оскільки на момент прийняття такої постанови ОСОБА_1 був громадянином Російської Федерації, що перебував в Україні на законних підставах, не спростовують наведених висновків суду, адже аналіз викладеної у пункті 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України №187 норми дає підстави для висновку, що її застосування не залежить від тієї обставини, чи підпадала відповідна особа саме на момент прийняття постанови Кабінету МіністрівУкраїни №187 під визначення осіб, наведених у пункті 1 зазначеної постанови, а застосування цієї норми пов'язується саме з обставиною виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є визначені у цій нормі особи.
Так, за змістом статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду про визнання вимог кредиторів є підставою для внесення відомостей про такого кредитора до реєстру вимог кредиторів.
Порядок погашення вимог кредиторів встановлено статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме, задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.
Згідно наявних у матеріалах справи звітів ліквідатора, аукціони з продажу майна боржника відбулись у квітні 2024 року, з огляду на що обов'язок стосовно виплати (погашення) кредиторських вимог ОСОБА_1 настав після надходження грошових коштів від продажу майна боржника на ліквідаційний рахунок.
Станом на дату настання вказаної події, ОСОБА_1 був і залишається громадянином Російської Федерації, на території України не проживав та не фактично не перебував, доказів наявності у нього законних підстав для проживання на території України після 26.11.2022 (дата закінчення терміну дії посвідки на тимчасове проживання) ні ліквідатору, ні суду надано не було.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, ліквідатор, керуючись положеннями підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №187, правомірно не здійснила виплату ОСОБА_1 грошових кошів у рахунок погашення його вимог до боржника.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 269-271, 276, 281-284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.06.2025 про відмову у задоволенні скарги на дії ліквідатора у справі №916/3619/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складено 10.11.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя Г.І. Діброва